Рішення

від 25.10.2019 по справі 420/3260/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3260/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: не з`явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМАН (код ЄДРПОУ 40081614, адреса: 65026, м.Одеса, вул. Гаванна, 10) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМАН до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022381408 від 17 травня 2019 року, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, яким ТОВ ФЕРМАН встановлено санкцію у вигляді штрафу у розмірі 2 178 248 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022391408 від 17 травня 2019 року, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області, яким ТОВ ФЕРМАН встановлено санкцію у вигляді штрафу у розмірі 1 936 220 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2019р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРМАН» залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, та встановлено термін для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору.

12.06.2019р. представником позивача надано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вхід. №ЕП/4358/19).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.06.2019 року.

Підготовче засідання, призначене на 26.06.2019 року, було відкладено за клопотанням представника відповідача на 05.08.2019 року.

05.08.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із перебуванням представника за кордоном.

05.08.2019 року від представника відповідача надійшло клопотання, в якому зазначається, що представник відповідача не заперечує проти перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із надходженням вищезазначеного клопотання від представника позивача.

З урахуванням викладеного судом відкладено підготовче засідання на 28.08.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.09.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.09.2019 року.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Аракелян М.М. у відпустці судове засідання, призначене на 25.09.2019 року. було перенесено на 03.10.2019 року.

Усною ухвалою суду від 03.10.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні за клопотанням представника позивача до 16.10.2019 року.

У судове засідання 16.10.2019 року представники сторін не з`явились. 16.10.2019 року від представника позивача (вх.№37806/19) надійшла заяви про розгляд справи в письмовому провадженні за її відсутності.

Згідно ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності представників сторін.

В обґрунтування позову та у відзиві на позовну заяву (вх.№ЕП/5768/19 від 05.08.2019 року) представник позивача зазначає, що за результатом проведення документальної планової виїзної перевірки Головне управління ДФС в Одеській області склало Акт перевірки, у якому дійшло висновку про порушення Товариством норм податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №002381408 та №0022391408. Позивач категорично не погоджується із вказаними рішеннями та вважає, що вони підлягають скасуванню. В обґрунтування заявленого представник позивача вказує, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень став помилковий та безпідставний висновок контролюючого органу щодо штучної видимості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Мрія-К та ПП Рестал . Як наслідок податковий орган визнав безпідставним включення до собівартості товарів сум, визначених позивачем на підставі первинної документації, та включення цих же сум до податкового кредиту та збільшив суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств та сум, що зараховуються до складу податкового кредиту. Позивач переконаний, що хибні висновки контролюючого органу призвели до неправомірних податкових повідомлень-рішень, а тому просить суд їх скасувати.

10.07.2019 року за вх.№24659/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління не погоджується із доводами ТОВ Ферман та просить відмовити у задоволенні позову. На підтвердження правової позиції представник Головного управління вказує, що під час перевірки позивачем на законну вимогу контролюючого органу не було надано копій всіх первинних документів, на підставі яких перевіряючі могли б дійти висновку про реальність здійснюваних операцій. Як наслідок, висновки податкового органу ґрунтуються на тих первинних документах, які були надані позивачем.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ТОВ Ферман є господарюючим суб`єктом, основним видом діяльності якого, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 07.03.2019 року №1674 вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ферман , код за ЄДРПОУ 40081614.

Фактично перевірка була проведена у період з 29.03.2019 року по 18.04.2019 року.

За результатами вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт №249/15-32-14-08/40081614 від 25.04.2019 року (Т.1, а.с.9-37)

Перевіркою встановлено порушення:

п.44.1, п. 44.3 ст.44, п.п.134.1.1 а.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1742598 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 1742598 грн.

п.198.2, п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 1936220 грн., у тому числі за грудень 2018 року на суму 1936220 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0022381408 від 17 травня 2019 року, яким ТОВу ФЕРМАН збільшено суму грошового зобов`язання у сумі 2 178 248 грн., із яких 1742598 грн. - за податковим зобов`язанням та 435 650 грн. - за штрафними санкціями;

№0022391408 від 17 травня 2019 року, яким до ТОВ ФЕРМАН застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 1 936 220 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що в процесі господарської діяльності позивачем було укладено договори з наступними контрагентами:

З Товариством з обмеженою відповідальністю Мрія-К (код ЄДРПОУ 19491182) :

Договір поставки №4101 від 04.10.2017 року (Т.1 а.с.43-45) .

Згідно п.1.1. Даного Договору Постачальник (ТОВ Мрія-К) приймає на себе зобов`язання передати у власність Покупця (ТОВ Ферман ), а Покупець прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами даного договору.

Пунктом 1.2. даного Договору визначено, що Товаром є Продовольча пшениця 3 класу (Т.1 а.с.43).

Згідно п.2.3 Договору відпуск Товару здійснюється за товаро-супровідними документами, а саме товаро-транспортними або залізничними накладними.

У відповідності до п.3.1. Договору загальна вартість Договору не обмежена та складається із вартості кожної окремої партії Товару, за всіма рахунками та видатковими накладними до даного Договору, поставлених Постачальником Покупцю протягом строку дії договору та у відповідності до його умов.

На виконання умов договору було поставлено Товар, про що складено Видаткові накладні №373 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.60), №374 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.61), №375 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.62), №376 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.63), №377 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.64), №378 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.65), №379 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.66), №380 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.67), №381 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.68), №382 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.69), №383 від 17.10.2017 року (Т.1 а.с.70).

Перевезення товару оформлено товаро-транспортними накладними (Т.1 а.с.173-194, 232), на зворотному боці яких містяться Відомості про вантаж із посиланням на Видаткову накладну, за якою Товар перевозиться.

Договір поставки №2509 від 25.09.2017 року (Т.1 а.с.46-48)

Згідно п.1.1. Даного Договору Постачальник (ТОВ Мрія-К) приймає на себе зобов`язання передати у власність Покупця (ТОВ Ферман ), а Покупець прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами даного договору.

Пунктом 1.2. даного Договору визначено, що Товаром є Продовольча пшениця 3 класу (Т.1 а.с.46).

Згідно п.2.3 Договору відпуск Товару здійснюється за товаро-супровідними документами, а саме товаро-транспортними або залізничними накладними.

У відповідності до п.3.1. Договору загальна вартість Договору не обмежена та складається із вартості кожної окремої партії Товару, за всіма рахунками та видатковими накладними до даного Договору, поставлених Постачальником Покупцю протягом строку дії договору та у відповідності до його умов.

На виконання умов договору було поставлено Товар, про що складено видаткові накладні №935 від 28.09.2017 року (Т.1 а.с.71) та №936 від 28.09.2017 року (Т.1 а.с.72)

Перевезення товару оформлено товаро-транспортними накладними (Т.1 а.с.195-201), на зворотному боці яких містяться Відомості про вантаж із посиланням на видаткові накладні, за якими Товар перевозиться.

У матеріалах справи також містяться Видаткові накладі №86 від 06.10.2017 року (Т.1 а.с.49), №87 від 10.10.2017 року (Т.1 а.с.50), №88 від 10.10.2017 року (Т.1 а.с.51), №89 від 12.10.2017 року (Т.1 а.с.52), №90 від 12.10.2017 року (Т.1 а.с.53), №91 від 12.10.2017 року (Т.1 а.с.54), №92 від 12.10.2017 року (Т.1 а.с.55), №93 від 12.10.2017 року (Т.1 а.с.59), №94 від 16.10.2017 року (Т.1 а.с.56), №98 від 16.10.2017 року (Т.1 а.с.57), №99 від 16.10.2017 року (Т.1 а.с.58), складені на виконання умов Договору №4107 від 04.10.2017 року, щодо яких позивачем також надано до суду товаро-транспортні накладні (Т.1 а.с.202-231).

З Приватним підприємством Рестал (код ЄДРПОУ 34735898):

Договір №10 від 06.09.2017 року (Т.2 а.с.39-42).

Згідно п.1 даного Договору продавець (ПП Рестал ) передає, а Покупаць (ТОВ Ферман ) приймає зерно ячменя, іменований Товар.

Пунктом 2.4. Договору визначено, що загальна вартість Товару по даному Договору складає суму 497319,41 грн., у тому числі ПДВ 82886,57 грн.

На виконання умов договору було поставлено Товар, про що складено Рахунок-фактуру №17 від 06.09.2017 року (Т.2 а.с.43), Накладну №17 від 08.09.2017 року (Т.2 а.с.44).

Перевезення товару оформлено товаро-транспортними накладними (Т.2 а.с.45-48) на зворотному боці яких містяться Відомості про вантаж із посиланням на накладну, за якою Товар перевозиться.

У акті перевірки відповідальними особами контролюючого органу було зазначено, що на виконання зазначених договорів позивачем складались та направлялись на реєстрацію податкові накладні. Так, зокрема, відомості щодо наявності зареєстрованих податкових накладних відображені на арк. 10-13 Акту (Т.1 а.с.18-21).

Під час проведення перевірки на адресу підприємства надано запит (від 16.04.2019 року) про надання до 18.04.2019 року копій первинних документів та даних бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з контрагентом (постачальником ТОВ Мрія-К та ПП Рестал ). Як зазначено в Акті перевірки, документи станом на 18.04.2019 року надані не були.

За цим фактом перевіряючими складено Акт про ненадання документів від 18.04.2019 року 658/15-32-14-08/40081614 (Т.2 а.с.13).

Це слугувало підставою для контролюючого органу вважати, що операції з вказаними контрагентами за вказаний період фактично не здійснювались.

Суд встановив, що матеріали справи містять належні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, постачався товар, а позивач, в свою чергу, здійснював оплату товару з метою провадження своєї господарської діяльності.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій були оформлені податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Суд погоджується із доводом позивача про те, що вимога надання великої кількості первинної документації з урахуванням наданого для підготовки документів строку є неможливою. Як вбачається із Акту перевірки, вона проводилась з 29.03.2019 року по 18.04.2019 року, термін проведення перевірки продовжувався з 12.04.2019 року по 18.04.2019 року.

Однак запит на отримання документів було направлено позивачу лише в передостанній день проведення перевірки, що суд оцінює як неналежне виконання посадовими особами відповідача своїх обов`язків, а доводи позивача стосовно поважності причин та об`єктивних обставин ненадання документів - обґрунтованими.

Аналізуючи види господарської діяльності, які здійснюються позивачем, а саме Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, суд встановив, що укладені договори позивача з його контрагентами узгоджуються із видом діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним робіт від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цим контрагентам до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд акцентує увагу на тому, що факт списання коштів з рахунку позивача підтверджується банківською випискою (Т.1 а.с.233-250), а також копією платіжного доручення №79 від 08.09.2017 року (Т.2 а.с.58).

Згідно з ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Аналогічні висновки зазначені також Верховним Судом у Постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14, які, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховуються судом при розгляді справ в подібних правовідносинах щодо застосування норм права.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онерїлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Суд звертає увагу також на той факт, що відповідачем не надано доказів на підтвердження нікчемності правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентами, на твердженні про яку засновані висновки перевіряючих. Відповідний факт, в силу ч.1 ст.204 ЦК України, яким встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, може бути встановлений лише судом, однак будь-яких рішень стосовно цього або посилань на такі рішення суду не надано.

Суд також акцентує увагу на тому, що позивачем до матеріалів справи надано докази на підтвердження виконання договорів, укладених позивачем зі своїми контрагентами, та результатів провадження господарської діяльності, а також документи на підтвердження подальшої реалізації придбаних товарів ТОВу Урожай (Т.1 а.с.113-136, Т.2 а.с.49-52).

Отже в справі наявні документальні підтвердження здійснення господарських операцій позивачем із ТОВ Мрія-К та ПП Рестал за період вересень-жовтень 2017 року, у зв`язку із чим висновки акту перевірки не можуть слугувати належною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Тому, суд має правові підстави для задоволення позову у повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0022381408 від 17 травня 2019 року та №0022391408 від 17 травня 2019 року.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У п. 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.

Відповідачем не доведена обґрунтованість та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відзив на позовну заяву відтворює законодавчі норми та зміст документів перевірки, не містить будь-яких змістовних аргументів на противагу доводам позивача.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. (Т.1 а.с. 145).

Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМАН (код ЄДРПОУ 40081614) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМАН (код ЄДРПОУ 40081614, адреса: 65026, м.Одеса, вул. Гаванна, 10) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022381408 від 17 травня 2019 року, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022391408 від 17 травня 2019 року, винесене Головним управлінням ДФС в Одеській області.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРМАН (код ЄДРПОУ 40081614) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 25 жовтня 2019 року.

Суддя М.М. Аракелян

.