Постанова

від 22.10.2019 по справі 320/6470/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6470/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

Імнем України

22 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Даниліва Андрія Ігоровича до Світильнянської сільської ради Броварського району Київської області про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність Світильнянської сільської ради Броварського району Київської області з питань затвердження планів інвентаризації та паспортизації об`єктів благоустрою населення;

- зобов`язати Світильнянську сільську раду Броварського району Київської області вчинити дії по розробленню та затвердженню планів технічної інвентаризації та паспортизації дитячих майданчиків, які знаходяться на балансі міської ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року провадження у справі закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв`язку із виправленням відповідачем оскаржуваних порушень, а також присуджено на користь Броварської місцевої прокуратури Київської області за рахунок Світильнянської сільської ради Броварського району Київської області понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

Позивачем 17.04.2019 подано до суду першої інстанції заяву про виправлення описки у зазначеній ухвалі, у якій останній посилаючись на пункт 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір просив вказати про необхідність повернути з державного бюджету на користь прокуратури Київської області 1762 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі за платіжним дорученням № 2889 від 03.12.2018.

За результатами розгляду вказаної заяви ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року внесено виправлення у пункт 3 резолютивної частини ухвали від 08 квітня 2019 року: після слів "присудити на користь": слова Броварської місцевої прокуратури Київської області замінити словами прокуратури Київської області .

Позивачем 23.07.2019 подано аналогічну заяву про виправлення описки у якій наголошено на необхідності повернення судового збору з Державного бюджету.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Прокурор Київської області в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким заяву про виправлення описки в частині вирішення питання про судовий збір задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в ухвалі про закриття провадження у справі в частині вирішення питання про судовий збір наявна описка, яка підлягає виправленню.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 253 КАС суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Це помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів тощо.

Арифметичною вважається помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку з використанням несправної техніки. Не є арифметичною помилкою, а отже і не може бути виправлене в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, застосування неправильних методик підрахунку, помилкових вихідних даних для проведення арифметичних обчислень тощо.

Важливо відмітити, що виправляючи описку, суд не має права змінювати зміст та суть судового рішення, його висновки та мотиви, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, постановляючи ухвалу від 08 квітня 2019 року щодо присудження на користь позивача за рахунок відповідача понесених ним витрат по сплаті судового збору, суд першої інстанції посилався на положення статті 140 КАС, якою регулюється питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

На підставі зазначений вимог, суд першої інстанції в ухвалі від 08 квітня 2019 року дійшов висновку про те, що сплачений позивачем судовий збір підлягає присудженню з відповідача .

Постановляючи увалу від 22 квітня 2019 року про виправлення описки в ухвалі від 08 квітня 2019 року, суд першої інстанції звернув увагу на те, що судовий збір за подання позову був сплачений не Броварською місцевою прокуратурою Київської області, а прокуратурою Київської області.

Таким чином, в ухвалі від 08 квітня 2019 року, у яку позивач просить внести виправлення, було вирішено питання саме розподілу судових витрат в порядку статті 140 КАС.

У свою чергу, у своїй заяві позивач, а скаржник в апеляційній скарзі, наполягають на тому, що судовий збір підлягав поверненню згідно пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір .

Так, згідно частини другої статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір 1. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, позивач у спірній заяві про виправлення описки фактично наводить обставини його незгоди із судовим рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судового збору відповідно до статті 140 КАС, оскільки вважає, що суд мав здійснювати не розподіл, а повернення судового збору за пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір .

У свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що розподіл судових витрат та повернення судового збору є різними процесуальними механізмами, які мають різні підстави та порядок застосування.

Враховуючи викладене, виправлення, які просить внести позивач, не є опискою чи арифметичною помилкою у розумінні статті 253 КАС, а стосуються встановлених судом першої інстанції обставин справи, застосованих норм процесуального права та висновків за результатами вирішення відповідного питання. Оцінку недолікам, на які посилається скаржник у своїй заяві, може бути надано виключно судом вищої інстанції в порядку оскарження відповідного судового рішення. Такі недоліки не можуть бути усунуті в порядку статті 253 КАС шляхом виправлення описки.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року (зокрема в частині розподілу судового збору) та, відповідно, її зміни чи скасування судом вищої інстанції.

Відмова ж органів державної влади (у тому числі Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області) у виконанні судового рішення, не є підставою для внесення виправлень таке судове рішення, про які просить позивач.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви про виправлення описки.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Київської області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 24.10.2019.