Постанова
від 13.02.2020 по справі 909/749/19
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. Справа №909/749/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Хабіб М.І.,

секретар судового засідання Гураль К.О.

за участю представника позивача адвоката Конопліцького І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуАкціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2019 року (суддя Максимів Т.В., повний текст складено 25 жовтня 2019 року) у справі №909/749/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради про стягнення заборгованості в сумі 346112 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (АТ "НАК"Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради (КП "Теплосервіс") про стягнення 346112 грн, з яких на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 20583,19 грн - 3% річних та 253716,24 грн - інфляційних втрат та на підставі п.7.2. договору - пеню в розмірі 71812,58 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу, одержаного за договором купівлі-продажу природного газу від№438/14-БО-15 від 20.11.2013 (з додатковими угодами до нього). Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 549, 625, 655 ЦК України та 216 , 230, 231 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що розрахунок за спожитий природний газ провів в повному обсязі 15 травня 2015 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", а тому вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №438/14-БО-15 від 20.11.2013.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що застосування частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин є неправомірним, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, визначеній цим Законом.

Господарський суд Івано-Франківськоїобласті 16 жовтня 2019 року у справі № 909/749/19 у позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплосервіс" Калуської районної ради про стягнення заборгованості в сумі 346 112 грн відмовив.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач отриманий від позивача природний газ використовував виключно для виробництва теплової енергії згідно п.1.2. договору; видами діяльності відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; відповідач є суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана, в тому числі, з виробництвом теплової енергії; відповідач належить до підприємств, на відносини із врегулювання заборгованості яких поширюється дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ; 15.05.2015 відповідач повністю погасив заборгованість за природний газ, поставлений йому позивачем у 2014 році, тобто відповідач виконав своє зобов`язання по оплаті до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії"(надалі - Закон),тому нараховані неустойка (пеня), інфляційні нарахування та 3% річних підлягали списанню без процедури включення відповідача в реєстр. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій у відповідності до положень ч. 3 ст. 7 цього Закону.

02 грудня 2019 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2019 року у справі №909/749/19.

Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача. Вважає рішення винесеним з порушенням норм матеріального права, Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", ст.1, 74, 76, 77, 86, 236, 238 ГПК України без дослідження усіх істотних обставин справи. Вказує на те, що Законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, зокрема учасниками процедури списання заборгованості, яка включає у себе і списання заборгованості, є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, які включені до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Крім того, є перелік документів, які додаються для включення у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Матеріали справи не містять доказів включення відповідача до цього реєстру, тому до спірних правовідносини цей Закон не може застосовуватися. Суд не зазначив на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, тому списання заборгованості на підставі частини 3 статті 7 зазначеного Закону є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог - незаконною.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд, розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача і вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Згідно з матеріалами справи АТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплосервіс" (покупець) 20.11.2013 уклали договір №438/14-БО -15 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2).

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 550 тис. куб. м.

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У подальшому сторони уклали додаткові угоди до договору, якими змінили ціну газу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня по квітень та в жовтні 2014 року природний газ на загальну суму 684806,39 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу підписаними сторонами та скріпленими печатками.

Відповідач здійснив остаточний розрахунок за отриманий газ з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору. Остаточний розрахунок за газ, отриманий за період з лютого по квітень та в жовтні 2014 року проведений відповідачем 15.05.2015.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю, що не заперечуються обома сторонами.

Оскільки зобов`язання з оплати природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням строків оплати, встановлених п. 6.1. договору, на прострочену суму позивач нарахував на підставі п. 7.2 договору 71812,58 грн пені, а на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 20583,19 грн - 3% річних і 253716,24 грн - інфляційних втрат. Нарахування проведені помісячно, за кожен місяць окремо, пеня нарахована в межах 6-місяцого строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції встановив, що Комунальне підприємство "Теплосервіс" Калуської районної ради, відповідно до даних витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. (а.с.48-49).

Разом з цим, відповідач не включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом цього спору є вимога позивача про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку із порушенням строків оплати отриманого за договором купівлі-продажу природного газу, призначеного

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 (надалі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (надалі - Закон), реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

За змістом статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" установлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд дотримується правової позиції про те, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії і застосування приписів цієї норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини 3 статті 7 цього Закону (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі №905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18,від 01.04.2019 у справі №922/2784/18, від 10.06.2019 у справі №904/4592/18, від 18.09.2019 у справі №920/102/19, від 31.10.2019 у справі №906/143/19, від 20.11.2019 у справі №926/34/19).

У Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (№1005570605, стор. 2 з 6 ) вказано про те, що Комунальне підприємство "Теплосервіс" Калуської районної ради (ідентифікаційний код 34160263) є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є (код КВЕД 35.30) постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. (а.с.48-49).

Також, у пункті 1.2 договору купівлі-продажу природного газу №438/14-БО-15 від 20.11.2013 сторони передбачили, що проданий за цим договором газ, використовується КП "Теплосервіс" виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (а.с.18).

Позивач не назвав і у матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем пункту 1.2 договору купівлі-продажу природного газу №438/14-БО-15.

Отже, відповідач є суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з виробництвом теплової енергії. Придбаний у позивача за договором купівлі-продажу №438/14-БО-15 природний газ відповідач використовував згідно з умовами п.1.2 договору.

Наявними у справі доказами підтверджено, і сторони не заперечують, факт погашення відповідачем заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №438/14-БО-15 у повному обсязі 15 травня 2015 року, тобто, до дати набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (30 листопада 2016 року).

Викладене спростовує доводи скаржника про відсутність у суду першої інстанції підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії через невключення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого і законного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідно до положень Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, та погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягали списанню з дня набрання чинності цим Законом.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене з дотриманням вимог законодавства та з повним дослідженням обставин і матеріалів, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 16 жовтня 2019 року у справі №909/749/19 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2019 року у справі №909/749/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Судові витрати покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2020 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Суддя М.І. Хабіб

Дата ухвалення рішення13.02.2020
Оприлюднено27.02.2020

Судовий реєстр по справі —909/749/19

Ухвала від 11.09.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Баранець О.М.

Ухвала від 19.05.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Баранець О.М.

Постанова від 13.02.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Гриців Віра Миколаївна

Ухвала від 11.01.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Гриців Віра Миколаївна

Ухвала від 23.12.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Гриців Віра Миколаївна

Ухвала від 05.12.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Гриців Віра Миколаївна

Рішення від 16.10.2019

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Максимів Т. В.

Ухвала від 23.09.2019

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Максимів Т. В.

Ухвала від 11.09.2019

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Максимів Т. В.

Ухвала від 11.09.2019

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Максимів Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні