Постанова

від 21.10.2019 по справі 917/1342/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. Справа № 917/1342/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» (вх. №2930 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.08.2019 у справі №917/1342/19 (прийняту у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Киричук О.А., повний текст ухвали складено 19.08.2019)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Інтерпромбуд» , м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» , Полтавська область, місто Горішні Плавні,

про стягнення 365186,10 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2019 року ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» 365 186,10 грн заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки №419/50110 від 08 серпня 2014 року, з яких: 364 284,47 грн - сума основного боргу, 808,41 грн - сума 3% річних, 93,22 грн - сума пені.

Ухвалою від 05.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

16.08.2019 від ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» надійшла заява про забезпечення позову у справі № 917/1342/19.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.08.2019 у задоволенні заяви ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» про забезпечення позову відмовлено.

Позивач з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках відповідача у розмірі ціни позову 365186,10 грн та судового збору у розмірі 5477,79 грн.

Скарга обґрунтована тим, що жодних дій, спрямованих на погашення боргу відповідачем зроблено не було. Відповідач не звертався з жодними пропозиціями про часткову сплату заборгованості або її реструктуризацію, що в свою чергу свідчить про небажання відповідача сплачувати заборгованість.

15.10.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9743), в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечує. Вважає вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту коштів на рахунках підприємства зайвим, неспівмірним із заявленими позовними вимогами та необґрунтованими.

Учасники провадження у призначене судове засіданні не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи ухвалою суду від 24.09.2019.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи, 08.08.2014 між ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» , постачальником, та ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» , покупцем, укладено договір поставки №419/50110, який підписано сторонами з протоколом узгодження розбіжностей від 29.08.2014. Відповідно до умов даного договору постачальник зобов`язався поставити та передати у визначені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до додатку №1 до договору (з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 29.08.2014) постачальник зобов`язаний поставити та передати покупцеві одну бетонозмішувальну установку МЕКАМІХ-60С вартістю 7 338 414,36 грн з ПДВ.

31.05.2016 позивач поставив відповідачу товар вартістю 9 663 237,22 грн, на підтвердження чого надано видаткову накладну №РН-0000002 та акт приймання-передачі від 31.05.2016 за договором поставки №419/50110 від 08.08.2014.

ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» частково сплатило вартість поставленого товару на суму 9 298 952,75 грн.

31.05.2016 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-000003 на суму 364284,47 грн.

04.07.2018 між сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору поставки, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди, зокрема, про внесення змін та доповнень до п.7 додатку №1 договору, виклавши його в наступній редакції:

В строк до 30.06.2019 покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок постачальника 304284,47 грн в рахунок оплати за поставлений товар.

В строк до 18.09.2018 покупець зобов`язаний підготувати майданчик для проведення постачальником шеф-монтажних робіт, для чого виконати усі вимоги, що викладені у додатку №3 до договору, та направити на адресу постачальника повідомлення про готовність до проведення монтажних, шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Постачальник зобов`язаний провести шеф-монтаж, пусконалагоджувальні роботи товару та навчання працівників, пов`язаних з його обслуговуванням, в 20-ти денний строк з дати отримання повідомлення від покупця.

Після завершення монтажних, шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, навчання працівників покупця стосовно обслуговування товару, покупець зобов`язаний остаточно розрахуватися за поставлений товар шляхом сплати постачальнику залишку вартості товару на протязі 3-х робочих днів з дати підписання сторонами акту пусконалагоджувальних робіт.

У випадку порушення постачальником строку виконання/невиконання шеф-монтажу та пусконалагоджувальних робіт, або невиконання обов`язку щодо навчання працівників покупця стосовно обслуговування товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 60000,00 грн .

08.07.2019 позивачем направлено відповідачу вимогу №01/07-19, відповідно до якої позивач вимагав протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги сплатити заборгованість за договором поставки у розмірі 364284,47 грн.

16.08.2019 до суду від ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» надійшла заява про забезпечення позову у справі № 917/1342/19, в якій позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» у розмірі 365186,10 грн та судового збору у розмірі 5477,79 грн.

Заява обґрунтована тим, що у позові наведені обставини протиправності дій відповідача щодо несплати заборгованості за договором поставки №419/50110 від 08.08.2014, відповідач не звертався з пропозиціями про часткову сплату заборгованості чи про її реструктуризацію, не здійснив ніяких дій, спрямованих на погашення заборгованості. Крім того посилається на те, що у випадку невжиття заходу забезпечення позову відповідач матиме можливість виведення грошових сум на користь третіх осіб задля уникнення виконання зобов`язань за договором поставки №419/50110 від 08.08.2014.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема, у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням, зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, підставами для вжиття судом заходів забезпечення позову є імовірність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, окрім цього, для вжиття заходів забезпечення позову суду необхідно встановити необхідність застосування таких заходів виходячи з принципів розумності, обґрунтованості і адекватності, крім цього, суд повинен встановити зв`язок між наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором поставки.

Підстава позову - неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повної оплати товару.

За замістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Посилання позивача в заяві на те, що відповідач не звертався з пропозиціями про часткову сплату заборгованості чи про її реструктуризацію, не здійснив ніяких дій, спрямованих на погашення заборгованості, свідчить про наявність спору між сторонами та не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.

Крім того, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

Позивачем до заяви не надано доказів, які б мали підтверджувати зазначені в заяві посилання.

Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, тому ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.08.2019 у справі №917/1342/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 254, 273, п.1 ч.1 статті 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 19.08.2019 у справі №917/1342/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 25.10.2019

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова