Постанова

від 03.02.2020 по справі 917/1342/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2020 р. Справа № 917/1342/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Пшець О.В. (адвокат), за ордером та свідоцтвом; Малевка А.О., голова Наглядової ради;

від відповідача - Варавін С.Д. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат , м. Горішні Плавні вх. № 3769 П/З на рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2019 р. у справі № 917/1342/19 (суддя - Киричук О.А., повний текст складено та підписано 25.10.2019 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Інтерпромбуд , м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат , м. Горішні Плавні

про стягнення 365 186,10 грн.

ВСТАНОВИЛА:

29.07.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю ІБК Інтерпромбуд (далі - ТОВ ІБК Інтерпромбуд , позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат (далі - ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат , відповідач) заборгованості в сумі 364 284,47 грн., 3 % річних в сумі 808,41 грн. та пені в сумі 93,22 грн. за договором поставки № 419/50110 від 08.08.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ІБК Інтерпромбуд посилається на те, що відповідач частково оплатив вартість поставленого товару - бетонозмішувальної установки МЕКАМІХ-60С відповідно до етапів розрахунку, визначених договором, проте останній рахунок-фактура залишився ним неоплаченим.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.08.2019 р., яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 р. залишена без змін, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ ІБК Інтерпромбуд про забезпечення позову.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.10.2019 р. позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 304 284,47 грн., 3 % річних в сумі 700,27 грн., пеню в сумі 93,22 грн., судовий збір в сумі 4 576,17 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 897,53 грн.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем товару, проте в межах суми оплати, встановленої додатковою угодою № 4 від 04.07.2018 р. до договору, а не в межах суми, яка відображена у спірному рахунку-фактурі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду у повному обсязі та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

За доводами апеляційної скарги, відповідно до п.1 додатку № 1 (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 29.08.2014 р.) вартість товару становить 7 338 414,36 грн. з ПДВ і сторонами в подальшому не змінювалася, а на момент подання цього позову до суду відповідачем сплачено 9 298 952,75 грн., тобто значно більше, ніж вимагається умовами договору.

Скаржник стверджує, що допущені позивачем порушення (прострочення поставки бетонозмішуючої установки на 1 рік і 25 календарних дні, передача технічної документації не в момент передачі товару, а пізніше - 01.12.2017 р., відсутність заміни неякісних частин товару) унеможливили здійснення монтажу бетонної установки та її використання за призначенням. До того ж, шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи позивачем до цього часу не виконані, акт пусконалагоджувальних робіт сторонами договору не підписаний.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції неправильно визначено правову природу договору та застосовано до нього виключно положення, що стосуються поставки, оскільки договір є змішаним, тому мають бути враховані правові норми, які регулюють відносини підряду.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 р. строк (враховуючи її отримання ТОВ ІБК Інтерпромбуд лише 24.12.2019 р.) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з актом звірки взаємних розрахунків від 18.12.2019 р., який підписаний головними бухгалтерами обох підприємств, а їхні підписи скріплені печатками сторін.

Крім того, 17.01.2020 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2014 року між ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» , як покупцем, та ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» , як постачальником, укладено договір поставки №419/50110, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у визначені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. договору, асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці, визначаються сторонами у додатках, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.4 договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 29.08.2014 р., загальна сума договору складається з сум видаткових документів на фактично поставлений товар та на момент підписання цього договору орієнтовно складає 7 338 414,36 грн., включаючи ПДВ 20 % - 1 223 069,06 грн.

З додатку №1 до договору вбачається, що постачальник зобов`язується поставити та передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар: бетонозмішувальну установку «МЕКАМІХ-60С» .

Відповідно до договору, протоколу узгодження розбіжностей від 29 серпня 2014 року до договору, додаткової угоди №1 до договору, додаткової угоди №3 до договору, оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника таким чином:

1 етап: авансовий платіж в розмірі 30% від загальної вартості товару протягом 5 банківських днів з дати виставлення рахунку;

2 етап: оплата 65% від загальної суми товару здійснюється покупцем постачальнику протягом десяти діб - з 10 по 20 лютого 2015 року пропорційними сумами згідно виставлених постачальником рахунків;

3 етап: оплата 2% від загальної суми здійснюється протягом 10 банківських днів з дати перетину товаром державного кордону України на підставі підтверджуючих документів згідно виставленого постачальником рахунку;

4 етап: оплата 3% від загальної суми здійснюється протягом 5 банківських днів з дати підписання покупцем видаткової накладної та отримання відповідного рахунку.

Оскільки товар, що постачається є імпортним, то його вартість розраховується по формулі з прив`язкою до курсу гривні по відношенню до євро (EUR).

Умовами п. 7.4 договору сторонами встановлено, що в разі прострочення покупцем термінів оплати товару, згідно додатку № 1 до договору, останній виплачує пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення від суми несплаченого в строк товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на такий період.

Відповідно до п.9.1. договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п.9.2. договору, строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2014 року.

Умовами п.9.3 договору сторонами погоджено, що після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгованим до 31.12.2015, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону за один місяць, або виступити з пропозицією про укладання нового договору.

Додатковою угодою №1 до договору сторони дійшли згоди п.9.2. та п. 9.3. договору викласти в наступній редакції:

«п. 9.2.: строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2015 року;

п. 9.3: після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається пролонгованим до 31.12.2016, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону за один місяць, або виступити з пропозицією про укладання нового договору.»

Аналогічна редакція п. 9.3 договору викладена сторонами й у додатковій угоді №2 від 31.12.2015 до договору.

За видатковою накладною № РН-0000002 від 31 травня 2016 року позивач поставив відповідачеві бетонозмішувальну установку «МЕКАМІХ-60С» вартістю 9 663 237,22 грн.

Крім того, сторонами також складено акт приймання-передачі від 31.05.2016 р. до договору, згідно з яким товар переданий повністю відповідно до умов договору, та прийнятий з урахуванням рекламаційних зауважень, викладених у додатку № 1 до цього акту-приймання-передачі.

Щодо виявлених недоліків при прийманні-передачі товару сторонами зазначено наступне:

- шляхом візуального огляду бетонозмішувальної установки, яка перебуває в демонтованому стані, комісія виявила невідповідність упаковки товару. Заводська упаковка сендвіч-панелей відсутня, не забезпечує їх схоронність під час перевезення всіма видами транспорту. На поставленому товарі відсутнє маркування, в якому є всі необхідні дані про товар, постачальника, наявність або відсутність транспортних обмежень та можливість ідентифікації товару. Маркування тари повністю відсутнє, та будь-яка можливість ідентифікації вмісту на відповідність заявленій комплектації, технічним вимогам, є неможливою;

- відсутній технічний паспорт бетонозмішувальної установки та документ, підтверджуючий якість від заводу-виробника;

- є пошкодження, дефекти сендвіч-панелей та невідповідність технічним параметрам згідно з наданими постачальником документами (деформація елементів замків, пошкодження лакофарбових покриттів, відслоювання на металевих листах від утеплювача, локальні сколи, сліди іржі).

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує того, що відповідачем було частково сплачено вартість поставленого товару відповідно до етапів розрахунку, встановлених договором.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» здійснювало оплати за поставлений товар відповідно до етапів розрахунку, встановлених договором, а саме:

перший платіж на суму 2 266 023,23 грн. (в т.ч. ПДВ 377670.54 грн.) здійснено відповідачем 02.09.2014р. згідно з рахунком № СФ-0000070 від 02.09.14р. (платіжне доручення від 02.09.14р. №8671 ).

другий платіж на суму 900 730,79 грн. (в т.ч. ПДВ 150121.80 грн.) здійснено відповідачем 10.02.15р. згідно з рахунком № СФ-00095 від 10.02.15р. (платіжне доручення від 10.02.2015 №1230).

третій платіж на суму 904 709,06 грн. (в т.ч ПДВ 150784.84 грн.) здійснено відповідачем 12.02.15р. згідно з рахунком №СФ-00096 від 11.02.15р. (платіжне доручення від 12.02.15 №1260).

четвертий платіж на суму 4 984 952.93 (в т.ч ПДВ 830825.49 грн.) здійснено відповідачем 12.03.15р. згідно з рахунком №СФ-00114 від 12.03.15р. (платіжне доручення від 12.03.15 №3).

п`ятий платіж на суму 242 536.74 грн. (в т.ч. ПДВ 40422,79 грн.) здійснено відповідачем 30.05.16р. згідно з рахунком №0ф-0000002 від 30.05.16 (платіжне доручення від 30.05.16 №2988).

Таким чином, відповідач на підставі рахунків-фактур сплатив загалом 9 298 952,75 грн. вартості товару.

31 травня 2016 року ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» виставлено ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» рахунок-фактуру № СФ-000003 від 31 травня 2016 року на суму 364 284,47 грн., який залишився відповідачем неоплаченим.

04 липня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору (т.1, а.с. 46), якою сторони дійшли згоди про внесення змін та доповнень до пункту 7 додатку №1 до договору, виклавши його в наступній редакції:

«В строк до 30.06.2019 року покупець зобов`язаний сплатити на поточний рахунок постачальника 304 284,47грн. в рахунок оплати за поставлений товар.

В строк до 18.09.2018 року покупець зобов`язаний підготувати майданчик для проведення постачальником шеф-монтажних робіт, для чого виконати усі вимоги, що викладені у додатку №3 до договору, та направити на адресу постачальника повідомлення про готовність до проведення монтажних, шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Постачальник зобов`язаний провести шеф-монтаж, пусконалагоджувальні роботи товару та навчання працівників, пов`язаних з його обслуговуванням, в 20-ти денний строк з дати отримання повідомлення від покупця.

Після завершення монтажних, шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, навчання працівників - покупця стосовно обслуговування товару, покупець зобов`язаний остаточно розрахуватися за поставлений товар шляхом сплати постачальнику залишку вартості товару на протязі 3-х робочих днів з дати підписання сторонами акту пусконалагоджувальних робіт.

У випадку порушення постачальником строку виконання/невиконання шеф-монтажу та пусконалагоджувальних робіт, або невиконання обов`язку щодо навчання працівників покупця стосовно обслуговування товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень.»

Всі інші умови договору, що не зазначені і не змінені, цією додатковою угодою залишаються без змін, і сторони підтверджують їх обов`язковість.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат » в порушення строків, визначених додатковою угодою №4 від 04 липня 2018 року до договору поставки, не було підготовлено майданчик для проведення шеф-монтажних робіт та не сплачено ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» заборгованість у розмірі 364 284,47 грн.

Відповідачем надано до відзиву на позов лист № 1758/05-18 від 16.05.2018 р., адресований позивачеві, в якому він зазначив, що:

- незважаючи на чисельні нагадування, ТОВ ІБК Інтерпромбуд не вжило жодних заходів щодо заміни неякісних сендвіч-панелей та щодо поставки 9 сендвіч-панелей належної довжини для повного комплекту бетонозмішувальної установки, що не дозволяє розпочати дії по монтажу установки;

- позивач не надав своєчасно відповідачу креслення та іншу технічну документацію на бетонозмішувальну установку, що унеможливило проведення робіт щодо будівництва майданчика розташування бетонозмішувальної установки та її монтаж;

- у випадку неотримання до кінця травня 2018 року від позивача прийнятних для підприємства пропозицій щодо заміни неякісних сендвіч-панелей належної довжини, відповідач розглядатиме питання відмови від договору з вимогою повернення раніше сплачених коштів з урахуванням компенсації, визначеної ст. 625 ЦК України.

Доказів відмови від договору відповідачем суду апеляційної інстанції не надано.

08 липня 2019 року ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» звернулося до ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 364 284,47 грн. протягом трьох днів з моменту отримання вимоги.

У відповідь листом № 2436/07-19 від 29.07.2019 р. відповідач повідомив позивача про те, що:

- при прийманні бетонозмішувальної установки було виявлено недоліки поставленого товару щодо якості та комплектності (додаток № 1 до акту приймання-передачі від 31.05.2016 р.), проте позивач не вжив жодних заходів щодо заміни неякісних сендвіч-панелей та щодо поставки 9 сендвіч-панелей належної довжини для повного комплекту бетонозмішувальної установки;

- станом на 25.07.2019 р. монтажні, шеф-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, навчання працівників покупця стосовно обслуговування товару не розпочиналися, акт пусконалагоджувальних робіт сторонами не підписаний, відповідно, відсутні підстави для остаточного розрахунку за поставлений товар;

- станом на 25.07.2019 р. майданчик для проведення постачальником шеф-монтажних робіт підготовлений відповідно до вимог, що викладені у додатку № 3 до договору.

