Рішення

від 24.10.2019 по справі 420/3608/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3608/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

за участю сторін:

представник позивача - Гульчак О.В.,

представник відповідача - Якивець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, 65) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0026151408 та 0026161408 від 06.06.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд :

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0026151408 від 06.06.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0026161408 від 06.06.2019 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, Позивач не може погодитися із висновками зробленими посадовими особами контролюючого органу в Акті перевірки через їх безпідставність, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам, первинним документам Позивача й вимогам діючого податкового законодавства України, а тому оскаржувані рішення є таким, що суперечать чинному законодавству, підлягають визнанню протиправними та скасуванню повністю.

22.08.2019 року, від Відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 103-107 т. 11). В обґрунтування зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В порушення підпункту 2.13 пункту 2, підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положения про документальне забезпечення записів у бухгалтерскому обліку, затвердженого наказом Міністерства фінінасів України від 24.05.1995 року №88 і зареестрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року,№168/704, пунктів 1 і 2 статті 9, статті 8 Закону № 996, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 ПК Укра`іни, ТОВ БЄЛ-ТРАНС завищено податковий кредит на суму ПДВ 9 863 039 грн., у тому числі за січень 2018 року на суму 1 271 686 грн., за лютий 2018 року на суму 1 403 772 грн., за березень 2018 року на суму 1 210 020 грн., за квітень 2018 року на суму 785 845 грн., за травень 2018 року на суму 2 342 681 грн., за липень 2018 року на суму 750 118 грн., за серпень 2018 року на суму 643 536 гри.. за вересень 2018 року на суму 845 292 грн., за жовтень 2018 року на суму 523 456 грн., за листопад 2018 року на суму 86 633 грн.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені законно, на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Заяви, клопотання учасників справи.

18.07.2019 року до суду від представника Позивача, надійшло клопотання про повернення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 32-41 т. 2).

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Представник Відповідача, заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Обставини справи.

3 22 квітня 2019 по 15 травня 2019 року співробітниками ГУ ДФС в Одеській області на підставі Наказу за №2589 від 08 квітня 2019 року проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛ-ТРАНС", код за ЄДРПОУ 37136296, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року.

За наслідками вказаноі перевірки складено акт від 22 травня 2019 року за №000289/15-32-14-08/37136296 "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛ-ТРАНС", код за ЄДРПОУ 37136296 з питань дотримання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року" у висновках якого встановлені порушення:

- пунктів 44.1 і 44.2 статті 44, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК Украіни, пункту 1 статті 9 Закону №996, пунктів 5,7,14, 12 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів Украіни від 31.12.1999 №318, зареестрованого у Мінюсті Украіни від 19.01.2000 за №27/4248 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 5 442 289 грн. у тому числі за 1 квартал 2018 року на суму 192 450 грн., за 2 квартал 2018 року на суму 201 677 грн., за 3 квартал 2018 року на суму 1 364 246 грн.. за 4 квартал 2018 року на суму 3 683 917 грн.; на порушення пунктів 1 і 2 статті 9, статті 8 Закону №996, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК Украіни, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 12 993 101 грн., у тому числі за січень 2018 року на суму 1 183 Юбгрн., за лютий 2018 року на суму 1 403 772 грн., за березень 2018 року на суму 1 210 020 грн., за квітень 2018 року на суму 785 845 грн., за травень 2018 року на суму 1578 510 грн.. за червень 2018 року на суму 5 788 грн., за липень 2018 року на суму 426 279 грн., за серпень 2018 року на суму 279 грн., за вересень 2018 року на суму 1 764 572 грн., за жовтень 2018 року на суму 523 456 грн., за листопад 2018 року на суму 86 633 грн., за грудень 2018 року на суму 4 024 841 грн. Порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів Украіни від 17.06.2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державно!' фіскальноі' служби та и територіальних органів про найом працівника на роботу" вставлено механізм повідомлення податкових органів про прийнятих працівників, згідно затверджено!' форми повідомлення, з урахуванням ст. 24 КЗпП Украіни, використання праці 71 (сімдесят одного) неоформлених найманих працівників та не повідомлення ДФС про реестрацію трудового договору з 71 найманими працвниками.

За наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки, прийняті податкові повідомлення - рішення:

податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області від 06.06.2019 року за №0026161408, яким встановлено порушення за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8 163 434 грн, з яких за податковими зобовязаннями - 5 442 289 грн, та штрафними санкціями - 2 721 145 грн,;

податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області від 06.06.2019 року за №0026151408, яким встановлено порушення за платежем податку на додану вартість на загальну суму - 19 489 652 грн., за податковим зобовязанням 12 993 101 грн., за штрафними санкціями 6 496 551 грн.

Із висновками вищенаведеного Акту та прийнятих на його підставі податкових повідомлень - рішень Позивач не погоджуеться та вважає їх безпідставними, неправомірними, незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству Украіни через їх необгрунтованість та недоведеність, а тому звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Оцінюючи дії та рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК Украіни, витрати - сума будь-яких витрат пл . ника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарськоі' діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбуваеться зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати. які враховуються для визначення об`екта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведения і зберігання яких передбачено правилами ведения бухгалтерського обліку, та інших документів. встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведения бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,11 статті 201 нього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Також, пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ(далі - Закон № 996-ХІУ), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що в акті перевірки податковий орган посилався на встановлення в ході проведеноої перевірки порушення ТОВ "БЄЛ-ТРАНС" п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 5 442 289 грн. та .п. 187.1, ст. 187, п.п. 189.1, 198.2, 198.3. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 12 993 101 грн.

Відповідач послався на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що у перевіряємий період позивач мав взаемовідносини з ТОВ АСІЯ (ЄДРПОУ 42448754), ТОВ ЛІДЕР МАРКЕТ ПЛЮС + (ЄДРПОУ 40870565), ТОВ КАДРОВА (ЄДРПОУ 41310686). ТОВ МЕТА ОПТ ТОРЕ (ЄДРПОУ 40810024), ТОВ ГУСТОМАРКЕТ (ЄДРПОУ 39249361), ТОВ ОНІКА - ДНІПРО (ЄДРПОУ 41965799), ТОВ АЛІСВІТ (ЄДРПОУ 41443891), ТОВ ЮПМАМАРКЕТ (ЄДРПОУ 41105211), ТОВ КАСАДЕКОР (ЄДРПОУ 40185118), ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) ТОВ ІНТЕЛЕКТ ГРУП КОМПАНІ (ЄДРПОУ 35640252), ТОВ ЮНАЛЕКС (ЄДРПОУ 39539893), ТОВ ГЕТРЕЙД ФІРМ (ЄДРПОУ 40628352), по придбанню таварно - матеріальних цінностей, реальність яких, на думку перевіряючих не підтверджена належними первинними документами.

Податковий орган зазначив, що за наявною податковою інформацією на адресу контрагентів позивача здійснювалася реалізація товарів та послуг за номентклатурою, відмінною від номенклатури придбаних позивачем товарів. Також, послалися на відсутнісь у контрагентів позивача власних або орендованих основних фондів, тобто відсутність необхідних умов для здійснення відповідноі господарськоі' діяльності.

Однак з такими твердженнями суд не погоджується з огляду на наступне.

Наказом Міністерства фінансів Украіни від 07.02.2013 року № 73 затверджено Національне положения (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", згідно якого витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (ч.8 розділу 2 Національного положения (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів Украіни від 31.12.1999 року № 318 затверджено Положения (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", а саме витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань (п.5 Положения (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16)).

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань. шо призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 Положения (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16)).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, до отримання якого вони здійснені (п.7 Положения (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати(П(С)БУ16)).

Дійсно, господарські операціі для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерского обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значения лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У зв`язку з цим, нездійснення операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

На підтвердження виконання умов укладених з контрагентами договорів, позивачем були надані договори та первинні документи, які на його думку, є свідченням фактичної поставки, придбання товарів та надання послуг.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ БЄЛ-ТРАНС мало взаємовідносини з ТОВ ІНТЕЛЕКТ ГРУП КОМПАНІ за Договором підряду №206-1 від 01 серпня 2018 року та за №164-2 від 02 серпня 2018 року.

За умовами Договору підряду №206-1 від 01 серпня 2018 року підрядник зобов`язувається власними силами за завданням Замовника виконати електромонтажні роботи з влаштуванням системи електросилового та автоматизованого дистанційного керування першої пускової черги будівництва зерносховища на об`єкті: Будівництво зерносховища силового типу потужністю 60 тис. тон з зерноочисним та допоміжним обладненням, зерносушаркою, з виділенням пускових комплексів по вул. Бунівка, 166, в м. Ічня, Чернігівської області , а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконанні Підрядником роботи у порядку та на умовах, визначенних цим Договором.

За умовами Договору підряду №164-2 від 02 серпня 2018 року підрядник зобов`язується власними силами за завданням Замовника виконати роботи з влаштування системи електросилового управління даховою вентиляціею, що включає, зокрема, монтаж та відповідні пусконалагоджувальні роботи відповідного обладнання (надалі іменуються - роботи) на об`єкті: Нове будівництво універсального складського комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, 2-й км автодороги на Морський торгівельний порт Южний 1 пусковий комплекс .

Виконання зазначених робі підтверджується актами здачі прийому робіт (надання послуг) за №ОУ-0001980 від 31.08.2018р., за №ОУ-0001981 від 31.08.2018р. та зареєсрованими податковими накладними та рухом коштів по рахункам.

ТОВ БЄЛ-ТРАНС у перевіряємий період також було укладено Договір поставки №31 01-18 1 від 31 січня 2018 року із ТОВ ГУСТОМАРКЕТ , предметом якого є постачання шин. Поставка зазначеного товару підтверджується видатковими накладними №16, 19, 20, 21, 22 від 31 січня 2018 року.

Також ТОВ БЄЛ-ТРАНС укладено Договір №0-27/12-2 поставки товару від 27 грудня 2018 року із ТОВ ОНІКА - ДНІПРО , предметом якого є постачання товару відповідно до видаткових накладних. На виконання зазначеного Договору ТОВ ОНІКА-ДНІПРО відповідно до видаткової накладної №28/12 від 28 грудня 2018 року поставлено товар згідно переліку.

Між БЄЛ-ТРАНС та ТОВ АЛІСВІТ укладено договір поставки №02/02/18 від 02 лютого 2018 року про купівлю та поставку товару. Кількість та асортимент товару визначається в усній домовленності. (п 1.2 Договору).

На виконання зазначеного Договору поставки, відовідно до видаткових накладних за №347 від 11.07.2018 р., за №353 від 12.07.2018р., №376 від 18.07.2018р., №383 від 20.07.2018р.. №613 від 31.09.2018 року поставлено товар згідно переліку.

Між позивачем та ТОВ МЕГА ОПТ ТОРГ укладено 21 грудня 2018 року Договір купівлі продажу №21/12/18, предметом якого є передача у власність продукцій іменовану товар , а покупець зобовязується оплатити та прийняти його найменування та кількість. ціна якого вказується у видаткових накладних. (п. 1.1, 1.2 Договору).

Так, відповідно до видаткових накладних №РН-120/12, № РН-121/12, РН-122/12 від 24.12.2018р. та за №РН-123/12, №РН-124/12 від 25.12.2018р. продано товар у кількості та асортимент якого зазначений у видаткових накладних.

04 грудня 2018 року між ТОВ ЛІДЕР МАРКЕТ + та ТОВ БЄЛ-ТРАНС укладеного договір поставки №041202, відповідно до якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця визначені товаросупровідними документами матеріальні цінності, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у видаткових накладних, за якими Продавцем здійснюється передача Товару Покупцю.

Так, на виконання умов Договору продавцем продано товар, про що складено Видаткові накладні №139, 140, 141 від 04.12.2018р., 142 від 05.12.2018р.. №143, 144,145 від 11.12.2018р.. №146. 147 від 12.12.2018р., №148, 149,150 від 14.12.2018р., №151, 152. 153,154. 155. 156 від 19.12.2018р., №157, 158, 159 від 20.12.2018р., №160, 161, 162. 163, 164, 165 від 21.12.2018р.. №166, 167. 168, 169 від 22.12.2018р., №170, 171. 172, 173. 174 та №175 від 26.12.2018р.

Між позивачем та ТОВ КАДРАВА укладено Договір поставки № 13/09-1 від 13 вересня 2018 року, предметом якого є поставка товару. На виконання вимог зазначеного Договору Постачальник виписав податкові накладні №20, 21, 22, 23, 24, 25 та 26 від 13 вересня 2018 року.

Також, між ТОВ БЄЛ-ТРАНС та ТОВ ЮНАЛЕКС укладено Договір №04/09-17 ПД на технічне обслугогування від 04 вересня 2017 року, Договір №04/01-18 ПД від 04 січня 2018 року про надання будівельних та ремонтних послуг, Договір №04/05-18 ПД від 04 травня 2018 року про надання послуг, Договір №01/06-18 ПД від 01 червня 2018 року про надання послуг, Договір №03/07-18 ПД від 03 липня 2018 року про надання послуг, Договір №02/08-18 ПД від 02 серпня 2018р. про надання послуг.

На виконання умов зазначених вище договорів сторонами підписано договірну ціну, локальні кошториси, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймамання будівельних робіт, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір купівлі - продажу товарів №15 01 від 15 січня 2018 року, предметом якого є зобов`язання постачальника передати товар за цінами. в асортименті та кількості, що передбачено у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору виписані видаткові накладні відповідно до переліку за №480 від 16.08.2018р., №504 від 28,08.2018р.

Між ТОВ БЄЛ-ТРАНС та ТОВ КЛІМАМАРКЕТ укладено Договір №1801 від 22 січня 2018 року, відповідно до якого, постачальник приймає систематично поставляти та передавати у власність товари згідно накладних. Зазначене підтверджено видатковими накладними за №РН0000057 та№СФ-0000175 від 21 червня 2018 року.

Також у перевіряємий період між ТОВ БЄЛ-ТРАНС та ТОВ КАСАДЕКОР укладено Договір поставки №0708/17 від 07 серпня 2017 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю товар в асортименті та кількості вказаних у накладних.

Відповідно до видаткових накладних позивачем придбано продукцію згідно ВН №232 від 14 червня 2018 року, №233 від 15 червня 2018р., №236 від 18 червня 2018 року, №241 від 20 червня 2018 року, №246 від 22 червня 2018 року. Зазначений товар отриманий на складі постачальника самовивозом зі складу продавця, що підтверджується ТТН за №Р232 від 14.06.2018р., №Р233 від 15.06.2018р., №Р236 від 18.06.2018р. №Р241 від 20.06.2018р. та №Р246 від 22.06.2018р.

Також між позивачем та ТОВ АСІЯ укладено Договір поставки від 24 грудня 2018 року, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати товар у власність покупцеві відповідно до кількості, асортименту та вартості, що зазначена у видаткових накладних.

На підтвердження передачі товару є видаткові накладні №РН-0000057, №РН- 0000058. №РН-0000059 від 28 грудня 2018 року, №РН-0000060, №РН-0000061, №РН 0000062. №РН_0000063. №РН-0000064, №РН-0000065 від 29.12.2018 року.

Судом встановлено, що всі розрахунки проводилися у безготівковій формі, що підтверджуеться випискою по рахунках про рух коштів.

Придбана продукція у подальшому використана у господарській діяльності товариства, що підтверджуеться актами списания або актами виконаних робіт.

Стосовно взаємовідносин із ТОВ ГЕТРЕЙД ФІРМ , а саме твержень Відповідача про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеним вище товариством із підстав отриманоі інформації в рамках кримінальноі справи внесеної до ЄРДР за №32018100030000020 від 26.04.2018р., наявна інформація свідчить про те, що протягом 2016-2018 років, особи використовуючи підконтрольні підприємства створили схему по ввезеню на митну територію України автомобільних товарів, які в подальшому реалізовувалися фізичними та юридичними особами без відображення у податковому обліку. За таких обставин, фіскальний орган вважає, що позивач не мав право на податковий кредит.

Однак з такими висновками суд також не погоджується з огляду на наступне.

Між ТОВ БЄЛ-ТРАНС та ТОВ ГЕТРЕЙД ФІРМ укладено договори купівлі - продажу №010902 від 01 вересня 2017 року, № 010901 від 01 вересня 2017р., №251003 від 25 жовтня 2016 року, №27102 від 27 жовтня 2016 року, та існують всі видаткові накладні із переліком асортименту, зареєстровані податкові накладні.

Суд звертає у вагу на висловлену Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 року по справі № 822/2373/17, від 18 квітня 2019 року у справі №813/4430/14 правової позиції, за якою, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Також Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що порушення правил, в тому числі перевезення, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час. як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин.

За умови встановлення факту переміщення товару у процесі його поставки порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значения для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Таким чином, недотримання правил оформления документів на перевезення товару іншими особами, на яких згідно домовленостей, а також чинного законодавства покладався такий обов`язок, не може бути беззаперечною підставою для позбавлення позивача права на віднесення сум до витрат та податкового кредиту.

Суд зазначає, що Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами правил оформления документів або порушення ними правил ведення податкового обліку, або дотримання ними трудового законодавства, адже поняття добросовісний платник . яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами або іншими суб`єктами господарювання вимог чинного законодавства.

Право платника податку на включення сплачених коштів до складу витрат та податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв`язку з оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як докази перевезення товару, не перебувають у безпосередньому зв`язку з фактом оплати товару.

Суд вважає зазначити, що надані Позиваечм документи до позову, містять всі необхідні відомості щодо здійснення господарських операцій та дають змогу встановити зміст господарських операцій та їх кількістні та якісні характеристики. Надані позивачем первинні документи у своїй сукупності відображають відомості. які мають значения для підтвердження здійснення господарських операцій.

Також, суд вважає безпідставними доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що жодного доказу на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед позивачем у справі.

В свою черту, податковим органом в акті перевірки не зазначено посилань на акти перевірки вищезазначених контрагентів позивача, не проведено інвентаризаціі основних засобів, також наявність укладених договорів найму працівників податковим органом не досліджувалась.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податковоі дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необгрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень щодо відсутності господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, що Позивачем належним чином підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій з переліченими в акті контрагентами, що дає право товариству на формування витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн. згідно платіжного доручення №11999 від 20.06.2019 року.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь позивача судового збору в розмірі 19210,00 грн.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

18.07.2019 року до суду від представника Позивача, надійшло клопотання про повернення витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник просить суд, стягнути з на користь ТОВ БЄЛ-ТРАНС (код ЄДРПОУ 37136296) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, суму витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 35000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн. представником позивача надано до суду договір про надання правничої допомоги №28 від 26.11.2018 року, додаткову угоду № 3 до Договору №28 від 26.11.2018 року про надання правової допомоги, рахунок №18-06/19 від 18.06.2019 року, Акт виконанних робіт № 17 від 30.06.2019 року, платіжне доручення №12003 від 20.06.2019 року на суму 35000,00 грн. (а.с. 32-41 т. 2).

Суд частково погоджується із сумою понесених витрат представника Позивача на професійну правничу допомогу, та вважає за можливе задовольнити частково, у сумі 26000,00 грн., з огляду на наступне.

Як вбачається із п. 3 Акту виконанних робіт № 17 від 30.06.2019 року, представник зазначає, участь у судовох засіданнях 10 годин, ціна за годину 1000 грн, разом 10000 грн.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, а саме журналів судових засідань, представник позивача брав участь у судовому засіданні: 22.08.2019 року з 11.44 до 11.51 год., 20.09.2019 року з 10.43 до 10.54 год., 16.10.2019 року з 10.40 до 12.08 год.

Таким чином, судом встановлено, участь представника позивача у судовох засіданнях, склала 2 години, а тому суд, вважає за можливе зменшити в цій частині витрати з 10000,00 грн. до 2000,00 грн.

Також, як вбачається із п. 4 Акту виконанних робіт № 17 від 30.06.2019 року, представник зазначає підготовку та подачу до суду клопотання про повернення витрат на правову допомогу по справі №420/3608/19, кількість - 1, ціна - 2000,00 грн., разом 2000,00 грн.

Однак, суд зазначає, що фактична подача представником до суду клопотання про повернення витрат на правничу допомогу в судовому засіданні, не може належати до витрат на таку допомогу, а тому зменшує витрати в цій частині з 2000,00 грн. до 1000,00 грн.

Таким чином, суд зазначає, що наданими позивачем документами, фактичний обсяг витрат, які сторона сплатила у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги частково підтверджено належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню у розмірі 26000,00 грн.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України, судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС у загальній сумі 45210,00 грн. (судовий збір - 19210,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 26000,00 грн.) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС (67600, Одеська область, м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, 65) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0026151408 від 06.06.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0026161408 від 06.06.2019 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС (код ЄДРПОУ 37136296) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, сплачений судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю БЄЛ-ТРАНС (код ЄДРПОУ 37136296) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, суму витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.10.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.