Постанова

від 22.10.2019 по справі 806/1292/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №806/1292/16

адміністративне провадження №К/9901/24730/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 (суддя Семенюк М.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (головуючий суддя Зарудяна Л.О., судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі №806/1292/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Біо мед скло" звернулось до адміністративного суду з позовом до Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2016, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України, зокрема, товариством безпідставно використано від`ємне значення за лютий 2015 року в частині фінансово-господарських операцій з ТОВ "Укрсклоресурс" та з ТОВ "Ерем" по операціях з придбання склобою та його перевезення. Доводами касаційної скарги вказано обставини, встановлені у акті перевірки. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що висновки, викладені в них не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу акт попередньої перевірки в частині фінансово-господарських операцій з ТОВ "Укрсклоресурс", за наслідками проведення якої податкові повідомлення-рішення прийняті не були. Крім того, як вбачається з акту перевірки, відповідач посилається на податкову інформацію, надаючи оцінку не господарським відносинам між позивачем і ТОВ "Ерем", а господарським відносинам з постачальниками ТОВ "Ерем", такі висновки є безпідставними та неправомірними - вважає позивач. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі №806/1292/16.

Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 попередній розгляд справи призначено на 22.10.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Біо мед скло" податкових зобов`язань та податкового кредиту, які виникли в результаті господарської діяльності за лютий, травень 2015 року, березень 2016 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок за березень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.06.2016 №3445/06-25/12-02/04763746, згідно висновків якого в порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України, у зв`язку з чим, ПАТ "Біо Мед Скло" безпідставно використано від`ємне значення за лютий 2015 року в сумі 46082грн. в частині фінансово-господарських операцій з ТОВ "Укрсклоресурс" та за травень 2015 року в сумі 217344,00грн. в частині фінансово-господарських операцій з ТОВ "Ерем".

Відповідач вважає, що господарські операції ПАТ "Біо мед скло" з ТОВ "Укрсклоресурс" в лютому 2015 та ТОВ "Ерем" в травні 2015 року не мали реального характеру.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.07.2016 №0000251202, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на загальну суму 395139грн., у тому числі: за основним платежем - 263426грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 131713грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання між позивачем з ТОВ "Укрсклоресурс" та ТОВ "Ерем" вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.

Верховний Суд, переглянувши постанови суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно договору поставки від 03.01.2015 №0301/СТ/2, укладеному між ТОВ "Укрсклоресурс" (Постачальник) та ПАТ "Біо Мед Скло" (Покупець), Постачальник зобов`язується поставити по письмовій або усній заявці Покупця, а Покупець прийняти і оплатити склобій безбарвний тарний очищений.

На виконання вказаного договору в лютому 2015 року Постачальник поставив Покупцю склобій безбарвний (очищений) на загальну суму 386289 грн. (ПДВ - 77252,80грн.), що підтверджується видатковими накладними. Представник відповідача не заперечував щодо правильності оформлення вказаних документів. Згідно акту звірки взаєморозрахунків за лютий 2015 між позивачем та ТОВ "Укрсклоресурс", витягу з банківського рахунку позивача останній сплатив вказані поставки.

Суди вказали, що в акті перевірки від 13.06.2016 №3445/06-25/12-02/04763746 податковий орган зазначаючи про безпідставне використання від`ємного значення за лютий 2015 року в сумі 46082грн. в частині господарських операцій з ТОВ "Укрсклоресурс", посилається на акт перевірки від 15.07.2015 №3989/06-25-22-02/04763746, яким встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за лютий 2015 року в частині фінансово-господарських операцій з ТОВ "Укрсклоресурс" на суму 58523грн.

Разом з тим, суд першої інстанції звернув увагу на те, що на підставі акту перевірки від 15.07.2015 №3989/06-25-22-02/04763746 щодо вказаного порушення відповідачем податкового повідомлення-рішення не приймалось.

З урахуванням абзацу 5 пункту 86.7 статті 86 ПК України, згідно якого контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу, суди попередніх інстанцій дійди правильного висновку, що вказаний акт не може бути використаний відповідачем як підстава для висновків стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Укрсклоресурс" у лютому 2015 року.

Також, судами з`ясовано, що 02.03.2015 між ПАТ "Біо Мед Скло" та ТОВ "Ерем" укладено договір оренди №0203/2015, відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язується передати Орендареві, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування обладнання по переробці склобою, навіс цеху та майданчикдля зберігання склобою.

12.03.2015 укладено договір поставки №1203/2015/СТ між ТОВ "Ерем" (Постачальник) та ПАТ "Біо Мед Скло" (Покупець), за яким Постачальник зобов`язується поставити по письмовій або усній заявці Покупця, а Покупець прийняти і оплатити склобій безбарвний тарний очищений.

Як вказав суд першої інстанції, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що протягом дії договору ПАТ "Біо Мед Скло" щомісяця придбавало тарний безбарвний очищений склобій, згідно своїх технологічний потреб, фактичне відвантаження склобою здійснювалось із площадки зберігання склобою, яку ТОВ "Ерем" разом із лінією по переробці склобою у позивача. Об`єкт оренди знаходиться за адресою м.Житомир, вул.Промислова, 26, тобто по місцю знаходження та на території ПАТ "Біо Мед Скло".

На виконання даного договору в травні 2015 року ТОВ "Ерем" поставив ПАТ "Біо Мед Скло" склобій безбарвний (очищений) на загальну суму 1434612,13грн. (ПДВ - 286922,43грн.), що підтверджується видатковими накладними. Представник відповідача не заперечував щодо правильності оформлення вказаних документів.

Згідно акту перевірки від 13.06.2016 №3445/06-25/12-02/04763746, акту звірки взаєморозрахунків за травень 2015 між ПАТ "Біо Мед Скло" та ТОВ "Ерем", витягу з банківського рахунку позивача останній оплатив вказані поставки.

Разом з тим, податковий орган в акті перевірки від 13.06.2016 №3445/06-25/12-02/04763746 посилається на інформацію ДПІ у м.Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області, з якої вбачається, що у ТОВ "Ерем" за попередні звітні періоди декларування ПДВ встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товару та сум податкових зобов`язань при продажу товарів, чим порушено норми податкового законодавства.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що надана ДПІ у м.Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області інформація не є безумовною підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Ерем" у разі, якщо ПАТ "Біо Мед Скло" виконав усі передбачені умови щодо отримання податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Касаційний суд зауважує, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належними та допустимими доказами, договори не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суди дійшли правомірного висновку, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено обґрунтованих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Суд касаційної інстанції зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. зміст господарських зобов`язань що виникають з укладеного договору не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об`єкт і базу оподаткування ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Крім того, порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг) на адресу позивача, яку з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами. Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду