Постанова

від 26.02.2020 по справі 826/12466/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12466/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: відділ містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: відділ містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України №1/304/868 від 05 липня 2017 року про скасування паспорта прив`язки тимчасової споруди від 28 квітня 2005 року №14.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позову повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач згідно договору купівлі-продажу від 18 серпня 2014 року є співвласницею земельної ділянки площею 0,03 га, що розташована: Київська область, Броварський район, Богданівська сільська рада, в районі північного кладовища, кадастровий номер 3221280800:08:009:0002.

28 квітня 2015 року Відділом містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації було видано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності №14.

В подальшому, посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 05 липня 2017 року, у висновках якого зазначено, що паспорт прив`язки тимчасових споруд від 28 квітня 2015 року №14 видано Відділом містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації з порушенням законодавства містобудівної діяльності з порушенням норм Порядку розміщення тимчасових спору для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок №244), а саме:

- у графі паспорт прив`язки видано вказано орган, яким видано даний документ, замість керівника органу з питань містобудування та архітектури, що є порушенням додатку 1 Порядку № 244;

- на кресленні схеми розміщення тимчасової споруди М 1:500 паспорта тимчасової прив`язки не вказано червоні лінії та лінії регулювання забудови та відсутня дана інформація в експлікації, що є порушенням форми схеми розміщення тимчасової споруди відповідно до додатку 1 Порядку №224;

- відповідно до схеми прив`язки тимчасової споруди М 1:500, дана тимчасова споруда знаходиться на відстані 5 м від будівлі церкви, що є порушенням пункту 1.12 Порядку №224 та пункту 5.4 ДБН В.2.2-23:2009;

- відділом листом повідомлено ОСОБА_1 про відповідність намірів щодо місця розташування вищевказаних тимчасових споруд, що є порушенням пункту 2.5 Порядку №244;

- в заяві на оформлення паспорта вказано, що до заяви додаються технічні умови щодо інженерного забезпечення, в той час як в пакеті документів зазначено, що технічні умови відсутні, що є порушенням пунктів 2.6, 2.11 та 2.14 Порядку №244.

На підставі акта перевірки Державною архітектурно-будівельною інспекцією України прийнято рішення від 05 липня 2017 року №1/304/686 про скасування дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності №14 від 28 квітня 2015 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державної архітектурно-будівельної інспекції у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України Про регулювання містобудівної діяльності , Про архітектурну діяльність , Про благоустрій населених пунктів , Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі - Порядок № 698).

Згідно ч.1 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Частиною 1 статті 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Частиною 2 статті 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Відповідно до ч. 4 ст. 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Законом України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил у формі державного архітектурно-будівельного контролю та державного архітектурно-будівельного нагляду, які відрізняються суб`єктами та об`єктами перевірки. Зокрема, контроль передбачає систему заходів щодо перевірки дотримання суб`єктами господарської діяльності (замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, у той час, як нагляд здійснюється щодо уповноважених органів містобудування та архітектури.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації, тобто фактично здійснено захід державного архітектурно-будівельного нагляду.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі - Порядок № 698).

Відповідно до п. 2 Порядку № 698 нагляд здійснюється ДАБІ через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Згідно з п. 3 Порядку № 698 основними завданнями нагляду є: 1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України Про архітектурну діяльність , органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; 2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів; 3) притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

Згідно Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294 (далі - Положення №294), Держархбудінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

У п. 4 Положення №294 визначено, що Держархбудінспекція, зокрема здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду, в межах здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, входить проведення позапланових перевірок вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил і у разі виявлення порушень об`єктами нагляду, скасовувати чи зупиняти дії прийнятих ними рішень.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 823/1089/18.

З огляду на таке, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що головні інспектори будівельного нагляду при здійсненні державного архітектурно-будівельного нагляду діяли у межах повноважень, визначених Законом.

Стосовно доводів апелянта про безпідставність скасування дії паспорта прив`язки, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок отримання паспорта прив`язки ТС визначений у Порядку розміщення тимчасових спору для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок №244).

