Рішення

від 16.10.2019 по справі 909/749/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/749/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В.,

секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради

про стягнення заборгованості в сумі 346112 грн.

за участю:

від позивача: Єгоров Валерій Сергійович

від відповідача: ОСОБА_1

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із позовною заявою до Комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради про стягнення 346112 грн, з яких 71812 грн 58 к. -пені, 20583 грн 19 к. - 3% річних та 253716 грн 24 к. - інфляційних втрат.

Вирішення судом процесуальних питань.

22.07.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання по справі на 11.09.2019 (ухвала від 22.07.2019), яке суд постановив відкласти на 23.09.2019 (ухвала від 11.09.2019).

07.05.2019 суд постановив продовжити підготовче провадження строком на 30 днів до 06.06.2019 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 30.05.2019 (ухвала від 07.05.2019).

05.08.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№13479/19). Від представника позивача надійшла відповідь на відзив (від 04.09.2019 вх.№15063/19), які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

23.09.2019 суд постановив підготовче провадження у справі закрити, розгляд справи по суті призначити на 16.10.2019.

В судовому засіданні 16.10.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов»язання щодо оплати прийнятого природного газу в строки, передбачені договором купівлі-продажу природного газу №438/14-БО-15 від 20.11.2013 (з додатковими угодами до нього), внаслідок чого позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу 20583 грн 19 к. - 3% річних та 253716 грн 24 к. - інфляційних втрат та на підставі п.7.2. договору - пеню в розмірі 71812 грн 58 к. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 549, 625, 655 ЦК України та 216 , 230, 231 ГК України.

У відповіді на відзив зазначив, що застосування Закону № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" ( далі - Закону № 1730) до спірних правовідносин, зокрема, положень частини третьої статті 7 цього Закону є неправомірним, оскільки вважає, що вони застосовуються лише до підприємств, які включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, визначеній цим Законом. Відповідач не включений до цього реєстру, тому до спірних правовідносини цей Закон не може застосовуватися.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Заперечення відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, де зазначив, що відповідач розрахунок за спожитий природний газ провів в повному обсязі 15 травня 2015 року, тобто до набрання чинності Закону України N 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", а тому підстави для стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №438/14-БО-15 від 20.11.2013 відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі та просив суд в позові відмовити.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом цього спору є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку із порушенням строків оплати отриманого за договором купівлі-продажу природного газу.

Комунальне підприємство "Теплосервіс" Калуської районної ради, відповідно до даних витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідач не включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

20.11.2013 АТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплосервіс" (покупець) уклали договір №438/14-БО -15 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2).

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 550 тис. куб. м.

Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.2 за 1000 куб. м природного газу покупець сплачує 3823 грн 78 к., крім того ПДВ - 17% - 650 грн 04 к., всього з ПДВ - 4473 грн 82 к.

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторони уклали ряд додаткових угод, внесли зміни до договору, якими змінили ціну газу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня по квітень та в жовтні 2014 року природний газ на загальну суму 684806 грн 39 к., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, копії яких приєднані до матеріалів справи. Акти підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив остаточний розрахунок за отриманий газ з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору. Остаточний розрахунок за газ, отриманий за період з лютого по квітень та в жовтні 2014 року проведений відповідачем 15.05.2015.

Вказані обставини не заперечуються обома сторонами.

За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ (до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) позивачем заявлені до стягнення на підставі п. 7.2 договору та ч.2 ст. 625 ЦК України - 71812 грн 58 к. - пені, 20583 грн 19 к. - 3% річних та 253716 грн 24 к. - інфляційних втрат. Нарахування проведені помісячно, за кожен місяць окремо, пеня нарахована в межах 6-місяцого строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов`язання позивач передав у власність відповідача природний газ, який останній оплатив із порушенням, визначених в укладеному між сторонами договорі строків.

Разом з тим, 30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII, який прийнято з метою забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення та яким визначено процедуру врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії перед постачальниками природного газу та електричної енергії.

Згідно з ст. 1 цього Закону процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. До заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, належить кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу - Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірньою компанією "Газ України" теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 3 Закону № 1730-VIII визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Як встановлено судом, відповідач до такого реєстру не включений.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII встановлено, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16, від 22.03.2018 у справі № 914/123/17, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 14.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 17.04.2018 у справі № 54/298-07, від 20.04.2018 у справі № 917/2581/15, від 24.04.2018 у справі № 914/3158/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справах № 920/1060/16 і № 914/102/17, від 04.05.2018 у справі № 922/1109/15, від 11.05.2018 у справі № 15/5005/153/2012, від 15.05.2018 у справі № 908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 30.05.2018 у справах № 904/11214/16, № 904/10733/16 і 908/2055/17, від 06.06.2018 у справі № 904/10292/17, від 14.06.2018 у справі № 914/4134/15, від 25.07.2018 у справах № 910/15874/13 і № 910/23017/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновок суду.

Суд встановив, що 15.05.2015 відповідач повністю погасив заборгованість за природний газ, поставлений йому позивачем у 2014 році, тобто відповідач виконав своє зобов"язання по оплаті до набрання чинності Законом № 1730-VIII. Отже, з дня набрання чинності названим Законом (з 30.11.2016) не підлягали нарахуванню пеня, інфляційні нарахування та 3% річних на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом № 1730-VIII, а нараховані неустойка (пеня), інфляційні нарахування та 3% річних підлягали списанню без процедури включення відповідача в реєстр.

Відтак, позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних неправомірно, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" не належать до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 5192 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) до Комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради (вул. Каракая, 25, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300, код 34160263) про стягнення заборгованості в сумі 346 112 грн відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.10.2019

Суддя Т. В. Максимів