Постанова

від 25.10.2019 по справі 805/432/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2019 року

Київ

справа №805/432/17-а

адміністративне провадження №К/9901/38752/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Мангунської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ханова Р.Ф., судді - Василенко Л.А., Гайдар А.В.)

у справі №805/432/17-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецмаш

до Мангунської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про часткове скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2016 №Ю-6294-17,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспецмаш (далі - Товариство) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мангунської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з позовом про часткове скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2016 №Ю-6294-17.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що звільняється від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, у зв`язку з чим вважає оскаржувану вимогу в частині суми 136 303 грн 83 коп., яка складається з єдиного внеску за жовтень 2015 року та листопад 2015 року протиправною.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (головуючий суддя - Тарасенко І.М.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Укрспецмаш" здійснює господарську діяльність у м. Бердянськ Запорізької області, що не відноситься до територій проведення антитерористичної операції, а тому дія положення п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 на нього не поширюються.

Позивач оскаржив зазначену постанову в апеляційному порядку.

Так, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецмаш на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі № 805/432/17-а задоволено, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року у справі № 805/432/17-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецмаш до Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про часткове скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2016 року № Ю-6294-17 задоволено: скасовано вимогу Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2016 № Ю-6294-17 в частині суми 136 303 грн 83 коп., яка складається з єдиного внеску за жовтень - листопад 2015 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов`язку сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваної вимоги.

02 серпня 2017 року від Товариства надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю Укрспецмаш зареєстровано Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області 27 червня 2001 року як юридична особа (код ЄДРПОУ: 31424275), місцезнаходження: 87400, Донецька область, Мангушський район, смт. Мангуш, вул. Мурзи, буд. 16 кв. 6, та перебуває на обліку в Мангуській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с.9-10).

10 липня 2015 року Товариство звернулось до Донецької торгово-промислової палати з листом № ПР 228 про отримання сертифікату ТПП на підтвердження обставини непереборної сили (форс-мажору), що сталися на території проведення антитерористичної операції, для звільнення його від виконання обов`язків платника єдиного внеску та не застосування до Товариства відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов`язків платника єдиного внеску (а.с.15-16).

Донецька торгово-промислова палата листом від 15 липня 2015 року №1012/12.12-03 ТОВ роз`яснила Товариству, що Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції внесено зміни до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та звільнено платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції від виконання своїх обов`язків визначених ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану (а.с.17-18).

Мангуською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області 21 листопада 2016 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6294-17, за якою вимагається від Товариства сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 247 136, 94 грн (а.с.8).

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку недоїмки за вимогою від 21.11.2016 року №Ю-6294-17 станом на 31.10.2016 року, недоїмка в розмірі 1 247 136, 94 грн складається з сум нарахування єдиного соціального внеску за період: листопад 2014 року - 56 213, 52 грн; грудень 2014 року - 60 552,81 грн; січень 2015 року - 58 108, 34 грн; лютий 2015 року - 61 213, 28 грн; березень 2015 року - 62 658, 03 грн; квітень 2015 року - 66 145, 62 грн; травень 2015 року - 58 217, 07 грн; червень 2015 року - 66 323, 35 грн; липень 2015 року - 78 197, 20 грн; серпень 2015 року - 73 713, 77 грн; вересень 2015 року - 83 483, 67 грн; жовтень 2015 року - 71 989, 52 грн; листопад 2015 року - 64 314, 31 грн; грудень 2015 року - 69 809, 64 грн, січень 2016 року - 36 099, 97 грн, лютий 2016 року - 41 906, 45 грн, березень 2016 року - 40 012, 68 грн, квітень 2016 року - 37 849,8 грн, травень 2016 року - 36 114, 87 грн, червень 2016 року - 35 622, 32 грн, липень 2016 року - 35 463, 70 грн, серпень 2016 року - 32 106, 64 грн, вересень 2016 року - 30 242, 27 грн. (а.с.12).

Позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2016 року № Ю-6294-17 в частині суми 136 303 грн 83 коп., яка складається з єдиного внеску за жовтень та листопад 2015 року.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, на думку колегії суддів, судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим виходячи з наступного.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 цього Закону встановлено, що Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5, 7, 8 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку;; платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до вимог статті 25 цього Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно бчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну олітику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пункт 9-3 Перехідних положень Закону №2464-VI з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4.

Так, згідно з п. 9-4 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до пунктів 1, 3 Розпорядження №1275-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (згідно з додатком.

Згідно з додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, смт. Мангуш віднесено до населених пунктів де здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з положеннями Закону №1669-VII достатньою підставою, для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є саме встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція, що вірно враховано судом апеляційної інстанції.

Смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області, на території якого розташована Мангуська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, на обліку в якій як платник єдиного внеску знаходиться позивач, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ.

Таким чином, оскільки на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нарахування обчислення і сплачування єдиного внеску.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, вбачається, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги оскільки, позивач у вказаний періоді за законом був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Відповідні заходи по стягненню недоїмки (в даному випадку направлення вимоги), яка виникла у позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у Законі №1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України №405/2014, можуть вживатись контролюючим органом, після закінчення АТО.

Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної вимоги контролюючого органу від 21.11.2016 №Ю-6294-17 в частині суми 136 303 грн 83 коп., яка складається з єдиного внеску за жовтень - листопад 2015 року.

Крім того, частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Отже, Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішеннівід 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Мангунської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

І.А. Васильєва