Рішення

від 24.10.2019 по справі 913/423/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 жовтня 2019 року Справа № 913/423/19

Провадження №34/913/423/19

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретареві судового засідання Чигриній Є.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Селянського (фермерського) господарства «Родничок» , с.Тимошине Білокуракинського району Луганської області

про повернення земельної ділянки площею 30,1348 га

В засіданні взяли участь:

від позивача: Дем`янов І.А., довіреність №8-12-0.62-4/62-19 від 16.01.2019;

від відповідача: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить:

- зобов`язати Селянське (фермерське) господарство «Родничок» (код ЄДРПОУ 19083661) повернути земельну ділянку площею 30,0248 га, у тому числі: рілля - 27,4816 га, сіножаті - 0,5513 га, пасовища - 2,1019 га, яка розташована на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області до земель запасу державної форми власності.

У відповідності до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України 02.08.2019 року здійснено автоматичний розподіл в автоматизованій системі документообігу суду та справу передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою від 06.08.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 20.08.2019.

Від позивача 20.08.2019 на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 12.08.2019, за якою позивач зазначив вірний розмір земельної ділянки, що розташована на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області - 30,1348 га.

Суд вказану заяву приймає та розглядає справу з її урахуванням.

Ухвалою від 20.08.2019 суд відклав підготовче засідання на 10.09.2019.

02.09.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив від 28.08.2019, за яким відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Так, у відзиві відповідач зазначив, що право постійного та безстрокового користування земельною ділянкою СФГ Родничок підтверджується Державним актом від 1992 року та рішенням Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області №240 від 21.08.2007 та вказані документи є чинними на даний час. Також відповідач вказує про те, що чинним законодавством не передбачено повернення земельної ділянки.

05.09.2019 від відповідача надійшла заява від 03.09.2019 про розгляд справи за відсутності його представника.

Також відповідачем подано відзив на позовну заяву від 28.08.2019, який за змістом є ідентичним відзиву від 28.08.2019, який вже долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.09.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження до 06.11.2019 включно та відкладено підготовче засідання 08.10.2019.

19.09.2019 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 11.09.2019, в якій ГУ Держгеокадастру у Луганській області зазначив, зокрема, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_1 як громадянину, а не СФГ Родничок як юридичній особі. До того ж, спірна земельна ділянка не належала громадянину ОСОБА_1 , як члену СФГ Родничок , на праві приватної власності, а тому не входить до складу майна цього фермерського господарства та не може використовуватись останнім після смерті ОСОБА_1 .

Також позивач вказує про те, що за життя ОСОБА_1 ні він як фізична особа, ні СФГ Родничок як юридична особа, не звертався до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України, а тому і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування земельною ділянкою відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України.

19.09.2019 від позивача на адресу суду надійшло клопотання від 11.09.2019 про проведення судового засідання, призначеного на 08.10.2019 о 14 год. 30 хв., в режимі відеоконференції, проведення якої просив доручити, в залежності від вільних місць, Луганському апеляційному суду або Луганському окружному адміністративному суду.

У зв`язку з тим, що згідно наказами Господарського суду Луганської області №283-в від 04.09.2019, №4-ін від 24.09.2019, №302-в від 24.09.2019 суддя Іванов А.В. перебував у відпустці з 16.09.2019 по 04.10.2019, вказане клопотання втратило актуальність.

Враховуючи викладене, суд вказане клопотання залишив без розгляду.

08.10.2019 Господарський суд Луганської області постановив протокольну ухвалу від закриття підготовчого провадження у справі та призначення судового засідання на 24.10.2019.

У судовому засіданні 24.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Державного акту на право користування землею серії Б №095948 від 1992 року, громадянину ОСОБА_1 надана у постійне користування земельна ділянка площею 46,9 га, яка розташована на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області для ведення фермерського господарства.

27.01.1993 відповідно до Закону України Про фермерське господарство ОСОБА_1 було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство Родничок .

Розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації №240 від 21.05.2007 припинено право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 16,8752 га, що розташована території, яка враховується в Тимошинській сільській раді.

Цим же розпорядженням передано у власність вказану земельну ділянку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За інформацією, наданою Білокуракинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 12.03.2019 №3393/1716-35, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 29.03.2019 керівником СФГ Родничок є ОСОБА_2 .

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області було здійснено перевірку у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель, спірної земельної ділянки площею 30,1348 га, яка враховується в ОСОБА_4 сільській раді Білокуракинського району Луганської області, за результатами якої встановлено факт використання земельної ділянки селянським (фермерським) господарством Родничок без оформлення речових прав на земельну ділянку, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №98-ДК/159/АП/09/01/-19 від 26.06.2019 (а.с.30).

З вищенаведеного акту, вбачається, що СФГ Родничок продовжує утримувати та без відповідних на те підстав використовувати земельну ділянку, площею 30,1348 га.

З урахуванням підпункту «г» пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Як вбачається з підпункту 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

В даному випадку розпорядником спірної земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Частиною 3 статті 7 зазначеного Закону передбачено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

В частині 1 статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» визначено вичерпний перелік земель, які входять до складу земель фермерського господарства. Зокрема, землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

В даному випадку, спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_1 як громадянину, а не Селянському (фермерському) господарству Родничок як юридичній особі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ці земельні ділянки не належали ОСОБА_1 , як члену вищевказаного фермерського господарства, на праві приватної власності. А відтак вони не входять до складу майна цього фермерського господарства та не можуть використовуватись після смерті ОСОБА_1 , адже будь які права приватних осіб щодо вказаних земельних ділянок припинились зі смертю належного користувача.

Стаття 24 ЦК України закріплює поняття фізичної особи - це людина як учасник цивільних відносин. Згідно статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №399/374/16-ц та від 22.03.2018 у справі №552/3951/17).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною 2 статтею 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Таким чином, зі змісту ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч. 2 ст. 31 Земельного кодексу України).

У відповідності до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права постійного користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Крім того, згідно з ч. 3. ст. 407 Цивільного кодексу України, право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

В той же час, за змістом ч. 3 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Державний акт на право користування землею серії Б №095948, який був виданий на ім`я ОСОБА_1 , підтверджує лише його право як громадянина України на постійне користування спірними земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства.

Право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключним правом особи, якій це право було надано. Чинним Законодавством України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті належного землекористувача, а також набуття фермерським господарством права постійного користування землею державної чи комунальної власності.

Крім того, за життя, ні ОСОБА_1 як фізична особа, ні Селянське (фермерське) господарство Родничок , як юридична особа, не зверталися до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірні земельні ділянки в порядку, передбаченому статті 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірними земельними ділянками відповідно до вимог статті 125 Земельного кодексу України.

За вимогами статті 131 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини (ст.1225 ЦК України).

Між власником (розпорядником) спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області) та головою Селянського (фермерського) господарства Родничок не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). З матеріалів справи вбачається, що громадянин ОСОБА_1 мав право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту.

Єдиним належним та допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі, зокрема, Селянському (фермерському) господарству Родничок , є наявність правовстановлюючих документів.

Однак, документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог діючого законодавства України відповідачем не надано, крім того відповідач повідомив, що правовстановлюючі документи знаходяться в процесі розробки, чим підтвердив факт незаконного володіння спірними земельними ділянками на даний час. За таких підстав, у Селянського (фермерського) господарства Родничок відсутнє право користуватись спірними земельними ділянками, оскільки таке право припинилось у зв`язку зі смертю належного користувача.

Відповідно до постанови КМУ "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" від 14.01.2015 №15 Держгеокадастр має право виконувати, зокрема, функцію розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності. Тому, позивач є повноправним державним органом, який контролює використання земель державної форми власності для сільськогосподарських потреб. положень ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до Селянського (фермерського) господарства Родничок задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Селянське (фермерське) господарство Родничок ( АДРЕСА_1 , ідент. код 19083661) повернути земельну ділянку, площею 30,1348 га (кадастровий номер відсутній), у тому числі: рілля - 27,4816 га, сіножаті - 0,5513 га та пасовища - 2,1019 га, яка розташована на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області до земель запасу державної форми власності, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Родничок ( АДРЕСА_2 . Тимошине, АДРЕСА_3 , ідент. код 19083661) на користь Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (проспект Центральний, 17, корп. 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідент. код 39771244) судовий збір у сумі 1921 грн. 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 25.10.2019.

Суддя А.В. Іванов