Рішення

від 23.10.2019 по справі 918/582/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/582/19

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: представник Ушко М.В. (наказ № 32 від 30.06.2019 року);

від позивача: представник Чорна Ю.В. (довіренсть від 01.09.2019 року);

від відповідача: представник Либусь О.В. (довіреність № 01-03/2618/2621 від 23.09.2019 р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікос" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Відповідач) в якому просить стягнути 324 375,00 грн заборгованості, 3 992,24 грн 3 % річних та 47 263,14 грн пені.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ "Фірма "Мікос" та ТОВ "Рівнетеплоенерго" укладено Договір № 04 про надання послуг з охорони приміщення та майна від 22.08.2013 року.

За умовами Договору, Замовник зобов`язаний на початку кожного місяця (до 5 числа) оплачувати вартість робіт з охорони приміщення та майна, що були проведені протягом попереднього місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця.

Позивач зазначає, що останній неодноразово звертався до Відповідача з вимогами погашення заборгованості, однак жодних результатів дані переговори не дали, прострочена заборгованість у розмірі 324 375,00 грн, що підтверджується актом звірки розрахунків на 01.07.2019 рік, актами № 0000032 від 31.07.2019 р. та № 0000033 від 31.07.2019 р., додатком № 1 та додатком № 2, не погашена

Крім того, за період прострочення виконання Відповідачем зобов`язань щодо сплати за надані послуги Позивач нарахував та просить суд стягнути з Відповідача 47 263,14 грн. пені та 3 992,24 грн. 3 % річних.

Відповідач 16.09.2019 року до суду надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позовні вимоги необґрунтованими. При цьому, відповідач у відзиві посилається на те, що позивач в підтвердження заборгованості за надані послуги надає суду акт звірки розрахунків на 01.07.2019 , акт № 0000032 від 31.07.2019 та акт № 0000033 від 31.07.2019 року які не підписані відповідачем і на думку останнього не можуть бути належними доказами. Разом з тим, відповідач зазначає, що позивач просить суд стягнути пеню та 3 % річних без врахування ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, відповідач вказує на те, що несвоєчасна сплата наданих Позивачем послуг сталася не з вини Відповідач, а у зв`язку з наявною заборгованістю споживачів за теплову енергію перед ТОВ "Рівнетеплоенерго", так як основним джерелом доходу відповідача є оплата споживачів за теплову енергію. Крім того, відповідач вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, орієнтовно 50 000 грн., є неспівмірними із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт.

09.10.2019 року до суду від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути 321 875,00 грн заборгованості за Договором, 4 170,36 грн 3 % річних та 37 249,02 грн пені.

Статтею 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, враховуючи що позивач скористався правом на зменшення позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, вказана заява приймається судом.

Заяв і клопотань від сторін не надходило.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.08.2019 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "18" вересня 2019 р.

Ухвалою господарського суду від 18.09.2019 року оголошено в судовому засіданні перерву до "02" жовтня 2019 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.10.2019 р. відкладено розгляд справи на "10" жовтня 2019 р.

В судовому засіданні 10.10.2019 року оголошено перерву до 23.10.2019 року.

Представники Позивача в судовому засіданні 23.10.2019 року підтримали позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві.

Дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

22 серпня 2013 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" (Замовник) та ТОВ "Фірма "Мікос" (Виконавець) укладено Договір № 04 про надання послуг з охорони приміщення та майна (далі - Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання по охороні об`єктів Замовника, які передбачені в додатку № 1 та усього майна, що знаходиться на даному об`єкті. Виконавець здійснює свою діяльність згідно ліцензії МВС України від 07.06.2010 р. серія АВ № 540610 (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, режим охорони та сума Договору визначається додатком № 1 до даного Договору, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору Замовник на початку кожного місяця (до 5 числа) оплачує послуги охорони, що були надані протягом попереднього місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Пунктом 4.5. Договору сторони передбачили, що замовник несе відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати озоронних послуг.