Так, у розділі ІІ Порядку №244 зазначено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1). Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються:

- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості;

- реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).

Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з

питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю. У такому випадку строк розгляду заяви становить п`ятнадцять робочих днів.

Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає:

- схему розміщення ТС (додаток 1);

- ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1);

- схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів України" ( 2807-15 );

- технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку.

Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

З аналізу вищевикладених правових норм слідує, що тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої здійснюється на підставі дозвільного документу - паспорта прив`язки, який видається відповідним орган з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету міськради та підписується керівником цього органу.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно того, що паспорт прив`язки ТС не може вважатися рішенням органу містобудування та архітектури та бути скасованим ДАБІ України у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду, визначеному статтею 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пунктом 32 Порядку № 698.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 823/687/18.

В даному випадку за результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що виданий відповідним органом паспорт прив`язки не відповідає вимогам Порядку №244, а саме:

-у графі паспорт прив`язки видано вказано орган, яким видано даний документ, замість керівника органу з питань містобудування та архітектури, що є порушенням додатку 1 Порядку № 244;

- на кресленні схеми розміщення тимчасової споруди М 1:500 паспорта тимчасової прив`язки не вказано червоні лінії та лінії регулювання забудови та відсутня дана інформація в експлікації, що є порушенням форми схеми розміщення тимчасової споруди відповідно до додатку 1 Порядку №224;

- відповідно до схеми прив`язки тимчасової споруди М 1:500, дана тимчасова споруда знаходиться на відстані 5 м від будівлі церкви, що є порушенням пункту 1.12 Порядку №224 та пункту 5.4 ДБН В.2.2-23:2009;

- відділом листом повідомлено ОСОБА_1 про відповідність намірів щодо місця розташування вищевказаних тимчасових споруд, що є порушенням пункту 2.5 Порядку №244;

- в заяві на оформлення паспорта вказано, що до заяви додаються технічні умови щодо інженерного забезпечення, в той час як в пакеті документів зазначено, що технічні умови відсутні, що є порушенням пунктів 2.6, 2.11 та 2.14 Порядку №244.

Позивачкою не спростовано наявність виявлених під час перевірки порушень, а лише зазначено про те, що відповідач повинен був видати припис на їх усунення та зупинити дію паспорту прив`язки, а не одразу скасовувати даний паспорт.

З приводу вказаних доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Так, п.п.2.26 та 2.27 Порядку 244 встановлена можливість призупинення чи анулювання паспорта прив`язки ТС.

Зокрема, дія паспорта прив`язки призупиняється за таких умов: необхідність проведення планових ремонтних робіт на земельній ділянці, на якій розміщена ТС, - з обов`язковим попередженням власника ТС за 1 місяць та наданням тимчасового місця для розміщення такої ТС; необхідність проведення аварійних ремонтних робіт на земельній ділянці, на якій розміщена ТС, - без попередження.

Враховуючи те, що в даному випадку були відсутні передбачені Порядком 244 підстави для зупинення дії паспорту прив`язки, а також те, що була відсутня можливість внести виправлення до паспортів прив`язки ТС, відповідачем правомірно було прийнято рішення про скасування паспорту прив`язки, що відповідає його повноваженням, визначеним статтею 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та пунктом 3 Порядку № 698.

Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутностіість підстав для задоволення позовних вимог позивача.

У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес), яке виражається у гарантованому частиною першою статті 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається у дотриманні правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини (рішення у справі Ст`єрна проти Фінляндії (Stjerna v. Finland № 18131/91) та рішення у справі Юханссон проти Фінляндії (Johansson v. Finland № 10163/02).

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання суб`єктом господарської діяльності правил благоустрою, визначених, зокрема, Законом України Про благоустрій населених пунктів , Порядком № 244, та виконання обов`язку органом державного архітектурно-будівельн6ого нагляду щодо забезпечення дотримання правил благоустрою всіма суб`єктами містобудівної діяльності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивачки не містить.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 26.02.2020 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

Є.І.Мєзєнцев