Рішення

від 24.10.2019 по справі 917/1204/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.19 Справа № 917/1204/19

м. Полтава

за позовною заявою Дніпропетровського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України, вул. Енергетична, 18, м. Дніпро, 49089

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Цемсервіс» , вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000

про зобов`язання вчинити дії, а саме передати позивачу оригінальний примірник договору № 269 від 01.11.2017 року, та стягнення 23 753,40 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява Дніпропетровського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Цемсервіс» про зобов`язання вчинити дії, а саме передати позивачу оригінальний примірник договору № 269 від 01.11.2017 року, та стягнення 23 753,40 грн. за договором № 269 від 01.11.2017 року, з яких 19 980,00 грн. основного боргу, 906,00 грн. 3% річних, 2867,40 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув надісланий позивачем примірник договору № 269 від 01.11.2017 року та не виконав умови зазначеного договору, зокрема не своєчасно та не в повному обсязі сплатив за надані позивачем послуги.

Ухвалою від 19.07.2019р. (а.с. 1-2) вказана позовна заява була залишена без руху з підстав недотримання позивачем вимог п.п. 5, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

В термін, визначений судом, позивач усунув недоліки цієї позовної заяви та подав суду доповнення до позовної заяви б/н б/д (вх. № 8727 від 19.08.2019 року, а.с. 30).

Ухвалою від 27.08.2019 року (а.с. 41-42) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 27.08.2019 року направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 27-28) та повернулась до суду із відміткою поштового працівника «інші причини невручення» (а.с. 43-44). За ч. 7 ст. 120 ГПК України, зазначена ухвала вважається врученою.

Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд даної справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався. За п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.11.2017 року між Дніпропетровським обласним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України, як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Цемсервіс» , як Замовником, шляхом обміну електронними листами засобом електронної пошти був укладений договір № 269 (далі - Договір, а.с. 10-11), на умовах якого Замовник доручив, а Виконавець перейняв на себе виконання послуг:виміри опору розтікання заземлюючих пристроїв, виміри перехідного опору елементів, які підлягають заземленню для блискавкозахисту та паспортизація блискавкозахисту на об`єктах: ПАТ ІнГЗКа (п. 1.1 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору, вартість робіт становить 34980,00 грн. (п. 2.1 Договору), на протязі 3 днів з моменту підписання договору Замовник проводить передоплату Виконавцеві згідно рахунка у розмірі 15 000,00 (п. 2.2 Договору), остаточний розрахунок виконується Замовником впродовж 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі виставленого на адресу Замовника рахунку, оформленого належним чином на державній мові (п. 2.3 Договору).

На виконання п. 2.2.Договору, 01.11.2017 року відповідач сплатив позивачу 15 000,00 грн. передоплати за Договором, що підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача (а.с. 13).

За актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 300893 від 26.12.2017 року (а.с. 12) відповідач прийняв від позивача виконані роботи за Договором на загальну суму 34 980,00 грн.

З урахуванням передплати, заборгованість відповідача з Договором становить 19 980,00 грн.

Претензії позивача від 14.03.2019 року та від 25.04.2019 року (а.с. 14, 18) із вимогами сплатити заборгованість в розмірі 19 980,00 грн. відповідач залишив без реагування.

Також, за прострочення виконання зобов`язання позивач заявив до стягнення з відповідача 906,00 грн. 3% річних, нарахованих за період 03.01.2018 - 09.07.2019 року та 2867,40 грн. інфляційних втрат з січня 2018 року по липень 2019 року включно за період існування боргу 03.01.2018 - 09.07.2019 року (розрахунок, а.с. 22).

Також позивач заявив позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача передати позивачу оригінальний примірник договору № 269 від 01.11.2017 року, укладеного між сторонами.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати наданих послуг.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 сі. 628 ЦК У країни, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір надання послуг.

Ч. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, на виконання п. 2.2 Договору, сплатив позивачу передоплату в сумі 15 000,00 грн. (копія банківської виписки, а.с. 13), а позивач надав відповідачу послуги з виміру опору розтікання заземлюючих пристроїв та вимірів перехідного опору елементів, які підлягають заземленню для блискавкозахисту та паспортизації блискавкозахисту згідно договору № 269 від 01.11.2017 року на 34 650,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300893 від 26.12.2017 року, підписаним повноважними представниками (а.с. 12).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору встановлено, що остаточний розрахунок виконується Замовником впродовж 5 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі виставленого на адресу Замовника рахунку, оформленого належним чином на державній мові (п. 2.3 Договору).

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300893 датований 26.12.2017 року, останнім днем виконання грошового зобов`язання є 31.12.2017 року (неділя), з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України прострочення виконання зобов`язання по оплаті з боку відповідача мало місце з 03.01.2018 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 19 980,00 грн., строк оплати якої настав, відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення 906,00 грн. 3% річних, нарахованих за період 03.01.2018 - 09.07.2019 року та 2867,40 грн. інфляційних втрат з січня 2018 року по липень 2019 року включно за період існування боргу 03.01.2018 - 09.07.2019 року (розрахунок, а.с. 22).

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

При перевірці розміру заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача з огляду на наступне.

Інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що при розрахунку інфляційних позивач враховує період існування боргу з 03.01.2018 року по 09.07.2019 року та нараховує інфляційні за період січня 2018року по липень 2019 року, при тому що в січні 2018 року та у липні 2019 року борг існував не повний місяць.

Здійснивши перерахунок втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними за період з лютого 2018 року по червень 2019 року в сумі 2417,20 грн. та підлягають задоволенню в цій частині. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат відхиляються за їх безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача передати позивачу оригінальний примірник договору № 269, укладеного 01.11.2017 року між сторонами суд враховує наступне.

Позивачем направлявся проект договору, підписаний з боку позивача в паперовій формі та в двох примірниках, що відповідачем не заперечується. Зазначений договір був підписаний відповідачем, про що свідчить сканкопія договору, яка надійшла на електронну адресу позивача 22.11.2017 року, як додаток до електронного листа, надісланого відповідачем (а.с. 31).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Разом з тим, відповідач не направив позивачу один примірник підписаного договору в паперовій формі, як передбачено ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України.

Докази вчинення відповідних дій були витребувані у відповідача судом відповідно до ст. 74 ГПК України (п. 3 ухвали від 27.08.2019 року), але надані не були.

З огляду на наведене, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача передати позивачу оригінальний примірник договору № 269, укладеного 01.11.2017 року між сторонами є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 19980,00 грн. основного боргу, 906,00 грн. 3% річних, 2417,20 грн. інфляційних втрат, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Цемсервіс» (вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38881536) передати позивачу оригінальний примірник договору № 269 від 01.11.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Цемсервіс» (вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38881536) та Дніпропетровським обласним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України (вул. Енергетична, 18, м. Дніпро, 49089, код ЄДРПОУ 00182877).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортна компанія «Цемсервіс» (вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38881536) на користь Дніпропетровського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України (вул. Енергетична, 18, м. Дніпро, 49089, код ЄДРПОУ 00182877) - 19980,00 грн. основного боргу, 906,00 грн. 3% річних, 2417,20 грн. інфляційних втрат; 3805,60 грн. - витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

5. Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко