Рішення

від 16.10.2019 по справі 620/2591/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 року Чернігів Справа № 620/2591/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

представника позивача Лутай Н.М.,

представника відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Авто" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сівер-Авто" звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Форма «Р» №00002211400 від 30.07.2019, яким TOB « AK «СІВЕР-АВТО» було збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 688 956,00 гри., в тому числі 551 165,00 гри. основного платежу та 137 791,00 гри. штрафних (фінансових) санкцій; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Форма «В4» №00002221400 від 30.07.2019, яким TOB «АК «СІВЕР-АВТО» зменшено від`ємне значення з ПДВ на суму 13835,00 грн; визнання частково протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Форма «Н» №00002231400 від 30.07.2019, яким до TOB «АК «СІВЕР- АВТО» застосовано штраф за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 80 000 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що вважає, що висновки щодо заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 551 165 грн., в тому числі за липень 2016 року на суму 187 538 грн., за вересень 2016 року на суму 152 335 грн., за листопад 2016 року на суму 65 127 грн., за травень 2018 року на суму 9 025 грн., за грудень 2018 року на суму 84 364 грн., за лютий 2019 року на суму 52 776 грн.; завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 13 835 грн., в тому числі за березень 2019 року на суму 13 835 грн. є не обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами Акту, такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, свою позицію виклав у відзиві на позовну заяву (а.с.242-244) та пояснив, що оскаржувані рішення відповідають нормам законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

У період з 30.05.2019 по 27.06.2019 ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО (надалі - Товариство) податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019.

За результатами документальної перевірки ТУ ДФС у Чернігівській області складено Акт №511/14/36931417 від 05.07.2019 документальної планової виїзної перевірки ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - Акт), в якому встановлено наступні порушення:

п.5 ПСБО 11 Зобов`язання , п.7, п.15 ПСБО 15 Доходи , п.4, п.5, п.6, п.7, п.11, п.19, п.20, п. 29 ПСБО 16 Витрати , п.44.1, 44.2 cм. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в зв 'язку з чим занижено суму податку на прибуток всього у сумі 365958 грн., в тому числі за 2016 рік занижено на суму 371947 грн., за 2018 рік занижено на суму 6 885 грн., за перший квартал 2019 року завищено на суму 12 874 грн.;

п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим платником занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 551165 грн., в тому числі за липень 2016 року на суму 187538 грн., за вересень 2016 року на суму 152335 грн., за листопад 2016 року на суму 65127 грн., за травень 2018 року на суму 9025 грн., за грудень 2018 року на суму 84364 грн., за лютий 2019 року на суму 52776 грн.;

завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 13835 грн., в тому числі за березень 2019 року на суму 13835 грн.;

п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не зареєстровано податкові накладні;

п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України несвоєчасно зареєстровано податкові накладні;

п. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку , які затверджено Наказам Міщстерства фінансів України від 13.01.2015 №4;

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті, позивачем подано письмові заперечення від 22.07.2019 з додатковими документами.

Позивачем було отримано від відповідача лист №10476/10/25-01-14-01-06 від 30.07.2019 Про надання відповіді на заперечення, відповідно до якого ГУ ДФС у Чернігівській області частково прийнято заперечення ТОВ АК СІВЕР-АВТО та викладено висновок Акту перевірки в наступній редакції:

п.5 ПСБО 11 Зобов`язання , п.7, п.15 ПСБО 15 Доходи , п.4, п.5, п.6, п.7, п.11, п.19, п.20, п. 29 ПСБО 16 Витрати , п.4, п.7, п.8 ПСБО 21 Вплив змін валютних курсів , п.44.1, 44.2 cм. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в зв 'язку з чим занижено суму податку на прибуток всього у сумі 114055 грн., в тому числі за 2016 рік занижено на суму 120044 грн., за 2018 рік занижено на суму 6885 грн., за перший квартал 2019 року завищено на суму 12874 грн.;

п. 189.1 cм. 189, п. 198.5 cм. 198 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим платником занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 551165 грн., в тому числі за липень 2016 року на суму 187538 грн., за вересень 2016 року на суму 152335 грн., за листопад 2016 року на суму 65127 грн., за травень 2018 року на суму 9025 грн., за грудень 2018 року на суму 84364 грн., за лютий 2019 року на суму 52776 грн.;

завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 13835 грн., в тому числі за березень 2019 року на суму 13835 грн.;

п.201.10 cм. 201 Податкового кодексу України не зареєстровано податкові накладні;

п.201.10 cм. 201 Податкового кодексу України несвоєчасно зареєстровано податкові накладні;

п. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку , які затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4.

На підставі вищевикладеного відповідачем винесено податкові повідомлення- рішення:

№00002211400 від 30.07.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 688956,00 грн., в тому числі 551165,00 грн. основного платежу та 137791,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№00002221400 від 30.07.2019, яким позивачу зменшено від`ємне значення з ПДВ на суму 13835,00 грн.;

№00002231400 від 30.07.2019, яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів в розмірі 34,00 грн. та застосовано штраф відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 80000 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту а) пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. База оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів визначається виходячи з договірної вартості таких товарів з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обоє 'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів) (пункт статті 188 ПК України).

Підпункт а) пункту 198.1 статті 198 ПК України визначає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв 'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Між ТОВ ДІЛАЙС (код ЄДРПОУ 31926140) (Продавець) та ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО (Покупець) 01.03.2016 був укладений Договір купівлі-продажу №3, предметом якого є придбання металоконструкцій згідно Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов договору ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР- АВТО придбало у ТОВ ДІЛАЙС металоконструкції на загальну суму 3390 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 565000,00 грн. Передача товару зафіксована в наступних видаткових накладних: видаткова накладна №РН-0000004 від 01.07.2016; видаткова накладна №РН-0000005 від 03.07.2016; видаткова накладна №РН-0000006 від 04.07.2016; видаткова накладна №РН-0000007 від 05.07.2016; видаткова накладна №РН-0000008 від 06.07.2016; видаткова накладна №РН-0000009 від 07.07.2016; видаткова накладна №РН-0000010 від 10.07.2016; видаткова накладна №РН-0000011 від 11.07.2016; видаткова накладна №РН-0000012 від 12.07.2016; видаткова накладна №РН-0000031 від 28.09.2017; видаткова накладна №РН-0000032 від 29.09.2017; видаткова накладна №РН-0000033 від 30.09.2017.

Дані податкові накладні були виписані постачальником ТОВ ДІЛАЙС та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оплата за поставлений товар здійснено в повному обсязі, що підтверджується випискою банку по рахунку.

У бухгалтерському обліку ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО операції з поставки металоконструкцій відображені бухгалтерськими проводками Дт 281, проведені оплати Дт 631, що підтверджується даними журнал-ордерів за рахунком №631 за відповідний період.

ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО придбало вищезазначений товар - металоконструкції для використання у господарській діяльності товариства, а саме - з метою використання у будівництві нового салону Lexus за адресою: м. Чернігів, пр. Миру, 167.

Проект будівництва був наданий контролюючому органу під час перевірки. Будівництво нового салону безпосередньо пов`язане з основним видом діяльності ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО - торгівлею, технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11, 45.20). Про здійснення торгівлі, технічного обслуговування та ремонту автомобілів та легкових автотранспортних засобів свідчить витяг з ЄДР, в якому вказані зазначені вище види діяльності ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що господарські операції з придбання ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО металоконструкцій оформлені згідно із вимогами Закону 5 України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 червня 1995 року №88, відображені у податковому обліку, сума податку на додану вартість за операціями з придбання металоконструкції у покупця була включена до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, а у постачальника - до складу податкових зобов`язань відповідного податкового періоду їх придбання (оплати) на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.32 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПК України відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платникові податків без зміни якісних або кількісних характеристик. Підпунктом 14.1.202 ПКУ, який наводить визначення терміну продаж (реалізація) товарів , обумовлено, що операції з надання товарів у межах договорів відповідального зберігання (схову) не вважаються продажем товарів. А в пп. 14.1.191 ПК України, в якому наводиться визначення терміну постачання товарів , наголошується на передачі права на розпоряджання товарами як власник.

Оскільки ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО не мало площ на власній території для належного зберігання металоконструкцій, дані металоконструкції були передані на відповідальне зберігання ТОВ ДІЛАЙС відповідно до укладених Договорів зберігання: №1/07-2006 від 01.07.2016; №2/09-2017 від 28.09.2017.

Передача металоконструкцій на відповідальне зберігання підтверджується актами прийому-передачі металоконструкцій, а саме: Акт приймання-передачі металоконструкцій № 1 від 01.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 2 від 03.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 3 від 04.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 4 від 05.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 5 від 06.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 6 від 07.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 7 від 10.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 8 від 11.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 9 від 12.07.2016.

Правовому регулюванню відносин за договором зберігання присвячено окрему главу 66 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) (ст. 936 - 978). У §1 цієї глави містяться загальні положення про зберігання, які застосовуються і до спеціальних видів зберігання, передбачених, зокрема, у §3. Особливості зберігання товару на товарному складі визначені у §2 глави 66 ЦКУ (ст. 956 - 966).

Сторонами договору зберігання є поклажодавець та зберігач. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦКУ, за цим договором зберігач зобов`язується зберігати річ, передану йому поклажодавцем, та повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За загальним правилом ст. 944 ЦКУ зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Але право передати річ на зберігання іншій особі виникає у разі, якщо зберігач вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду, наприклад умови зберігання істотно погіршуються і можуть нашкодити майну, а повідомлений поклажодавець не реагує на зміну умов. Тоді за виконання договору зберігання відповідає первісний зберігач (ст. 943 ЦКУ). Таку передачу не слід плутати з переданням майна іншій особі у користування - такого права зберігач не має.

Правочини між юридичними особами, відповідно і договір зберігання, укладаються у письмовій формі. ЦК України, зокрема ч. 1 ст. 937, уточнює, що письмова форма договору вважатиметься дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Права й обов`язки у сторін за договором зберігання виникають лише після передання речі на зберігання - саме з цього моменту договір вважається укладеним. У зберігача, незалежно від виду договору, ніколи не виникне право вимагати передачу речі на зберігання (ч. 1 ст. 939 ЦКУ). Відповідно, у поклажодавця не виникне обов`язку передати річ на зберігання, але поклажодавець зобов`язаний попередити про відмову від договору зберігання, інакше відшкодує зберігачеві збитки.

Строк, протягом якого зберігач зобов`язаний зберігати річ, визначається у договорі. Якщо ж строк зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з умов договору, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Строк зберігання речі може бути визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Така вимога має бути пред`явлена протягом звичайного за цих обставин строку зберігання та із закінченням якого зберігач має право вимагати від поклажодавця забрати цю річ у розумний строк (ст. 938 ЦКУ). При виникненні спору звичайний та розумний строк встановлюється судом.

Згідно зі ст. 953 ЦК України, зберігач, незважаючи на незакінчення строку зберігання речі, зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути її.

У ст. 946 ЦК України немає прямої вказівки на оплатність договору зберігання, а тому договір зберігання, в якому нічого не згадано про плату, вважається безоплатним (на відміну від складського договору зберігання). В оплатному договорі зберігання плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором (ст. 946 ЦКУ).

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Плата за зберігання може включати витрати зберігача на зберігання речі.

На зберігання може передаватися як індивідуально визначена річ, так і річ, визначена родовими ознаками (має ознаки, властиві усім речам того самого роду, та вимірюється числом, вагою, мірою). Зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, передані на зберігання, але тільки за згодою поклажодавця (ч. 1 ст. 941 ЦКУ).

Щодо документального підтвердження здійснення операцій з відповідального зберігання слідує, що кожна господарська операція, і передання майна на зберігання не є винятком, вона підтверджується первинними документами. Як зазначалося вище, приймання речі (товару) може посвідчуватися розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. І першим документом, яким оформлюють відносини приймання-передачі майна, є договір відповідального зберігання. А вже у самому договорі сторони можуть передбачити порядок передання-приймання цінностей за накладною, актом, іншим аналогічним документом.

Згідно з визначеннями доходів та витрат у П(С)БО 15 Дохід та П(С)БО 16 Витрати , передача майна на відповідальне зберігання у бухгалтерському обліку не визнаватиметься ні доходами, ні витратами.

Фактично актив (зокрема запаси, передані на зберігання) - це ресурс, контрольований підприємством-власником. Тож він залишається на балансі останнього. Аналітичний облік ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться за підприємствами-власниками, за видами, сортами та місцями зберігання.

У поклажодавця на момент передачі речі (товару) на відповідальне зберігання у бухгалтерському обліку проходить аналітичне проведення за дебетом і кредитом матеріальних рахунків 20, 22 або 28 з відкриттям різних субрахунків за місцями зберігання: речі будуть списані з місць зберігання та оприбутковані за іншим місцем зберігання. Відповідно узагальнення такої інформації буде відображено за кредитом - місце зберігання, а за дебетом - місце відповідального зберігання.

У зберігана річ (товар), прийнята на відповідальне зберігання, обліковується на позабалансовому рахунку 023 Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні . Облік таких цінностей ведуть за цінами, передбаченими у договорах, приймально-передавальних актах тощо. Аналітичний облік ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання, ведуть щодо підприємств-власників. Відповідно за Д-т позабалансового рахунка 023 зберігай обліковує приймання речі (товару) на відповідальне зберігання, а за К-т рахунка 023 - вибуття такої речі (товару).

Оплату за тимчасове зберігання товарів на складах сторонніх підприємств поклажодавець відносить до витрат на збут (рахунок 93 Витрати на збут ), що входять до складу витрат операційної діяльності, у бухгалтерському обліку це Д-т рахунка 93 К-т рахунків зобов`язань 63, 685. Не виключено, що вартість зберігання, буде складовою транспортно-заготівельних витрат, як наслідок це сформує собівартість придбаних запасів.

У зберігана отримана оплата за надані послуги відображається на субрахунку 703 Дохід від реалізації робіт і послуг .

Із вищевказаного можна зробити висновок, що при передачі майна на відповідальне зберігання: право власності на передані речі до зберігача не переходить; зберігач не має права використовувати передане у зберігання майно у своїй господарській діяльності; у поклажодавця операція не підпадає під визначення продажу та постачання товару.

Оскільки право власності на річ (товар) за договором зберігання не переходить від поклажодавця до зберігача, відповідно, така операція не вважається реалізацією (постачанням товару). Тобто ні доходів, ні витрат у поклажодавця та зберігача не виникає.

Таким чином, операція з передачі ТМЦ зберігачу на відповідальне зберігання для поклажодавця не є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПК України. Податкові зобов`язання у поклажодавця та податковий кредит у зберігача при такій передачі не визначаються.

За приписами пп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об`єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг. Тобто укладення договору відповідального зберігання та підписання акту приймання-передачі не може вважатися першою подією, після якої виникає обов`язок сплати ПДВ.

Отже, при здійсненні платником податку операції з постачання послуг із зберігання майна за договором відповідального зберігання, податкова накладна за такою операцією складається або на дату отримання коштів у рахунок оплати їх вартості або на дату складання акта приймання-передачі наданих послуг, (повернення майна поклажодавцю) залежно від події, яка настане раніше. При цьому податкова накладна, складена за такою операцією, підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, первинним документом, що підтверджує факт здійснення платником податку операції з постачання послуг по договору на відповідальне зберігання, можуть бути: акт приймання-передачі послуг за відповідним договором, який підтверджує факт надання таких послуг; платіжний документ, що підтверджує оплату за послуги із зберігання майна.

Так, чинним податковим законодавством передбачено складання та реєстрація податкових накладних за операціями, за якими виникають податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а також за операціями, звільненими від оподаткування податком на додану вартість; податкові накладні, які не надаються покупцю, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв`язку з цим висновок контролюючого органу щодо необхідності складання та реєстрації платником податків - ТОВ АК СІВЕР-АВТО податкових накладних за операціями з передачі на відповідальне зберігання товаро-матеріальних цінностей - металоконструкцій, що є власністю Позивача, є необгрунтованим, а податкове повідомлення-рішення №00002231400 від 30.07.2019р., яким до ТОВ АК СІВЕР-АВТО застосовано штраф за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 80 000 грн. - протиправним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення №00002211400 від 30.07.2019, податкове повідомлення-рішення №00002221400 від 30.07.2019 та податкове повідомлення-рішення №00002231400 від 30.07.2019 в частині застосування до TOB «АК «СІВЕР- АВТО» штрафу за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 80 000 грн.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Авто" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002211400 від 30.07.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002221400 від 30.07.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00002231400 від 30.07.2019 в частині застосування до TOB «АК «СІВЕР- АВТО» штрафу за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 80 000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівер-Авто" судові витрати у сумі 11741,87 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2019 року.

Суддя О.В. Заяць