У запереченнях на відповідь на відзив ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат стверджує, що у зв`язку з простроченням поставки бетонозмішувальної установки та несвоєчасним переданням технічної документації керівництво комбінату прийняло рішення щодо використання земельної ділянки, відведеної під будівництво даного обладнання під інші проекти, відтак відповідач був позбавлений можливості з 04.07.2018 р. (дата укладання додаткової угоди № 4 до договору) по 18.09.2018 р. (кінцевий термін для надання покупцем майданчика) здійснити відведення необхідної для будівельного майданчика земельної ділянки.

Також відповідач посилається на те, що для виконання зобов`язань за додатковою угодою №4 від 04.07.2018 р. до договору він уклав договір підряду № 294/51000 з ТОВ Феррострой , яким будівельні роботи були виконані до 25.07.2019 р.

У зв`язку з цією обставиною, відповідач, за його доводами, був вимушений надати дозвіл підряднику - ТОВ Феррострой , що здійснює роботи по монтажу бетонозмішувальної установки, про залучення для проведення шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт третьої особи - представників виробника даного обладнання на умовах договору підряду № 294/51000 від 15.07.2019 р.

У цих запереченнях на відповідь на відзив відповідач також зауважив, що має намір пред`явити позивачу позов про стягнення збитків, понесених внаслідок оплати вартості пусконалагоджувальних робіт за договором підряду № 294/51000 з ТОВ Феррострой , а через те, що такі роботи виконувалися не підрядником, а третьою особою (представниками компанії-виробника обладнання), тому для визначення розміру збитків відповідачу необхідний час для отримання копії акту приймання-передачі виконаних робіт, оскільки умовами договору підряду вартість такого виду робіт не була окремо визначена.

Жодного доказу на підтвердження викладених обставин відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при визначенні суми заборгованості слід враховувати умови додаткової угоди № 4 від 04.07.2018 р. до договору, в якій сторонами погоджено здійснення відповідачем наступного платежу в строк до 30.06.2019 р. та на суму 304 284,47 грн., а тому виставлення позивачем рахунку-фактури на більшу суму є безпідставним, з огляду на відсутність інших угод сторін.

Крім того, зі змісту даної додаткової угоди вбачається, що платіж у сумі 304 284,47 грн. не є останнім, оскільки покупець зобов`язаний остаточно розрахуватися за поставлений товар після завершення монтажних, шеф-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та навчання працівників позивача.

Доказів відмови від договору, про що йдеться у листі ТОВ Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат № 1758/05-18 від 16.05.2018 р. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Надані позивачем акти звірення розрахунків станом на 31.10.2018 р. та на 01.12.2019 р., за якими у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість в сумі 364 284,47 грн. не можуть бути підставою для здійснення остаточних розрахунків за поставлений товар через те, що, по-перше, ці документи не є первинними у розумінні вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а по-друге, не змінюють договірні умови щодо строків оплати товару.

Отже, доказів погашення заборгованості в сумі 304 284,47 грн. у добровільному порядку відповідач господарському суду не надав, тому суд першої інстанції на законних підставах задовольнив позовні вимоги в цій частині та правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу в сумі 60 000,00 грн., оскільки в цій частині вартості товару строк оплати є таким, що не настав.

Тобто, сторонами не складений акт пусконалагоджувальних робіт згідно з додатковою угодою № 4 до договору.

Щодо доводів апеляційної скарги враховується наступне.

Посилання скаржника на те, що у протоколі розбіжностей ціну товару визначено у розмірі 7 338 414,36 грн., а ним сплачено більше 9 мільйонів, у зв`язку з чим має місце переплата, не приймаються до уваги, оскільки умовами договору визначено, що ціна не є твердою та вираховується за формулою відносно коливання курсу євро, а за видатковою накладною № РН-0000002 від 31.05.2016 р. відповідачем прийнята бетонозмішуюча установка вартістю 9 663 237,22 грн. У випадку незгоди з ціною товару відповідач мав право врегулювати це питання, зокрема, шляхом повернення товару позивачеві.

Крім того, відповідачем сплачено майже всю вартість поставленого товару, що свідчить про його погодження із ціною у попередні періоди, в які ним здійснювалися поетапні оплати.

Твердження про те, що позивачем так і не була проведена заміна неякісних і некомплектних частин бетонозмішуючої установки, що унеможливило її монтаж та використання також не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано належних доказів істотності виявлених недоліків, через які поставлений товар непридатний для використання. Спір щодо якості товару чи його комплектності між сторонами відсутній.

Доводи скаржника про прострочення позивачем поставки та передачі технічної документації відхиляються за безпідставністю через те, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом, на його думку, порушених прав та законних інтересів з позовом про спонукання позивача виконати зобов`язання за договором належним чином.

Крім того, умовами п. 5.11 договору сторонами визначений вичерпний перелік документів, які підлягаю передачі постачальником покупцеві разом з товаром і креслення з місцями підключення, інша технічна документація до цього переліку не включені.

Також і у додатковій угоді № 1 до договору в переліку документів, що надаються разом з товаром, спірні документи не значаться.

Крім того, відповідних доказів передачі згаданих документів постачальником саме 01.12.2017 р. скаржник до матеріалів справи не надав.

Відповідачем не було підготовлено майданчик у визначений додатковою угодою № 4 від 04.07.2018 р. строк - до 18.09.2018 р., чим порушено своє зобов`язання. До того ж, відповідач мав надіслати позивачу відповідне повідомлення, яке викладене ним лише у листі-відповіді 2436/07-19 від 29.07.2019 р. на вимогу позивача про сплату заборгованості, тобто, майже через рік.

Посилання скаржника на неможливість підготовки майданчика через відведення земельної ділянки під інші проекти не може бути прийнято до уваги, оскільки за приписами ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на відсутність відповідних доказів на підтвердження обставин, викладених у запереченнях на відповідь на відзив щодо укладання договору підряду з контрагентом відповідача, залучення третьої особи для проведення шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, понесення збитків внаслідок цього та намір пред`явити позивачеві позов про стягнення цих збитків, а також з огляду на відсутність доказів відмови від договору поставки доводи скаржника про невиконання позивачем зазначених робіт та непідписання сторонами згаданого акту також відхиляються за недоведеністю.

Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції неправильно визначено правову природу договору та застосовано до нього виключно положення, що стосуються поставки, в той час як договір є змішаним, тому мають враховуватися правові норми, які регулюють відносини підряду судовою колегією оцінюються критично.

Дійсно, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним:

- в частині поставки позивачем бетонозмішуючої установки договір містить елементи договору поставки;

- в частині виконання монтажних, шеф-монтажних та пусконалагоджувальних робіт - елементи договору підряду.

Проте, спір у справі стосується заборгованості за поставлений товар, яка залишилася відповідачем неоплаченою, тому місцевим господарським судом надано належну правову оцінку правовідносинам сторін із застосуванням цивільного законодавства, що регулює відносини поставки.

З огляду на прострочення відповідачем оплати заборгованості позивачем нараховано 3 % річних з 02.07.2019 р. по 29.07.2019 р. в сумі 808,41 грн. та пеню на підставі п.7.4 договору за той самий період в сумі 93,22 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язань.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 700,27 грн. та пені в сумі 93,22 грн.

У позовній заяві зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складаються з судового збору у розмірі 5 477,79 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 19 000 гривень.

17.10.2019 р. позивачем подано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 31 000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом даної справи у суді першої інстанції в розмірі 31 000,00 грн. ним до матеріалів справи надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 24.07.2019 № 24/07/19;

- копію договору про надання правової допомоги від 20.09.2019 № 09/19;

- копію додаткової угоди від 29.07.2019 №1;

- копію додаткової угоди від 23.09.2019 №1;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 09.10.2019 №1 (згідно договору №24/07/19 від 24.07.2019);

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 09.10.2019 №1 (згідно договору №9/19 від 23.09.2019);

- копію рахунку від 09.10.2019 №1 (згідно договору №24/07/19 від 24.07.2019);

- копію рахунку від 09.10.2019 №1 (згідно договору №9/19 від 23.09.2019);

- копію квитанції №6 від 16.10.2019 на суму 17 000,00 грн.;

- копію квитанції №7 від 16.10.2019 на суму 14 000,00 грн.,

- Ордери на надання правової допомоги, копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, з яких вбачається наступне.

24.07.2019 р. ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» укладено договір про надання правової допомоги №24/07/19 з Адвокатським бюро «ПШЕЦЬ ОЛЕКСАНДР» , до якого 29.07.2019 р. укладено додаткову угоду № 1, за умовами якої загальна сума винагороди за надання правової допомоги становить 17 000,00 грн. за витрачений час та фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором.

09.10.2019 р. ТОВ ІБК Інтерпромбуд та Бюро складено акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору.

Додаткова угода та акт приймання-передачі до договору містять посилання на номер справи 917/1342/19, що доводить надання правової допомоги саме в межах цієї справи.

У подальшому для здійснення представництва своїх інтересів у суді позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 20.09.2019 р. №09/19 з адвокатом Саланською Ілоною Любомирівною.

23.09.2019 р. сторонами цього договору укладено додаткову угоду № 1 до нього, за умовами якої загальна сума винагороди за надання правової допомоги становить 14 000,00 грн. за витрачений час та фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором.

09.10.2019 р. ТОВ ІБК Інтерпромбуд та адвокатом Саланською І.Л. складено акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору.

Додаткова угода та акт приймання-передачі до договору містять посилання на номер справи 917/1342/19, що доводить надання правової допомоги саме в межах цієї справи.

Згаданими квитанціями доведений факт оплати позивачем наданих послуг на суму 17 000,00 грн. та 14 000,00 грн., відповідно.

На стадії апеляційного провадження позивачем також заявлено про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

На підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн. ним до матеріалів справи надано:

- договір № 24/07/19 від 24.07.2019 р. про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «ІБК Інтерпромбуд» та Адвокатським бюро «ПШЕЦЬ ОЛЕКСАНДР» ;

- додаткову угоду № 2 від 17.12.2019 р. до договору, за умовами якої вартість наданих Бюро послуг складає 8 000,00 грн.;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 08.01.2020 р. до договору на суму 8 000,00 грн.;

- квитанцію № 2 від 14.01.2020 р. на суму 8 000,00 грн., що свідчить про здійснення позивачем оплати цих послуг;

- ордер серії ЗП № 68039 від 17.12.2019 р.

Додаткова угода та акт приймання-передачі до договору містять посилання на номер справи 917/1342/19, що доводить надання правової допомоги саме в межах цієї справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, згідно з ч.4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім того, судова колегія зауважує, що відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, необхідно брати до уваги наступне:

- відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

- відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Наразі, пропорційність є складовим елементом закріпленого ст.8 Конституції України принципом верховенства права, якому за змістом ч.1 ст.11, ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України має відповідати будь-яке судове рішення, тоді як покладання на сторону тягарю компенсації неспівмірного розміру понесених іншою стороною витрат на оплату послуг адвоката є несумісним із визначеним ч.1 ст.2 цього Кодексу завданням господарського судочинства, адже матиме фактичний наслідок, тотожний до накладання штрафу.

В апеляційній скарзі відповідачем не наведено доводів щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, із складністю справи, витраченим часом адвокатом тощо, відповідного клопотання про зменшення розміру цих витрат ним не заявлялося.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження неспівмірності згаданих витрат, понесених позивачем під час апеляційного провадження, та не заявлено про зменшення їх розміру.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, що сама по собі відсутність цих заперечень не звільняє суд від обов`язку із забезпечення дотримання вимог щодо пропорційності.

За вимогами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати (за винятком судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено вище, витрати на професійну правничу допомогу законодавцем віднесено до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розглянувши надані позивачем докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 31 000,00 грн. та 8 000,00 грн., відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, є доведеним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним під час розгляду справи судом першої інстанції в сумі 25 897,53 грн., а під час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному провадженні - 8 000,00 грн., оскільки суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Крім цього, за приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 31.10.2019 р. у справі № 917/1342/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат (39802, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Будівельників, будинок 15, код ЄДРПОУ 35713283) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІБК Інтерпромбуд (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, будинок 6А, код ЄДРПОУ 36911453) 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 04.02.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка