Постанова

від 04.12.2019 по справі 620/2591/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2591/19 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Аліменка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (повний текст виготовлено 24 жовтня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільна компанія Сівер-Авто до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільна компанія Сівер-Авто , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Форма "Р" №00002211400 від 30.07.2019, яким TOB "AK "СІВЕР-АВТО" було збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 688 956,00 гри., в тому числі 551 165,00 гри. основного платежу та 137 791,00 гри. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення Форма "В4" №00002221400 від 30.07.2019, яким TOB "АК "СІВЕР-АВТО" зменшено від`ємне значення з ПДВ на суму 13835,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Форма "Н" №00002231400 від 30.07.2019, яким до TOB "АК "СІВЕР- АВТО" застосовано штраф за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 80 000 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам податкового законодавства України.

03 грудня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільна компанія Сівер-Авто , в якому позивач повністю підтримує рішення суду першої інстанції.

У тексті апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.

Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 30.05.2019 по 27.06.2019 ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019.

За результатами документальної перевірки ТУ ДФС у Чернігівській області складено Акт №511/14/36931417 від 05.07.2019 документальної планової виїзної перевірки ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - Акт), в якому встановлено наступні порушення:

п.5 ПСБО 11 Зобов`язання , п.7, п.15 ПСБО 15 Доходи , п.4, п.5, п.6, п.7, п.11, п.19, п.20, п. 29 ПСБО 16 Витрати , п.44.1, 44.2 cм. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в зв 'язку з чим занижено суму податку на прибуток всього у сумі 365958 грн., в тому числі за 2016 рік занижено на суму 371947 грн., за 2018 рік занижено на суму 6 885 грн., за перший квартал 2019 року завищено на суму 12 874 грн.;

п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим платником занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 551165 грн., в тому числі за липень 2016 року на суму 187538 грн., за вересень 2016 року на суму 152335 грн., за листопад 2016 року на суму 65127 грн., за травень 2018 року на суму 9025 грн., за грудень 2018 року на суму 84364 грн., за лютий 2019 року на суму 52776 грн.;

завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 13835 грн., в тому числі за березень 2019 року на суму 13835 грн.;

п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не зареєстровано податкові накладні;

п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України несвоєчасно зареєстровано податкові накладні;

п. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку , які затверджено Наказам Міщстерства фінансів України від 13.01.2015 №4;

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті, позивачем подано письмові заперечення від 22.07.2019 з додатковими документами.

Позивачем було отримано від відповідача лист №10476/10/25-01-14-01-06 від 30.07.2019 Про надання відповіді на заперечення, відповідно до якого ГУ ДФС у Чернігівській області частково прийнято заперечення ТОВ АК СІВЕР-АВТО та викладено висновок Акту перевірки в наступній редакції:

п.5 ПСБО 11 Зобов`язання , п.7, п.15 ПСБО 15 Доходи , п.4, п.5, п.6, п.7, п.11, п.19, п.20, п. 29 ПСБО 16 Витрати , п.4, п.7, п.8 ПСБО 21 Вплив змін валютних курсів , п.44.1, 44.2 cм. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в зв 'язку з чим занижено суму податку на прибуток всього у сумі 114055 грн., в тому числі за 2016 рік занижено на суму 120044 грн., за 2018 рік занижено на суму 6885 грн., за перший квартал 2019 року завищено на суму 12874 грн.;

п. 189.1 cм. 189, п. 198.5 cм. 198 Податкового кодексу України, в зв`язку з чим платником занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 551165 грн., в тому числі за липень 2016 року на суму 187538 грн., за вересень 2016 року на суму 152335 грн., за листопад 2016 року на суму 65127 грн., за травень 2018 року на суму 9025 грн., за грудень 2018 року на суму 84364 грн., за лютий 2019 року на суму 52776 грн.;

завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 13835 грн., в тому числі за березень 2019 року на суму 13835 грн.;

п.201.10 cм. 201 Податкового кодексу України не зареєстровано податкові накладні;

п.201.10 cм. 201 Податкового кодексу України несвоєчасно зареєстровано податкові накладні;

п. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку , які затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4.

