Постанова

від 23.10.2019 по справі 826/9707/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9707/17 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми Д № 0867140303 від 23.05.____(рік не зазначено), форми Д № 0868140303 від 23.05.2017 року та форми ПС №0869140303 від 23.05.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що продаж нерухомого майна (квартир) за ціною нижче вхідної ціни не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового Кодексу України та не може визначатись як додаткове благо у вигляді заниження вартості проданих об`єктів нерухомості.

16 жовтня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому відповідач повністю підтримує рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Компанія з управління активами ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ (далі - ТОВ КУА ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року, за результатами якої був складений акт перевірки №63/26-15-14-06-02/32710395 від 26.01.2017 (т. 1, а.с. 16).

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки подав свої заперечення до акту за вих. № 1817 від 03 лютого 2017 року (т. 1 а.с. 83).

В ході розгляду заперечення до акту перевірки, в зв`язку із додатково поданими документами, для об`єктивного і всебічного розгляду обставин справи, перевірки аргументів та доводів, викладених у запереченнях позивача, для уточнення та обґрунтування даних, зазначених попередньою перевіркою, ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову перевірку в рамках розгляду заперечень, наданих ТОВ КУА ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ , за результатами якої був складений акт від 11.05.2017 року № 452/26-15-14-06-02/32710395 (т. 1 а.с. 105).

Перевіркою були виявлені наступні порушення:

- пп. е 164.1.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 а ст. 171, пп. є 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України , внаслідок чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за період, який перевірявся, на суму 323216,00 грн;

- п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 186.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.2 п. 168.4 ст. 168, пп 1684.4.4 п.168.4 ст. 168, п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 57.1 ст. 57, п. 54.2 ст. 54 Податкового Кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 112 634,56 грн;

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового Кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14849,00 грн;

- п. 51.1 ст. 51, пп. 176.2 б п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України , в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на корись платника податків, суми утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за період, який перевірявся.

За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 23.05.2017 року № 0867140303 про збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи з фізичних осіб за основним платежем у сумі 323216,00 грн, штрафними санкціями в сумі - 239589,00 грн, № 0868140303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем - 14849,00 грн, штрафними санкціями 11105,99 грн, № 086914303 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді нарахованих штрафних санкцій в сумі 510,00 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 14.1.54 Податкового Кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з п. 164.1. Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 164 Податкового Кодексу України, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості ) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 ПКУ.

Пунктом 14.1.47. Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

З системного аналізу вищенаведених норм, колегія суддів звертає увагу на те, що сума знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку виключно у випадку, якщо дана знижка носить індивідуальний (персональний) характер.

Якщо знижка поширюється на будь - якого платника податку та не є індивідуальною, то сума такої знижки не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Як вбачається з акта перевірки від 11.05.2017 року № 452/26-15-14-06-02/32710395 (т. 1 а.с. 105), ТОВ КУА ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ реалізовувало квартири фізичним особам нижче балансової вартості, яка зазначена у договорах купівлі-продажу квартир.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ КУА ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири від 22.05.2015 року. Відповідно до умов договору, продаж квартири вчинено за 1 180 000,00 грн, в той же час балансова вартість квартири складає 2 072 487,70 грн (т. 2, а.с. 4).

Окрім того, між ТОВ КУА ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири від 16.06.2014 року . Продаж квартири вчинено за ціною 425 971,7 грн, балансова вартість квартири - 738 641,54 грн. (т. 2, а.с. 12).

Доказів на підтвердження того, що знижка, яка була надана вищевказаним покупцям, є дійсно безпосередньо знижкою, що поширюється на будь - якого платника податку та не є індивідуальною, позивачем не було надано як до суду першої інстанції, так і разом з апеляційною скаргою.

Отже, вищевикладеним спростовуються доводи апелянта стосовно того, що продаж нерухомого майна за ціною нижче балансової не є фактичним отриманням доходу та не може визначатись як додаткове благо.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість встановлених під час перевірки порушень пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України, згідно із яким до загального місячного оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначених за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неутримання позивачем податку на доходи з фізичних осіб у сумі 36 816,00 грн з доходу в розмірі 229 683, 42 грн, які були сплачені з розрахункового рахунку ТОВ КУА ІНВЕСТ-КОНСАЛИНГ на розрахунковий рахунок банківських установ АБ Національні інвестиції та ПАТ Діамантбанк у вигляді комісійної винагороди за фізичних осіб, які вносили кошти згідно інвестиційних договорів та договорів купівлі-продажу на рахунок ТОВ КУА ІНВЕСТ-КОНСАЛИНГ , що підтверджується самим актом перевірки та висновками, зазначеними у додатку № 1, в якому вказано перелік фізичних осіб, суми внесків та відсоток сплаченої комісійної винагороди за здійснені операції.

Окрім того, за наслідками проведеної перевірки податковим органом, з підстав п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз 4 п. 164.1 ст. 164 та п. 161 підр. 10 розд. ХХ перехідних положень Податкового кодексу України позивачу донараховано податкове зобов`язання по військовому збору на суму 14 849,00 грн.

Відповідно до підпунктів 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, серед яких фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи резидента, визначені у пункті 163.1 статті 163 ПК України, серед яких: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

А чистий оподатковуваний дохід є різницею між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами.

Оскільки колегією суддів підтверджено правильність висновків суду першої інстанції про заниження позивачем сум податку на доходи фізичних осіб за період який перевірявся, а отже, позивачу обгрунтовано визначено податкове зобов`язання по військовому збору на суму 14 849.00 грн. та відповідно застосовано штрафну санкцію у розмірі 11105,99 грн. У зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми Д № 0868140303 від 23.05.2017 року також є правомірним.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів також звертає увагу, що доводи апеляційної скарги є абсолютно ідентичними доводам позовної заяви, без врахування висновків суду першої інстанції.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами ІНВЕСТ-КОНСАЛТИНГ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.10.2019.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма