Постанова

від 20.01.2020 по справі 918/582/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Справа № 918/582/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року (повний текст складено 25.10.2019) у справі №918/582/19 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікос"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення коштів

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року у справі №918/582/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення коштів задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Мікос" 321 875,00 грн заборгованості згідно Договору № 04 про надання послуг з охорони приміщення та майна від 22.08.2013 р., 37 249,02 грн пені, 4 170,36 грн 3 % річних та 5 449,42 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення пені відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 листопада 2019 року у справі №918/582/19 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року у справі №918/582/19. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів до 15 грудня 2019 року. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року у справі №918/582/19.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Згідно ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи, колегія суддів визнає її малозначною та з огляду на оскарження рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення пені в розмірі 37 249,02 грн дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 серпня 2013 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" (замовник/відповідач) та ТОВ "Фірма "Мікос" (виконавець/позивач) був укладений Договір №04 про надання послуг з охорони приміщення та майна (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по охороні об`єктів замовника, які передбачені в додатку №1 та усього майна, що знаходиться на даному об`єкті. Виконавець здійснює свою діяльність згідно ліцензії МВС України від 07.06.2010 серія АВ № 540610 (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору, режим охорони та сума договору визначається додатком № 1 до даного Договору, який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п.5.2. договору замовник на початку кожного місяця (до 5 числа) оплачує послуги охорони, що були надані протягом попереднього місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 4.5. договору сторони передбачили, що замовник несе відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати озоронних послуг.

Даний договір укладається з 22 серпня 2013 року по 31 грудня 2013 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить у письмовому вигляді іншій стороні про розірвання подальших договірних відносин до 30 днів до закінчення строку дії договору, цей Договір вважається пролонгований на наступний термін на тих самих умовах без укладання додаткових угод (п.п. 7.1.,7.3. договору).

Пунктами 1 та 2 Додаткової угоди № 16 від 26.12.2018 до Договору № 04 від 22.08.2013 сторони погодили внести зміни в додаток 2 до Договору № 04 від 22.08.2013 кошторис витрат на охорону з 01.01.2019. Ціна за годину охорони складатиме 39,50 (тридцять дев`ять гривень 50 коп.) з ПДВ. Внести зміни в Додаток № 1 до Договору № 04 від 22.08.2013 дислокацію об`єктів охорони з 01.01.2019.

Додатком №2 до Договору №04 від 22.08.2013. сторони передбачили кошторис витрат на охорону ТОВ "Рівнетеплоенерго" по вул. Д. Галицького, 27 при оплаті 39,50 грн за годину з 01.01.2019 по 31.12.2019: 365 днів х 24 год. х 39,50 грн = 346020,00 грн; 250 днів х 9 год. х 39,50 грн = 88 875,00 грн; 250 днів х 12 год. х 39,50 грн = 118 500,00 грн; разом 346 020,00 + 88 875,00 + 118 500,00 = 553 395,00 грн.

Додатком №2 до Договору №04 від 22.08.2013 сторони передбачили кошторис витрат на охорону ТОВ "Рівнетеплоенерго" по вул. Кн. Володимира, 75Б, 27 при оплаті 39,50 грн за годину з 01.01.2019 по 31.12.2019: 365 днів х 24 год. х 39,50 грн = 346020,00 грн; 250 днів х 9 год. х 39,50 грн = 88 875,00 грн.; 250 днів х 12 год. х 39,50 грн = 118 500,00 грн; разом 346 020,00 + 88 875,00 + 118 500,00 = 553 395,00 грн.

Додатком №2 до Договору №04 від 22.08.2013 сторони передбачили кошторис витрат на охорону ТОВ "Рівнетеплоенерго" по вул. Кн. Володимира, 75Б при оплаті 39,50 грн за годину з 01.01.2019 по 31.12.2019: 365 днів х 24 год. х 39,50 грн = 346020,00 грн.

Вказані договір, додаткові угоди та додатки підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу послуги з охорони об`єктів замовника на загальну суму 370 786,50 грн, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 23-32).

Згідно з п.5.2. договору замовник на початку кожного місяця (до 5 числа) оплачує послуги охорони, що були надані протягом попереднього місяця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, оплату за надані послуги здійснив частково, внаслідок чого останнім створена заборгованість в розмірі 321 875,00 грн (згідно заяви про зменшення позовних вимог, а.с. 68-69).

На претензію вих.№11 від 10.07.2019 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с.14).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 321 875,00 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 901, 978 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 4 170,36 грн відсотків річних, згідно поданого позивачем розрахунку.

Відповідно до п.4.5. договору, замовник несе відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати озоронних послуг.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.4.5. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив пеню в розмірі 37 249,02 грн.

При цьому, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги обставини, які стали наслідком несвоєчасного виконання позивачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Застосовуючи норму ст.233 ГК України, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013).

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов`язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки наділений суд задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому, відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов`язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути внаслідок порушення зобов`язань, значно вище основного невиконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами винятковості випадку, а також невідповідності розміру стягуваних штрафних санкцій (37 249,02 грн) розміру завданих збитків (вартості наданих послуг на суму 321 875,00 грн).

Так, за змістом ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Крім того, щодо врахування ступеню виконання зобов`язання відповідачем, то станом на дату вирішення спору, відповідачем так і не здійснено оплату за товар, доказів протилежного суду не надано.

Дослідивши обставини, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, та докази, надані на підтвердження вказаних обставин, та зважаючи на те, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та беручи до уваги вимоги апеляційної скарги щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в повному обсязі, а не зменшення її розміру, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року у справі №918/582/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

4. Справу №918/582/19 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.