Постанова

від 17.10.2019 по справі 452/2403/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 452/2403/17

провадження № 61-12433 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Никловицька сільська рада Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2017 року у складі судді Карнасевич Г. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання рішень сільської ради недійсними та їх скасування.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 , за її господарством рахується земельна ділянка площею 0,44 гектари. Рішенням сесії Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області сільської ради від 11 липня 2016 року № 4 їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі укладеного з приватним підприємством Інформаційний кадастровий центр договору таку документацію було виготовлено, складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання по межах впродовж багаторічного фактичного користування на підставі опорного плану та земельно-кадастрової книги с. Орховичі і скеровано на погодження Никловицькій сільській раді Самбірського району Львівської області. Проте листом від 14 вересня 2016 року № 02/-09/74 сільська рада відмовилася її погоджувати їх технічну документацію через невідповідність зазначених в ній межових знаків фактичному використанню земельних ділянок.

Вказувала, що рішенням Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 жовтня 2016 року № 10 затверджено акт комісії про погодження меж від 04 жовтня 2016 року, яким встановлено, що межі суміжних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідають фактичному користуванню. Таке рішення вважала незаконним, оскільки про вихід на місце комісії її ніхто не повідомляв, меж з нею ніхто не погоджував, висновки комісії щодо відповідності меж фактичному користуванню ґрунтуються тільки на усних заявах суміжних землекористувачів, в натурі їх не було встановлено, схеми суміжних ділянок комісією не виготовлялись, про що свідчить відсутність додатків до акту, що призвело до визначення комісією меж в зазначеній ними конфігурації.

При цьому, володіючи інформацією про існування спору між суміжними землекористувачами, який виник давно, сільська рада свідомо змінила конфігурацію земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , захопивши частину її земельної ділянки.

Рішеннями Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області її суміжним землекористувачам було погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_3 - площею 0,1877 га (кадастровий номер 4624285600:03:002:0018) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 , право власності на яку 20 лютого 2017 року було зареєстровано комунальним підприємством Воютицької сільської ради Самбірське реєстраційне бюро (рішення сільської ради від 10 лютого 2017 року № 2); та ОСОБА_2 - площею 0,227 га (кадастровий номер 4624285600:03:002:0019) для ведення особистого селянського господарства у с. Орховичі Самбірського району Львівської області, право власності на яку 01 березня 2017 року було зареєстровано цим же комунальним підприємством (рішення сільської ради від 24 лютого 2017 року № 3).

Такі рішення сільської ради вважала незаконними, оскільки такими порушено її законні права на володіння та користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування житлового будинку та особистого селянського господарства.

Зазначала, що сільською радою порушено вимоги статей 81, 116, 118, пункту б статті 198 ЗК України, статті 25 Закону України Про землеустрій щодо виготовлення технічної документації по встановленні меж земельної ділянки в натурі, складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, оскільки з нею, як із суміжним землекористувачем, не було погоджено межі земельних ділянок, нею не підписувався протокол погодження таких меж, з цього приводу до неї ніхто не звертався, що позбавило її можливості отримати у власність частину земельної ділянки, яка відповідає розміру земельної ділянки, закріпленої за її домоволодінням у розмірі 0,44 га та в рівній конфігурації від початку до кінця без її звужень.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними та скасувати: рішення Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 жовтня 2016 року № 10, яким затверджено акт комісії про погодження меж від 04 жовтня 2016 року; рішення Никловицької сільської ради Симбірського району Львівської області від 10 лютого 2017 року № 2, яким ОСОБА_3 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку площею 0,1877 га (кадастровий номер 4624285600:03:002:0018), розташовану по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку; рішення Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 24 лютого 2017 року № 3, яким ОСОБА_2 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку площею 0,227 га (кадастровий номер 4624285600:03:002:0019), розташовану по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 жовтня 2016 року № 10 про затвердження акту комісії про погодження меж від 04 жовтня 2016 року. Визнано недійсним та скасовано рішення Никловицької сільської ради Симбірського району Львівської області від 10 лютого 2017 року № 2, яким ОСОБА_3 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку площею 0,1877 га (кадастровий номер 4624285600:03:002:0018) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1877 га (кадастровий номер 4624285600:03:002:0018) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним та скасовано рішення Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 24 лютого 2017 року № 3, яким ОСОБА_2 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку площею 0,227 га (кадастровий номер 4624285600:03:002:0019) для ведення особистого селянського господарства та скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,227 га (кадастровий номер 4624285600:03:002:0019) для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що не встановивши у встановленому законом порядку меж земельної ділянки позивачки, сільська рада рішеннями від 06 жовтня 2016 року № 6 та № 7 згідно з поданими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявами від 03 жовтня 2016 року надала їм дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Підставою для прийняття таких рішень був акт комісії про погодження меж, складений 04 жовтня 2016 року. Зі змісту акту убачається, що межі відповідають фактичному користуванню, проте ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_1 присутніми під час погодження меж не були.

Отже, не погодивши меж із суміжним землекористувачем щодо відповідності меж фактичному користуванню згідно з Генеральним планом населеного пункту, не повідомивши у встановлений законом п`ятиденний термін ні власників, ні суміжних землекористувачів, про що засвідчує дата подачі відповідачами заяв, дата складення акту, не встановивши таких меж в натурі, не склавши схем суміжних ділянок, про що свідчить відсутність додатків до акту, володіючи при цьому достовірною інформацією про існування спору між суміжними землекористувачами щодо встановлення меж, комісія самовільно визначила конфігурацію земельних ділянок. Як убачається з площ земельних ділянок, такі різняться від площ, зазначених в акті про погодження меж, що свідчить про неправильне встановлення таких меж, а схеми розташування земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сформовані таким чином, що частина їхніх земельних ділянок в завершальній частині розширюються в сторону земельної ділянки позивачки, роблячи її звуженою в одній частині.

Технічна документація із землеустрою по встановленні меж спірних земельних ділянок, а саме протокол погодження меж земельної ділянки, який входить до складу технічної документації, не підписувався позивачкою як суміжним користувачем спірних земельних ділянок.

Тобто без згоди суміжних земелекористувачів були встановлені межі земельних ділянок відповідачів, чим порушено норми ЗК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що з технічної документації по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, зокрема, з актів прийому- передачі межових знаків на зберігання, убачається, що підпис суміжного землекористувача - ОСОБА_1 відсутній, як і в акті встановлення (відновлення) і погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 19 листопада 2016 року, в якому, зокрема, невірно зазначено, що ніяких претензій при погодженні меж земельної ділянки з боку суміжних землекористувачів не встановлено. Оскільки площі земельних ділянок, яким користувались відповідачі, різняться від площ, які зазначені в акті про погодження меж, то це свідчить про неправильне встановлення таких меж, а схеми розташування земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сформовані таким чином, що частина їхніх земельних ділянок в завершальній частині розширюються в сторону земельної ділянки позивачки, роблячи її звуженою в одній частині.

Отже, сільська рада, прийнявши оспорювані рішення, фактично змінила конфігурацію земельних ділянок сторін, чим порушила права позивачки на володіння та користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування житлового будинку та особистого селянського господарства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року Никловицька сільська рада Самбірського району Львівської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 452/2403/17 із Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що розроблена ОСОБА_1 технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сільською радою не була погоджена з підстав, передбачених частиною 17 статті 186 ЗК України, оскільки такою порушено межі суміжних земельних ділянок.

Зокрема, ОСОБА_1 помилково вважає, що на АДРЕСА_1 їй належить земельна ділянка площею 0,44 га, проте за цією адресою за її домогосподарством рахується земельна ділянка площею 0,26 га, тобто сільська рада не має можливості надати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,44 га без зміни меж земельних ділянок суміжних землекористувачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що у такому випадку буде грубим порушенням їх прав та законних інтересів.

Зазначала, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що включає підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, здійснюється виконавцем робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою, а не сільською радою.

Вважала помилковим висновки апеляційного суду про те, що сільська рада змінила конфігурацію земельних ділянок сторін, чим порушила права позивачки на володіння та користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування житлового будинку та особистого селянського господарства. Відмова ОСОБА_1 підписати акти встановлення (відновлення) і погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 09 листопада 2017 року не свідчить про те, що погодження меж не відбулося. При цьому права та інтереси ОСОБА_1 жодним чином не були порушені, оскільки встановлення меж проводилося в її присутності та їй було запропоновано підписати вказані акти.

Крім того, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок, а підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 28 січня 2008 року.

Рішенням Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 11 липня 2016 року № 4 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору орієнтовною площею 0, 25 га за рахунок земель, що перебувають у її користуванні (а.с. 9).

На підставі укладеного з приватним підприємством Інформаційний кадастровий центр договору таку документацію було виготовлено, складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання по межах впродовж багаторічного фактичного користування на підставі опорного плану та земельно кадастрової книги с. Орховичі і скеровано на погодження Никловицькій сільській раді Самбірського району Львівської області.

Листом від 14 вересня 2016 року № 02/-09/74 Никловицька сільська рада Самбірського району Львівської області відмовила ОСОБА_1 у погодженні технічної документації із землеустрою через невідповідність зазначених в ній межових знаків фактичному використанню земельних ділянок.

Рішеннями Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 жовтня 2016 року за № 6 та № 7 згідно з поданими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заяв від 03 жовтня 2016 року надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, а саме: ОСОБА_4 за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку площею 0,22 га, а ОСОБА_3 - площею 0, 18 га для обслуговування житлового будинку.

Підставою для прийняття таких рішень був акт комісії про погодження меж, складений 04 жовтня 2016 року після звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із відповідними заявами.

Рішенням Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 06 жовтня 2016 року № 10 затверджено акт комісії про погодження меж від 04 жовтня 2016 року.

Рішенням Никловицької сільської ради Симбірського району Львівської області від 10 лютого 2017 року № 2 ОСОБА_3 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку площею 0, 1877 га (кадастровий номер 4624285600:03:002:0018) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

Рішенням Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 24 лютого 2017 року № 3 ОСОБА_2 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку площею 0,227 га (кадастровий номер 4624285600:03:002:0019) для ведення особистого селянського господарства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з підпунктом 8 пункту б частини першої статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З аналізу наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що право розпорядження землями комунальної власності, у тому числі право передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.

У статті 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

На виконання статті 106 ЗК України наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

У пункті 3.13. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

При задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що акта про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач не підписувала.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які саме права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Звертаючись з позовом та заявляючи вимоги про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, ОСОБА_1 посилалась на те, що даними рішеннями порушується її право на отримання у власність земельної ділянки площею 0,44 га, яка закріплена за її домоволодінням.

Разом з тим, судами встановлено, що рішенням Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 11 липня 2016 року № 4 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору орієнтовною площею 0, 25 га за рахунок земель, що перебувають у її користуванні, яке нею не оскаржено. Тобто дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,44 га ОСОБА_1 не отримувала.

З довідок, виданих Никловицькою сільською радою Самбірського району Львівської області, вбачається, що за господарством ОСОБА_1 рахується земельна ділянка площею 0, 44 га, з яких: під обслуговування житлового будинку - 0,10 га, та для ведення особистого селянського господарства - 0,16 га, які знаходяться по АДРЕСА_1 ; та земельна ділянка площею 0,18 га по АДРЕСА_1 (а.с. 92).

Отже, по АДРЕСА_1 за належним ОСОБА_1 домоволодінням було закріплено 0,26 га, а не 0,44 га як про це зазначала позивач.

Інших відомостей матеріали справи не містять.

Тобто позивач не надала правовстановлюючих документів на підтвердження володіння чи користування земельною ділянкою площею 0,44 га по АДРЕСА_1 , як і не надала доказів того, що земельні ділянки суміжних користувачів накладаються на земельну ділянку, яка знаходиться в її користуванні. Отже, позивач не довела належними та допустимими доказами, що спірні державні акти порушують її права чи законні інтереси, зокрема, щодо права користування земельною ділянкою.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області задовольнити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Никловицької сільської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання рішень сільської ради недійсними та їх скасування відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович