Постанова

від 13.01.2020 по справі 675/1159/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 675/1159/19

Провадження № 22-ц/4820/148/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 675/1159/19 за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2019 року ( Трасковський С.Л. ) у цивільній справі за позовом Органу опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації, Ізяславський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Ізяславської районної державної адміністрації, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство Служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передачу дитини.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року Орган опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації, Ізяславський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Ізяславської районної державної адміністрації, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство Служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передачу дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21 травня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була відібрана від матері ОСОБА_3 за умов, які загрожували її життю та здоров`ю, та була влаштована до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство Служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації.

Підставою для відібрання дитини слугувало те, що мати дитини ОСОБА_3 не виконує батьківських обов`язків відносно дочки, не піклується про її здоров`я, моральний та фізичний розвиток, не забезпечує належного догляду та виховання дочки, не дбає про її інтереси. В помешканні, де проживала дитина разом з матір`ю, не створені належні умови для утримання, проживання та фізичного розвитку дитини, продукти харчування практично відсутні, для дитини нічого не придбано, в кімнатах антисанітарія, мати зловживає спиртними напоями, веде антигромадський спосіб життя, в помешканні постійно збираються родичі відповідача та розпивають спиртні напої. При цьому, зазначає, що відповідач не спроможна самостійно доглядати дочку, оскільки сама потребує постійної допомоги, порад та контролю, у зв`язку з тим, що вона є особою з інвалідністю з дитинства ІІІ групи. Відповідно, проживання дитини в таких умовах загрожувало її життю та здоров`ю.

При цьому, позивач вказував, що батько дитини ОСОБА_4 , записаний в актовому записі про народження дитини за заявою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

З огляду на викладене, позивач просив позбавити батьківських прав відповідача, передати дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство Служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації та стягнути з відповідача на утримання дочки аліменти в розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2019 року в задоволенні позову Органу опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі Орган опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт на погоджується з висновком суду про те, що позивачем не було встановлено винної поведінки відповідача по відношенню до її дитини, оскільки вважає, що позивачем надано достатньо доказів в підтвердження тих обставин, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини та негативно впливає на неї своєю поведінкою, що суттєво відображається на розвитку дитини. При цьому, проведення заходів профілактичного характеру відносно відповідачки позитивного результату не дали.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу органу опіки та піклування - без задоволення, з огляду на правильність та законність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, оскільки судом не встановлено винної поведінки відповідача та свідомого нехтування нею своїх обов`язків.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дитини були внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження зі слів матері (а.с. 5-6). ОСОБА_3 є особою з інвалідністю третьої групи (інвалідність з дитинства, протипоказана робота, пов`язана з інтелектуальною діяльністю) (а.с. 12).

Відповідач ОСОБА_3 , 1992 року народження, зареєстрована у АДРЕСА_1 , та фактично проживає по АДРЕСА_2 , до складу сім`ї якої також входять: дочка - ОСОБА_1 , 2014 року народження, мати - ОСОБА_8 , 1951 року народження, сестра - ОСОБА_9 , 1988 року народження, племінник - ОСОБА_10 , 2006 року народження, племінниця - ОСОБА_11 , 2008 року народження, племінниця - ОСОБА_12 , 2018 року народження, чоловік сестри - ОСОБА_13 , 1979 року народження (а.с. 10).

Згідно з наказом № 28 від 01.04.2019 начальника Служби у справах дітей Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області Про взяття на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлено на облік дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах, про що також повідомлено Ізяславський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для здійснення соціального супроводу сім`ї, в якій проживає дитина (а.с. 14).

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 21.05.2019 встановлено, що умови проживання є незадовільними, в кімнатах дуже брудно, по всьому будинку стоїть неприємний запах, вікна не відкриваються, ліжка не застелені, постільна білизна та одяг не випрані. На підлозі також брудно, одяг та взуття розкидані. Меблі, які є в будинку вкриті слоєм пилу. Такі умови загрожують життю та здоров`ю малолітньої дитини, тим більше, що в даному будинку збираються родичі дитини для вживання алкоголю. Умови для отримання, проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 не покращилися, продуктів харчування фактично немає, на зауваження не реагує (а.с. 8).

21.05.2019 виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області прийнято рішення № 10 про негайне відібрання дитини ОСОБА_1 від матері ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що умови проживання загрожують життю та здоров`ю дитини, та влаштування дитини до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство Служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації (а.с. 7).

До суду Органом опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області надано висновок № 121 від 12.09.2019 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , 1992 року народження, жительки с. Білогородка Ізяславського району Хмельницької області, відносно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка влаштована до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство Служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації (а.с. 73).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав, при тому, що це є крайнім заходом впливу, оскільки позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в її діях.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України Про охорону дитинства ).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав, передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Вказаний захід впливу підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справ відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку ОСОБА_3 щодо ухилення від участі у вихованні доньки, про умисне і свідоме нехтування обов`язками матері, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для позбавлення її батьківських прав.

При цьому, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги висновок Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача з огляду те, що у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а лише міститься посилання на нормативну базу та рішення виконкому Білогородської сільської ради від 21.05.2019 № 10 в підтвердження повноважень органу опіки та піклування для подання такого висновку.

Відповідно до частини третьої статті 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на утримання дитини.

З огляду на відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з неї аліментів на утримання доньки.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо передачі малолітньої дитини до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Щасливе дитинство Служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації, оскільки позовні вимоги щодо відібрання дитини від матері, які є підставою для вирішення питання про передачу дитини, позивачем не заявлялись, а, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи (ст. 13 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги про те, що, маючи докази наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а саме ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, суд не застосував до неї цей захід впливу, відповідно до положень частини першої статті 164 СК України, не заслуговує на увагу, оскільки, відповідно до вимог статті 81 ЦПК України, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача, в свою чергу, позивачем таких доказів надано не було. Крім того, не може бути позбавлено батьківських прав особу, яка в силу свого стану здоров`я, з незалежних від неї причин не здатна виконувати свої батьківські обов`язки.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування в особі Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 січня 2020 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай