Постанова

від 23.10.2019 по справі 826/8547/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №826/8547/16

адміністративне провадження №К/9901/30488/18, К/9901/30487/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу

за касаційними скаргами адвоката ОСОБА_1 - Войтовича Івана Володимировича та Міністерства юстиції України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року (колегія у складі суддів Шулежка В.П., Аблова Є.В., Данилишина В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (колегія у складі суддів: Кузьменка В. В.,Василенка Я.М., Степанюка А.Г.)

у справі № 826/8547/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОГРУПА ДЕМЕТРА"

до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України,

треті особи : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватне сільськогосподарське підприємство "Довіра", ОСОБА_3 ,

про скасування наказу та висновку.

І. РУХ СПРАВИ

1. З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Агрогрупа Деметра до Міністерства юстиції України, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, за участю третіх осіб - ОСОБА_2 (далі - третя особа 1, ОСОБА_2 ), приватного сільськогосподарського підприємства Довіра (далі - третя особа 2, ПСП Довіра ), ОСОБА_1 (далі - третя особа 3, ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 (далі - третя особа 4, ОСОБА_3 ), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України від 27.05.2016, прийнятий за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 в особі представника Полтавця І.В . від 12.05.2016 та доповнення до скарги від 23.05.2016;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30.05.2016 1539/5 Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, позов задоволено.

3. 18.04.2017 та 10.05.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшли касаційні скарги Третьої особи та Відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року

4. У касаційних скаргах скаржники просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2017 та 16.5.2017 було відкрито провадження у справі. 27.08.2018 надійшов відзив від Третіх осіб. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України 28.02.2018 справу було передано на розгляд до Верховного Суду.

6. Ухвалою від 19.08.2019 Верховний Суд об`єднав касаційні провадження в одне.

7. Адвокат ОСОБА_1 - Войтович Іван Володимирович заявляв клопотання про зупинення виконання оскаржуваних у справі судових рішень, однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2017 було відмовлено в задоволенні такого клопотання.

8. Також адвокат ОСОБА_1 - Войтович Іван Володимирович у своїй касаційній скарзі заявляв, що позивачі також повідомляють про свій намір взяти участь у судовому засіданні шляхом направлення повноважного представника до суду касаційної інстанції . Однак, враховуючи той факт, що адвокат ОСОБА_1 - Войтович Іван Володимирович є представником третьої особи, а не позивача, то Суд не бере до уваги таке клопотання.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 в особі представника Полтавець І.В. до Мінюсту подав скаргу від 12.05.2016, яку зареєстровано 17.05.2016 за № 14451-0-33-16, та доповнення до скарги від 23.05.2016, зареєстроване за № 13191-0-32-16, на реєстраційні дії, пов`язані з проведенням реєстраційних дій щодо ПСП Довіра :

- від 01.02.2016 № 10191050023000293 - державна реєстрація змін до установчих документів ПСП Довіра , проведена державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Кульбачною Ю.М.;

- від 28.04.2016 № 10191050025000293 - державна реєстрація змін до установчих документів, проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С.;

- від 28.04.2016 № 10191070026000293 - внесення змін до відомостей про ПСП Довіра у частині зміни керівника, проведені приватним нотаріусом Куксовою М.С.

10. У скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що у відомостях щодо найменування засновника допущено помилку, а саме зазначено невідповідність найменування: компанія Амтек Холдингс ЛТД замість компанії Амтек Холдінгс ЛТД . Крім того, вказував на те, що внесені нові зміни до відомостей про ПСП Довіра та відомості про новий склад учасників підприємства, згідно з якими новим учасником замість ОСОБА_3 внесено ОСОБА_2 , а замість учасника компанія Амтек Холдінгс ЛТД - ТОВ Агрогрупа Деметра , які проведені на підставі протоколу загальних зборів учасників, який, на його думку, не відповідає вимогам законодавства.

