Рішення

від 17.10.2019 по справі 918/410/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/410/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром"

до відповідача 1: Головного територіального управління юстиції у Рівненській області

до відповідача 2: Державного підприємства "СЕТАМ"

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", 2. Фонду державного майна України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 3. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради

про визнання недійсними результатів електронних торгів арештованим майном від 31 березня 2016 року з продажу лоту № 132812 будівлі під розбирання автомобілів, літ. "2Н-1", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 364В

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Представники сторін:

Від органу прокуратури: Барілов Д.В.;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача 1: Якобчук П.О.;

Від відповідача 2: не з`явився;

Від відповідача 3: не з`явився;

Від третьої особи 1: не з`явився;

Від третьої особи 2: не з`явився;

Від третьої особи 3: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ

Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та Державного підприємства "СЕТАМ" про визнання недійсними результатів електронних торгів арештованим майном від 31 березня 2016 року з продажу лоту № 132812 - будівлі під розбирання автомобілів (літ."2Н-1"), що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 364В, проведених ДП "СЕТАМ".

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що під час виконання судових рішень в межах зведених виконавчих проваджень №37100395, №48080426, №48535902 про стягнення з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" грошових коштів службовими особами відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області з метою організації стягнення грошових коштів у вказаних виконавчих провадженнях, виставлено на торги через систему електронних торгів арештованим майном, розпорядником якої є Державне підприємство "СЕТАМ", лот №132812, до складу якого входила будівля під розбирання автомобілів, літ. "2-Н", що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Соборна, 364В, загальною площею 324,6 м.кв.

Переможцем електронних торгів з продажу вищенаведеного лоту, проведених 31 березня 2016 року, було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест", якому в подальшому на підставі відповідного протоколу проведення електронних торгів №153713, акту державного виконавця про проведені електронні торги від 18 квітня 2016 року було відчужено дане нерухоме майно за ціною 442 500 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що право власності на вказане майно на момент проведення спірних електронних торгів належало не Державному підприємству "Рівненський автомобільний ремонтний завод", а Державі Україна в особі Концерну, і за боржником у встановленому законом порядку не було закріплено право господарського відання даною нерухомістю.

Інші процесуальні дії у справі

ТОВ "Рівнежитлобудінвест" було залучено до участі у справі як співвідповідач на підставі ухвали Господарського суду Рівненської області від 31 липня 2018 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 листопада 2019 року позов задоволено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2019 року рішення Господарського суду Рівненської області залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 22 травня 2019 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 та рішення Господарського суду Рівненської області від 13.11.2018 у справі №918/410/18 скасовано, справу №918/410/18 вирішено передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2019 року, справу №918/410/18 передано на розгляд судді Качуру А.М.

Ухвалою суду від 27 червня 2019 року справу №918/410/18 прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 18 липня 2019 року.

18 липня 2019 року відповідачем 1 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 18 липня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 22 серпня 2019 року.

20 липня 2019 року Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області (відповідач 1) подано додаткові пояснення.

22 серпня 2019 року прокуратурою подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом справи №918/376/17. Вказане клопотання аргументоване тим, що дана справа та справа №918/376/17 є подібними, стосуються тих самих сторін, а відповідно судове рішення Верховного Суду у справі №918/376/17 може вплинути на правові позиції у даній справі.

В судовому засіданні від 22 серпня 2019 року судом відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 22 серпня 2019 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 19 вересня 2019 року.

В судовому засіданні від 19 вересня 2019 року оголошено перерву до 17 жовтня 2019 року.

Представник органу прокуратури в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Державного концерну "Укроборонпром" в судове засідання не з`явився, разом з тим 16 жовтня 2019 року концерном подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача 1 - Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в судовому засіданні заперечив проти задоволенні позову.

Представник відповідача 2 - Державного підприємства "СЕТАМ" в судове засідання не з1явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест" в судове засідання не з`явився, разом з тим 16 жовтня 2019 року товариством подано заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Рівненський автомобільний ремонтний завод" в судове засідання не з`явився, про місце дату та час розгляду справи третя особа повідомлена належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України в судове засідання не з`явився, про місце дату та час розгляду справи третя особа повідомлена належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в судове засідання не з`явився, про місце дату та час розгляду справи третя особа повідомлена належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Явка в судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

З матеріалів справи видно, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області знаходиться виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", до складу якого входить 580 виконавчих документів на загальну суму стягнення 17 611 188, 93 грн.

Як встановив суд з наявного у матеріалах справи акту опису й арешту майна від 18 жовтня 2012 року, державним виконавцем відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції було описано нерухоме майно Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", зокрема, будівля: під розбирання автомобілів інв. № 0061/2 (а.с. 174/ том 1).

З наявного у матеріалах справи складеного експертом фірми "Експерт-Рівне-Консалт" Шекелем Юрієм Васильовичем висновку від 27 січня 2016 року № 21, видно, що вартість спірного майна склала 442 500 грн. 00 коп. (а.с. 178/ том 1).

Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 08 лютого 2016 року №323/16 (а.с. 179/ том 1), орган ДВС повідомив ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", Державний концерн "Укроборонпром", Міністерство оборони України та Фонд Державного майна України про склад описаного майна, його вартість, визначену експертом. Крім того, у вказаному листі органом ДВС було роз`яснено право зазначених осіб на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний термін з дня отримання наведеного повідомлення.

01 березня 2016 року Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області звернувся до Державного підприємства "СЕТАМ" (Рівненська філія) з листом №727/16 про направлення заявки на реалізацію арештованого майна - будівлі під розбирання автомобілів, тіл. "2Н-1", яке закріплене за боржником Державним підприємством "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

З матеріалів справи суд встановив, що 31 березня 2016 року відбулися електронні торги з продажу будівлі під розбирання автомобілів. літ. "2Н-1", що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 364-в. загальною площею 324,6 кв.м.

Як видно з протоколу проведення електронних торгів від 01 квітня 2016 року №153713 (а.с. 80/ том 1), переможцем зазначених електронних торгів було визнано ТзОВ "Рівнежитлобудінвест" з ціновою пропозицією 442 500 грн. 00 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест" у встановленому законом порядку внесло суму гарантійного внеску в розмірі 22 125 грн. 00 коп., що підтверджується відомостями, зазначеними у вищенаведеному протоколі проведення електронних торгів. У той же час решта належної до сплати суми коштів у розмірі 420 375 грн. 00 коп. була перерахована ТзОВ "Рівнежитлобудінвест" на рахунок Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія відповідного платіжного доручення від 14 квітня 2016 року №1016 (а.с. 183/ том 1).

Суд також встановив, що 18 квітня 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було складено акт про проведені електронні торги та реалізацію Державним підприємством "СЕТАМ" в системі електронних торгів арештованим майном лоту №132812 - будівлі під розбирання автомобілів, літ. "2Н-1", загальною площею 324,6 кв.м. за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 364В.

На підставі вищенаведених обставин ТзОВ "Рівнежитлобудінвест" було видано свідоцтво №725 від 19 квітня 2016 року, що підтверджується відомостями, зазначеними в наявному у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 76/ т.1), та у зв`язку з чим внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про оформлення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест" права приватної власності на будівлю під розбирання автомобілів (літ. 2Н-1, загальною площею 324,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна 364В.

Предметом даного позову є вимога прокурора про визнання недійсними результатів електронних торгів від 31 березня 2016 року з продажу лота №132812, тобто спір у справі стосується питання наявності підстав для визнання недійсними результатів даних електронних торгів.

Звертаючись до суду прокурор посилається на те, що право власності на спірне нерухоме майно на момент проведення вищенаведених електронних торгів належало не ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", а Державі Україна в особі ДК "Укроборонпром". Право господарського відання на спірне майно за ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" у встановленому законом порядку зареєстровано не було. Відтак відповідач-1 та відповідач-2 не мали необхідного обсягу прав щодо цього майна і ця нерухомість не могла бути об`єктом продажу шляхом проведення електронних торгів з метою примусового виконання судових рішень.

Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних (електронних) торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення таких торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується з нормами статей 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Враховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1- 3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Держава застосовує до суб`єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб`єктів (ч. 7 ст. 22 ГК України).

Правом господарського відання згідно з ч. 1 ст. 136 ГК України є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Суб`єктом господарювання, за яким майно закріплюється на праві господарського відання, є державне комерційне підприємство (ч. 2 ст. 74 ГК України).

Згідно з п. 1.1 статуту третьої особи-1 ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності. Підприємство є правонаступником всіх майнових та особистих немайнових прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

У частині 1 ст.74 ГК України врегульовано, що державне комерційне підприємство є суб`єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов`язковою.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону (у редакції, чинній на час проведення спірного аукціону).

Положенням ч. 3 ст. 3 даного Закону, закріплено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відтак, речове право у третьої особи-1 виникло задовго до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не підлягало обов`язковій реєстрації.

Суд зазначає, що згідно з п. 1 статуту ДП "Укроборонпром", затвердженого постановою КМ України від 31.08.2011р. №993, державний концерн є державним господарським об`єднанням, утвореним відповідно до постанови КМ України від 29 грудня 2010 року №1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром".

Пунктом 6 даного статуту передбачено, що концерн діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, несе відповідальність за результати своєї діяльності та виконання зобов`язань.

Концерн не несе відповідальність за зобов`язаннями його учасників. Учасники не несуть відповідальності за зобов`язання концерну (п. п. 8, 9 статуту).

Згідно з положеннями пункту 13 статуту учасники концерну зберігають статус юридичної особи та профіль діяльності. Учасники концерну зберігають господарську самостійність з урахуванням обмежень, передбачених законодавством та цим статутом. Концерн відповідно до законодавства регулює провадження наукової, проектної, виробничої, фінансової, цінової, інвестиційної, інноваційної, зовнішньоекономічної та іншої діяльності його учасників, пов`язаної з розробленням, виготовленням, реалізацією та обслуговуванням товарів військового та спеціального призначення.

Пунктом 29 статуту передбачено, що майно концерну становлять відображені в його балансі оборотні та необоротні активи, що є державною власністю. Концерн володіє, користується та розпоряджається майном на праві господарського відання відповідно до мети своєї діяльності в установленому законодавством порядку.

Додатком до статуту ДП "Укроборонпром" є перелік державних підприємств - учасників ДП "Укроборонпром", серед яких ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

Як зазначалося вище, п. 1.1 статуту ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", який затверджений наказом ДК "Укроборонпром" від 03 жовтня 2012 року №199 передбачено, що воно є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності.

Підприємство є правонаступником всіх майнових та особистих немайнових прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

Пунктом 3.1. статуту передбачено, що підприємство є юридичною особою. Підприємство набуває прав та обов`язків юридичної особи з дати включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з умовами пункту 3.6 статуту, підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всіма належними йому коштами та іншим майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернене стягнення.

Відповідно до пункту 3.7 статуту, держава та концерн не несуть відповідальності за зобов`язаннями підприємства, крім випадків передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України.

Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями держави та концерну (пункт 3.8. статуту).

Відповідно до пункту 4.1. статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (пункт 4.2. статуту).

Згідно з положеннями пункту 4.3. статуту, джерелами формування майна підприємства є, зокрема, державне майно, передане підприємству концерном.

У відповідності до пункту 4.4 статуту, підприємство в установленому законодавством порядку забезпечує оформлення та державну реєстрацію речових прав на об`єкти, права на які підлягають державній реєстрації.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що даними установчими документами, на основі яких діють підприємства, визначено обсяг правил, що регулюють їх правовий стан, відносини, пов`язані з внутрішнім управлінням, стосунки з іншими організаціями.

Суд, досліджуючи правовий статус спірного майна, зазначає, що актом приймання-передачі ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" зі сфери управління Міністерства оборони України в управління ДК "Укроборонпром" від 29 грудня 2011 року, комісія, яка створена відповідно до наказу ДК "Укроборонпром" від 11 листопада 2011 року №134, здійснила приймання-передачу 23 листопада 2011 року ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", яке було створене та перебувало у сфері управління Міністерства оборони України в управління ДК "Укроборонпром" (а.с. 118-129/ т. 1).

Відповідно до вказаного акту, до складу об`єкта передачі входять 44 одиниці нерухомого майна (будинки, будівлі, споруди), загальною площею 34 213 кв. м. Додатком да даного акту був, зокрема, і Державний акт на право постійного користування землею від 04 вересня 2001 року №0011616 ІІ-РВ.

Згідно з відомостями про нерухоме державне майно ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", станом на 01 січня 2011 року та 01 березня 2016 року балансоутримувачем будівлі ремонту коліс, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна. 364-В, загальною площею 324,6 м.кв. було ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

Окрім того, впродовж 2014-2016 р.р. відбулась примусова реалізація органами виконавчої служби об`єктів нерухомого державного майна, що обліковувалося на балансі ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

Відповідно до листа ДК "Укроборонпром" від 01 березня 2017 року, ДП "Рівненський АРЗ" повідомлено, що наказом ДК "Укроборонпром" від 03 лютого 2012 року №199 "Про зміну розміру статутного капіталу ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" та затвердження його статуту в новій редакції", було затверджено статут ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", в силу п. 4.1. якого майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Відтак, затверджений наказом ДК "Укроборонпром" статут підприємства і є документом, згідно з яким нерухоме майно закріплене за останнім на праві господарського відання (а.с. 132/ т. 1).

У листі Фонду Державного майна України від 16 жовтня 2018 року №10-15-2007, адресованого Рівненському відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, вказано, що до Фонду, з метою внесення до реєстру Міністерством оборони України/ДК "Укроборонпром" надавалася інформація про окреме нерухоме державне майно за місцезнаходженням: м. Рівне, вул. Соборна. 364В, яке перебувало на балансі ДП "Рівненський АРЗ"; суб`єкт управління: ДК "Укроборонпром" (а.с. 42/ т. 4).

До даного листа додана Інформація про окреме майно з якої вбачається, що майно, реєстраційний номер 08276316.1.ББЧМВН074, а саме: будівля під розбирання автомобілів, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 364В, загальною площею 326,6,8 м.кв. перебувало на балансі ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", період з якого надавалися відомості про майно 01 жовтня 2009 року до дати виконання прийнятого управлінського рішення ДК "Укроборонпром" - 01 квітня 2016 року за даними, які надавалися Міністерством оборони України/ДК "Укроборонпром" (а.с. 43/ т. 4).

У листі Фонду Державного майна України від 18 липня 2017 року №10-15-14098, адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнеінвестжитлобуд" (а.с. 130/ том 1) вказано, що Державним концерном "Укроборонпром" до Фонду з метою внесення до реєстру, надано інформацію стосовно окремого нерухомого майна, зокрема будівлі дільниці під розбирання автомобілів (інв. №520), ремонту двигунів (інв. №426), ремонту коліс (інв. №468), за місцезнаходженням: м. Рівне, вул. Соборна 364-В, що зазначене в запиті, яке перебувало на балансі Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", щодо якого виконане прийняте управлінське рішення, зокрема відчужено.

Відповідно до листа ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" від 20 червня 2017 року №128, директора ТзОВ "Рівнежитлобудінвест" повідомлено, що майно - будівля під розбирання автомобілів (літ. "2Н-1"), що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна. 364-В, загальною площею 324,6 м.кв. на дату його реалізації перебувало на балансі ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" (ас.с 131/ том 1).

Таким чином, оцінюючи в сукупності дані обставини у справі, суд приходить до висновку, що спірне майно, на час проведення електронних торгів, обліковувалося на балансі ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" та було закріплене за ним на праві господарського відання.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного, на час проведення електронних торгів) у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Частини друга та третя цієї норми регулюють порядок черговості звернення стягнення на майно та особливості накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків.

Як встановлено судом, згідно з розрахунком (розподілу коштів, які надійшли на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області), який затверджений начальником відділу ПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 19.04.2016р., державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Очкуренком В.М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення із ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", у зв`язку із надходженням коштів, які надійшли на депозитний рахунок в загальний розмір 1 808 886, 91 грн. від реалізації майна в порядку ст. ст. 43, 44 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 12.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, проведено розрахунок розподілу даних коштів. В свою чергу, 14.03.2016 р. було перераховано на погашення заборгованості по заробітній платі по 114 посвідчень КТС від 28.07.2015 р. - 33595, 28 грн. та 4139,74 грн. виконавчого збору, а 05.04.2016 р. було перераховано на погашення заборгованості по заробітній платі по 114 посвідчень КТС від 28.07.2015 р. - 36783,05 грн. та 4087,01 грн. виконавчого збору. При цьому, сума виконавчого збору по даній черзі, яка підлягала стягненню в порядку ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" становила 137593,67 грн. 10% від стягненої суми - 129366,92 грн. Відтак, до погашення підлягали 114 посвідчень КТС від 28.07.2015 р. на загальну суму стягнення 1 375 936,62 грн., виконавчі провадження за якими відкрито 26.08.2015 р. (а.с. 79-81/ т. 4).

Таким чином, з даного розрахунку судом встановлено, що сума, на погашення заборгованості по заробітній платі становила 1 305 558,29 грн.

Крім того суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі № 918/376/17 встановлено такі ж обставини відносно зведеного виконавчого провадження погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод". У справі № 918/376/17 спір стосувався іншого нерухомого майна, що обліковувалося на балансі ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" та було закріплене за ним на праві господарського відання, а проте решта встановлених судом обставин (в т.ч. обставини щодо розподілу коштів від реалізації майна на погашення заборгованості по заробітній платі в рамках зведеного провадження) є тими ж самими обставинами, що і у даній справі.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що кошти за придбане нерухоме майно перераховані відповідачем-3 на рахунок відповідача-1 у повному обсязі було віднесено на покриття заборгованості ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" із виплати заробітної плати, згідно зведеного виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

Також суд зазначає, що ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" учаснику виконавчого провадження надано право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Таким чином, прокуратура, як учасник виконавчого провадження і як орган, який має повноваження здійснювати захист інтересів держави (її органів та установ) у суді володіла інформацією про хід виконавчого провадження та могла скористатися правами, наданими їй законом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості з ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", до складу якого входить 580 виконавчих документів.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази оскарження прокуратурою рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, а рішення та дії посадових осіб органів державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості з ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що при проведенні електронних торгів арештованим майном порушень закону допущено не було.

Задовольняючи касаційну скаргу ДП "СЕТАМ" та ТзОВ "Рівнежитлобудінвест" та передаючи справу №918/410/18 на новий розгляд, Касаційним господарським судом дано ряд вказівок.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

На переконання суду судом враховано всі висновки Касаційного господарського суду висвітлені у постанові від 22 травня 2019 року в даній справі.

Щодо висловлених відповідачем 3 заперечень проти розгляду спору за позовом прокурора та відсутності обґрунтування наявності факту порушення інтересів держави суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Вирішуючи спір у цій справі, суд встановили, що пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі ДК "Укроборонпром" викликано саме захистом інтересів держави у суді, оскільки ДК "Укроборонпром" як уповноваженим органом з управління об`єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі не вжито заходів щодо оскарження електронних торгів з примусового відчуження майна оборонно-промислового комплексу, власником якого є держава.

Аналогічний висновок здійснено Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 р. у справі №918/376/17.

Відтак, доводи відповідачів що поданий прокурором позов в інтересах держави в особі ДК "Укроборонпром" слід залишити без розгляду, є безпідставними.

Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права. Зазначені рішення ЄСПЛ застосовуються у цій справі як джерело права.

Одним з основоположних прав людини є право власності. Суд трактує це право у широкому розумінні, спираючись при цьому на норми національного законодавства, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ.

Національним законодавством України передбачено зокрема такі гарантії дотримання "права власності". Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону (ст. 13 Конституції України). Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану (ст. 41 Конституції України).

Насамперед, застосовуючи норми статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практику ЄСПЛ, необхідно зазначити, що поняття майна або власності підлягає автономному тлумаченню та може відрізнятися від тлумачення на рівні національного законодавства. Зміст поняття "майна" та те, чи стосується справа "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, необхідно розглядати у світлі практики ЄСПЛ.

ЄСПЛ розглядав наступні справи щодо порушення права власності, в яких об`єктами спору були:

- існуюча власність. У справі "Маркс проти Бельгії" ЄСПЛ визнав, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується лише у випадку порушення права володіння наявною власністю і не гарантує права її набуття;

- "правомірні очікування" / "законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі). У справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" ЄСПЛ постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому).

Також суд ураховує норми статті 190 Цивільного кодексу України (Майно). Так, положення цієї статті визначають, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

З наведеного суд робить висновок, що правомірні очікування щодо законності користування майном та право використовувати майно у своїй підприємницькій діяльності становлять "майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У зв`язку з викладеним суд вважає за необхідне зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

При цьому судом не встановлено обставин, які могли б свідчити, що при проведенні електронних торгів арештованим майном відбулись порушення закону.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном (в тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного інтересу", при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Суд констатує, що постановлення судового рішення про недійсність правочину і зобов`язання повернути об`єкт буде виправданим з точки зору задоволення "суспільного інтересу".

У той же час особа, яка вчинила усі дії які від нього вимагалися та у межах процедур встановлених законодавством України, набула право на майно, не може нести негативних наслідків, при цьому судом встановлено, що кошти отримані від реалізації майна були спрямовані на погашення заборгованості ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" із виплати заробітної плати.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Принцип "пропорційності", закріплений як загальний принцип у Договорі про заснування Європейського Суду, вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів).

Суд уважає за необхідне зазначити, що дотримання принципу "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

А проте у даній справі ТОВ "Рівнежитлобудінвест", як особа яка вчинила усі дії які від нього вимагалися та у межах процедур встановлених законодавством України, набула право на майно, не може нести негативних наслідків.

Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського Суду з прав людини від 10.02.2010 р. "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) зазначено: "Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)".

Відповідно до приписів статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи наведені норми та порівнюючи встановлені судом обставини з аргументами та вимогами позивача суд робить наступні висновки.

Висновки суду

На глибоке переконання суду, позовні вимоги органу прокуратури не підлягають до задоволення з огляду на те, що вирішуючи даний спір, судом не встановлено обставин які свідчать чи могли б свідчити, що при проведенні електронних торгів арештованим майном відбулись порушення закону, які можуть слугувати підставою для задоволення позову про визнання недійсними результатів електронних торгів арештованим майном від 31 березня 2016 року з продажу лоту № 132812 будівлі під розбирання автомобілів, літ. "2Н-1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рівне, АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , 364В.

Судом встановлено, що спірне майно, на час проведення електронних торгів, обліковувалося на балансі ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" та було закріплене за ним на праві господарського відання. При цьому, речове право у ТзОВ "Рівненський автомобільний ремонтний завод" виникло задовго до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не підлягало обов`язковій реєстрації.

При цьому судом встановлено, що кошти за придбане нерухоме майно було віднесено на покриття заборгованості ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" із виплати заробітної плати, згідно зведеного виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Звертаючись з позовом до суду позивачем (органом прокуратури) сплачено судовий збір що становить 1 762,00 грн.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 1 762,00 грн. слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 23 жовтня 2019 року.

Суддя Качур А.М.