Даний договір укладається з 22 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить у письмовому вигляді іншій стороні про розірвання подальших договірних відносин до 30 днів до закінчення строку дії договору, цей Договір вважається пролонгований на наступний термін на тих самих умовах без укладання додаткових угод (п. 7.1. та п. 7.3. Договору).

Пунктами 1 та 2 Додаткової угоди № 16 від 26.12.2018 р. до Договору № 04 від 22.08.2013 р. сторони погодили внести зміни в додаток № 2 до Договору № 04 від 22.08.2013 р. кошторис витрат на охорону з 01.01.2019 р. Ціна за годину охорони складатиме 39,50 (тридцять дев`ять гривень 50 коп.) з ПДВ. Внести зміни в Додаток № 1 до Договору № 04 від 22.08.2013 р. дислокацію об`єктів охорони з 01.01.2019 р.

Додатком № 2 до Договору № 04 від 22.08.2013 р. сторони передбачили кошторис витрат на охорону ТОВ "Рівнетеплоенерго" по вул. Д. Галицького, 27 при оплаті 39,50 грн. за годину з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р.: 365 днів х 24 год. х 39,50 грн. = 346020,00 грн.; 250 днів х 9 год. х 39,50 грн. = 88 875,00 грн.; 250 днів х 12 год. х 39,50 грн. = 118 500,00 грн.; разом 346 020,00 + 88 875,00 + 118 500,00 = 553 395,00 грн.

Додатком № 2 до Договору № 04 від 22.08.2013 р. сторони передбачили кошторис витрат на охорону ТОВ "Рівнетеплоенерго" по вул. Кн. Володимира, 75Б, 27 при оплаті 39,50 грн. за годину з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р.: 365 днів х 24 год. х 39,50 грн. = 346020,00 грн.; 250 днів х 9 год. х 39,50 грн. = 88 875,00 грн.; 250 днів х 12 год. х 39,50 грн. = 118 500,00 грн.; разом 346 020,00 + 88 875,00 + 118 500,00 = 553 395,00 грн.

Додатком № 2 до Договору № 04 від 22.08.2013 р. сторони передбачили кошторис витрат на охорону ТОВ "Рівнетеплоенерго" по вул. Кн. Володимира, 75Б при оплаті 39,50 грн. за годину з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р.: 365 днів х 24 год. х 39,50 грн. = 346020,00 грн.

Вказані Договір, додаткові угоди та додатки підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Позивачем, на виконання умов Договору, Відповідачу надано послуги з охорони об`єктів Замовника, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) : № ОУ-0000033 від 31.07.2019 р. на суму 29 388,00 грн., № ОУ-0000032 від 31.07.2019 р. на суму 48 466,50 грн., № ОУ-0000028 від 30.06.2019 р. на суму 23 700,00 грн., № ОУ-0000027 від 30.06.2019 р. на суму 43 371,00 грн., № ОУ-0000023 від 31.05.2019 р. на суму 29 388,00 грн., № ОУ-0000022 від 31.05.2019 р. на суму 46 807,50 грн., № ОУ-0000019 від 30.04.2019 р. на суму 28 440,00 грн., № ОУ-0000018 від 30.04.2019 р. на суму 45 859,50 грн., № ОУ-0000014 від 31.03.2019 р. на суму 29 388,00 грн., № ОУ-0000013 від 31.03.2019 р. на суму 45 978,00 грн.

Згідно з п. 5.2. Договору передбачено, що Договору Замовник на початку кожного місяця (до 5 числа) оплачує послуги охорони, що були надані протягом попереднього місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Таким чином, відповідач повинен був оплачувати надані позивачем послуги з охорони не пізніше 5 (п`ятого) числа звітного місяця в якому надаються послуги.

Доказів сплати відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 321 875,00 грн. відповідачем суду не надано.

Позивачем було надано Відповідачу претензію (вих. № 11 від 10.07.2019 року) з вимогою погасити заборгованість з оплати наданих послуг у розмірі 246 520,50 грн., яка отримана 10.07.2019 року ТОВ "Рівнетеплоенерго" (штамп про отримання № 1133/1703 від 10.07.2019 р.) та залишена без відповіді та задоволення.

ТОВ "Фірма "Мікос" було надано ТОВ "Рівнетеплоенерго" (штамп про отримання № 1225/1834 від 25.07.2019 р.) лист № 21 від 25.07.2019 року, відповідно до якого ТОВ "Фірма "Мікос" повідомила про відмову від договору № 04 про надання послуг з охорони приміщення та майна з 31.07.2019 року та з 01.08.2019 року договір про надання послуг з охорони приміщення та майна слід вважати розірваним, та просило підготуватись до передачі об`єкта охорони.

За таких обставин, враховуючи, що факт надання послуг з охорони об`єктів Позивачем на виконання умов Договору № 04 про надання послуг з охорони приміщення та майна від 22.08.2013 року підтверджується зібраними у справі матеріалами, та не заперечується присутнім в судовому засіданні представником Відповідача, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати повної вартості наданих послуг, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" 321 875,00 грн заборгованості судом визнаються обґрунтованими.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів оплати наданих послуг за договором № 04 від 22.08.2013 р., Позивачем відповідно до п. 4.5. Договору та ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 37 249,02 грн. - пені та 4 170,36 грн - 3% річних згідно доданого розрахунку.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу вимог ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 525 та частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У відповідності до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За приписами статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Особливості та порядок провадження охоронної діяльності визначені Законом України "Про охоронну діяльність" (далі - ЗУ "Про охоронну діяльність").

Частиною першою статті 1 ЗУ "Про охоронну діяльність" встановлено, зокрема, що охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян. Об`єкт охорони - фізична особа та/або майно. Суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії. Охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Згідно з ст. 5 ЗУ "Про охоронну діяльність" суб`єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги: 1) охорона майна громадян; 2) охорона майна юридичних осіб; 3) охорона фізичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 8 ЗУ "Про охоронну діяльність" суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Суд зазначає, правовідносини між сторонами виникають саме з Договору між сторонами про надання послуг з охорони та з факту надання таких послуг позивачем. Тобто, обов`язок відповідача оплатити позивачу вартість наданих послуг з охорони виникає саме з факту надання таких послуг, та не залежить від складання акту надання послуг (підписання його відповідачем), який по суті є документом, який фіксує господарську операцію відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи характер послуг, які надаються позивачем (охорона об`єктів), такі послуги характеризуються постійним та непереривним характером їх надання позивачу протягом певного періоду, а саме з моменту прийняття позивачем об`єкту охорони до моменту його зняття з охорони або правомірної відмови від договору.

Враховуючи характер послуг, які постійно та непреривно надаються позивачем (охоронні послуги), відсутність доказів розірвання Договору, відсутність в матеріалах справи доказів надання відповідачем мотивованої відмови від прийняття охоронних послуг на об`єктах охорони, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем вказаних послуг на загальну суму 321 875,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Враховуючи вищевикладене, зазначений розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, суд, перевіривши подані розрахунки пені та 3 % річних, визнає їх арифметично вірними, а відтак правомірним та обґрунтованим стягнення 4 170,36 грн 3 % річних та 37 249,02 грн пені.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених поданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 321 875,00 грн заборгованості за надані послуги згідно Договору № 04 про надання послуг з охорони приміщення та майна від 22.08.2013 р., 37 249,02 грн пені та 4 170,36 грн 3 % річних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікос" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 98, код ЄДРПОУ 32089231) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікос" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 98, код ЄДРПОУ 32089231) 321 875,00 грн (триста двадцять одну тисячу вісімсот сімдесят п`ять гривень 00 коп.) заборгованості згідно Договору № 04 про надання послуг з охорони приміщення та майна від 22.08.2013 р., 37 249,02 грн (тридцять сім тисяч двісті сорок дев`ять гривень 02 коп) пені, 4 170,36 грн (чотири тисячі сто сімдесят гривень 36 коп) 3 % річних та 5 449,42 грн (п`ять тисяч чотириста сорок дев`ять гривень 42 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікос" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 98, код ЄДРПОУ 32089231).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників.

Повне рішення складено та підписано 25 жовтня 2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Романюк Р.В.