Рішення

від 24.10.2019 по справі 918/561/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/561/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО ТРЕЙД"

до відповідача 2: ОСОБА_1

про стягнення в сумі 333 333,33 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача 1: не з`явився;

Від відповідача 2: не з`явився;

ОПИС СПОРУ

Акціонере товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО ТРЕЙД" та до відповідача 2: ОСОБА_1 про солідарне стягнення в сумі 333 333,33 грн. заборгованості за кредитом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО ТРЕЙД" не виконало зобов`язань, прийнятих за умовами заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", яка разом із вказаними Умовами, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua складають договір банківського обслуговування № б/н від 27 вересня 2018 року, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість яка станом на час звернення з позовом становить 333 333,33 грн.

Крім позивач зазначає, що згідно договору поруки №POR1537867245489 від 25 вересня 2018 року, ОСОБА_1 виступив поручителем за виконання боржником - зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом.

Позивач вважає, що в силу закону та договору, у останнього виникло право на солідарне стягнення з відповідачів - з позичальника та поручителя, неповернутої суми кредиту за кредитним договором.

Відповідач не навів суду своєї позиції щодо пред`явленого позову.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 17 вересня 2019 року відкладено підготовче засідання на 08 жовтня 2019 року.

02 жовтня 2019 року представник відповідача 1 був ознайомлений з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24 жовтня 2019 року.

Представник позивача в судовому засідання не з`явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

27 вересня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО ТРЕЙД" (відповідач 1, клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - заява). Відповідно до цієї заяви відповідач - 1 приєднався до розділу 3.2.8. умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - умов), що розміщені на сайті ПриватБанку http://privatdank.ua.

Пунктом 3.2.8.1. умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ" (далі заява), а також в системі Приват 24.

Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі - НБУ), які регулюють кредитні відносини.

Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50 000 до 1 000 000 грн. (п. 3.2.8.2. умов).

За змістом пункту 3.2.8.3.1 умов, повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.

Пунктом 3.2.8.3.1.3. умов передбачено, що клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. умов клієнт взяв на себе зобов`язання оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Пунктом 1.3. заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців з моменту видачі коштів.

Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, передбачено адаптований графік (на вибір клієнта та за узгодженням з банком) (п. 1.5. заяви).

Згідно з пункту 1.6. заяви, у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, визначених в п. 1.4. сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. умов та правил надання банківських послуг.

27 вересня 2018 року на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок Відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку, яка наявна в матеріалах справи.

Спір виник внаслідок того, що Відповідач - 1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав не повернув кредитні кошти в сумі 333 333,33 грн. у передбачений договором термін та не сплатив.

Доказів погашення заборгованості відповідачем 1 не надано.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як встановив суд, між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із виконанням зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо, а також правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями, що виникли внаслідок забезпечення кредитного договору шляхом укладення договору поруки.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд встановив, що 27 вересня 2018 року відповідачем 1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету - заяву про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ". Відповідно до цієї заяви відповідач - 1 приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Умов), що розміщені на сайті ПриватБанку http://privatdank.ua.

Таким чином 27 вересня 2018 року між відповідачем 1 та позивачем було укладено кредитний договір №б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та відповідачем 1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами кредитний договір № б/н від 27 вересня 2018 року, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановив суд, відповідач 1 прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим, у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 333 333,33 грн.

Під час розгляду цієї справи суд також встановив, що 25 вересня 2018 року між АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №POR1537867245489 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО ТРЕЙД" (боржник) зобов`язань за угодами приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно угоди 1 - 1,8% від суми кредиту щомісяця;

- за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.8.5.3. угоди 1 - 4,0% від суми кредиту щомісяця;

б) кредиту в розмірі, що вказаний у угоді 1.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з пп. 2.1.2. договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за "угодою 1", незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З матеріалів справи видно, що 18 липня 2019 року позивач направив відповідачам повідомлення про наявність заборгованості.

На момент розгляду справи ні позичальник, ні поручитель заборгованість перед кредитором в повному обсязі не сплатили.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, прийшов до висновку, що вказаний розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 333 333,33 грн. заборгованості за кредитом є обгрунтованими.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 333 333,33 грн. заборгованості за кредитом.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 5 000,00 грн. підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО ТРЕЙД" (35109, Рівненська область, Млинівський район, с.Береги, вул. Молодіжна 41, код ЄДРПОУ 40469222) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 333 333 (триста тридцять три тисячі триста тридцять три) грн. 33 коп. заборгованості за кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО ТРЕЙД" (35109, Рівненська область, Млинівський район, с.Береги, вул. Молодіжна 41, код ЄДРПОУ 40469222) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору

Позивач (стягувач): Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО ТРЕЙД" (35109, Рівненська область, Млинівський район, с.Береги, вул. Молодіжна 41, код ЄДРПОУ 40469222).

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Суддя Качур А.М.