Рішення

від 30.09.2019 по справі 467/642/19

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/642/19

2/467/291/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Арбузинської селищної ради Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ :

Вимоги позивача та доводи на їх обгрунтування

Звертаючись до суду із вказаним позовом через свого представника, позивач посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який за життя заповів їй належну йому на праві власності земельну ділянку площею 7, 31 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

Проте, про наявність заповіту вона дізналась лише в січні 2017 року, оскільки не перебувала у родинних стосунках з померлим, а 2014 року ОСОБА_3 взагалі виїхав на постійне проживання до Республіки Молдова.

Тож, отримавши оригінал заповіту, 01 лютого 2017 року вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за ним, однак, отримала повідомлення про пропуск шестимісячного строку, що й стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Тому за таких обставин, представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_1 просив визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці із дня набрання рішенням законної сили.

Процесуальні дії у справі

Підготовче провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 червня 2019 року.

Ухвалою Арбузинського районного суду від 09 липня 2019 року витребувано докази, які долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2019 року підготовче провадження було закрите, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Цією ж ухвалою в судове засідання викликано для допиту свідка, заявленого представником позивача.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2019 року витребувано докази щодо підстав реєстрації смерті спадкодавця, та цього ж дня постановлено ухвалу про виклик і допит свідка із сторони позивача.

Позиція учасників справи та вступне слово позивача

В судовому засіданні позивач заявлені її представником вимоги підтримала, просила їх задовольнити та пояснила суду, що ОСОБА_3 знає з дитинства. Він проживав в с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області по сусідству з її батьками, часто приходив до них в гості, хотів бути її хрещеним батьком.

Пізніше він виїхав до Молдови, так як там був будинок його батьків, але коли точно не пам`ятає, а у січні 2017 року їй матір сказала, що ОСОБА_3 помер і склав на її ім`я заповіт, чим вона була дуже здивована.

Дітей у ОСОБА_3 не було, а на рахунок дружини вона не знає, але він завжди приходив один.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, що викладені у ньому, позаяк, вважав доведеними обставини, вказані позивачем.

Пояснив, крім цього, що спадкодавець до 2008 року проживав в с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області. Товаришував з батьками позивачки, а тому склав на неї заповіт, так як власних дітей не мав, так само, як й інших родичів.

Позивач дізналась про наявність заповіту лише в січні 2017 року від своєї матері, а так, у свою чергу, від односельчанки, яка часто їздить в Молдову до родичів, які проживають поряд із ОСОБА_3 Остання й привезла оригінал заповіту.

Представник відповідача - Арбузинської селищної ради Миколаївської області в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлений належно, направив до суду заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності і одночасно висловив свою позицію щодо позову, як то, проти його задоволення не заперечував.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, які виникли між сторонами, з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши надані позивачем та його представником докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, також достатності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, з огляду на правову аксіому Atrium habet se intromittere indicia prae se (суд має справу з тими доказами, які перед ним), керуючись законом, при цьому, виходив із такого.

Так, свідок ОСОБА_6 , будучи допитаною в суді у порядку ст. 230 ЦПК України, показала, що позивач доводиться їй донькою.

Із ОСОБА_3 були сусідами і товаришували поки він проживав у с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області. Він хотів бути хрещеним доньці.

У 2010 році він виїхав до Молдови на постійне проживання і лише зрідка приїздив в село.

У в грудні 2016 року до неї на роботу прийшла ОСОБА_8 , яка повідомила, що ОСОБА_3 помер і склав на її доньку заповіт. При цьому, ОСОБА_8 родом з Молдови, часто туди їздить, у той час, як її родичі проживають поряд із ОСОБА_3 .

Тоді вона попросила її привезти заповіт та документи про смерть, що ОСОБА_8 й зробила у січні 2017 року.

Тоді вона з донькою пішли до нотаріуса, однак остання повідомила про відсутність свідоцтва про смерть, і лише пізніше ОСОБА_8 привезла оригінал довідки про смерть.

Арбузинський ДРАЦС тривалий час розбив запити в Молдову і лише тоді видав свідоцтво про смерть.

Колись у ОСОБА_3 Була співмешканка, але де вона наразі їй невідомо. Дітей у нього також не було, її доньку сприймав як свою дитину. За життя хворів на серце, а поховали його сусіди, які й знайшли заповіт.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що ОСОБА_3 проживав в с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області, де працював в колгоспі та отримав земельну ділянку. Жив по сусідству із сім`єю ОСОБА_13 , спілкувався із ними і товаришував. У нього не було ні дітей, ні дружини. Потім продав свій будинок і виїхав до Молдови.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання про те, що вона народилась в с. Бубуечи Новоаненського району, Молдова. Наразі у неї там проживають родичі, до яких вона їздить кожного року на поминальні дні.

В с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області вона проживає з 1995 року, а тому знає ОСОБА_3 , оскільки ще в Молдові вони жили по сусідству. Він приїхав в с. Новокрасне працювати, дітей не мав, а його дружина давно виїхала до м. Одеси. Де вона зараз невідомо. В Молдові також не одружувався і жив в будинку, який належав його батькам. Інших родичів також не мав, так як його рідний брат помер близько десяти років тому.

Одного разу їй зателефонував її брат, який проживає в с. Бубуєвичі поряд із ОСОБА_3. І повідомив, що останній помер. Він же й розповів про наявність заповіту на позивачку. Тоді вона в магазин, де торгує ОСОБА_6 , матір позивачки, і розповіла їй про це.

В січні 2017 року, коли вона поїхала в Молдову, то привезла заповіт на ім`я позивачки. Його, у свою чергу, взяла її невістка у сусідів ОСОБА_3 , які його доглядали.

Влітку 2017 року вона привезла з Молдови довідку про смерть ОСОБА_3 , яку також взяли в подружжя, яке доглядало його.

ОСОБА_3 виїхав з Новокрасного десь у 2015 році, проживав в будинку своїх батьків, які давно померли, хворів на серце, останнім часом взагалі не ходив. А тому заповіт на будинок, що знаходиться в Молдові, склав по сусідів, які його доглядали, так як жив сам і не одружувався.

Крім того, суд, дослідивши письмові докази, що наявні у справі, достовірно установив, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Республіки Молдова, муніципій Кишинів, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Арбузинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Миколаївській області 22 грудня 2018 року та актовим записом про смерть № 01 від 22 грудня 2018 року.

22 липня 2010 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Арбузинського районного нотаріального округу Миколаївської області Грицаєнко Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 1332, яким заповів ОСОБА_13 належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7, 31 га, яка складається із земельних ділянок площею 6, 69 га (кадастровий номер 4820382200:02:000:0172) та площею 0,35 га ( кадастровий номер 4820382200:03:000:0863) і розташована в межах території Новокрасненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі Державного Акту серії МК в„–096572 , виданого 25 жовтня 2004 року Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області.

01 лютого 2017 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Арбузинського районного нотаріального округу Грицаєнко Л.М. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

Цього ж дня була відкрита спадкова справа № 13-2017, однак нотаріусом листом від 26 грудня 2018 року за № 811/02-14 було повідомлено ОСОБА_1 про пропуск установленого законом шестимісячного строку строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Що й стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Тож, суд, вирішуючи порушене перед ним питання, виходив із такого.

За змістом ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що вмзначено ст. 1217 ЦК України, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( ст. 1218 ЦК України).

За ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

А право на спадкування мають особи, визначені у заповіті ( ч.1 ст. 1223 ЦК України).

Таким чином, позивач в силі дії норми ч.1 ст. 1223 ЦК України має право на спадкування, позаяк, ОСОБА_3 склав на її користь заповіт, що достовірно установлено судом.

Разом із цим, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Республіки Молдова.

У свою чергу, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що визначено ( ч.1 ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її ( ч.1 ст. 1272 ЦК України).

Та як установлено судом і підтверджено учасниками справи, позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 лише 01 лютого 2017 року, у той час, як шестимісячний строк для подання такої заяви закінчився 30 листопада 2016 року.

Як наслідок, є дійсними підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.1272 ЦК України, тобто для визначення додаткового строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини.

Зокрема, вказана правова норма визначає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тож, виходячи із аналізу правової норми, слід дійти висновку, що установлені нею правила мають змогу бути застосовані, якщо : 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Тож, надаючи оцінку поважності причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд враховував те, що про смерть ОСОБА_3 дізналась лише у грудні 2016 року від матері, яка, у свою чергу, дізналась про це від сторонньої особи.

До того ж суд враховує віддаленість місця проживання і смерті ОСОБА_3 від місця проживання позивача, що дійсно утруднює отримання відповідної інформації.

Сам же заповіт позивач отримала у січні 2017 року, а тому й звернулась із заявою про прийняття спадщини лише у лютому 2017 року.

Таким чином, суд вважає дійсними ті обставини, що позивач не знала про смерть спадкодавця до грудня 2016 року , у той час як сам заповіт отримала у січні 2017 року.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

А як указав Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

До того ж, суд ураховує свободу заповіту як фундаментального принципу спадкового права.

А також висновки щодо застосування відповідної норми права, які викладені в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №681/203/17-ц (провадження №61-26124св18), які суд враховує при виборі і застосуванні вказаної норми права, відповідно до приписів ч.4 ст.263 ЦПК України.

Зокрема, принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не буде дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

А тому у світлі вищевикладеного, ураховуючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування норми ч.3 ст. 1272 ЦК України, суд вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі, позаяк, є доведеним шляхом дослідження й аналізу показань свідків, що позивач дійсно дізналась про смерть спадкодавця поза межами, установленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Тому з цих мотивів, керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Арбузинської селищної ради Миколаївської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці с. Новокрасне Арбузинського району Миколаївської області, додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Молдова, муніципій Кишинів.

Визначений судом додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини відраховувати з наступного дня після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Явіца