Постанова

від 24.10.2019 по справі 540/854/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/854/19 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Стас Л.В.

суддів: Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВЕБ про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся з позовом до ТОВ ВІВЕБ , в якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, за 2018 рік в сумі 30826,93 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 166,50 грн.

В обґрунтування позову послався на невиконання ТОВ ВІВЕБ вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на 1 особу, внаслідок чого відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 30826,93 грн. та пеня в сумі 166,50 грн., які позивач просить стягнути у судовому порядку.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у задоволені позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовлено.

В апеляційній скарзі Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року та ухвалити у справі нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що за приписами ч. 3 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (надалі Закон № 875-ХІІ) на підприємства, окрім обов`язку створити робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, покладений обов`язок самостійно здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Також, апелянт послався на безпідставне не прийняття судом першої інстанції вимог ст. 22 Закону України Про зайнятість населення (в редакції від 30.08.2016 року), відповідно до якої основним завданням державної служби зайнятості є право а не обов`язок направляти для працевлаштування на підприємства, при наявності вільних робочих місць, громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки. Оскільки за приписами ч. 5 ст. 19 Закону № 875-ХІ виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, для яких це робоче місце є основним, апелянт вважає, що не мають суттєвого значення причини, за яких особа з інвалідністю не була працевлаштована на створене робоче місце для осіб з інвалідністю.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ ВІВЕБ , посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ВІВЕБ» (код 40689174) 26.07.2016 року зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 1 499 102 0000 019519.

Видами діяльності ТОВ ВІВЕБ відповідно до КВЕД є: 62.01 комп`ютерне програмування (основний); 62.02 консультування з питань інформатизації; 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.11 оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.12 веб-портали;63.99 надання інших послуг інформаційних послуг, н.в.і.у. (а.с. 34-35).

Відповідно до наданої позивачем копії звіту ТОВ ВІВЕБ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою № 10-ПІ (а.с. 8) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 13 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа.

На підстав поданого відповідачем звіту за формою № 10-ПІ за 2018 рік, позивачем нараховані відповідачу заборгованість по сплаті адміністративно - господарських санкцій за незайняте робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю у 2018 році в сумі 30826,93 грн. та пеня в сумі 166,50 грн. (а.с. 7).

Матеріалами справи підтверджено, що у 2018 році відповідач затвердив новий штатний розпис, який введений в дію з 02.01.2018 року, та відповідно до якого створене одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, - одна штатна одиниця за посадою Інженер-програміст (а.с. 38, 39).

Також, відповідно до матеріалів справи, відповідач у 2018 році подавав до Херсонського міського центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) із зазначенням громадян-інвалідів для влаштування на підприємство за формою № 3-ПН (а.с. 11, 46, 47). У зв`язку з відсутністю необхідних кандидатур для працевлаштування на вакансії для осіб з інвалідністю, Херсонським міським центром зайнятості не видавались направлення на працевлаштування до ТОВ ВІВЕБ , що підтверджується листом Херсонського міського центру зайнятості від 15.04.2019 № 2120/04/1426/19 (а.с. 11).

Додатково, інформація про наявні у відповідача вакансії була розміщена на Веб-порталі Державної служби зайнятості України та у вільному доступі на інформаційних стендах у секторі самостійного пошуку вакансій Херсонського міського центру зайнятості (а.с. 11).

Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем вчинялись додаткові дії щодо пошуку та працевлаштуванню осіб з інвалідністю на вакантну посаду, шляхом розміщення оголошень в 2018 році на веб-сайті https://www.work.ua, що підтверджується копіями листа ТОВ Ворк Україна №17/05-01 від 17.05.2019 року, скріншотами вакансій та актами надання послуг між сторонами за 2018 рік (а.с. 49-60).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Також, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції врахував те, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність, оскільки уповноваженими органами необхідна кількість осіб з інвалідністю не направлялась для працевлаштування до відповідача, відсутній факт відмови відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю,

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 ст. 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Також, зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Відтак у даній справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що звітність за формою 3-ПН передбачала для осіб з інвалідністю режим роботи з п`ятиденним робочим днем, постійним характером виконуваної роботи та оптимальними умовами праці.

При оцінці вимог роботодавця до шукачів роботи, колегією суддів не виявлено дискримінаційних ознак у відношенні осіб з інвалідністю. Фактів відмови у працевлаштуванні таким особам не встановлено.

Щодо доводів апелянта про необхідність вжиття відповідачем активних дій для самостійного пошуку працівників, колегія суддів зауважує, що законодавець не покладає обов`язку на відповідача по здійсненню самостійного пошуку кадрів.

Факт відсутності в центру зайнятості кандидатур, що відповідають об`єктивним вимогам роботодавця до претендента на посаду, не є підставою для притягнення відповідача до відповідальності.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанцій.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІВЕБ про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 24.10.2019 року.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.