Постанова

від 23.10.2019 по справі 522/10327/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4412/19

Номер справи місцевого суду: 522/10327/18

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дрішлюка А.І.,

Черевка П.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу заапеляційною скаргою приватного підприємства Модуль на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 23 січня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Модуль про стягнення компенсації за невикористані відпустки і вихідної допомоги при звільненні ,-

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2018 року ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту (далі - Інститут) про стягнення компенсації за невикористані відпустки і вихідної допомоги при звільненні.

10 серпня 2018 року позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначено, що Інститут припинив свою діяльність 11 червня 2018 року, його правонаступником визначено ПП Модуль .

Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 з 01 листопада 2008 року працював на посаді в.о. ректора і з 30 листопада 2010 року - на посаді ректора Інституту.

31 травня 2018 року позивача звільнено з роботи наказом Голови комісії з припинення Інституту від 29.05.2018р. №69-к у зв`язку зі скороченням штату працівників. Даним наказом визначено виплатити компенсацію за невикористану відпустку у кількості 71 день. Позивачу фактично нараховано 17 966,55 грн. і за винятком утримань виплачено 14 463,07 грн..

Позивач, посилаючись на те, що кількість днів його невикористаної відпустки складала 176 днів, то йому не було виплачено грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, внаслідок чого перед ним утворилась заборгованість у відповідача по її виплаті в сумі 75 060,01 грн..

На підставі зазначеного ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив суд задовольнити його вимоги з наведених у позовній заяві правових підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не працював останні два календарні місяці, не працював попередні два календарні місяці та не отримував заробітну плату через прогул, тобто з вини працівника, жодних правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у Інституту не було, на підставі чого у задоволенні позову просив відмовити.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2019 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПП Модуль просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що даний спір виник з трудових правовідносин, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 23.10.2019 року.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, які містяться у відзиві ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за таких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи спір, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених позовних вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2008 року працював на посаді в.о. ректора і з 30 листопада 2010 року - на посаді ректора Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту.

Актом від 16.06.2016р. функції з управління єдиним майновим комплексом Інституту передані від Міністерства інфраструктури України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеський області. 08 червня 2017 року РВ Фонду держмайна передало за актом Приватному підприємству Модуль проданий на аукціоні об`єкт державної власності - єдиний майновий комплекс Інституту.

Згідно Додаткової угоди від 30.11.2016р. до Контракту від 30.11.2015 №6-VIII з ректором Інституту, що є у державній власності, контракт втрачає чинність з моменту видання наказу про завершення приватизації .

13 жовтня 2017 року РВ Фонду держмайна наказами №1182 та №1183 визначило:

- припинити юридичну особу Інститут шляхом реорганізації через приєднання до покупця

- приватного підприємства Модуль ;

- утворити Комісію з припинення юридичної особи у складі: голова Комісії Білоус Віктор Борисович - керівник інвестиційного відділу ПП Модуль ; члени Комісії - 7 осіб, у тому числі - ОСОБА_1 - ректор Інституту;

- з моменту видання цього наказу повноваження щодо управління справами Інституту переходять до Комісії з припинення юридичної особи;

- комісії з припинення юридичної особи ОСОБА_2 МРТ провести перевірку фінансово- господарської діяльності ІПО МРТ;

- відсторонити ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків ректора ІПО МРТ.

Згідно п. 5.9 Статуту Інституту під час проведення перевірок фінансово-господарської діяльності Інституту Уповноважений орган управління має право відсторонювати ректора Інституту від виконання службових обов`язків з управління Інституту та призначати на цей час виконуючого обов`язки ректора Інституту. На час відсторонення за ректором Інституту зберігається заробітна плата .

Наказом №1183 не визначені строки перевірки і відповідно на який період ОСОБА_1 відсторонений від виконання службових обов`язків ректора.

31 травня 2018 року позивач звільнений з роботи наказом Голови комісії з припинення Інституту від 29.05.2018, №69-к у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України . Наказом визначено виплатити компенсацію за невикористану відпустку у кількості 71 день .

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України.

В силу статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Положеннями статті 6 Закону України Про відпустки передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України Про відпустки ).

Згідно статті 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24 грудня 1999 року, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно статті 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що згідно Акту №4 Інвентаризації невикористаних відпусток працівників Інституту ... в 2017 році станом на 01.10.2017р. кількість днів невикористаних відпусток позивача складає 137 і для їх компенсації Інститутом створене забезпечення 90 125,45 гривень.

Однак, в період з 01.10.2017р. до 31.05.2018р. відпустка позивачу не надавалася, 8 місяців позивач перебував у трудових відносинах з Інститутом, у відповідності до ст. 74 КЗпП кількість днів невикористаних відпусток збільшилась на 58 х 8/12 = 39 днів, тому кількість днів невикористаних відпусток позивача на день звільнення склало 137 + 39 = 176 днів, а тому компенсація за невикористані відпустки становить 75 060,01 гривень.

Також судом першої інстанції правомірно встановлено, що середній заробіток за останні два календарні місяці роботи ОСОБА_1 становить 13 313,94 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем щодо вихідної допомоги складає 39 941,82 гривень.

Доводи апеляційної карги ПП Модуль що позивач ОСОБА_1 не працював останні два календарні місяці та попередні два місяця, а тому не отримував заробітну плату через прогул, не знайшли свого підтвердження.

Оскільки до позивача не застосовувались ніякі заходи стягнення за порушення трудової дисципліни, прогули позивача не встановлені та не підтверджені ніякими актами, наказами чи розпорядженнями, крім того, чинним законодавством передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника у разі прогулу працівником роботи без поважних причин, що відповідачем зроблено не було, тому з достовірністю стверджувати про прогули позивачем без поважних причин роботи неможливо.

На підставі зазначеного судовою колегією не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості, що був наданий позивачем, оскільки він здійснений без урахування актів про відсутність позивача на роботі за 2 місяці до звільнення.

Посилання ПП Модуль відносно того, що воно є неналежним відповідачем по даній справі не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників, без урахування наявності у правонаступника документів припиненої юридичної особи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, оцінював надані обома сторонами докази щодо предмету спору у сукупності, ним надано правильну оцінку обставинам й доказам по справі у відповідності до вимог ст. 80 ЦПК України, а тому місцевий суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, з урахуванням зазначеного, судова колегія приходить до висновку, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін .

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384, 389 ЦПК України Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Модуль залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 23 жовтня 2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду : М.М.Драгомерецький

П.М.Черевко

А.І.Дрішлюк