11. Вказував на незаконно проведенні реєстраційні дії щодо ПСП Довіра , які призвели до порушення її прав як єдиного спадкоємця, який прийняв спадщину від померлого батька ОСОБА_8 , законного учасника ПСП Довіра .

12. Внаслідок проведення вищевказаних реєстраційних дій вважав, що ОСОБА_8 було незаконно позбавлено прав учасника ПСП Довіра та позбавлено його права власності на частку в статутному капіталі цього підприємства у розмірі 90 %.

13. Міністерством юстиції України, 30.05.2016 на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 27.05.2016 видано наказ 1539/5 Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , яким скасовано реєстраційні дії щодо ПСП Довіра , ідентифікаційний код юридичної особи 32500959, а саме:

- від 01.02.2016 № 10191050023000293 - державна реєстрація змін до установчих документів ПСП Довіра , проведена державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Кульбачною Ю.М.;

- від 28.04.2016 № 10191050025000293 - державна реєстрація змін до установчих документів ПСП Довіра , проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С.;

- від 28.04.2016 № 10191070026000293 - внесення змін до відомостей про ПСП Довіра у частині зміни керівника, проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С., а саме замість компанії "Амтек Холдінгс ЛТД" внесено ТОВ "Агрогрупа Деметра", замість ОСОБА_3 - ОСОБА_2

14. Виданий Міністерством юстиції України наказ №1539/5 від 30.05.2016, на думку позивача, є незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси, в зв`язку з чим звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що відповідачем 2 незаконно скасовано реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі відносно ПСП Довіра , виключено зі складу учасників позивача, що в свою чергу, призвело до порушення прав та законних інтересів останнього, обмежено його право у здійсненні корпоративних прав щодо підприємства, позивач вважає, що висновок Комісії та наказ Міністерства юстиції України складені за відсутності підстав для скасування реєстраційних дій та з порушенням норм чинного законодавства.

16. Представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідачами приймалися відповідно статті 19 Конституції України, керуючись статтею 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 1128, у зв`язку з чим просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що під час розгляду справи не підтверджено, що під час розгляду скарги по суті запрошувались скаржник, інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі, а також, що їм направлялись копія скарги та додані до неї документи. В ЄДР містились відомості про дійсних власників ПСП Довіра та поштові адреси, інформація про місцезнаходження виконавчого органу ПСП Довіра та про засоби зв`язку з підприємством. Вказане свідчить про позбавлення позивача, як заінтересованої особи, можливості взяти участь у розгляді скарги та/або подати пояснень чи заперечення по суті даної скарги, які обов`язково приймаються Комісією до розгляду та призвело до порушення відповідачем вимог пункту 10 Порядку № 1128 в частині обов`язку своєчасного повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги та не вручення йому не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті, копії скарги та доданих до неї документів.

18. При цьому, телефонограма, на яку посилаються Мінюст, як на доказ належного повідомлення заінтересованих осіб, в т.ч. й позивача про дату, час і місце розгляду скарги, не є доказом такого повідомлення, оскільки відповідачем не надано доказів направлення такої телефонограми, тому таке повідомлення згідно з вимогами ст. 70 КАС України не може вважатися належним і допустимим доказом повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду скарги.

19. З урахуванням вимог пунктів 10, 11 Порядку № 1128, надання копії скарги та доданих до неї документів заінтересованим особам, в т.ч. і позивачу, за допомогою засобів електрозв`язку, яким відправляється телефонограма, є технічно неможливим.

20. Суди дійшли висновку, Міністерством юстиції України порушено вимоги Порядку № 1128 та Закону №755-IV у частині забезпечення інформування суб`єктів, які заінтересовані в розгляді скарги, обов`язку надати їм копії скарги та щодо розгляду скарги по суті і що це призвело до порушення права позивача на участь у розгляді скарги та мати об`єктивну інформацію щодо її змісту для визначення правильної позиції захисту.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У касаційній скарзі Третя особа не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав:

А) Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації не порушила порядок розгляду скарг, оскільки Відповідач повідомляв Позивача про розгляд справи телефонограмою на номер телефону ПСП Довіра ;

Б) наслідок порушень процесуального закону залишились прийнятим до уваги - наявні судові рішення у цивільній справі 372/1717/16-ц, які є доказами в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України, і підтверджують незаконне, поза волею ОСОБА_8 заволодіння його корпоративними правами у ПСП ДОВІРА і у зв`язку із чим проведенні реєстраційні дії законними вважатись не могли.

22. Відповідач зазначає про неправомірність рішень судів попередніх інстанцій з огляду на те, що:

А) Відповідач не порушив процедуру розгляду скарги, оскільки належним чином повідомив Позивача про засідання;

Б) в силу норм законодавства Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації не може бути відповідачем по справі;

В) державний реєстратором було порушено норми чинного законодавства під час проведення реєстраційних дій, оскільки закон не передбачає одночасної участі у приватному підприємстві громадян та юридичних осіб, та подані для державної реєстрації документи містили невідповідність відомостей про державну реєстрацію.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Суд вважає за доцільне зазначити таке.

24. Велика Палата Верховного Суду розглядала справу №826/9341/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається. У постанові від 29.05.2019 Велика Палата Верховного Суду висловила правові висновки, які Суд враховує під час розгляду цієї справи:

"Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1. з наказом Мін`юсту від 15 березня 2017 року № 1543/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірні приміщення внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за фізичною особою.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції".

25. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

26. Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою Позивача з наказом Міністерства юстиції України від 30.05.2016 1539/5 Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

27. Тобто позовні вимоги у справі спрямовано на поновлення цивільного права позивача, порушеного у зв`язку із неправомірним, на думку позивача, рішенням загальних зборів СТОВ Богодухівське (протоколу загальних зборів учасників від 06.01.2016 № 5).

28. Цей спір не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки потребує оцінки правомірності не лише наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2016 1539/5 на предмет дотримання процедури його прийняття, але й рішення загальних зборів товариства та реєстраційних дій, які були вчинені на його підставі, на предмет їх відповідності нормам матеріального права.

29. Суд звертає увагу, що за даними Реєстру судових рішень, між учасниками справи тривають корпоративні спори, що розглядаються загальними судами: справа № 372/1717/16-ц в Обухівському районному суді Київської області, справа № 925/679/17 у Господарському суд Черкаської області, справа № 752/15452/17 у Голосіївському районного суд м. Києва. У деяких з цих справ ухвалено судові рішення.

30. За таких обставин, розгляд адміністративної справи окремо щодо лише наказу Міністерства юстиції, яким скасовано реєстраційні дії, може призвести до ситуації, коли реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не будуть співпадати юридичними фактами, на підставі яких вони вчинені, а отже й не будуть відображати реальний правовий стан. Це може поставити під сумнів офіційність та достовірність відомостей реєстру, а отже підірвати довіру до нього та держави, яка забезпечує ведення реєстру.

31. Суд також зважає на те, що може виникнути конфлікт між судовими рішеннями, що може призвести до правової невизначеності та ускладнення захисту порушених прав.

32. Зважаючи на суттєвість цього ризику, Суд вважає, що спірні правовідносини є неподільними і правова оцінка наказу Міністерства юстиції України на предмет дотримання процедури не може превалювати над оцінкою матеріальних правовідносин сторін корпоративного спору.

33. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

34. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

35. Згідно із ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 13)вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

36. Оскільки спірні правовідносини стосуються права учасників справи, пов`язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи. Отже, спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

37. Зазначена вище правова позиція не суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17.

38. За нормами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

39. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).

40. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

51. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

52. Отже, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі № 826/8547/16 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги адвоката ОСОБА_1 - Войтовича Івана Володимировича та Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі №826/8547/16 скасувати, провадження у справі №826/8547/16 закрити.

3. Повідомити Позивачу, що справу може бути розглянуто в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб