Рішення

від 21.10.2019 по справі 918/622/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/622/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Варковичі комунслужба"

про стягнення заборгованості в сумі 18 712 грн 98 коп.

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Незнамова Т.О., довіреність № 14-355 від 10.10.2019 р.;

від відповідача - Пшеничний М.М., директор.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 7002140ВD13010.

У судовому засіданні 21 жовтня 2019 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Варковичі комунслужба" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 18 712 грн 98 коп., з яких: 10 000 грн 50 коп. - основний борг, 2 834 грн 37 коп. - пеня, 1 223 грн 57 коп. - 3% річних, 4 654 грн 54 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 3894/1617-БО-28 постачання природного газу від 14 вересня 2016 року.

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 19.08.2019 р. № 14/4-1261 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 7 жовтня 2019 року.

У судовому засіданні 7 жовтня 2019 року оголошувалася перерва до 21 жовтня 2019 року.

У судовому засіданні 21 жовтня 2019 року представник позивача повідомив, що відповідачем сума основного боргу сплачена в розмірі 10 000 грн 44 коп.. Відтак, представник позивача просив стягнути з відповідача 06 коп. основного боргу, 2 834 грн 37 коп. пені, 1 223 грн 57 коп. три відсотки річних та 4 654 грн 54 коп. інфляційних втрат.

Представник відповідача у судовому засіданні 21 жовтня 2019 року також повідомив, що основний борг в розмірі 10 000 грн 44 коп. сплачено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2016 року між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу № 3894/1617-БО-28 (далі - Договір, а.с. 14-22), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Згідно до п. 1.3. Договору за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1 000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 5 635,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 127,00 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 6 762,00 грн. (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Споживачем оплати згідно пунктів 6.1. та 6.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2. Договору).

Пунктом 10.3. Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 1 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Судом встановлено, що 22 вересня 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 23), згідно якої п. 5.2. Договору викладено в наступній редакції:

"5.2. Ціна за 1 000 куб. м. газу з 1 жовтня 2016 року становить 5 916,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 183,20 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн.".

Додаткова угода від 22 вересня 2016 року № 1 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Також судом встановлено, що 28 жовтня 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (а.с. 24-27), згідно якої, крім іншого, п. п. 1.2., 8.2. Договору викладено в наступній редакції:

"1.2. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

8.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.".

В пункті 17 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 жовтня 2016 року.

Додаткова угода від 28 жовтня 2016 року № 2 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Крім того судом встановлено, що 22 листопада 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору (а.с. 28), згідно якої п. 5.2. Договору викладено в наступній редакції:

"5.2. Ціна за 1 000 куб. м. газу з 1 грудня 2016 року становить 7 148,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 429,60 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 8 577,60 грн.".

Додаткова угода від 22 листопада 2016 року № 4 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

30 грудня 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 5 до Договору (а.с. 29), згідно якої, крім іншого, п. 5.2. Договору викладено в наступній редакції:

"5.2. Ціна за 1 000 куб. метрів природного газу за цим договором з 23 грудня 2016 року становить 4 942,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.".

Додаткова угода від 30 грудня 2016 року № 5 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

23 січня 2017 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 6 до Договору (а.с. 30-31), яка підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

На виконання умов Договору було передано відповідачу у власність природний газ на загальну суму 229 136 грн 72 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками цих юридичних осіб без зауважень та заперечень (а.с. 34-36).

Як встановлено судом, на момент звернення з даним позовом до суду у відповідача перед позивачем була заборгованість в розмірі 10 000 грн 50 коп.

Під час розгляду справи в суді відповідачем було оплачено 10 000 грн 44 коп.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що господарський суд закриває провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 17 травня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Оскільки на час прийняття рішення у даній справі відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено позивачу 10 000 грн 44 коп., даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами, суд відповідно до вищезазначеної норми дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача цієї суми боргу.

Як зазначив позивач, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг, у зв`язку із чим, з врахуванням оплати, за останнім рахується заборгованість в розмірі 06 коп.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на дату прийняття рішення у даній справі за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 06 коп. (враховуючи сплачену Підприємством суму грошових коштів, в частині стягнення якої провадження у справі підлягає закриттю).

Оскільки доказів оплати основної заборгованості в сумі 06 коп. відповідач суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення 06 коп. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. Договору.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором постачання природного газу, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення 2 834 грн 37 коп. пені, 1 223 грн 57 коп. три відсотки річних, 4 654 грн 54 коп. інфляційних втрат., згідно долученого розрахунку (а.с. 32-33).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Споживачем оплати згідно пунктів 6.1. та 6.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. З врахуванням Додаткової угоди від 28 жовтня 2016 року № 2 до Договору сторонами погоджено пеню в розмірі 21% річних, яка застосовується з 1 жовтня 2016 року.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач, керуючись пунктом 8.2. Договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 2 834 грн 37 коп.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірено та визнано арифметично вірним, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 2 834 грн 37 коп. пені підлягає до задоволення.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 1 223 грн 57 коп. три відсотки річних та 4 654 грн 54 коп. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 1 223 грн 57 коп. трьох відсотків річних підлягають до задоволення.

Щодо розрахунку інфляційних втрат суд зазначає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 р. у справі № 904/10242/17 та від 08.12.2018 р. у справі № 913/63/18.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 4 380 грн 01 коп., при заявленому - 4 654 грн 54 коп.

Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати, які за розрахунком суду складають 4 380 грн 01 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 4 654 грн 54 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 380 грн 01 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 274 грн 53 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Варковичі комунслужба" в частині стягнення 06 коп. основного боргу, 2 834 грн 37 коп. пені, 1 223 грн 57 коп. трьох відсотків річних, 4 380 грн 01 коп. інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 274 грн 53 коп. необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 866 грн 21 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 231, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Варковичі комунслужба" (35612, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Варковичі, код ЄДРПОУ 32358853) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 06 (шість) копійок - основного боргу, 2 834 (дві тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 37 коп. - пені, 1 223 (одну тисячу двісті двадцять три) грн 57 коп. - 3% річних, 4 380 (чотири тисячі триста вісімдесят) грн 01 коп. - інфляційних втрат та 866 (вісімсот шістдесят шість) грн 21 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Варковичі комунслужба" основного боргу в сумі 10 000 грн 44 коп. закрити.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Варковичі комунслужба" інфляційних втрат в сумі 274 грн 53 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 24 жовтня 2019 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - відповідачу рекомендованим (35612, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Варковичі).