Рішення

від 29.08.2019 по справі 804/8951/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року Справа № 804/8951/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С. за участі: представників позивача представника відповідача Тішкіна Д.В., Глущенко О ОСОБА_1 . Чабан О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екопромтех" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екопромтех" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року відкрито провадження у справі (суддя - Букіна Л.Є.).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екопромтех" задоволено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року апеляційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року касаційну скаргу Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено частково, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначено в постанові Верхового Суду від 26 лютого 2019 року обставини, встановлені у вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 у справі №1-339/11 мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судами в силу дії принципу офіційного з`ясування обставин справи.

10 травня 2019 року справа № 804/8951/13-а надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами розподілу справи автоматизованою системою документообігу, передана на розгляд судді Боженко Н.В.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року прийнято справу № 804/8951/13-а до провадження та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження та зобов`язано відповідача надати до суду належним чином завірену копію вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 у справі №1-339/11.

Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Екопромтех" недійсних або нікчемних правочинів не вчиняло, господарську діяльність здійснювало в рамках існуючого законодавства, з огляду на що, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002022290 від 01.07.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

12 червня 2019 року від представника позивача до суд надано письмові пояснення щодо господарської діяльності позивача з контрагентами, а саме по договору поставки №14/04 від 14.04.2011 року між ТОВ НПП Екопромтех та ПП Екватор ТЦ , по договору купівлі-продажу №15/01-08 від 15.01.2008 року та №12-01/10К від 12.01.2010 року між ТОВ НВП Екопромтех та ПП ВБГ Аютана , по договору купівлі-продажу № 01/06/10/1-К від 01.06.2010 року між ТОВ НВП Екопромтех та ТОВ ТПК Слайден , по договору поставки № 14/04 від 14.04.2011 року між ТОВ НВП Екопромтех та ПП Екватор ТЦ , по договору № 15/01-08 від 15.01.2008 року та №12-01/10-К від 12.01.2010 року між ТОВ НВП Екопромтех та ПП ВБГ Аютана , по договору купівлі-продажу №01-06/10/1-К від 01.06.2010 року між ТОВ НВП Екопромтех та ТОВ ТПК Слайден .

19 червня 2019 року від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення щодо питання нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

02 липня 2019 року від представника позивача надані заперечення щодо пояснень відповідача, в яких підтримано позицію щодо правомірності здійснення позивачем господарської діяльності із контрагентами та досягнення господарської мети.

Судом задоволено клопотання представника позивача щодо виклику в судове засідання в якості свідка - ОСОБА_2 , усною ухвалою від 09 липня 2019 року.

11 липня 2019 року ухвалою суду замінено первинного відповідача - Лівобережну об`єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на його правонаступника - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856).

Ухвалою суду від 11 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 804/8951/13-а до судового розгляду по суті.

Представники позивача в судових засіданнях, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідачем було отримано вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 року, згідно якого встановлена фіктивність контрагентів позивача, а тому нібито укладені правочини між позивачем та цими контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків, а тому податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_2 , дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 30.05.2013 року № 621 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Екопромтех» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «ВБГ Аютана» , ПП «Екватор ТЦ» , ТОВ «ТКП «Слайден» за період 2008-2011 року.

Відповідно до Акту перевірки від 13.06.2013 року № 2307/227/32902555 податковим органом зроблені висновки про порушення позивачем:

- ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства,

- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 статті 198, п.200.1 статті 200, п.201.1, п.201.4, п.201.10 статті 201 ПК України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у січні-липні 2010 року від ПП «ВБГ Аютана» ; ПП «Екватор ТЦ» у квітні, травні, липні-вересні, листопаді 2011 року; ТОВ «ТКП «Слайден» у січні-березні 2011 року, червні-листопаді 2010 року на загальну суму 200 171,4 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 200 171,04 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «НВП «Екопромтех» , ПП «ВБГ Аютана» , ПП «Екватор ТЦ» , ТОВ «ТПК «Слайден» не спричинили настання реальних правових наслідків. Також, контролюючий орган послався на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30.09.2011 у справі №1-339/11.

Не погодившись з висновками Акту перевірки ТОВ «НВП «Екопромтех» звернулось до відповідача з письмовими запереченнями.

25 червня 2013 року відповідачем було надано відповідь на заперечення до акту перевірки № 17519/10/227-696.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002022290 від 01.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 211 939,28 грн., в т.ч. за основним платежем 200 171,04 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 11 767,88 грн.

Правомірність винесеного Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

У відповідності до приписів пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період між ТОВ НВП Екопромтех та ПП ВБГ Аютана було укладено договір купівлі - продажу № 15/01-08 від 15.01.2008 року, за умовами якого ПП ВБГ Аютана (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ НВП Екопромтех (Покупець) товар відповідно до накладних.

Крім того, між ТОВ НВП Екопромтех та ПП ВБГ Аютана було укладено договір купівлі - продажу № 12-01/10-К від 12.01.2010 року, за умовами якого ПП ВБГ Аютана (Постачальник) зобов`язується передати у власність товар, а ТОВ НВП Екопромтех (Покупець) прийняти та сплатити за отриманий товар.

На виконання умов означених договорів було надано наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки по рахунку, податкові накладні (т. 1 а.с. 200 - 263).

Також, встановлено, що між ТОВ НВП Екопромтех (Покупець) та ПП Екватор ТЦ (Постачальник) було укладено договір поставки № 14/04 від 14.04.2011 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити та передати товар Покупцеві у власність продукцію промислово технічного призначення, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження виконання умов вказаного договору було надано наступні первинні документи: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, виписки по рахунку, ветеринарні свідоцтва, податкові накладні (т. 1 а.с. 120-199).

Також встановлено, що між ТОВ НВП Екопромтех та ТОВ ПКП Слайден було укладено договір купівлі - продажу № 01-06/10/1-К від 01.06.2010 року. Відповідно до вказаного договору ТОВ ПКП Слайден (Постачальник) зобов`язується передати у власність, а ТОВ НВП Екопромтех (Покупець) прийняти та сплатити за продукцію.

Крім того, 10.01.2011 між ТОВ НВП Екопромтех та ТОВ ПКП Слайден укладено договір поставки № 100111, згідно умов якого ТОВ ПКП Слайден (Постачальник) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність ТОВ НВП Екопромтех (Покупець) товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити його.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів було надано такі первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, ветеринарні свідоцтва, виписки по рахунку, податкові накладні (т. 2 а.с. 1-117).

Відповідність податкових накладних по спірним взаємовідносинам вимогам статті 201 ПК України не заперечується відповідачем.

Перевіркою встановлено, що жир був доставлений безпосередньо на склад ТОВ «НВП»Техпромекологія» , основний вид діяльності якого - виробництво мила та миючих засобів.

Судом встановлено, що на підприємстві ведуться картки складського обліку придбаної позивачем продукції, копії яких долучено до матеріалів справи, яка у подальшому згідно договору із давальницької сировини від 03.01.2011 року передається до ТОВ «НВП «Техпромекологія» для переробки, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому-передачі сировини.

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 1-339/11 від 30.09.2011 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364 та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Як вбачається зі змісту вказаного вироку, ОСОБА_4 будучи засновником підприємства ТОВ ТПК Слайден , в березні 2009 року вступив у злочинну змову з ОСОБА_5 . Згідно із домовленістю ОСОБА_6 призначався на посаду директора ТОВ ТПК Слайден , за вказівкою і під контролем ОСОБА_4 повинен був здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства, за що отримувати заробітну плату як директор підприємства. Фінансово-господарська діяльність по злочинному наміру ОСОБА_7 і ОСОБА_4 повинна була здійснюватися з порушенням вимог чинного податкового законодавства України, шляхом внесення в документи податкової звітності неправдивих відомостей.

Крім того, зі змісту зазначеного вироку вбачається, що ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_5 в лютому 2010 року бути директором ПП ВБГ Аютана (далі - Підприємство). У його обов`язки входило виконання вказівок ОСОБА_3 ОСОБА_5 підписував документи бухгалтерської та податкової звітності цього підприємства, при цьому товарів, послуг і робіт він не поставляв і не виконував. Всі реєстраційні документи та печатки Підприємства знаходилися у ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 7 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Необхідно зазначити, що сам факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з кожним контрагентом окремо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 року по справі № 826/20081/16 (провадження № К/9901/42306/18).

Дослідивши означений вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 1-339/11 від 30.09.2011 року, суд вважає за необхідне зазначити, що договори укладені між ТОВ НВП Екопромтех та ПП ВБГ Аютана , ТОВ ТПК Слайден були підписані ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , більш того, первинні бухгалтерські документи, які були оформлені на виконання вказаних договорів, були підписані - ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .

За інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ПП ВБГ Аютана та ТОВ ТПК Слайден є ОСОБА_5 ., при цьому жодної інформації відносно ОСОБА_3 , як засновника чи директора ПП ВБГ Аютана та ТОВ ТПК Слайден ані матеріали справи, ані дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять.

Таким чином, зміст вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 1-339/11 від 30.09.2011 року не співпадає з даними наявними в матеріалах справи та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відомостей щодо дослідження правовідносин між ТОВ "НВП "Екопромтех" та ПП ВБГ Аютана , ТОВ ТПК Слайден , ПП "Екватор ТЦ" вирок не містить.

Вироку саме щодо ОСОБА_5 , особи яка безпосередньо підписував договори, матеріали справи не містять та відповідачем в Акті перевірки не зазначено.

Під час судового засідання в якості свідка був допитаний ОСОБА_2 , який з 01.10.2010 року по 05.04.2011 року працював на посаді менеджера із збуту на підприємстві ТОВ ТПК Слайден , а з 11.05.2011 року по 30.12.2011 року на посаді менеджера зі збуту на ПП Екватор ТЦ , підтвердив, що особисто від даних контрагентів здійснював поставки технічного жиру до ПОТ НВП Екопротех .

Враховуючи вищевикладене, не підтвердження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у ПП «ВБГ «Аютана» , ПП «Екватор ТЦ» , ТОВ «ТКП «Слайден» , у зв`язку із відсутністю об`єктів оподаткування податком на додану вартість по операціям з придбанню товарів (послуг) підприємствами-покупцями, у тому числі і ТОВ «НВП «Екопромтех» , не свідчать про порушенням ТОВ «НВП «Екопромтех» вимог Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів, та не свідчать про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки ці висновки спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Відтак податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що фінансово-господарські операції між позивачем та ПП ВБГ Аютана та ТОВ ТПК Слайден , ПП «Екватор ТЦ» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Щодо товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу матеріальних цінностей та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, факт здійснення поставок фіксується шляхом оформлення видаткових накладних, які були відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екопромтех" підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 року №0002022290.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2119,39 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 368 від 04.07.2013 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2119,39 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екопромтех" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року №0002022290, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Екопромтех суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 211 939,28 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екопромтех" (49087, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 84, кв. 22, код ЄДРПОУ 32902555) сплачений судовий збір у розмірі 2119, 39 гривень (дві тисячі сто дев`ятнадцять гривень 39 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 вересня 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко