Ухвала

від 24.10.2019 по справі 376/335/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/15178/2019

У Х В А Л А

24 жовтня 2019 року місто Київ

справа № 376/335/19

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 18 лютого 2019 року про затвердження мирової угоди, постановлену під головуванням судді Віговського С.І., у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 18 лютого 2019 року затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , за якою: визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 55,5 кв.м., житловою площею 15,7 кв.м.; визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 3,3893 га., яка розташована на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224086800:02:001:0016, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ -КВ № 032787; визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,2500 га., яка розташована в с. Селезенівка, Сквирського району, Київської області, призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3224086801:01:022:0008, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 594177; визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,3789 га., яка розташована в с. Селезенівка, Сквирського району, Київської області, призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3224086801:01:022:0009, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 594173; визнано за ОСОБА_3 право власності на грошовий вклад з усіма видами компенсацій та нарахуваннями на рахунку № 705 у ТВБВ № 10026/0657 ГУ ОБУ по місту Києву та Київській області АТ Державний Ощадний банк ; визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, площею 3,3898 га., яка розташована на території Селезенівської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224086800:02:001:0015, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю, серія ІІІ-КВ № 032786. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 01 жовтня 2019 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 18 лютого 2019 року, якою затверджено мирову угоду укладену між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Проте, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню апелянту виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Частиною 1 ст.58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звернутися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Закону України Про внесення змін до Конституції України , з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України представництво відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 та ст.131-2 Конституції України у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року здійснюється виключно прокурором або адвокатом.

Положення ч.4 ст.62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Крім того, відповідно до пунктів 4, 5, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.

Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю.

Можливості посвідчення відповідності оригіналу копії ордеру самостійно адвокатом положеннями ЦПК України і Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність не передбачено.

Такі правові висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №202/5348/18, від 26 червня 2019 року у справі №556/752/18, від 04 липня 2019 року у справі №677/204/17.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18 вказала на те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади. Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі Назва органу, в якому надається правова допомога .

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги вона підписана ОСОБА_2 , як представником відповідача ОСОБА_1 .

На підтвердження повноважень як представника ОСОБА_1 , адвокатом Рощиним І.Г. надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру від 27 травня 2019 року, однак у відповідній графі назву органу, у якому надається правова допомога, зазначено: у судах загальної юрисдикції, всіх підприємствах, установах та організаціях всіх рівнів і форм, власності, Сквирському районному суді Київської області .

В матеріалах справи відсутня довіреність та/або ордер на надання правової допомоги саме у Київському апеляційному суді, а також відсутній договір про надання правової допомоги від 27 травня 2019 року № 2705, на який йдеться посилання в ордері.

Згідно з п.1 ч.5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Оскільки, адвокат Рощин І.Г., як представник ОСОБА_1 , не надав належного ордеру на підтвердження своїх повноважень, в тому числі в Київському апеляційному суді, на підписання та подання апеляційної скарги в інтересах відповідача ОСОБА_1 , а відтак апеляційна скарга підлягає поверненню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Круз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню відповідача ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України за своїм підписом або подану через представника - (адвоката), який має право представляти його інтереси у судах з одночасним поданням клопотання про поновлення строку для подачі апеляційної скарги.

У зв`язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, апелянт має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.

Керуючись ст.357 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 18 лютого 2019 року про затвердження мирової угоди, постановлену під головуванням судді Віговського С.І., у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування повернути апелянту.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя: Борисова О.В.