Рішення

від 21.10.2019 по справі 826/8897/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 жовтня 2019 року справа №826/8897/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Символ-ІТ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Символ-ІТ") доГоловного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2018 року №0166511209 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що своєчасно подав декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридична особа) за три квартали 2017 року та сплатив відповідну суму грошового зобов`язання за відповідний період.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8897/18 у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив у зв`язку із тим, що за результатами камеральної перевірки встановлено заниження позивачем суми грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб у зв`язку з неподанням декларації з єдиного податку за три квартали 2017 року, наслідком чого стало донарахування відповідної суми єдиного податку та застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач подав відповідь на відзив, де повторно зазначив про своєчасність подання декларації з єдиного податку за три квартали 2017 року та своєчасно виконав обов`язок по сплаті єдиного податку за перевіряємий період.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 16 березня 2018 року №0166511209 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення абзацу другого пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України ТОВ "Символ-ІТ" збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб на 54 323,75 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 43 459,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 864,75 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 23 лютого 2018 року №103/26-15-12-09-19/35266404 "Про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2017 рік ТОВ "Символ-ІТ" (код 35266404)" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зафіксовано, що сума податкового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб (КБК 18050300), зазначена позивачем у податковій декларації реєстраційний №21289952 від 01 лютого 2018 року за 2017 рік, є нижчою, ніж визначено за результатами камеральної перевірки. Податкова декларація за три квартали 2017 року не подана, чим порушено пункт 296.3 статті 296 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені вказаним Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений вказаним Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог вказаного Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Вказаний абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно положень пункту 296.3 статті 296 Податкового України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є квартал.

Положеннями пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Судом встановлено, що позивач є платником третьої групи єдиного податку зі ставкою 5% на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, податкова декларація за три квартали 2017 року з єдиного податку повинна бути подана у строк до 09 листопада 2017 року; граничний строк сплати єдиного податку по податковій декларації за три квартали 2017 року - 20 листопада 2017 року, оскільки 19 листопада 2017 року є вихідним днем.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Перевіркою встановлено неподання позивачем податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за три квартали 2017 року; сума податкового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб, зазначена позивачем у податковій декларації за 2017 рік є нижчою, ніж визначено за результатами камеральної перевірки.

Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог долучено до матеріалів справи копію податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за три квартали 2017 року, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, який підлягає сплаті, у розмірі 43 459,00 грн.

При цьому, з наявної в матеріалах справи квитанції №2 від 17 листопада 2017 року реєстраційний №174516868 вбачається, що позивачем подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за вересень 2017 року без зазначення граничного терміну подання.

Платіжним дорученням від 07 листопада 2017 року №58 позивачем сплачено єдиний податок за 3 квартал 2017 року у розмірі 43 459,00 грн.

Відповідно до квитанції №2 від 06 березня 2018 року позивачем подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 9 місяців 2017 року з граничним терміном подання - 09 листопада 2017 року.

Водночас, позивачем не надано доказів своєчасного подання податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 3 квартали 2017 року з граничним терміном подання - 09 листопада 2017 року.

Судом не приймаються доводи позивача стосовно неможливості обрання при подачі зазначеної декларації необхідного позивачу періоду у зв`язку з наявністю методологічної помилки в електронному кабінеті, оскільки зазначені доводи не підтверджені жодними доказами. Позивачем не спростовано факту подання до контролюючого органу звітної податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) саме за вересень 2017 року, яку прийнято 17 листопада 2017 року.

При цьому, позивач не скористався наданим йому правом на подання уточнюючого розрахунку після виявлення помилки у заповненні податкової декларації.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем несвоєчасно подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за три квартали 2017 року.

Водночас, суд зазначає, що в акті перевірки вказано про те, що відповідальність платника податків за заниження податкового зобов`язання передбачена пунктом 123.1 статті 123 і пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Проте, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України відносно позивача не застосовувалися.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду доказів, які б підтверджували правомірність здійснення розрахунку суми єдиного податку за третій квартал 2017 року, яка мала б бути сплачена позивачем за вказаний період, при проведенні камеральної перевірки; не надано пояснень та доказів, на підставі яких відповідач дійшов висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, оскільки донарахована сума податкового зобов`язання з єдиного податку фактично є податковим зобов`язанням позивача за 3 квартал 2017 року.

В свою чергу, позивачем надано пояснення щодо несвоєчасного подання ним звітної податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 9 місяців 2017 року (06 березня 2018 року) та відповідні докази, зокрема, зазначено, що подана ним податкова декларація із зазначенням податкового (звітного) періоду "вересень 2017 року" фактично є декларацією за три квартали 2017 року. Крім того, матеріали справи містять докази своєчасної сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку за 3 квартал 2017 року.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем не доведено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та збільшення суми податкового зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2018 року №0166511209 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Символ-ІТ" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Символ-ІТ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 березня 2018 року №0166511209.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Символ-ІТ" понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Символ-ІТ" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, оф. 43; ідентифікаційний код 35266404);

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39239980).

Суддя В.А. Кузьменко