Постанова

від 25.10.2019 по справі 910/1040/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/1040/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТО ПАК" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019

у справі №910/1040/19 (суддя Шкурдова Л.М)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТО ПАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторація Сервіс"

про стягнення 8 426,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТО ПАК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторація Сервіс" про стягнення 8 426,45 грн. заборгованості.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті поставленого товару на загальну суму 12 660,00 грн., у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникло 6 660,00 грн. заборгованості. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1386,00 грн. інфляційних втрат та 380,45 грн. 3% річних.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивачем зазначено, що 21.02.2019 відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 6660,00 грн., та просить суд стягнути з відповідача 1505,88 грн. інфляційних втрат та 394,68 грн. 3 % річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/1040/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторація Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТО ПАК" 393,16 грн. 3 % річних, 1505, 88 грн. інфляційних втрат, 1919,46 грн. судового збору та 1000,00 грн. витрат по сплаті послуг на адвоката.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з часткової доведеності та обґрунтованості заявлених вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити та викласти пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторація Сервіс (03039, м. Київ, проспект Валерія Лобановського, буд. 119, код ЄДРГЮУ 41056070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕТО ПАК (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 72, код ЄДРПОУ 38603464) 3 % річних в розмірі 393 (триста дев`яносто три) грн. 16 коп., інфляційні втрати в розмірі 1505 (тисячу п`ятсот п`ять) грн. 88 коп., 1919 (тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 46 коп. - витрати по сплаті судового збору та 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. - витрати по сплаті послуг на адвоката.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що суд необґрунтовано, безпідставно та незаконне відмовив у задоволенні вимог позивача щодо 3 % річних в розмірі 1,52 грн., витрат по оплаті судового збору в розмірі 1,54 грн. та витрат на правничу допомогу 1500,00 грн. В указаній частині позивач (апелянт) незгідний із оскаржуваним рішенням та вважає його незаконним, таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, прийнятим без належного обгрунтування. Враховуючи, що розмір 3 % річних та судового збору, у задоволенні яких судом було відмовлено, є незначним, а також позицію апелянта щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апелянт вважає за необхідне оскаржити рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні усієї суми витрат на правову допомогу.

Апелянт зазначає, що суд, зменшуючи судові витрати позивача на правову допомогу, порушив норму частини 5 статті 126 ГПК України, при цьому суд також порушив принцип диспозитивності господарського судочинства та вийшов за межі заявлених сторонами вимог.

Вказує, що суд дійшов висновку про неспівмірність складності справи та виконаних адвокатом робіт (п.1 ч. 4 ст. 126 ГПК України) з власної ініціативи.

Звертає увагу, що відповідач не скористався своїм правом та не заперечував проти розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 04.06.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі №927/163/19 апеляційну скаргу позивача залишено без руху, з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку.

27.06.2019 від позивача надійшов лист про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого, зокрема, надано оригінал платіжного доручення №4456 від 18.06.2019 про сплату судового збору в розмірі 2881,50 грн.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки позивачем оскаржується в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у справі з ціною позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн.*100 = 192100,00 грн.), колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 12 660,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000147 від 28.03.2017, а саме: пакет п/е 30*50, пакет п/е 26*40, пакет п/е 37*60.

Відповідачем 27.04.2017 було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 6660,00 грн., що підтверджується актом звірки між позивачем та відповідачем, підписаним сторонами.

21.02.2019 відповідачем сплачено позивачу 6660,00 грн. згідно платіжного доручення №8403 від 21.02.2019.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що відповідач оплату товару здійснив з порушенням строків оплати, в зв`язку з чим нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1505,88 грн. інфляційних втрат та 394,68 грн. 3 % річних за загальний період з 28.03.2017 по 20.02.2019.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 ЦК України.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи те, що видаткова накладна №РН-0000147 від 28.03.2017 містить інформацію щодо предмету договору, а саме визначено товар, якій має бути поставлений відповідачем позивачу та ціну товару, то підписання сторонами вказаної видаткової накладної підтверджує укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на те, що товар позивачем було поставлено відповідачу 28.03.2017 згідно видаткової накладної №РН-0000147 від 28.03.2017, відповідач повинен був його оплатити не пізніше 29.03.2017, у зв`язку з чим прострочення оплати мало місце з 30.03.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 27.04.2017 було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 6660,00 грн. та 21.02.2019 відповідачем сплачено позивачу 6660,00 грн. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який построчив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, дійшла висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 393,16 грн. 3 % річних та 1505,88 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача 2500,00 грн. адвокатських витрат, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про їх часткове задоволення в розмірі 1000, 00 грн. з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.12.2018 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Юридичне об`єднання "Феміда" в особі голови об`єднання Гайдак О.В. укладено Договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №04/12-18 від 04.12.2018, за умовами якого адвокатське об`єднання надає юридичні послуги щодо стягнення з відповідача 6660,00 грн. заборгованості за поставку товару.

На підтвердження здійснення оплати адвокатських послуг позивачем долучено до матеріалів справи банківську виписку.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов`язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З наданого позивачем акту приймання - передачі адвокатських послуг за договором №04/12-18 від 04.12.2018 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 1 від 05.02.2019 вбачається перелік послуг, що буди надані адвокатським об`єднанням позивачу, а саме:

- попередня усна консультація щодо вирішення питання стягнення заборгованості з ТОВ "Ресторація Сервіс" (вартість послуг 350, 00 грн.);

- складання та направлення на адресу ТОВ "Ресторація Сервіс" претензії щодо оплати отриманого товару (вартість послуг 500, 00 грн.);

- усна консультація щодо вирішення питання стягнення заборгованості з ТОВ "Ресторація Сервіс" (вартість послуг 350, 00 грн.);

- здійснення розрахунку штрафних санкцій відповідно до ст. 625 ЦК України (вартість послуг 500, 00 грн.);

- складання позовної заяви (вартість послуг 500, 00 грн.);

- виготовлення необхідних копій документів, на підтвердження заявлених вимог (вартість послуг 300, 00 грн.).

Оскільки із доданих документів не можна встановити який перелік послуг (робіт) надав адвокат Гайдак О.В. позивачу, окрім підготування і здійснення розрахунку штрафних санкцій відповідно до ст. 625 ЦК України (вартість послуг 500, 00 грн.), складання позовної заяви (вартість послуг 500, 00 грн.), колегія суддів, керуючись ст. 126 ГПК України, вважає обґрунтованими висновки суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1000, 00 грн.

витрат по сплаті послуг на адвоката в суді першої інстанції.

При цьому виготовлення копій документів не є наданням професійної правничої допомоги.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову, та одночасно стягнення лише 1000,00 грн. витрат по оплаті послуг на адвоката в суді першої інстанції, які є об`єктивно доведеними.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин аргументи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТО ПАК" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/1040/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТО ПАК" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/1040/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 у справі №910/1040/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1040/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко