Постанова

від 24.10.2019 по справі 915/945/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/945/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Яцюк С.М. - директор; Лапко Е.М. - ордер ХС №170911 від 24.10.19р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакосмос"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23 липня 2019 року, повний текст якого складено та підписано 02 серпня 2019 року

у справі № 915/945/19

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакосмос"

про: стягнення заборгованості в сумі 423990,66 грн.

головуючий суддя - Смородінова О.Г.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 24.10.2019 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакосмос" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 212 від 19.02.2008 на загальну суму 423990,66 грн, з якої: 182605,21 грн - за спожиту електроенергію, 182830,63 грн - за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 13606,22 грн - 3 % річних, 44948,60 грн - інфляційних втрат. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 212 від 19.02.2008 року. Так, за результатами проведеного 22.08.2017 контрольного огляду відповідача було складено акт № 0844468 та встановлено, що у серпні 2017 року замість погоджених 870 кВт год. відповідач спожив 86190 кВт год., чим допустив перевищення договірних величин споживання електричної енергії. Оформлені рахунки на суму 184898,25 грн для сплати вартості спожитої електричної енергії та на суму 182830,63 грн для сплати вартості перевищення договірних величин відповідач до 05.10.2017 не сплатив, що суперечить умовам договору та нормам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.07.2019 року у справі № 915/945/19 (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакосмос , на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Енергозбут Акціонерного товариства Українська залізниця заборгованість в розмірі 418945,68 грн, з яких: 182605,21 грн - за спожиту електроенергію, 182830,63 грн - за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 13576,19 грн - 3 % річних, 40142,65 грн - інфляційні втрати, а також 6284,18 грн судового збору.

В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 30,03 грн та інфляційних втрат у сумі 4805,95 грн позивачу відмовлено. Висновок суду мотивований тим, що позивачем належними доказами доведено, а відповідачем не спростовано, що останнім у серпні 2017 року було перевищено договірну величину споживання електроенергії, оплата за що не була здійснена відповідачем.

Судом перевірено розрахунок заборгованості за спожиту електричну енергію в серпні 2017 в розмірі 184898,25 грн та заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в серпні 2017 року в розмірі 182830,63 грн та встановлено, що позивачем відповідні суми грн зазначено вірно, а тому позовні вимоги в цій частині господарським судом задоволено повністю.

Поряд з цим, судом перевірено заявлені до стягнення суми 3% річних у розмірі 13606,22 грн та інфляційних втрат в розмірі 44948,60 грн та задоволено позов в цій частині частково, оскільки позивачем вказані нарахування здійснені з допущенням помилок.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакосмос звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що рішення суду від 23.07.2019р. є необґрунтованим, та таким, що не відповідає дійсності обставин та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства України.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення від 23.07.2019р. не прийнято до уваги жодного факту, на які посилався відповідач та не приділено уваги доказам, які були надані до матеріалів справи під час судового розгляду, а саме, що всі надані послуги позивачем по постачанню електричної енергії відповідачем сплачені в повному обсязі.

Скаржник також вважає, що під час прийняття рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги наступні обставини:

- відсутність самої перевірки, як свідчить директор ТОВ Авіакосмос , та відсутності представника відповідача вказаного в акті під час проведення контрольного огляду та довідки про відсутність у ТОВ Авіакосмос робітника з вказаним прізвищем;

- пожежа за добу до контрольного огляду 21.08.2017р., із знищенням майна (засобу обліку) та споруд ТОВ Авіакосмос ;

- наявність рахунку №992124 від 23.08.2017р., виписаного в.о. начальником Херсонського лінійного відділу Откалюк О.О. на суму 1878,02 грн.;

- в порушення Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. №782/12656 під час вилучення засобу обліку не було складено Акт про порушення та не розглянуто комісією позивача з наданням права стороні відповідача захистити своє право, та надати до розгляду свої конструктивні докази.

Крім того, скаржник звертає увагу, що в резолютивній частині рішення допущено арифметичну помилку, а саме, судом першої інстанції вирішено стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 418 945,68 грн, з яких: 182605,21 грн - за спожиту електроенергію, 182830,63 грн - за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 13576,19 грн - 3 % річних, 40142,65 грн - інфляційні втрати, проте вказана сума є некоректною, оскільки складена сума до стягнення становить 419 154,68 грн.

23.09.2019р. до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач вважає, що апеляційна скарга суперечить реальним обставинам справи, а тому підлягає відхиленню.

21.10.2019р. від Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Енергозбут Акціонерного товариства Українська залізниця надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час.

Колегією суддів розглянуто та відхилено вказане клопотання, оскільки явка представників сторін в судове засідання, призначене на 24.10.2019р. не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялось.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутись розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представника позивача, повідомленого належним чином. Відсутність позивача у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

В судовому засіданні 24.10.2019р. представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 19.02.2008 року між Державним підприємством Одеською залізницею (постачальник) в особі начальника Енергозбуту Сергатого А.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю Авіакосмос (споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії №212, відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 100 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

В п. 2.1 Договору зазначено, що під час виконання його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно з пп. 2.2.2 Договору позивач зобов`язався постачати відповідачу (споживачу) електроенергію як різновид товару.

Згідно з пп. 2.3.1, 2.3.3 Договору відповідач зобов`язався виконувати умови цього Договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків Порядок розрахунків (Додаток № 2-Н) та Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії (Додаток № 2). Оплату здійснювати виключно коштами на поточний рахунок постачальника електричної енергії.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 Порядок розрахунків , споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума зазначених нарахувань вказується в окремих розрахункових документах.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год. і більше.

За змістом п. 5.1 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу).

Пунктом 5.2 Договору визначено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно п. 5.1 цього Договору обсягів.

Згідно з п. 9.4 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін. Додатком № 1 до Договору, сторони погодили, що договірні величини споживання електричної енергії Споживачу встановлюються на рівні 11,231 тис. кВт год. всього на 2017 рік та - 0,870 тис. кВт год. зокрема на серпень 2017 року.

Крім того, вказаним додатком сторони, зокрема, погодили, що у випадку перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживач сплачує постачальнику двократну вартість електричної енергії за обсяг перевищення у відповідності до вимог статті 26 Закону України Про електроенергетику .

Відповідно до умов п. п. 1, 2, 4, 6 додатку № 2А до Договору Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників Споживача , розрахунковий період починається з 0 год. 00 хв. 15 числа кожного місяця та закінчується о 0 год. 00 хв. 15 числа наступного місяця.

Споживач знімає показання лічильників 15 числа кожного місяця згідно з додатком № 2 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії .

Оплата електричної енергії здійснюється у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку-фактури.

22.08.2017р. працівниками позивача проведено контрольний огляд приладу обліку відповідача, про що було складено Акт № 084468 та виставлений рахунок №992124 від 28.08.2017р. за споживання активної електричної електроенергії в серпні 2017р. у загальній сумі 184 898,25 грн. та рахунок №992124/П від 28.08.2017р. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії в серпні 2017р. у загальній сумі 182 830,63 грн.

Зазначені рахунки були отримані товариством 28.09.2017 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.13), проте відповідачем оплачені не були.

02.11.2017р. ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" скерувало на адресу ТОВ Авіакосмос претензію №ЕЕЦ-10/9263, відповідно до якої зазначив про наявність у споживача заборгованості за спожиту електричну енергію перед постачальником у розмірі 182605,21 грн., та згідно п.4.2.2 Договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 182 830,63 грн.

25.01.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакосмос надало письмову відповідь листом, відповідно до якого відхилив претензію позивача та не погодився з існуючою заборгованістю, зазначивши, що всі рахунки, які були надані за спожиту електричну енергію були повністю сплачені, заборгованість відсутня.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення з споживача заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 212 від 19.02.2008 на загальну суму 423990,66 грн, з якої: 182605,21 грн - за спожиту електроенергію, 182830,63 грн - за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 13606,22 грн - 3 % річних, 44948,60 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.1 ст.276 ГК України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Згідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.277 ГК України).

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін.

В пп. 1 п. 8.1 та пп. 2 п. 10.2 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, споживач електричної енергії зобов`язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 22.08.2017 представником позивача було проведено контрольний огляд приладу обліку відповідача EMS132.10.1 номер 212449 за результатами якого оформлено акт № 084468 та встановлено покази лічильника 0015421. Цей акт підписаний лише з боку представників позивача, представник відповідача ОСОБА_1 від підпису відмовився (а.с. 16).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач послався на те, що на підставі аналізу та звіряння з попередніми показниками засобу обліку (звіт № 212 про використання електроенергії з 25.06.2017 по 25.07.2017), беручи до уваги коефіцієнт трансформації - 30, було встановлено, що відповідач у серпні 2017 року спожив 86190 кВт на суму 184898,25 грн.

Таким чином, відповідач, використавши 86190 кВт замість погоджених у додатку до Договору, а саме - 870 кВт, допустив перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Відповідно до п. 6.16 ПКЕЕ обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу рахунки: № 992124 від 28.08.2017 за спожиту електричну енергію в серпні 2017 на 184898,25 грн та № 992124/П від 28.08.2017 за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в серпні 2017 року на суму 182830,63 грн, які ТОВ Авіакосмос отримало 28.09.2017 і мало оплатити до 05.10.2017.

Вказані рахунки оплачені споживачем не були.

З метою досудового врегулювання спору позивач оформив та скерував на адресу відповідача претензію № ЕЕЦ-10/9263 від 02.11.2017, за текстом якої зазначив про наявність у споживача заборгованості за спожиту електричну енергію перед постачальником у суму 182605,21 грн та, згідно п. 4.2.2 Договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 182830,63 грн.

25.01.2018 відповідач відхилив претензію позивача, категорично не погоджуючись з існуючою заборгованістю за спожиту електричну енергію, так як всі рахунки, які були надані за спожиту електричну енергію були повністю сплачені, заборгованість відсутня. Для виявлення помилки у розрахунках просив надати акт звірки за спожиту електричну енергію у 2017 році.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору, встановлено відповідальність відповідача за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього Договору, а саме: споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год. і більше.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено господарським судом, у даних правовідносинах позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що останнім дійсно у серпні 2017 року було перевищено договірну величину споживання електроенергії, оплата за що не була здійснена відповідачем.

З врахуванням існуючої на 28.08.2017р. переплати за спожиту електроенергію, заборгованість відповідача становить:

- 182 605,21 грн. - за спожиту електроенергію;

-182 830,63 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії. За таких обставин, судова колегія вважає позовні вимоги АТ Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 182605,21 грн., та згідно п.4.2.2 Договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 182 830,63 грн. обґрунтованими.

Стосовно стягнення 3% річних у розмірі 13606,22 грн та інфляційних втрат в розмірі 44948,60 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України. Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами договорів строку виконання грошового зобов`язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то, відповідно, і вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованими.

Перевіривши обчислені позивачем розрахунки процентів річних та втрат від інфляції господарський суд першої інстанції правильно встановив, що вони підлягають частковому задоволенню, а саме: обґрунтованою сумою 3% річних за період з 06.10.2017 по 31.12.2018 є 13576,19 грн.; обґрунтованою сумою інфляційних втрат за період з листопада 2017 року по листопад 2018 року до стягнення з відповідача є 40142,65 грн.

Посилання ТОВ Авіакосомос щодо відсутності самої перевірки та відсутності представника відповідача вказаного в акті під час проведення контрольного огляду та довідки про відсутність у ТОВ Авіакосмос робітника з вказаним прізвищем не приймається колегією суддів до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2017 представником позивача було проведено контрольний огляд приладу обліку відповідача EMS132.10.1 номер 212449 за результатами якого оформлено акт № 084468 та встановлено покази лічильника 0015421. Цей акт підписаний лише з боку представників позивача, представник відповідача ОСОБА_1 від підпису відмовився (а.с. 16).

Між тим, за довідкою наданою відповідачем, громадянин ОСОБА_3 в ТОВ АВІАКОСМОС не працює, та на 21.08.2017 в ТОВ АВІАКОСМОС не працював (а.с. 108).

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до змісту ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, вказана довідка не може слугувати належним та допустимим доказом у даній справі.

Не спростовують вірних висновків господарського суду доводи апеляційної скарги стосовно того, що 21.08.2017 на ТОВ АВІАКОСМОС відбулася пожежа, під час якої було пошкоджено прилад обліку електричної енергії. Як вбачається з наданого відповідачем Акту про пожежу від 21.08.2019р. (а/с 90):

- пожежа відбулася на об`єкті допоміжна споруда житлового сектору за адресою Олешківський р-н, с. Раденськ, вул. Заводська , власник об`єкту не встановлений;

- пожежею знищено: суха трава, дерев`яний ящик для овочів ;

- пошкоджено: фронтон допоміжні споруди на площі 60 кв.м. ;

- причина пожежі (ймовірна): необережне поводження з вогнем.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у вказаному акті взагалі не зафіксовано того, що в ході пожежі було пошкоджено, або знищено прилад обліку електричної енергії.

Таким чином, вказаний акт не може слугувати належним та допустимим доказом у даній справі.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника стосовно того, що 23.08.2017 ТОВ АВІАКОСМОС було подано рахунок № 992124 від 23.08.2017 року за спожиту електричну енергію, а представником позивача прийнято та нараховано до сплати 1878,02 грн.

Відповідно до приписів п. 7 Додатку до Договору Порядок розрахунків за електричну енергію , відповідно до якого у разі не подання Споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін, визначення обсягу використаної електроенергії здійснюється за середньодобовим споживання попереднього розрахункового періоду.

Беручи до уваги, що станом на 23.08.2017 відповідач не надав звіту про використану електроенергію позивач надав споживачу рахунок виходячи з показників споживання електроенергії за попередній період. Дані контрольного огляду (з урахуванням вихідних днів) були опрацьовані позивачем лише 28.08.2017, після чого було визначено реальну кількість спожитої електроенергії та, на підставі наявної інформації сформовано рахунки №992124 та №992124/П, які були скеровані відповідачу засобами поштового зв`язку. Колегією суддів розглянуто та відхилено доводи скаржника стосовно відсутності Акту про порушення, який мав бути розглянутий комісією постачальника, з огляду на наступне.

Пунктом 6.14 ПКЕЕ визначено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта приймання-передавання електричної енергії.

Положеннями п. 6.41 ПКЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформлюється акт порушень.

Пунктом 1.2 ПКЕЕ встановлено, що контрольний огляд засобу обліку - виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності засобу обліку (корпусу, скла, кріплення тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показів засобів обліку, а також з метою явлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів самовільних підключень.

Технічна перевірка - виконання комплексу робіт з метою визначення відповідності стану засобу обліку електричної енергії та схеми його підключення, а також відповідності стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки обліку Правилам устройства електроустановок (далі - ПУЕ) та іншим нормативно-технічним документам.

Отже, враховуючи наведені норми ПКЕЕ, акт про порушення складається виключно під час комплексу робіт з метою візуального обстеження або значення відповідності стану засобу обліку електричної енергії та схеми його підключення.

Згідно ж з п. 6.14 ПКЕЕ, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії. Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

Тобто акт про порушення в таких випадках не складається.

Разом з тим, доводи скаржника щодо наявності в оскаржуваному рішенні Господарського суду Миколаївської області суд (в резолютивній частині) арифметичної помилки, а саме, судом першої інстанції вирішено стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 418 945,68 грн, з яких: 182605,21 грн - за спожиту електроенергію, 182830,63 грн - за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 13576,19 грн - 3 % річних, 40142,65 грн - інфляційні втрати, проте вказана сума є некоректною, оскільки складена сума до стягнення становить 419 154,68 грн. та є обґрунтованою.

Перевіривши розрахунок загальної заборгованості колегія суддів зазначає, що вірною сумою, яка підлягає стягненню з відповідача становить 419 154,68 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Пунктом 4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакосмос" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2019 року по справі №915/945/19 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2019 року по справі №915/945/19 зміні з викладенням п.2 резолютивної частини рішення в редакції суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями ст.ст.129, 269-271, 273, 275, 277, 280-284 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакосмос"- задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23 липня 2019 року у справі № 915/945/19 змінити, виклавши п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакосмос" (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 36, ідентифікаційний код 32229637) на користь акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії Енергозбут Акціонерного товариства Українська залізниця (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, ідентифікаційний код 40150221) заборгованість в розмірі 419 154,68 грн. з яких: 182605,21 грн - за спожиту електроенергію, 182830,63 грн - за перевищення договірних величин споживання електроенергії, 13576,19 грн - 3 % річних, 40142,65 грн - інфляційні втрати, а також 6287,32 грн. судового збору.

В іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2019р. залишити без змін.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „25" жовтня 2019 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Г.П. Разюк