Постанова

від 11.01.2020 по справі 918/622/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2020 року Справа №918/622/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 21.10.19р. суддею Політикою Н.А. у м.Рівному, повний текст складено 24.10.19р. у справі №918/622/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального підприємства "Варковичі комунслужба"

про стягнення в сумі 18 712, 98 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції .

Рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.2019р. у справі №918/622/19 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Варковичі комунслужба" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 06 (шість) копійок - основного боргу, 2834 грн. 37 коп. - пені, 1223 грн. 57 коп. - 3% річних, 4380 грн. 01 коп. - інфляційних втрат та 866 грн. 21 коп. - витрат по оплаті судового збору; наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили; провадження у справі в частині вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Варковичі комунслужба" основного боргу в сумі 10000 грн. 44 коп. закрито; у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Варковичі комунслужба" інфляційних втрат в сумі 274 грн. 53 коп. відмовлено.

2. Короткий зміст процесуального рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за Комунальним підприємством "Варковичі комунслужба" перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виникла заборгованість у розмірі 10000,50 грн. за договором №3894/1617-БО-28 постачання природного газу.

2.2. Відповідачем сплачено позивачу заборгованість у розмірі 10000 грн. 44 коп., то в даній частині провадження у справі закрито. А у стягненні 06 (шість) коп. основного боргу позов задоволено.

2.3. Оскільки відповідач несвоєчасно здійснив оплату, позивачем нараховано пеню у розмірі 2834,37 грн., 3% річних у розмірі 1223,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4654,54 грн.

2.4. Проте наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, арифметично не вірний, суд першої інстанції частково задоволив вказану вимогу у розмірі 4380,01 грн.

2.5. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 274 грн. 53 коп. відмовлено.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Рівненської області із апеляційною скаргою, відповідно у якій просить поновити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.2019р. у справі №918/622/19; прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.2019р. та відкрити апеляційне провадження; рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.2019р. у справі №918/622/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення: інфляційних нарахувань в розмірі 274,53 грн. скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 274,53 грн. у стягненні яких було відмовлено - задоволити.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог.

3.3. Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції не містить будь-яких математичних розрахунків щодо обрахування інфляційних нарахувань, відтак не погоджується із частковим задоволенням суми інфляційних 4380,01 грн., проте як заявлена сума до стягнення становить 4654,54 грн.

3.4. Апелянт вказує, що суд першої інстанції із власної ініціативи без наявності контррозрахунку і відзиву відповідача здійснив перерахунок.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань до початку розгляду апеляційної скарги від учасників провадження у даній справі не надійшло.

4.2. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.2019р. у справі №918/622/19 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу";

Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань";

Закон України "Про судовий збір".

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2016 року між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу №3894/1617-БО-28 (далі - Договір, а.с. 14-22), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

7.3. Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

7.3.1. Згідно до п. 1.3. Договору за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

7.3.2. Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

7.3.3. Ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 5635,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) - 1127,00 грн.

7.3.4. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 6 762,00 грн. (п. 5.2. Договору).

7.3.5. Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

7.3.6. У разі невиконання Споживачем оплати згідно пунктів 6.1. та 6.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2. Договору).

7.3.7. Пунктом 10.3. Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

7.3.8. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 1 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

7.3.9. Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

7.4. Надалі, 22 вересня 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (а.с. 23), згідно якої п. 5.2. Договору викладено в наступній редакції:

"5.2. Ціна за 1 000 куб. м. газу з 1 жовтня 2016 року становить 5 916,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) - 1 183,20 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн.".

Додаткова угода від 22 вересня 2016 року №1 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

7.5. 28 жовтня 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору (а.с. 24-27), згідно якої, крім іншого, п. п. 1.2., 8.2. Договору викладено в наступній редакції:

"1.2. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

7.5.1. 8.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.".

7.5.2. В пункті 17 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 жовтня 2016 року.

7.5.3. Додаткова угода від 28 жовтня 2016 року №2 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

7.6. 22 листопада 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору (а.с. 28), згідно якої п. 5.2. Договору викладено в наступній редакції:

"5.2. Ціна за 1000 куб. м. газу з 1 грудня 2016 року становить 7148,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) - 1429,60 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 8577,60 грн.".

Додаткова угода від 22 листопада 2016 року № 4 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

7.7. 30 грудня 2016 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 5 до Договору (а.с. 29), згідно якої, крім іншого, п. 5.2. Договору викладено в наступній редакції:

"5.2. Ціна за 1 000 куб. метрів природного газу за цим договором з 23 грудня 2016 року становить 4 942,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.".

Додаткова угода від 30 грудня 2016 року № 5 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

7.8. 23 січня 2017 року між сторонами укладено Додаткову угоду №6 до Договору (а.с. 30-31), яка підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

7.8.1. На виконання умов Договору було передано відповідачу у власність природний газ на загальну суму 229136 грн. 72 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками цих юридичних осіб без зауважень та заперечень (а.с. 34-36).

7.9. Судом першої інстанції встановлено, на момент звернення з даним позовом до суду у відповідача перед позивачем була заборгованість в розмірі 10000 грн. 50 коп.

7.9.1. Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було оплачено 10000 грн. 44 коп.

7.10. За результатами розгляду позовної заяви, позов було задоволено частково. Підстави часткового задоволення судом апеляційної інстанції наведені у пунктах 2.1.-2.5. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

8.2.1. Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що господарський суд закриває провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

8.2.2. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 17 травня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

8.2.3. Як зазначалося у пункті 7.9.1. цієї постанови, відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено позивачу 10000 грн. 44 коп., даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами, відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача цієї суми боргу.

8.3. Враховуючи, що відповідачем частково погашено суму основного боргу, у зв`язку із чим, з врахуванням часткової оплати, за Комунальним підприємством "Варковичі комунслужба" рахується заборгованість в розмірі 06 коп. (шість копійок).

8.3.1. Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.3.2. Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу.

8.3.3. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

8.3.4. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.3.5. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

8.3.6. За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

8.3.7. Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

8.3.8. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

8.3.9. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.3.10. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

8.3.11. Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.3.12. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.3.13. Згідно із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.3.14. Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.3.15. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.3.16. У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.3.17. Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

8.3.18. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

8.4. Оскільки доказів оплати основної заборгованості в сумі 06 коп. відповідач до суду не надав, відтак апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 06 коп. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

8.5. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. Договору.

8.5.1. Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором постачання природного газу, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення 2834 грн. 37 коп. пені, 1223 грн. 57 коп. три відсотки річних, 4654 грн. 54 коп. інфляційних втрат., згідно долученого розрахунку (а.с. 32-33).

8.5.2. Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

8.5.3. Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.5.4. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

8.5.5. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.5.6. Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).

8.5.7. Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

8.5.8. Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі невиконання Споживачем оплати згідно пунктів 6.1. та 6.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. З врахуванням Додаткової угоди від 28 жовтня 2016 року № 2 до Договору сторонами погоджено пеню в розмірі 21% річних, яка застосовується з 1 жовтня 2016 року.

8.5.9. У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач, керуючись пунктом 8.2. Договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 2834 грн. 37 коп..

8.5.10. Наданий позивачем розрахунок пені перевірено та визнано арифметично вірним, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 2834 грн. 37 коп. пені підлягає до задоволення.

8.6. Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

8.6.1. За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.6.2. Позивач, керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 1223 грн. 57 коп. три відсотки річних та 4654 грн. 54 коп. інфляційних втрат.

8.6.3. Здійснивши перерахунок 3% річних, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 1223 грн. 57 коп. трьох відсотків річних підлягають до задоволення.

8.7. Щодо розрахунку інфляційних втрат суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

8.7.1. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

8.7.2. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

8.7.3. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

8.7.4. При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

8.7.5. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17 та від 08.12.2018 у справі №913/63/18.

8.8. Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції не містить будь-яких математичних розрахунків щодо обрахування інфляційних нарахувань, відтак не погоджується із частковим задоволенням суми інфляційних 4380,01 грн., проте як заявлена сума до стягнення становить 4654,54 грн.

8.8.1. Однак, судом першої інстанції здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE та встановлено, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 4380 грн. 01 коп., при заявленому - 4654 грн. 54 коп. Вказаний розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції знаходиться в матеріалах справи (а.с. 115).

8.8.2. З вказаного розрахунку вбачається:

- у період заборгованості з 01.02.2017 по 31.05.2018 (сума боргу 20000,50 грн.) інфляційні втрати становлять 3468,77 грн.;

- у період заборгованості з 01.06.2018 по 28.02.2019 (сума боргу 13469,27 грн.) інфляційні втрати становлять 911,24 грн.

8.8.3. Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE та встановлено, що суд першої інстанції здійснив обґрунтований розрахунок у стягненні інфляційних втрат у розмірі 4380 грн. 01 коп., при заявленому - 4654 грн. 54 коп.

8.8.4. За наведених обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 274 грн. 53 коп.

8.9. За таких обставин Північно-західний апеляційний господарський суд вважає наведені доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними та такими, що підлягають відхиленню.

8.10. Інших письмових доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.

8.11. Як визначено ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

8.12. Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.13. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - господарський суд Рівненської області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.14. За таких обставин апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.2019р. у справі №918/622/19 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 21.10.2019р. у справі №918/622/19 сплатило платіжним дорученням №7010922 від 21.11.2019р. судовий збір у сумі 2881,50 грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 15.11.19р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2019 року у справі №918/622/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №918/622/19 повернути господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "11" січня 2020 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.