Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/12514/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/12514/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Малого приватного підприємства "ЗАХІДТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛС Україна"

про стягнення 66149,70 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Фурман А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "ЗАХІДТРАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛС Україна" про стягнення 66 149,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № UA611 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 01.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12514/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 15.10.2019.

30.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В зазначеному відзиві відповідач заперечив щодо позовних вимог та зазначив, що договір перевезення повинен вважатись неукладеним.

04.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та клопотання про слухання справи без участі представника позивача за наявними у справі документами.

07.10.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач заперечив щодо доводів відповідача та зазначив, що у відзиві відповідача містяться протиріччя та сам відповідач підтверджує обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В судове засідання 15.10.2019 з`явився представник відповідача, позовні вимоги заперечив у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 15.10.2019 відповідачу відмовлено у клопотанні про призначення експертизи (клопотання міститься у резолютивній частині відзиву).

В судовому засіданні 15.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛС Україна" (експедитор) та Малим приватним підприємством "ЗАХІДТРАНС" (виконавець) укладено договір №UA611 (надалі - договір) на надання транспортних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.

Відповідно до п 1.1 договору, виконавець зобов`язується від свого імені за плату і за рахунок експедитора виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а також інших послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно з п. 2.1. договору, взаємовідносини експедитора і виконавця базуються на положеннях законодавства України: Цивільного кодексу України, Закону Про транспортно-експедиційну діяльність , Закону Про автомобільний транспорт , Наказу Міністерства транспорту України Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні , Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) і Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.78 р., Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книжки МДП (Конвенція МДП).

Відповідно до п 2.2. договору, на кожне окреме перевезення експедитором оформлюється транспортне замовлення, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, яке є невід`ємною частиною цього договору (додатком до цього договору).

Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (ТТН/СМР) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), одержувача вантажу і митних органів (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, експедитор інформує виконавця про строки і об`єми запланованих перевезень, кількість та необхідний тип рухомого складу. Інформація передається шляхом факсимільного зв`язку у вигляді транспортного замовлення, що містить додатково наступні дані:

- точні адреси місць завантаження і розвантаження вантажу;

- дата і час подачі автомобіля під завантаження;

- вага і вид вантажу;

- адреси відправника і одержувача вантажу з зазначенням контактних телефонів;

-адреси проведення митних формальностей при завантаженні і розвантаженні вантажу;

- строк доставки вантажу одержувачу;

- сума фрахту, форма і строки оплати за перевезення;

- інші особливості перевезення конкретного вантажу.

Після виконання транспортного замовлення виконавець зобов`язаний направити експедитору поштою акт про надані послуги. Експедитор, який має заперечення щодо акту, повинен повідомити про них виконавця в письмовому вигляді (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору, піставою для оплати фрахту експедитором є оригінал рахунку виконавця в одному екземплярі, оригінал ТТН/СМН-накладної з відміткою вантажоотримувача про прийом вантажу в одному екземплярі та оригінали інших додаткових документів, вказаних в транспортному замовленні. Вказані документи повинні бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання виконавцем вищевказаних документів дає, право експедитору відмовити в оплаті фрахту до моменту надання потрібних документів.

Згідно з п 5.3 договору, строк оплати послуг виконавцю в гривнях складає 14 днів, в валюті 30 днів з моменту отримання експедитором документів, вказаних в пункті 5.2. цього договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2016 р., якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір розірвати договір, його строк автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.2 договору, договір може бути змінено або доповнено за згодою обох сторін. Всі доповнення, зміни і додатки до договору повинні бути підписані уповноваженими на це особами і є невід`ємною частиною. Розірвання договору можливо за ініціативою однієї з сторін за умови попереднього письмового повідомлення про це іншої сторони за 60 днів і виконання всіх раніше прийнятих зобов`язань в межах цього договору і здійснення кінцевого розрахунку.

За твердженням позивача, 27.06.2019 від відповідача надійшло транспортне замовлення №В721906132 від 27.06.2019 на міжнародне перевезення вантажу за маршрутом комуна Лардерелло (Італія) - м. Монрупіно (італія) - м. Київ.

Умови транспортного замовлення №В721906132 від 27.06.2019 були прийняті позивачем, на підтвердження чого був складений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR A №879392.

Відповідно до умов договору та транспортного замовлення №В721906132 від 27.06.2019 позивач виконав міжнародне перевезення за вказаним маршрутом, що підтверджується підписом та печаткою товароодержувача у графі 24 CRM.

Транспортним замовленням №В721906132 від 27.06.2019 передбачено, що вартість замовлення складає: 66149,70 грн. та витрати на оформлення Евро-1. Розрахунок здійснюється протягом 14 календарних днів з дати отримання оригіналів рахунку, акту наданих послуг та накладної CRM.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактура №СФ-0000143 від 05.07.2019 на оплату послуг перевезення на суму 66893,80 грн.

Відповідно до рекомендованого повідомлення та фіскального чеку ПАТ Укрпошта від 10.07.2019 , на виконання умов договору та транспортного замовленням №В721906132 від 27.06.2019, на адресу відповідача були направленні: міжнародна товаротранспортна накладна CMR A №879392, рахунок-фактура №СФ-0000143 від 05.07.2019, акт №ОУ- 0000112 здачі-примання робіт (надання послуг).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач оплату наданих позивачем послуг з міжнародного перевезення вантажу згідно із договором №UA611 01.04.2013 та транспортним замовленням №В721906132 від 27.06.2019 не здійснив, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 66149,70 грн. заборгованості (плату за перевезення без витрат на оформлення Евро-1).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Також частиною 1 ст. 307 Господарського суду України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до ч. 2 ст. 307 Господарського суду України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

На виконання умов договору та транспортного замовленням, позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товаротранспортною накладною CMR A №879392.

10.07.2019 у відповідності до рекомендованого повідомлення та фіскального чеку ПАТ Укрпошта позивач направив відповідачу міжнародну товаротранспортну накладну CMR A №879392, рахунок-фактуру №СФ-0000143 від 05.07.2019, акт №ОУ- 0000112 здачі-примання робіт (надання послуг).

Відповідно до рекомендованого повідомлення №821603247187 відповідач отримав зазначені документи 18.07.2019.

За таких обставин, з урахуванням умов договору, відповідач мав сплатити за надані послуги з перевезення до 01.08.2019.

30.09.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідач заперечив щодо позовних вимог з наступних підстав.

Згідно пункту 2.2. договору UA611 від 01.04.2013, транспортне замовлення є додатком до договору.

Відповідач наголошує, що замовлення №В721906132 від 27.06.2019 не підписано з боку відповідача, а пунктом. 9.2 договору передбачено що всі доповнення, зміни і додатки до договору повинні бути підписані уповноваженими на це особами, а тому договір є неукладеним.

За твердженням відповідача, транспортне замовлення №В721906132 від 27.06.2019 не може бути прийняте судом для розгляду, як на підставу для визначення суми договору та сплати відповідачем зазначених у предметі позову сум заборгованості.

Проте, у той же час, відповідач у відзиві сам посилається на транспортне замовлення №В721906132 від 27.06.2019 та зазначає, що позивач не дотримав всіх вимог, які були передбачені транспортним замовленням №В721906132 від 27.06.2019 (позивач не підтримував відповідний температурний режим, не передав товароодержувачу роздруківку томографу, здійснив перевезення у складі збірного вантажу, водій не вписав у CRM інфойсну вартість вантажу).

У відзиві, відповідач звертає увагу суду на вимоги, пункти транспортного замовлення №В721906132 від 27.06.2019 та наголошує, як саме позивач їх порушив.

Також, відповідач наголошує, що позивач порушив вимоги транспортного замовлення та здійснив перевезення вантажу (відповідача) у складі збірного вантажу, а тому ринкова вартість за таке перевезення має бути 800 Євро.

Крім того, відповідач підтверджує, що перевезення згідно накладної CMR A №879392 було виконано на замовлення саме відповідача.

Суд зазначає, що відповідач не спростовує факту отримання 18.07.2019 документів на підставі яких здійснюється розрахунок за договором та транспортним замовленням №В721906132 від 27.06.2019.

Також, матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо акту здачі-примання робіт (надання послуг), як це передбачено п 3.4 договору.

Суд зазначає, що предмет спору у даній справі є неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №UA611 від 01.04.2013 та транспортним замовленням №В721906132 від 27.06.2019 щодо оплати наданих позивачем послуг з міжнародного перевезення вантажу у розмірі 66149,70 грн.

Зауваження відповідача щодо порушення позивачем вимог транспортного замовлення №В721906132 від 27.06.2019 щодо температурного режиму, перевезення збірного вантажу тощо, виходить за межі предмету даного спору.

Зазначені порушення позивача можуть бути предметом розгляду в окремому проваджені, також відповідач не був позбавлений права заявити зустрічний позов у межах даної справи.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач визнає, що перевезення було виконане згідно накладної CMR A №879392 на його замовлення, а також те, що заперечення відповідача зводяться до того, що позивач порушив вимоги транспортного замовленням №В721906132 від 27.06.2019, підтверджують той факт, що міжнародна товаротранспортна накладна CMR A №879392 була складена на підставі договору №UA611 від 01.04.2013 та транспортного замовлення №В721906132 від 27.06.2019.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас слід зазначити, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2019 між позивачем та адвокатом Лоза В.М. укладено договір про надання правової допомоги

Зокрема, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем також надано до матеріалів справи: копію акту приймання-передачі наданих послуг від 03.09.2019, копію квитанції до прибуткового касового ордера №02-09 від 03.09.2019, копію довіреності та свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 29.12.2017р. №148 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Таким чином, позивач як юридична особа, під час здійснення операцій із готівкою має керуватися даним Положенням.

Відповідно до п.23 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Касові документи можуть бути паперовими або електронними.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки. Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов`язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис (п.26 Положення).

У відповідності до п.28 Положення касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Пунктом 38 Положення передбачено, що установи/підприємства зобов`язані мати касу, а їх керівники зобов`язані забезпечити облаштування цієї каси та зберігання готівки у ній. Установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті. Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (п.39 Положення).

Водночас, матеріали справи містять копію квитанції до прибуткового касового ордера №02-09 від 03.09.2019, згідно якого адвокатом Лоза В.М. прийнято від позивача на підставі договору про правову допомогу від 25.08.2019 - 6500,00 грн.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження доказів понесених ним витрат не надано суду видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату Лоза В.М.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, а також те, що витрати позивача (а не прибутки адвоката) мають бути підтверджені видатковим касовим ордером з підписами керівника та головного бухгалтера, або у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, які суду не подані, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі №906/194/18 від 05.02.2019.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛС УКРАЇНА" (04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ РИЗЬКА, будинок 8-А, ідентифікаційний код 35625192) на користь Малого приватного підприємства "ЗАХІДТРАНС" (82180, Львівська обл., Дрогобицький район, селище міського типу Підбуж, ВУЛ.ШЕВЧЕНКА, будинок 6, ідентифікаційний код 23954676) заборгованість у розмірі 66149,70 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2019.

Суддя С.О. Турчин