Постанова

від 23.10.2019 по справі 677/994/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 677/994/16-ц

провадження № 61-10667св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Висоцької В. С., суддів:Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: сільськогосподарський виробничий кооператив Заставки в особі арбітражного керуючого Капличного Анатолія Миколайовича, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу Заставки (далі - СВК Заставки) в особі арбітражного керуючого Капличного А. М., Шафрана В . В. про визнання недійсним протоколу проведення аукціону з реалізації майна підприємства банкрута.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначили, що вони є власниками майнових паїв пайового фонду майна КСП Світанок , до якого, серед іншого майна, входить також майстерня тракторного парку загальною площею 767,9 кв. м, розташована в с. Заставки Красилівського району Хмельницької області.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2012 року СВК Заставки було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Капличного А. М., який вчиняє дії щодо продажу майна, яке входить до пайового фонду реорганізованого КСП Світанок .

Як наслідок 17 червня 2016 року на товарній біржі Подільська арбітражний керуючий Капличний А. М. від імені СВК Заставки продав вищезазначену майстерню тракторного парку площею 767,9 кв. м, чим спричинив позивачам істотної шкоди.

Враховуючи наведене, позивачі просили визнати недійсним протокол аукціону від 17 червня 2016 року № 1, проведеного товарною біржею Подільська з реалізації майна підприємства-банкрута СВК Заставки .

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним протокол № 1 проведення аукціону на товарній біржі Подільська від 17 червня 2016 року з реалізації майна підприємства банкрута СВК Заставки .

Додатковим рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 грудня 2018 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що вирішення цього спору належить до господарської юрисдикції.

Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 13 липня 2016 року, у вигляді арешту на будівлю майстерні тракторного парку площею 767,9 кв. м та заборони вчиняти будь-які дії направлені на розпорядження спірною будівлею.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У травні 2019 року ОСОБА_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що Законом України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22 грудня 2011 року, який набрав чинності 18 січня 2013 року, внесено зміни до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , виклавши його у новій редакції.

Новелою зазначеної редакції закону стала норма про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових прав, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

Нова редакція закону передбачила, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Разом із тим, розгляд справи про банкрутство СВК Заставки здійснюється згідно з вимогами Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14 травня 1992 року, тобто в редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року, який не передбачав можливості оскарження договорів або правочинів боржника в межах провадження справи про його банкрутство.

При цьому, пунктом 1-1 частини першої розділу Х Прикінцеві та перехідні положення до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції після 19 січня 2013 року передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справи про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. А тому враховуючи, що даний спір стосується захисту речового права на нерухоме майно, він підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства судом загальної юрисдикції, а не в порядку господарського судочинства, як зазначив апеляційний суд.

У липні 2019 року арбітражний керуючий Капличний А. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками майнових паїв пайового фонду майна КСП Світанок відповідно до свідоцтв про право власності на майновий пай.

Згідно з актом приймання-передачі від 02 серпня 2005 року головою комітету Спілки співвласників майна пайового фонду реорганізованого КСП Світанок Кицай Л. Я. було передано голові правління СВК Заставки Томчуку А. В. майно пайового фонду реорганізованого КСП Світанок , у тому числі майстерню тракторного парку загальною площею 767,9 кв .м, яка розташована в с. Заставки Красилівського району Хмельницької області, для користування.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2012 року у справі № 3/5025/1159/12 визнано банкрутом СВК Заставки , відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Капличного А. М.

У процесі здійснення ліквідаційної процедури СВК Заставки 17 червня 2016 року на товарній біржі Подільська проведено аукціон з продажу майстерні тракторного парку загальною площею 767,9 кв. м, яка розташована в с. Заставки Красилівського району Хмельницької області.

Згідно з протоколом № 1 проведення аукціону на товарній біржі Подільська від 17 червня 2016 року власником вказаної майстерні тракторного парку було зазначено СВК Заставки в особі уповноваженої особи - арбітражного керуючого Капличного А. М., переможцем аукціону визнано фізичну особу ОСОБА_3 .

Нормативно-правове обґрунтування

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Як доступ до правосуддя згідно із практикою Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналогічна норма міститься у статті 19 чинного ЦПК України.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Пунктом 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16 ГПК України справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Таким чином, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа) та, по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору у порядку певного судочинства.

Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченим у статті 2 ЦПК України, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності провадження, а отже і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами у різних юрисдикціях.

У справі встановлено, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22 листопада 2012 року порушено провадження у справі № 3/5025/1159/12 про визнання боржника СВК Заставки банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Капличного А. М.

Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань розділ Х Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі -Закону № 2343-XII) доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 7 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2343-XII статтю 12 ГПК України у редакції до 15 грудня 2017 року доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким кодексивикладено в нових редакціях.

За частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 1 -1 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2343-XII, вимоги статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції цих спорів і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16-ц (провадження № 14-7 цс 18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17 (провадження № 14-370цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 740/5146/17 (провадження № 14-588цс18), а також від 15 травня 2019 року у справі № 587/1428/18 (провадження № 14-628цс18) і підстав для відступу від нього не вбачається.

Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїх постановах висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, колегія суддів Верховного Суду з урахуванням вимог пункту третього частини шостої статті 403 ЦПК України (в редакції від 02 жовтня 2019 року) дійшла висновку про відсутність підстав для направлення справи до Великої Палати Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Оскільки позивачі пред`явили позов до СВК Заставки , стосовно якого порушено справу про банкрутство до 19 січня 2013 року, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої частиною другою статті 377 ЦПК України, оскільки заявлені позивачами вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З урахуванням того, що висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є помилковим, то відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, а справа - передачі до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року скасувати та справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська