Рішення

від 23.10.2019 по справі 826/12466/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2019 року № 826/12466/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної архітектурно-будівельної інспекції України треті особиВідділ містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Відділ містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Київської області (далі по тексту - третя особа-1), ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа-2), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України №1/304/868 від 05 липня 2017 року про скасування паспорта прив`язки тимчасової споруди від 28 квітня 2005 року №14.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не було дотримано вимог статті 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №698. На думку позивача, інспектор відповідача в силу положень пунктів 29, 31 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №698, не мав права та повноважень одразу скасовувати паспорт прив`язки тимчасової споруди позивача за можливості усунення відповідних порушень, зокрема, шляхом видання припису на їх усунення.

Також, позивач стверджує, що перевірка проводилась відносно Відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Київської області, однак негативних наслідків такої перевірки зазнала і позивач, хоча виявлені в ході перевірки порушення були допущені не нею.

На переконання позивача, відповідач повинен був в ході проведення перевірки третьої особи-1 скласти протокол про правопорушення.

Крім того, позивач зазначила, що відповідачем не з`ясовувалось питання чи збудована церква, розміщена на земельній ділянці, яка межує із земельною ділянкою позивача, законно, чи введена вона належним чином в експлуатацію та чи не є вона самочинним будівництвом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що вибір щодо заходу реагування на виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності належать до дискреційних повноважень відповідача. При цьому, результати перевірки оформлені без зауважень.

Стосовно відсутності протоколу про правопорушення представник відповідача зазначив, що ані станом на час вчинення третьою особою-1 протиправних дій, пов`язаних із видачею позивачу паспорту прив`язки тимчасової споруди, ані на час проведення відповідачем перевірки положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення не було встановлено адміністративної відповідальності за порушення умов та порядку видачі паспортів прив`язки для встановлення тимчасової споруди.

Крім того, повноваження Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, регламентовані статтею 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядком державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №698, не передбачають повноважень головних інспекторів під час здійснення нагляду з`ясовувати питання введення в експлуатацію будівель та споруд, що знаходяться на сусідніх чи суміжних земельних ділянках.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання, призначене на 05 березня 2019 року представники сторін не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду справи були повідомленні належним чином.

Відповідно до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2014 року є співвласником земельної ділянки площею 0,03 га, що розташована: Київська область, Броварський район, Богданівська сільська рада, в районі північного кладовища, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002.

З метою розміщення на зазначеній земельній ділянці тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_3 отримали паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, виданий Відділом містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації, від 28 квітня 2015 року №14.

В подальшому, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 05 липня 2017 року.

Проведеною перевіркою, крім іншого, встановлено, що паспорт прив`язки тимчасових споруд від 28 квітня 2015 року №14 видано Відділом містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації з порушенням законодавства містобудівної діяльності, зокрема:

- щодо паспорту прив`язки тимчасових споруд від 28 квітня 2015 року №14 - у графі паспорт прив`язки видано вказано орган, яким видано даний документ, замість керівника органу з питань містобудування та архітектури, що є порушенням додатку 1 Порядку розміщення тимчасових спору для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21 жовтня 2011 року № 244;

- на кресленні схеми розміщення тимчасової споруди М 1:500 паспорта тимчасової прив`язки не вказано червоні лінії та лінії регулювання забудови та відсутня дана інформація в експлікації, що є порушенням форми схеми розміщення тимчасової споруди відповідно до додатку 1 Порядку №224;

- відповідно до схеми прив`язки тимчасової споруди М 1:500, дана тимчасова споруда знаходиться на відстані 5 м від будівлі церкви, що є порушенням пункту 1.12 Порядку №224 та пункту 5.4 ДБН В.2.2-23:2009;

- відділом листом повідомлено ОСОБА_1 про відповідність намірів щодо місця розташування вищевказаних тимчасових споруд, що є порушенням пункту 2.5 Порядку №244;

- в заяві на оформлення паспорта вказано, що до заяви додаються технічні умови щодо інженерного забезпечення, в той час як в пакеті документів зазначено, що технічні умови відсутні, що є порушенням пунктів 2.6, 2.11 та 2.14 Порядку №244.

У зв`язку із встановленням наведених порушень відповідачем прийнято рішення від 05 липня 2017 року №1/304/686, якими скасовано паспорт прив`язки тимчасової споруди №14 від 28 квітня 2015 року.

Незгода позивача із вказаним рішенням зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 10 Закону України Про архітектурну діяльність від 20 травня 1999 року №687-ХІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294 (далі - Положення №294), Держархбудінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Нормами Положення №294 визначено, що Держархбудінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно пункту 3 Положення №294, одним із основних завдань Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема, здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Пунктом 4 Положення №294 визначено, що до покладених на Держархбудінспекцію завдань, окрім іншого, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності.

Згідно з пунктами 1, 3, 7 Положення №294, Держархбудінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 41-1 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Пунктом 1 частини 3 статті 41-1 Закону №3038-VI визначено, що з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №698 (далі - Порядок №698, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3 Порядку №698 передбачено, що основними завданнями нагляду є, зокрема, виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України Про архітектурну діяльність , органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів.

З метою здійснення нагляду головні інспектори будівельного нагляду: перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду (пункт 4 Порядку №698).

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідач уповноважений здійснювати перевірку законності прийняття рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду, у даному випадку Відділом містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Київської області та, у разі порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, вживати належних заходів реагування на виявлені порушення.

Так, відповідно до пункту 5 Порядку №698 та вимог частини 4 статті 41-1 Закону №3038-VI у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства, судом вбачається, що можливість скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства не ставиться в залежність та/або обов`язкову сукупність з необхідністю попереднього прийняття відповідачем припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, як про це стверджує позивач.

Стосовно відсутності протоколу, складеного відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 29 Порядку №698 у разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, відповідальність за яке встановлена законом, складається протокол про правопорушення за формою, встановленою Мінрегіоном.

Тобто, саме у разі виявлення порушення, за яке встановлена відповідальність, існує можливість складення головним інспектором будівельного нагляду протоколу про правопорушення. Водночас, на час проведення відповідачем перевірки положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення не було встановлено адміністративної відповідальності за порушення умов та порядку видачі паспортів прив`язки для встановлення тимчасової споруди, а відтак дії відповідача щодо не складення протоколу про правопорушення узгоджуються з вимогами чинного законодавства та спростовують доводи позивача у цій частині.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що проведеною перевіркою встановлено видачу паспорта прив`язки тимчасових споруд № 14 на земельній ділянці, призначення якої встановлено - земля для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 24 Закону №3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Згідно частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначає Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року №244 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1330/20068 (далі - Порядок №244).

Так, відповідно до вимог пункту 2.27 Порядку №244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні; невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

При цьому, відповідно до пункту 2.6 Порядку №244 для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів України ; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Перевіркою встановлено, що у заяві про отримання паспорту прив`язки ТС вказано, що до заяви додаються технічні умови щодо інженерного забезпечення, в той час як в пакеті документів зазначено, що технічні умови відсутні, що є порушенням пунктів 2.6, 2.11 та 2.14 Порядку №244 та є підставою для анулювання дії паспорта прив`язки ТС.

При цьому, суд зазначає, що позивачем не заперечується факт встановлених перевіркою порушень законодавства у сфері містобудування.

Стосовно посилання на те, що відповідачем не перевірено належність розміщення на сусідній земельній ділянці церкви, суд зазначає, що вимогами статті 41-1 Закону №3038-VI та Порядку №698 на відповідача не покладається такий обов`язок при здійсненні державного архітектурно-будівельного нагляду щодо з`ясування питання введення в експлуатацію будівель та споруд, що знаходяться на сусідніх чи суміжних земельних ділянках.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в адміністративному позові, в ході розгляду даної справи не знайшли свого нормативного та документального підтвердження.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправність оскаржуваного рішення, в той час, як відповідачем покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведе та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко