Постанова

від 21.10.2019 по справі 520/3805/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 р.Справа № 520/3805/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Бегунца А.О. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків, повний текст складено 08.07.19 року по справі № 520/3805/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Пінопласт"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Пінопласт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 08.04.2019р. №00000741401.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Пінопласт" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що проведена перевірка показала використання платником для виготовлення товару власного виробництва з використанням безкоштовно одержаної сировини невідомого походження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом - ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питання дотримання податкового законодавства за період 01.01.2016р.-30.09.2018р., валютного законодавства за період 01.01.2016р.-30.09.2018р., законодавства з питань справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2016р.-30.09.2018р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 18.03.2019р. №860/20-40-14-01-08/39858272 (далі за текстом - Акт).

В тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення, а саме (у співвідношенні з предметом спору): п.п.134.1.1. ст.134 Податкового кодексу України за рахунок виготовлення товару власного виробництва з використанням безкоштовно одержаної сировини невідомого походження.

08.04.2019р. з посиланням на Акт владним суб`єктом - ГУ ДФС у Харківській області було видано податкове повідомлення-рішення №00000741401 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2.827.860,00грн. (основний платіж - 2.262.288,00грн., штраф - 565.572,00грн.).

Непогодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивачв звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України при винесенні оскарженого рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої с своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В силу п. 83.1. ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727 передбачено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повного мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в Акті перевірки відсутні будь-які зауваження відповідача щодо наявності дефектів форми або змісту первинних документів або інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, на підставі яких сформовані показники податкової звітності ТОВ "ТД ПІНОПЛАСТ" за період, що перевірявся.

Згідно з п.п.134.1.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Оскільки нормами Податкового кодексу України не надано чіткого та поза розумним сумнівом достатньо конкретизованого визначення ані терміну прибуток , ані суміжному терміну дохід , колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції у даному питанні норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, відповідно до змісту ст.1 згаданого закону доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З приписів наведеної норми закону слідує, що для обрахунку показника розміру доходу особи обов`язково належить з`ясувати вартість активу, котра залежить від умов конкретної господарської операції.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що контролюючий орган прирівняв вартість розрахунково виявленої та нібито умовно існуючої і безоплатно одержаної платником сировини до середньозваженої ціни придбання Товариством полістеролу за 2016-2018р.р.

Проте, за правилом ч.1 ст.10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Відповідно до п.20.1.9 ст.20 ПК України контролюючі органи наділені законодавцем повноваженнями вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Судом встановлено, що дане повноваження контролюючим органом у спірних правовідносинах не реалізовувалось.

Надане положеннями ст.84 ПК України повноваження на призначення у ході проведення перевірки Товариства експертизи з питання технологічного циклу виробництва продукції, складових речовин сировини та їх фізичних параметрів для виготовлення готової продукції контролюючим органом також не використовувалось.

Натомість контролюючий орган вдався до самотужки та на власний розсуд створеного алгоритму дій, за яким здійснюючи цілком умовні розрахунки обчислив і кількість надлишкової не облікованої сировини, і вартість цієї сировини, арифметично додавши показник цієї вартості до розміру доходу Товариства, відображеного у фінансовій звітності.

Суд зазначає, що законом не передбачено саме такого способу дій контролюючого органу, позаяк кількість та обсяги товарно-матеріальних цінностей (у тому числі і сировини) мають визначатись шляхом проведення інвентаризації, а вартість товарно-матеріальних цінностей - за цінами придбання у межах конкретного правочину або за процедурою обрахунку собівартості чи у порядку з`ясування рівня звичайних цін.

Крім того, вказуючи в Акті перевірки на факт використання позивачем у виробництві неоприбуткованої сировини, відповідач посилається на ТУ У 22.2-39858272-001:2015 та зміни до них №1-2017, а також сертифікати відповідності. При цьому відсутні будь-які посилання на первинні документи або інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків.

В ст.1 Закону України «Про стандартизацію» наведено визначення технічних умов як нормативного документу, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Відповідно до ст. 2 Закону, цей Закон регулює відносини, пов`язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів. Дія цього Закону не поширюється на санітарні заходи безпечності харчових продуктів, ветеринарно-санітарні та фітосанітарні заходи, будівельні норми, лікарські засоби, стандарти медичної допомоги, бухгалтерського обліку, оцінки майна, освіти та інші соціальні стандарти, передбачені законодавством.

Аналіз наведених норм дає підстав вважати, що Технічні умови є документом, що може встановлювати технічні вимоги щодо продукції, але не є підставою для висновків щодо правильності ведення бухгалтерського обліку, повноти та сплати податків, в розумінні п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки податкового органу про використання у процесі виробництва неоприбуткованої сировини є безпідставним припущенням і не можуть бути підставою для визначення податкових зобов`язань та винесення податкового повідомлення-рішення.

Згідно ст. 15 ГК України, у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови. Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов`язковим для: суб`єктів господарювання, якщо обов`язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами; учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ТОВ "ТД ПІНОПЛАСТ" не належить до суб`єктів господарювання, для яких застосування стандартів є обов`язковим.

Відповідно до статті 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників.

За ст. 47 ГК України, держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що як виробник плит полістирольних ТОВ "ТД ПІНОПЛАСТ" проводить випробування норм витрачання сировини для виробництва одиниці готової продукції плити полістирольної. Згідно акта б/н від 21.12.2015, комісією у складі: директора ТОВ "ТД ПІНОПЛАСТ" ОСОБА_1 , майстра виробничої діяльності ОСОБА_2 , інженер-технолога ОСОБА_3 , було встановлено, що норма використання сировини типу ПСБ-С-25 знаходиться в межах 10,3 кг.. За таких показників витрачання зазначених 1224,881 т. сировини для виробництва 120188,153 м.куб. готової продукції є цілком обґрунтованим.

Вказаний Акт був предметом вивчення податковим органом під час перевірки, однак його зміст не було враховано під час складання Акту та формулювання висновків.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах контролюючий орган діяв не у спосіб, котрий встановлений законом, наданих Податковим кодексом України повноважень на ініціювання інвентаризації та призначення експертизи не використав, розрахунки заниженого доходу платника здійснював без урахування усіх обставин з використанням середньозваженої ціни придбання іншої сировини, а указаний порядок дій не узгоджується із вимогами закону.

В свою чергу, владним суб`єктом у порядку ч.2 ст.77 КАС України не доведено події вчинення особою податкового правопорушення за цим епізодом.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України при винесенні оскарженого рішення.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог про скасування оскарженого рішення контролюючого органу.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року по справі № 520/3805/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 року по справі № 520/3805/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 24.10.2019 року