Рішення

від 23.10.2019 по справі 640/20430/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/621

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2019 року № 640/20430/18

За позовом ОСОБА_1

До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

Про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії, зобов`язання призначити пенсію, зарахувати трудовий (спеціальний) стаж роботи в дитячому спеціалізованому санаторії "Салют" у повному обсязі, зобов`язання проводити виплати призначеної пенсії та зобов`язання виплатити пенсію за минулий час, починаючи з 14.11.2017 р.

Ухвалою суду від 27.12.18 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку письмового провадження згідно ст. 263 КАС України.

23.01.2019 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Позивачка зазначає, що станом на час звернення з заявою її стаж роботи становив 32 роки 21 день, з яких стаж на посадах, які дають право на пенсію за вислугою років, - 26 років 3 місяці 28 днів, що мав бути зарахований у подвійному розмірі в порядку ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Протягом зазначеного періоду позивачка працювала на посадах у психіатричних закладах здоров`я, а саме:

на посаді санітарки дитячого психоневрологічного санаторію "Салют" - з 01.07.1985р. по 14.03.1991 р.;

на посаді чергової медичної сестри дитячого психоневрологічного санаторію "Салют" - з 14.03.1991 р. по 01.08.1994 р.;

на посаді лікаря-психіатра дитячого психоневрологічного санаторію "Салют" - з 01.08.1994 р. по 01.10.1998 р.;

на посаді лікаря-педіатра дитячого санаторію "Салют" - з 01.10.1998 р. по 01.02.1999 р.;

на посаді завідувача відділенням дитячого санаторію "Салют" - з 01.02.1999 р. по 01.09.1999 р.;

на посаді головного лікаря дитячого санаторію "Салют" - з 01.09.1999 р. по 10.06.2015 р.;

на посаді лікаря-методиста тимчасово дитячого спеціалізованого санаторію "Салют" - з 01.10.2015 р. по 01.12.2015 р.;

на посаді лікаря-методиста постійного дитячого спеціалізованого санаторію "Салют" - з 01.10.2015 р. по 10.12.2015 р.;

на посаді лікаря-психіатра дитячого спеціалізованого санаторію "Салют" - з 10.12.2015 р. по 29.02.2016 р.;

на посаді лікаря-методиста дитячого спеціалізованого санаторію "Салют" - з 29.02.2016 р. по 01.11.2017 р.

Вказане підтверджується відомостями з трудової книжки.

Листом від 17.04.2018 р. за №21523/05 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивачку про відмову у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки згідно наданих документів трудовий стаж становить 32 роки 21 днів, з них на посадах, що дають право на вислугу років, - 26 років 3 місяці 28 днів, тоді як згідно зі ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у позивачки має бути наявний стаж роботи - 26 років 6 місяців.

Згідно з відповіддю від 26.07.2018 р. №47260102 на адвокатський запит також було повідомлено, що згідно зі статутом Дитячого спеціалізованого санаторію "Салют" не вбачається, що він є державним спеціалізованим санаторієм, який підпорядкований Міністерству охорони здоровся України, та не передбачений наказом від 25.12.2006 р. №882, яким визначено відповідний перелік закладів.

Позивач - ОСОБА_1 вважає протиправною відмову відповідача в призначенні пенсії за вислугу років з наступних підстав.

Позивачка зазначає, що Дитячий спеціалізований санаторій "Салют" відносився і відноситься до лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я, які надають психіатричну допомогу і мав відповідний медичний персонал, необхідну технічну базу з 01.07.1985 р. по 01.11.2017 р., що підтверджується довідкою про підтвердження пільгового стажу.

Загальний стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 48 років 7 місяців 26 днів при зарахуванні у подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Також позивачка зазначає, що всім співробітникам санаторію "Салют", які зверталися за призначенням пенсії за вислугу років, було призначено пенсію і враховано стаж в порядку ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (правонаступник Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві) - проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.

Відповідач підтвердив підстави для відмови у призначенні пенсії, вказані у листах, скерованих на адресу позивача та представника позивача.

Також відповідач зазначає, що згідно з довідкою від 10.11.2017 р. №221 Територіального медичного об`єднання "Санаторне лікування" у м. Києві Дитячий спеціалізований санаторій "Салют" зазначено, що позивачка з 01.11.1995 р. по 31.10.1998р. перебувала у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років, що не дає підстави для зарахування вказаного періоду до спеціального стажу згідно зі ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Також відповідач посилається на порушення позивачкою строків звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку позивачка дізналася про результат розгляду її заяви про призначення пенсії від 14.11.2017 р. після отримання листа від 17.04.2018 р. за №21523/05 Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позов подано до суду 03.12.2018 р. згідно відбитку поштового штемпеля на конверті, тобто, позивачкою пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Для вирішення питання застосування строку звернення до суду у даному суд вважає за необхідне застосувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.03.2019 р. у справі №806/1952/18, згідно з якою колегія суддів не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі. http://reyestr.court.gov.ua/Review/80580127

З врахуванням вказаної правової позиції суд не находить підстав для залишення позовної заяви без розгляду і розглядає спір по суті.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII.

Згідно з вимогами ст. 51, 52 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно з пп. "е" ст. 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

Згідно зі ст. 60 Закону №1788-XII (в редакції станом на 14.11.2017 р.) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

В даному випадку позивачка стверджує, що наявний у неї спеціальний стаж 26 років 3 місяці 28 днів, що мав бути зарахований у подвійному розмірі в порядку ст. 60 Закону №1788-XII, оскільки Дитячий спеціалізований санаторій "Салют" є психіатричним закладом охорони здоров`я.

Відповідно, для вирішення спору по суті необхідним є з`ясування статусу вказаного закладу, зокрема, чи відноситься (відносився він) до психіатричних закладів охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я затверджено наказом МОЗ України від 28.10.2002 р. № 385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я з у закладах охорони здоров`я", згідно з яким (станом на 14.11.2017 р.), до нього включено, зокрема, 1. Лікувально-профілактичні заклади: 1.4. Санаторно-курортні заклади: Санаторій (у т.ч. дитячий, однопрофільний, багатопрофільний, спеціалізований).

Окремого визначення психіатричного закладу охорони здоров`я перелік не містив.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 р. №1489-III (в редакції станом на 14.11.2017 р.) психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Згідно з наявними у справі матеріалами станом на час розгляду справи Дитячий спеціалізований санаторій "Салют" (код 24742858) є входить до Територіального об`єднання "Санаторного лікування" і належить до комунальної власності м. Києва, що підтверджується наданими копіями статутів вказаного закладу.

Згідно з п. 2.2 статуту, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.07.2008 р. №979, копія якого долучена до матеріалів справи, предметом діяльності установи є, в тому числі, спеціалізація - лікування, в тому числі, психоневрологічних захворювань.

Також статус закладу підтверджується довідкою Дитячого спеціалізованого санаторію "Салют" від 10.11.2017 р. №221, де також перераховано трудовий стаж позивачки, яка також обіймала посаду лікаря-психіатра.

З огляду на відсутність більш детального регулювання вказаного питання, а також з огляду на відсутність виключного переліку психіатричних закладів охорони здоров`я, наданих відповідачу документів на підтвердження статусу Дитячого спеціалізованого санаторію "Салют" достатньо для висновку про поширення на нього положень ст. 60 Закону №1788-XII.

Щодо посилання відповідача на наказ МОЗ України від 25.12.2006 р. №882 "Про затвердження примірного статуту та переліку державних закладів спеціалізованих (спеціальних) санаторіїв Міністерства охорони здоров`я України", то вказаний акт не є таким, що містить виключний перелік психіатричних закладах охорони здоров`я, тоді як прийнятий на виконання ст. 22, 26 Закону України "Про курорти".

Затверджений ним перелік є переліком державних закладів спеціалізованих (спеціальних) санаторіїв Міністерства охорони здоров`я України, тоді як згідно зі ст. 60 Закону №1788-XII мова йде про психіатричні заклади охорони здоров`я, що не є тотожними поняттями.

Зокрема, до психіатричних закладів охорони здоров`я можуть відноситися не лише спеціалізовані санаторії МОЗ України, а й спеціалізовані заклади (санаторії), що відносяться до підпорядкування місцевого самоврядування, як це має місце щодо Дитячого спеціалізованого санаторію "Салют".

З огляду на висновок суду про застосування до спірних правовідносин положень ст. 60 Закону №1788-XII щодо зараховування до стажу роботи у подвійному розмірі, посилання відповідача на факт перебування позивачку з 01.11.1995 р. по 31.10.1998р. у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років на наявність необхідного стажу не впливає.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного у суду наявні підстави для висновку про те, що рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі заяви від 14.11.2017 р., оформленого листом від 17.04.2018 р. №21523/05, не відповідає вимогам щодо обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також з врахуванням висновків мотивувальної частини рішення суд не вважає за необхідне зобов`язувати відповідача здійснити повторний розгляд заяви, оскільки підстави для відмови є очевидно необґрунтованими, і належним способом захисту порушеного права є зобов`язання прийняти рішення конкретного змісту та здійснити виплату пенсії позивачці з моменту подання відповідної заяви в порядку ст. 83 Закону №1788-XII, згідно з якою пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 257-262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі заяви від 14.11.2017 р., оформленого листом від 17.04.2018 р. №21523/05.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років на підставі заяви від 14.11.2017 р. з врахуванням трудового (спеціального) стажу роботи в дитячому спеціалізованому санаторії "Салют" у повному обсязі.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 14.11.2017 р.

5. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 704, 8 грн. судового збору.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 23.10.19 р.