Постанова

від 23.10.2019 по справі 826/7098/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7098/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря: Суркової Д.О.,

представника позивача Давиденка О .Л.,

представника відповідача Василенко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Асоціації Страховий бізнес на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Асоціації Страховий бізнес до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг треті особи: Національна асоціація страховиків України, об`єднання Ядерний страховий пул , Громадська організація Товариство актуаріїв України , Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Універсальна , Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-

В С Т А Н О В И В:

Асоціація Страховий бізнес звернулась до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати протиправними та нечинними розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.09.2017 № 3701 Про внесення змін до Порядку складання звітних даних страховиків щодо надання актуарного звіту та розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04.09.2018 № 1521 Про внесення змін до Порядку складання звітних даних страховиків в частині введення терміну актуарний звіт .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що введення додаткових звітів, не передбачених профільними законами, виходить за межі компетенції Нацкомфінпослуг, оскільки до повноважень останньої входить лише розроблення, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, методичних рекомендацій щодо їх застосування під час ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у фінансових установах та встановлює порядок розкриття інформації та складення звітності учасниками ринків фінансових послуг.

Відтак, введення оскаржуваними розпорядженнями додаткового актуарного звіту, що не передбачений законодавством, призведе до збільшення постійних витрат всіх страховиків України, що суперечить Конституції України, Закону України Про страхування та Положенню про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженому Указом Президента України № 1070/2011 від 23.11.2011.

З-поміж іншого, позивач посилається на численні порушення процедури прийняття оскаржуваних регуляторних актів, що також створює підстави для їх скасування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки положення Порядку складання звітних даних страховиків в редакції розпорядження від 04.09.2018 № 1521 фактично включили в себе ті зміни, що були внесені до цього Порядку розпорядженням від 07.09.2017 № 3701, то питання про чинність останнього позбавлене сенсу, адже положення розпорядження від 07.09.2017 № 3701 продовжують діяти незалежно від того, чи воно формально втратило чинність. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження від 07.09.2017 № 3701 є нечинним з 09.11.2018, і відповідно до положень ч. 3 ст. 264 КАС України, згідно з якою нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності, не може бути предметом судового оскарження.

Що стосується розпорядження від 04.09.2018 № 1521 в частині введення терміну актуарний звіт , суд зазначив, що рішення про запровадження актуарного звіту не є очевидно необґрунтованим, в той час, як визнання протиправним та скасування такого розпорядження можливе виключно у випадку його очевидної протиправності, створення ним очевидних перешкод діяльності страховиків, що не можуть бути виправдані користю від прийняття такого рішення.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, яким, як вважає апелянт, судом першої інстанції не надано належної оцінки.

Так, апелянт наголошує, що повноваження Нацкомфінпослуг як суб`єкта владних повноважень є дискреційними, але не необмеженими, отже комісія не наділена правом впроваджувати нові види фінансової звітності, які не передбачені законодавством. При цьому, до регуляторних актів, які видаються таким органом, висуваються певні вимоги, зокрема щодо процедури їх прийняття (проведення аналізу регуляторного впливу, оприлюднення проекту розпорядження, розгляд зауважень і пропозицій щодо проекту нормативно-правового акта, погодження проектів розпорядження Державної регуляторної служби України тощо), які, на думку позивача, не були виконані в повному обсязі

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та вказує на безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Також, додатково зазначає, що запровадження актуарного звіту не лише не порушує чинного законодавства, а є необхідною передумовою (складовою) для дотримання та забезпечення виконання Україною міжнародних зобов`язань.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представник відповідача проти цього заперечувала, просила судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що з метою впорядкування механізму подання та складання страховиками звітних даних щодо їх діяльності та відповідно до статей 33, 34 Закону України Про страхування та статті 14 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , підпункту 41 пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 292, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України розпорядженням від 03.02.2004 № 39 затвердила Порядок складання звітних даних страховиків.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.09.2017 № 3701 Про внесення змін до Порядку складання звітних даних страховиків щодо надання актуарного звіту відповідно до пункту 18 частини першої статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , статті 33 Закону України Про страхування , підпункту 9 пункту 3 та підпункту 27 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070 до Порядку складання звітних даних страховиків внесено наступні зміни:

пункт 2.9 глави 2 доповнено абзацом четвертим такого змісту: актуарний звіт (додаток 5) ;

доповнити Порядок новим додатком 5 (Актуарний звіт), що додається.

Установлено, що:

1) страховики, що здійснюють діяльність з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та страховики, що здійснюють страхування життя, подають актуарний звіт до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до пункту 2.9 глави 2 Порядку, починаючи з річної звітності за 2017 рік;

2) страховики, що здійснюють діяльність з добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров`я), та/або добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), та/або добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту), та/або добровільного страхування фінансових ризиків, та/або добровільного страхування медичних витрат, при цьому загальний розмір страхових резервів (за виключенням резерву коливань збитковості та резерву катастроф), сформованих за всіма видами страхування на звітну дату, становить понад 6 млн грн, подають актуарний звіт до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до пункту 2.9 глави 2 Порядку, починаючи з річної звітності за 2017 рік;

3) страховики, діяльність яких є іншою, ніж діяльність, зазначена у підпунктах 1 та 2 цього пункту, подають актуарний звіт до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до пункту 2.9 глави 2 Порядку, починаючи з річної звітності за 2020 рік;

4) актуарний звіт підписується особою, яка відповідно до законодавства має право займатися актуарними розрахунками та посвідчувати їх.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04.09.2018 № 1521 Про внесення змін до Порядку складання звітних даних страховиків відповідно до пункту 18 частини першої статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , статті 33 Закону України Про страхування , підпункту 27 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, а також з метою приведення нормативно-правового акта у відповідність до Закону України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг внесла зміни до Порядку складання звітних даних страховиків, виклавши його в новій редакції.

Згідно з п. 3 р. І Порядку, актуарний звіт - встановлена Нацкомфінпослуг стандартизована форма розкриття інформації щодо достатності визнаних страхових зобов`язань для здійснення майбутніх страхових виплат та/або виплат викупних сум за укладеними договорами страхування та витрат, пов`язаних із виконанням таких договорів, що містить рекомендації про потребу доформування страхових резервів для забезпечення адекватності зобов`язань страховика, що складається актуарієм в установленому порядку за результатами проведених актуарних розрахунків.

Згідно з ч. 2 розпорядження від 04.09.2018 № 1521 набирає чинності з дня набрання чинності Законом України Про електронні довірчі послуги , але не раніше дня офіційного опублікування цього розпорядження.

Позивач, вважаючи винесені Нацкомфінполуг розпорядження протиправними, та такими що створюють певні перепони для суб`єктів страхової діяльності, звернувся до суду по їх скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв в межах наданих йому повноважень та на їх виконання, тобто, правомірно, в той час, як позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про створення перешкод в діяльності страховиків виконанням обов`язку подавати актуарний звіт, несення неспівмірних витрат, тощо.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11.09.2003 № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV) регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Статтею 3 Закону № 1160-IV визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що спрямовані на виконання нею повноважень, визначених пунктами 4, 6, 8, 16, 18, 19, 21 та 22 частини першої статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , та мають ознаки регуляторного акта.

Порядок складання звітних даних страховиків, і, відповідно, акти, якими до Порядку вносяться зміни, є нормативно-правовими актами і регуляторними в розумінні ст. 1 Закону № 1160-IV, проте, стаття 3 цього закону обмежує його дію по відношенню до регуляторних актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно з преамбулою розпорядження Про внесення змін до Порядку складання звітних даних страховиків від 04.09.2018 № 1521 воно прийнято відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.2001 № 2664-III (далі - Закон № 2664-III), згідно з якою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що дотримання вимог Закону № 1160-IV не є обов`язковим для відповідача при прийнятті оскаржуваних розпоряджень.

Згідно зі ст. 8 Закону № 1160-IV стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Не є спірною та обставина, що при підготовці розпорядження від 04.09.2018 № 1521 відповідачем аналіз регуляторного впливу не готувався, оскільки такий аналіз попередньо готувався при підготовці розпорядження від 07.09.2017 № 3701, що регулює аналогічні правовідносини.

За приписами ст. 8 Закону № 1160-IV, якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Згідно з ч. 3 ст. 28 Закону № 2664-III нормативно-правові акти Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Проекти актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що мають ознаки регуляторного акта, але на які не поширюється дія Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , оприлюднюються з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань у порядку та спосіб, що передбачені Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності . Строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та не може становити менше ніж десять робочих днів з дня, наступного за днем оприлюднення проекту акта. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту нормативно-правового акта, одержані протягом установленого строку, підлягають обов`язковому розгляду національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. За результатами такого розгляду національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, повністю або частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Інформація про результати розгляду зауважень та пропозицій підлягає обов`язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем такого розгляду.

Таким чином, процедура оприлюднення проектів актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що мають ознаки регуляторного акта, але на які не поширюється дія Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , прямо врегульована Законом № 2664-III, і саме вона мала бути дотримана відповідачем при підготовці оскаржуваного розпорядження.

Відповідачем надано докази дотримання вказаної процедури, що підтверджується розміщеним на сайті Нацкомфінпослуг повідомлення про оприлюднення проекту розпорядження Про внесення змін до Порядку складання звітних даних страховиків від 21.06.2018

Позивач, в свою чергу, скористався своїм правом надати зауваження, які в подальшому були розглянуті відповідачем.

Разом з цим, повторно надані зауваження листом від 30.08.2018 № 1-118 були відхилені через сплив десятиденного строку, в який вони мали бути подані.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях відповідача порушення процедури прийняття оскаржуваного розпорядження від 04.09.2018 № 1521.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України Про страхування від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) уповноважений орган має право: 1) одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансове становище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і фізичних осіб - інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.

Згідно з ч. 7 ст. 31 Закону № 85/96-ВР страховики зобов`язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування.

Відповідно до п. 4, 18 ч. 1 ст. 28 Закону № 2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: установлює обов`язкові критерії і нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій, додержання правил надання фінансових послуг та інші показники і вимоги, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами; встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону № 2664-III фінансові установи повинні розкривати: 1) фінансову та консолідовану фінансову звітність, яка складається та подається відповідно до законодавства; 3) звітні дані (інші, ніж фінансова та консолідована фінансова звітність), що складаються та подаються відповідно до вимог законів з питань регулювання ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до пп. 27 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070/2011, Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань встановлює порядок розкриття інформації та складення звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства.

Згідно з п. 2 р. І Порядку складання звітних даних страховиків затвердженого Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 03 лютого 2004 року № 39 (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04 вересня 2018 року № 1521), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2018 року за № 1155/32607 (далі - Порядок № 39), цей Порядок визначає процедуру складання, терміни подання до Нацкомфінпослуг, звітних даних щодо здійснення страхової діяльності та розкриття іншої інформації, що стосується фінансового стану страховика, зокрема щодо достатності страхових зобов`язань.

В пункті 3 цього порядку наведено визначення терміну актуарний звіт, згідно з яким, це встановлена Нацкомфінпослуг стандартизована форма розкриття інформації щодо достатності визнаних страхових зобов`язань для здійснення майбутніх страхових виплат та/або виплат викупних сум за укладеними договорами страхування та витрат, пов`язаних із виконанням таких договорів, що містить рекомендації про потребу доформування страхових резервів для забезпечення адекватності зобов`язань страховика, що складається актуарієм в установленому порядку за результатами проведених актуарних розрахунків.

Згідно з п. 1, 2 р. ІІ Порядку № 39 фінансова звітність відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та звітні дані страховика складаються і подаються до Нацкомфінпослуг в електронній формі у вигляді документів, передбачених цим Порядком, з використанням веб-інтерфейсу доступу до спеціалізованого програмного забезпечення, який розміщений на офіційному веб-сайті Нацкомфінпослуг.

За термінами складання звітність страховика поділяється на проміжну та річну.

Згідно з п. 5, 6 Порядку № 39 річна звітність складається страховиком станом на 31 грудня звітного року в такому складі: 1) загальні відомості про страховика (додаток 1); 2) звіт про доходи та витрати страховика (додаток 2); 3) звіт про страхові платежі та виплати за структурними підрозділами страховика (додаток 3); 4) пояснювальна записка до звітних даних страховика (додаток 4); 5) річна фінансова звітність.

Разом із річною звітністю до Нацкомфінпослуг страховики подають: 1) інформацію щодо ключових ризиків та результатів проведеного стрес-тестування за формою, встановленою Вимогами щодо регулярного проведення стрес-тестування страховиками та розкриття інформації щодо ключових ризиків та результатів проведених стрес-тестів, затвердженими розпорядженням Нацкомфінпослуг від 13 лютого 2014 року № 484, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 березня 2014 року за № 352/25129, у паперовій або електронній формі; 2) звіт про корпоративне управління з урахуванням вимог статей 12-1, 12-2 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (подається страховиками, які створені у формі акціонерних товариств) у паперовій або електронній формі; 3) актуарний звіт (додаток 5) у паперовій формі.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-XIV фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що актуарний звіт впроваджено не як річну звітність, а як інформацію, що подається разом з річною звітністю.

Наведене також узгоджується із приписами ст. 11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), згідно з ч. 1 якої фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Оскільки актуарний звіт складається не страховиком та підписується не керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку чи бухгалтером, то він формально не може бути формою фінансової звітності, тоді як може бути іншою інформацією, що стосується фінансового стану страховика.

Зі змісту актуарного звіту (додаток 5 до Порядку № 39) вбачається, що крім загальних відомостей, він містить інформацію про адекватність зобов`язань страховика, що здійснює страхування, інше, ніж страхування життя, інформацію про адекватність зобов`язань страховика, що здійснює страхування життя, тобто, не підпадає під визначення фінансової звітності в розумінні Закону № 996-XIV.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки виключний перелік іншої інформації, що стосується фінансового стану страховика, на рівні законів України не встановлений, то впровадження таких видів інформації, зокрема, і на виконання міжнародних зобов`язань України, належить до дискреційних повноважень Нацкомфінпослуг.

Зі змісту розпорядження від 07.09.2017 № 3701 вбачається, що ним зобов`язано страховиків додатково до аудиторського висновку щодо підтвердження річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності (у разі якщо страховик відповідно до законодавства складає консолідовану фінансову звітність); аудиторського висновку про надання впевненості щодо річних звітних даних страховика подавати актуарний звіт та затверджено його форму.

В подальшому Порядок № 39 зазнав змін згідно розпорядження від 04.09.2018 № 1521.

Отже, оскільки положення нової редакції Порядку № 39 фактично включили в себе ті зміни, що були внесені до нього розпорядженням від 07.09.2017 № 3701, то задоволення позовних вимог в частині визнання нечинними його положень не призведуть до позитивних наслідків для учасників ринку страхових послуг, позаяк його положення не діють з 09.11.2018.

За загальним правилом, конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які на даний етап розвитку суспільства є більш доцільними.

З цих же підстав, є незмістовними твердження апелянта, що видання Нацкомфінполсуг розпорядження від 04.09.2018 № 1521 було здійснено для посилення позиції в цій справі.

При цьому, рішення відповідача як регулятора на ринку страхових послуг про запровадження видів звітних даних (інших, ніж фінансова та консолідована фінансова звітність, в тому числі, і іншої інформації, що стосується фінансового стану страховика, не можуть оцінюватися судом з погляду доцільності, тоді як відповідне рішення може бути визнане протиправним та скасоване виключно у випадку його очевидної протиправності, створення ним очевидних перешкод діяльності страховиків, що не можуть бути виправдані користю від прийняття такого рішення.

Оскільки в межах даного провадження позивачем не доведено такого негативного впливу від впровадження актуарного звіту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд також, зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Посилання позивача на лист Державної регуляторної служби України № 681/0/20-19 від 04.02.2019, судова колегія не може прийняти як доказ, так як на вказані доводи не надано будь яких допустимих і належних, в розумінні КАС України, доказів.

Так, за приписами пп. 11 п. 4 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 № 371, Регуляторна служба відповідно до покладених на неї завдань повідомляє про виявлення встановлених законом обставин, за яких регуляторний акт не може бути прийнято або схвалено, органам виконавчої влади, їх посадовим особам, уповноваженим на прийняття або схвалення регуляторних актів, а також відповідним органам юстиції, якщо зазначені регуляторні акти підлягають державній реєстрації в органах юстиції;

Із наведеним кореспондуються положення пп. 18 п. 13 цього ж Положення, згідно з якими Голова Регуляторної служби приймає рішення про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики щодо регуляторного акта в цілому або окремих його положень відповідно до Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності ;

Відтак, оскільки встановлення факту порушення Нацкомфінпослуг порядку прийняття оскаржуваного розпорядження має відображатись виключно у рішення Державної регуляторної служби України, якого матеріали справи не містять, посилання позивача на наведений лист не є належним обґрунтуванням позовних вимог.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Асоціації Страховий бізнес - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 24 жовтня 2019 року.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова