Рішення

від 15.10.2019 по справі 675/1159/19

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1159/19

Провадження № 2/675/507/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2019 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Трасковського С.Л., за участю: секретаря - Ящука О.І., представника позивача - Бондарук О.В. , відповідача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_13., представників третіх осіб - Ткаченко Р.І., Косовської С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - служба у справах дітей Ізяславської РДА, Ізяславський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Ізяславської РДА, центр соціально - психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передачу дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Орган опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передачу дитини. В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.05.2019 року була відібрана у матері за умов, які загрожували її життю та здоров`ю та влаштована доцентру соціально - психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації. Батько дитини - ОСОБА_4 , записаний в актовому записі про народження відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України. Мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька с.Білогородка, не виконує батьківські обов`язки відносно дочки, не піклується про її здоров`я, моральний та фізичний розвиток, не забезпечує належного догляду та виховання дочки, не дбає про її інтереси. Крім того, в помешканні постійно збираються родичі відповідача та розпивають спиртні напої. Зазначає, що відповідач сама потребує постійної допомоги, порад та контролю, так як є інвалідом з дитинства ІІІ групи.

Ставлення ОСОБА_2 до виконання батьківських обов`язків прямо суперечить вимогам Сімейного кодексу України, в ст.150 якого зазначається, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Ухилення від виконання обов`язків по вихованню дітей згідно п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Враховуючи викладене, орган опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області просить позбавити батьківських прав відповідача, передати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до центру соціально - психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації та стягнути з відповідача на утримання дочки аліменти в розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року позовну заяву органу опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, які в строк, встановлений ухвалою суду від 20.06.2019 року про продовження процесуального строку, позивачем усунуто.

Після усунення позивачем недоліків поданого позову, ухвалою суду від 11.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі.

Під час підготовчого провадження через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, так як ОСОБА_2 має намір самостійно виховувати та утримувати дочку. Також вказує, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, є інвалідом третьої групи та отримує пенсію. ОСОБА_2 любить дочку та хоче її бачити, піклуватися про неї, спілкуватися з нею, виховувати її та цікавитись її розвитком .

Ухвалою суду від 13.09.2019 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, вказаних в позові, та просила суд їх задовольнити. Також зазначила, що перебування дитини з відповідачем загрожує її життю та здоров`ю, оскільки ОСОБА_2 проводить неналежний догляд та утримання своєї дитини. Всі зусилля органів, які здійснюють нагляд за забезпеченням прав дитини, направлені на допомогу відповідачці у догляді за дитиною, не дали результатів.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили не позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав.

В судовому засіданні представники третіх осіб на стороні позивача - Служби у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації - Ткаченко Р.І. та Ізяславського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді - Косовська С.А. зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник третьої особи - центру соціально - психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, у поданій до суду письмовій заяві просив розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний і моральний розвиток.

Статтею 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом об`єктивно встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.03.2014 року вбачається, що відповідач у справі є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини були внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження зі слів матері, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України №00014632384 від 24.10.2014 року.

Довідками Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 28.05.2019 року №694 та від 13.08.2019 року №103 підтверджено факт проживання на території сільської ради ОСОБА_2 , 1992 року народження, до складу сім`ї якої також входять: дочка - ОСОБА_3 , 2014 року народження, мати - ОСОБА_6 , 1951 року народження, сестра - ОСОБА_7 , 1988 року народження, племінник - ОСОБА_8 , 2006 року народження, племінниця - ОСОБА_9 , 2008 року народження, племінниця - ОСОБА_10 , 2018 року народження, чоловік сестри - ОСОБА_11 , 1979 року народження.

01.04.2019 року служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області прийняла наказ №28 від 01.04.2019 року Про взяття на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах, про що також повідомлено Ізяславський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для здійснення соціального супроводу сім`ї, в якій проживає дитина.

21.05.2019 року виконавчий комітет Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області прийняв рішення №10 від 21.05.2019 року про негайне відібрання дитини ОСОБА_3 від матері ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що умови проживання загрожують життю та здоров`ю дитини, та влаштування дитини до центру соціально - психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації.

В подальшому, органом опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області надано висновок №121 від 12.09.2019 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1992 року народження, жительки с.Білогородка Ізяславського району Хмельницької області, відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка влаштована до центру соціально - психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації.

Підставою для прийняття таких рішень було проведення обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 секретарем Білогородської сільської ради, медичною сестрою Білогородської АЗПСМ та інспектором ЮПВП Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області, про що відображено в акті від 21.05.2019 року.

За результатом обстеження встановлено, що умови проживання є незадовільними, в кімнатах дуже брудно, по всьому будинку стоїть неприємний запах, вікна не відкриваються, ліжка не застелені, постільна білизна та одяг не випрані. На підлозі також брудно, одяг та взуття розкидані. Меблі, які є в будинку вкриті слоєм пилу. Такі умови загрожують життю та здоров`ю малолітньої дитини, тим більше, що в даному будинку збираються родичі дитини для вживання алкоголю. Умови для отримання, проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 не покращилися, продуктів харчування фактично немає, на зауваження не реагує.

Судом також взято до уваги інший акт обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 , складений під час розгляду справи 12.09.2019 року, згідно якого, крім вищезазначених незадовільних факторів проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що всі кошти, які отримує ОСОБА_12 , як інвалід дитинства, забирають її родичі, які систематично вживають спиртні напої.

Крім того, у відповідності до характеристики Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 27.05.2019 року №73, ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи з дитинства, одинокою матір`ю, на утриманні якої знаходиться дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через хворобу ОСОБА_2 є неграмотною взагалі, не орієнтується в коштах, які їй виплачує держава як одинокій матері та інваліду з дитинства, не вміє облаштувати побут, не спроможна собі приготувати будь - яку страву, до порад медичної сестри не прислуховується, повністю ігнорує рекомендації щодо дитини. ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась під соціальним супроводом Ізяславського РЦСССДМ, однак позитивних результатів не досягнуто.

Як наслідок, вирішено відібрати дитину з умов, які загрожують її життю та здоров`ю та влаштувати до центру соціально - психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації.

Також, в повідомленні центру соціально - психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації №143 від 28.08.2019 року зазначено, що в даному центрі з 27.05.2019 року по даний час проходить курс реабілітації неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За період перебування дитини в центрі її мати ОСОБА_2 дівчинку ні разу не провідала, матеріальну допомогу не надавала, участі у вихованні не приймала, гостинців не надсилала, не цікавилась її розвитком та станом здоров`я. Факт перебування дитини у зазначеному соціальному закладі також підтверджено актом прийому дитини до вказаного центру від 27.05.2019 року, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У рішенні у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR vs UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих матері щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Так, як встановлено судом з довідки МСЕК серії АВ №1093572, відповідач ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи з дитинства, їй протипоказана будь-яка інтелектуальна праця.

При цьому суд бере також до уваги, що ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення її батьківських прав та просить дитину залишити з нею.

Тобто, відповідач не виконує належно своїх батьківських обов`язків внаслідок наявності у неї певного захворювання, внаслідок якого вона є інвалідом ІІІ групи з дитинства.

Вказана обставина під час судового засідання була підтверджена як представником позивача, так і представниками третіх осіб, що брали участь у справі, які стверджували, що позивачка не може осягнути потреби дитини та задовольнити їх в повному обсязі. Також позивач в поданому позові, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що ОСОБА_2 внаслідок хвороби не спроможна самостійно доглядати дитину, оскільки сама потребує допомоги, порад та контролю, не вміє приготувати їжу навіть для себе, навести лад у помешканні, не знає, як використовувати кошти за призначенням.

Зазначене вказує лише на відсутність у відповідача усвідомленого нехтування своїми батьківськими обов`язками, а як наслідок і на відсутність винної поведінки по відношенню до малолітньої дитини. При чому позивачем не доведено, що такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав матері щодо дитини, що призведе до втрачання зв`язку між ними, буде в інтересах дитини. Тобто, підстави для задоволення позову в частині позбавлення прав ОСОБА_2 відсутні.

У силу ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 12.09.2019 року, який міститься в матеріалах справи, про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки вони суперечить інтересам малолітньої дитини, є недостатньо обґрунтованими, а тому не можуть бути беззаперечно прийняті судом до уваги ,як підстава саме позбавлення батьківських прав відповідача.

Також суд не погоджується з доводами позовної заяви щодо ненадання доказів створення відповідних умов для фізичного та психологічного розвитку дитини як на підставу для позбавлення батьківських прав, оскільки зазначена обставина сама по собі не є такою підставою.

Ознаки неналежного виконання батьківських обов`язків не свідчать про свідоме систематичне невиконання таких обов`язків та наявність достатніх підстав для позбавлення батьківських прав.

З урахуванням викладено, суд вважає, що в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно відмовити. В зв`язку із цим не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення аліментів та передачу дитини, які є похідними.

Водночас суд зауважує, що відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

В даній справі не встановлено винної поведінки відповідача по відношенню до її дитини, а тому суд не вбачає потреби у вирішенні питання про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, зважаючи на ту обставину, що позивач, інші особи, визначені законом, мають право звернутися у встановленому порядку із таким позовом до суду у разі наявності відповідних підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165, Сімейного кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову органу опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - служба у справах дітей Ізяславської РДА, Ізяславський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Ізяславської РДА, центр соціально - психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передачу дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Ізяславський районний суд Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: орган опіки та піклування Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04406609, місце знаходження: с.Білогородка, вул.Центральна, 15 Ізяславського району Хмельницької області;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

треті особи:

- служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 26294418, місце знаходження: м.Ізяслав, вул.Незалежності, 2 Хмельницької області;

- Ізяславський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Ізяславської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 26093536, місце знаходження: м.Ізяслав, вул.Незалежності, 43 Хмельницької області;

- Центр соціально - психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 34419692, місце знаходження: м.Полонне, вул.Толстого, 117/1 Хмельницької області;

Повний текст рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Суддя С.Л.Трасковський