На підставі вищевикладеного відповідачем винесено податкові повідомлення- рішення:

№00002211400 від 30.07.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 688956,00 грн., в тому числі 551165,00 грн. основного платежу та 137791,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№00002221400 від 30.07.2019, яким позивачу зменшено від`ємне значення з ПДВ на суму 13835,00 грн.;

№00002231400 від 30.07.2019, яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів в розмірі 34,00 грн. та застосовано штраф відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 80000 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що операція з передачі товарно-матеріальних цінностей зберігачу на відповідальне зберігання для поклажодавця не є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПК України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2016 між ТОВ ДІЛАЙС (Продавець) та ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №3, предметом якого є придбання металоконструкцій згідно Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов договору ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР- АВТО придбало у ТОВ ДІЛАЙС металоконструкції на загальну суму 3390 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 565000,00 грн.

Передача товару зафіксована в наступних видаткових накладних: видаткова накладна №РН-0000004 від 01.07.2016; видаткова накладна №РН-0000005 від 03.07.2016; видаткова накладна №РН-0000006 від 04.07.2016; видаткова накладна №РН-0000007 від 05.07.2016; видаткова накладна №РН-0000008 від 06.07.2016; видаткова накладна №РН-0000009 від 07.07.2016; видаткова накладна №РН-0000010 від 10.07.2016; видаткова накладна №РН-0000011 від 11.07.2016; видаткова накладна №РН-0000012 від 12.07.2016; видаткова накладна №РН-0000031 від 28.09.2017; видаткова накладна №РН-0000032 від 29.09.2017; видаткова накладна №РН-0000033 від 30.09.2017.

Дані податкові накладні були виписані постачальником ТОВ ДІЛАЙС та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Випискою банку по рахунку підтверджується, що оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі, у бухгалтерському обліку ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО операції з поставки металоконструкцій відображені бухгалтерськими проводками Дт 281, проведені оплати Дт 631, що підтверджується даними журнал-ордерів за рахунком №631 за відповідний період.

Так, ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО придбало вищезазначений товар - металоконструкції для використання у господарській діяльності товариства, а саме - з метою використання у будівництві нового салону Lexus за адресою: м. Чернігів, пр. Миру, 167, проект будівництва якого був наданий контролюючому органу під час перевірки та наявний в матеріалах справи.

Основним видом діяльності ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО є торгівля, технічне обслуговування та ремонт автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11, 45.20). Про здійснення торгівлі, технічного обслуговування та ремонту автомобілів та легкових автотранспортних засобів свідчить витяг з ЄДР, в якому вказані зазначені вище види діяльності ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО .

Таким чином, Будівництво нового салону безпосередньо пов`язане з основним видом діяльності ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО .

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що господарські операції з придбання ТОВ АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ СІВЕР-АВТО металоконструкцій оформлені згідно із вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відображені у податковому обліку, сума податку на додану вартість за операціями з придбання металоконструкції у покупця була включена до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, а у постачальника - до складу податкових зобов`язань відповідного податкового періоду їх придбання (оплати) на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Пунктом 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу визначено, що об`єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Податкового кодексу.

Згідно з підпунктом 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу не є об`єктом оподаткування, зокрема, операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання) та повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу).

Підпунктом 14.1.32 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу визначено, що відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Податкового кодексу визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Податковому кодексі термін. При цьому податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що операція з передачі товарно-матеріальних цінностей зберігачу на відповідальне зберігання для поклажодавця не є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України. Податкові зобов`язання у поклажодавця та податковий кредит у зберігача при такій передачі не визначаються.

Як вбачається матеріалів справи, у зв`язку із відсутністю у позивача площ для належного зберігання придбаних металоконструкцій, дані металоконструкції були передані на відповідальне зберігання ТОВ ДІЛАЙС відповідно до укладених Договорів зберігання: №1/07-2006 від 01.07.2016; №2/09-2017 від 28.09.2017.

Передача металоконструкцій на відповідальне зберігання підтверджується актами прийому-передачі металоконструкцій, а саме: Акт приймання-передачі металоконструкцій № 1 від 01.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 2 від 03.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 3 від 04.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 4 від 05.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 5 від 06.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 6 від 07.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 7 від 10.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 8 від 11.07.2016; Акт приймання-передачі металоконструкцій № 9 від 12.07.2016.

Згідно з визначеннями доходів та витрат у П(С)БО 15 Дохід та П(С)БО 16 Витрати , передача майна на відповідальне зберігання у бухгалтерському обліку не визнаватиметься ні доходами, ні витратами.

Майно, передане на зберігання - це ресурс, контрольований підприємством-власником, залишається на балансі останнього, аналітичний облік ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться за підприємствами-власниками.

У поклажодавця на момент передачі речі (товару) на відповідальне зберігання у бухгалтерському обліку проходить аналітичне проведення за дебетом і кредитом матеріальних рахунків 20, 22 або 28 з відкриттям різних субрахунків за місцями зберігання: речі будуть списані з місць зберігання та оприбутковані за іншим місцем зберігання. Відповідно узагальнення такої інформації буде відображено за кредитом - місце зберігання, а за дебетом - місце відповідального зберігання.

У зберігача річ (товар), прийнята на відповідальне зберігання, обліковується на позабалансовому рахунку 023 Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні . Облік таких цінностей ведуть за цінами, передбаченими у договорах, приймально-передавальних актах тощо. Аналітичний облік ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання, ведуть щодо підприємств-власників. Відповідно за Д-т позабалансового рахунка 023 зберігай обліковує приймання речі (товару) на відповідальне зберігання, а за К-т рахунка 023 - вибуття такої речі (товару).

Оплату за тимчасове зберігання товарів на складах сторонніх підприємств поклажодавець відносить до витрат на збут (рахунок 93 Витрати на збут ), що входять до складу витрат операційної діяльності, у бухгалтерському обліку це Д-т рахунка 93 К-т рахунків зобов`язань 63, 685. Не виключено, що вартість зберігання, буде складовою транспортно-заготівельних витрат, як наслідок це сформує собівартість придбаних запасів.

У зберігача отримана оплата за надані послуги відображається на субрахунку 703 Дохід від реалізації робіт і послуг .

Як вірно зазначив суд першої інстанції, при передачі майна на відповідальне зберігання: право власності на передані речі до зберігача не переходить; зберігач не має права використовувати передане у зберігання майно у своїй господарській діяльності; у поклажодавця операція не підпадає під визначення продажу та постачання товару, така операція не вважається реалізацією (постачанням товару), оскільки ні доходів, ні витрат у поклажодавця та зберігача не виникає.

Колегія суддів наголошує, що операція з передачі товарно-матеріальних цінностей зберігачу на відповідальне зберігання для поклажодавця не є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України.

Податковим законодавством передбачено складання та реєстрація податкових накладних за операціями, за якими виникають податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а також за операціями, звільненими від оподаткування податком на додану вартість; податкові накладні, які не надаються покупцю, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, висновок контролюючого органу щодо необхідності складання та реєстрації платником податків - ТОВ АК СІВЕР-АВТО податкових накладних за операціями з передачі на відповідальне зберігання товаро-матеріальних цінностей - металоконструкцій, що є власністю Позивача, є необгрунтованим, а податкове повідомлення-рішення №00002231400 від 30.07.2019р., яким до ТОВ АК СІВЕР-АВТО застосовано штраф за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 80 000 грн. - протиправним.

Відтак, з огляду на вищевикладене, зокрема те, що операція з передачі ТМЦ зберігачу на відповідальне зберігання для поклажодавця не є об`єктом оподаткування ПДВ, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції щодо неправомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №00002211400 від 30.07.2019, податкового повідомлення-рішення №00002221400 від 30.07.2019 та податкового повідомлення-рішення №00002231400 від 30.07.2019 в частині застосування до TOB "АК "СІВЕР- АВТО" штрафу за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в розмірі 80 000 грн.

Доводи апеляційної скарги не підтверджують порушення позивачем норм Податкового кодексу, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільна компанія Сівер-Авто до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04.12.2019.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

В.О. Аліменко