Постанова

від 23.10.2019 по справі 916/2097/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2097/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Станковій І.М.,

за участю представників:

від Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" - Томашевський Р.М.,

від Житлово-будівельного кооперативу "Дача Ковалевського" - участі не брали,

від ОСОБА_1 - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 про закриття провадження, прийняту суддею Невінгловською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 09.09.2019,

у справі №916/2097/19

за позовом: Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт"

до відповідачів:

-Житлово-будівельного кооперативу "Дача Ковалевського";

-ОСОБА_1

про визнання недійсними рішень загальних зборів та витребування майна

ВСТАНОВИВ :

У липні 2019 р. Житлово-будівельний кооператив "Комфорт" звернувся з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Дача Ковалевського" та ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсними рішення загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт", оформлені протоколами №6 від 10.07.2016 і №7 від 18.07.2016, та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь позивача земельну ділянку загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належна Житлово-будівельному кооперативу "Комфорт" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК в„–932764 від 28.07.2014 земельна ділянка загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), протиправно вибула з володіння позивача за відсутності волевиявлення останнього, а саме: на підставі сфальсифікованих протоколів загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" №6 від 10.07.2016 і №7 від 18.07.2016.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 25.07.2019 відкрито провадження у справі №916/2097/19.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 (суддя Невінгловська Ю.М.) провадження у справі №916/2097/19 в частині витребування у ОСОБА_1 із чужого незаконного володіння на користь Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" земельної ділянки загальною площею: 0,0434 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №5110136900:44:003:0109, закрито.

Дана ухвала обґрунтована тим, що позовна вимога про витребування на користь позивача земельної ділянки загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), заявлена до ОСОБА_1 як до фізичної особи, а не суб`єкта підприємницької діяльності, тому, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження використання ОСОБА_1 спірного майна у підприємницькій діяльності, місцевий господарський суд з урахуванням характеру спірних правовідносин та суб`єктного складу сторін дійшов висновку про те, що зазначена позовна вимога не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Житлово-будівельний кооператив "Комфорт" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 про закриття провадження у справі №916/2097/19 в частині витребування у ОСОБА_1 із чужого незаконного володіння на користь Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" земельної ділянки загальною площею: 0,0434 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №5110136900:44:003:0109, скасувати, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №916/2097/19 відмовити та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що заявлені ним позовні вимоги мають однорідний характер та нерозривно пов`язані між собою, оскільки від результатів розгляду вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт", оформлених протоколами №6 від 10.07.2016 і №7 від 18.07.2016, залежить розгляд вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь позивача земельної ділянки загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). За таких обставин, апелянт зауважує, що закриття провадження у даній справі в частині вимог про витребування вищезазначеної земельної ділянки не сприяє економії процесуального часу, а зумовлює виникнення нових судових процесів в судах різних юрисдикцій з дослідженням одного і того ж предмета та аналогічних підстав позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 25.09.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 11.10.2019 справу №916/2097/19 призначено до розгляду на 23.10.2019 о 12:00.

У судовому засіданні 23.10.2019 представник Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" апеляційну скаргу підтримав, представники Житлово-будівельного кооперативу "Дача Ковалевського" та ОСОБА_1 участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІІІ а.с.19, 21, 22).

Житлово-будівельний кооператив "Дача Ковалевського" та ОСОБА_1 своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт", оформлених протоколами №6 від 10.07.2016 і №7 від 18.07.2016, та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь позивача земельної ділянки загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 із чужого незаконного володіння на користь Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" земельної ділянки загальною площею: 0,0434 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №5110136900:44:003:0109, місцевий господарський суд послався на те, що вказана вимога звернена до ОСОБА_1 як до фізичної особи, а не суб`єкта підприємницької діяльності, тому, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження використання ОСОБА_1 спірного майна у підприємницькій діяльності, а також характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін, зазначена позовна вимога не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Реалізація фундаментального права на захист судом прав особи, закріпленого у національній правовій системі Конституцією України, неможлива без утвердження в Україні комплексу необхідних умов для забезпечення кожному права на "справедливий суд" як однієї з основних конвенційних засад, встановлених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства є чітке, юридично обґрунтоване розмежування повноважень судів окремих ланок системи судоустрою, а також судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення судових справ. Важливим кроком на шляху до розгляду справи компетентним судом є правильне визначення юрисидкції конкретної справи, оскільки це традиційно вважається необхідною передумовою практичного втілення права на звернення до суду.

Захист прав, свобод та законних інтересів особи, гарантованих національною правовою системою та загальновизнаними міжнародними стандартами, є декларативним та малоефективним без формування усталеного та зрозумілого механізму реалізації такого захисту, що повинен сприяти належному здійсненню процесуального порядку діяльності судової гілки влади як системи найбільш авторитетних суб`єктів правозахисту.

У зазначеному контексті дотримання правових основ здійснення судочинства має фундаментальне значення для осіб, які беруть участь у судовому процесі, зокрема, під час розгляду справ господарської юрисдикції. Насамперед, до таких засад традиційно включають об`єктивність (неупередженість), компетентність та незалежність суду, законність та справедливість при розгляді справи. Зазначені процесуальні канони реалізуються виключно у випадку, коли розгляд справи здійснюється судом, якому держава делегувала повноваження розглянути вказану конкретну справу.

Керівні принципи, які глобально запроваджують у правову реальність сьогодення основні засади здійснення судочинства, містяться серед положень міжнародно-правових актів. Одним із таких еталонних орієнтирів є право на розгляд справи судом, встановленим законом.

Так, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року закріплюється право на розгляд справи з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Крім того, пунктом 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Водночас у рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява №7360/76) судом наголошено на тому, що термін "суд, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" ("Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви №29458/04 та №29465/04).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За умовим статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

В силу частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Здійснення судочинства ґрунтується на загальновизнаних принципах та нормативних положеннях міжнародного права, що характеризуються субсидіарним характером їх застосування та, враховуючи міжнародні зобов`язання України, виступають частиною національного законодавства і складовими державної правової системи. Реалізація зазначених принципів насамперед забезпечується ефективною діяльністю судової гілки влади шляхом публічного та справедливого розгляду справ компетентним, незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону (пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Право на розгляд справи компетентним судом, тобто тим органом судової влади, до юрисдикції якого така справа віднесена законом, відіграє роль однієї із найважливіших складових права на доступ до правосуддя, гарантією запобігання зловживання процесуальними правами.

Право особи на розгляд справи компетентним судом є юридично забезпеченою можливістю особи звернутися за захистом до суду, який законодавством наділений необхідною сукупністю повноважень щодо розгляду даної справи.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції .

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду , а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, під час відкриття провадження для розгляду певної господарської справи виникає об`єктивна необхідність вирішення питання щодо підвідомчості та підсудності даної справи суду, тобто постає нагальна потреба у з`ясуванні того, який суд повинен її розглядати. Саме для цього у господарському процесі запроваджено питання визначення юрисдикції.

Колегія суддів враховує, що юрисдикція є багатоаспектним явищем, зміст якого неможливо повністю розкрити, застосовуючи лише один критерій.

Серед найбільш значимих характеристик "юрисдикції" як фундаментальної правової категорії господарського процесуального права слід зазначати наступні: юрисдикція стосується здатності конкретного суду вирішувати справу; відзначається поширеністю компетенції конкретного суду на конкретну територію (судовий округ); залежна від місця виникнення обставин справи (місце відкриття провадження у справі визначає місце закінчення її розгляду); встановлюється, виходячи із правил певного виду судочинства (цивільного, кримінального, господарського, адміністративного).

Отже, судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, сторонами яких у судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом .

Як зазначалося вище, предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт", оформлених протоколами №6 від 10.07.2016 і №7 від 18.07.2016, та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь позивача земельної ділянки загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем

Отже, суд апеляційної інстанції зауважує, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт", оформлених протоколами №6 від 10.07.2016 і №7 від 18.07.2016, в силу приписів процесуального закону підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

В силу пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю) , реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем , та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК в„–932764 від 28.07.2014, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, Житлово-будівельному кооперативу "Комфорт" на праві приватної власності належала земельна ділянка загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт", оформленим протоколом №6 від 10.07.2016, вирішено створити Житлово-будівельний кооператив "Дача Ковалевського" та передати земельну ділянку загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якості вступного внеску для задоволення потреб членів Житлово-будівельного кооперативу "Дача Ковалевського" в житлі.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань б/н від 13.07.2016 вбачається, що 12.07.2016 до вказаного реєстру внесено запис №15561020000059215 про державну реєстрацію Житлово-будівельного кооперативу "Дача Ковалевського" (ідентифікаційний код юридичної особи: 40653237).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №63556765 від 15.07.2016 державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Макарчук Наталією Володимирівною 15.07.2016 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 30473363, що стало підставою для державної реєстрації права приватної власності Житлово-будівельного кооперативу "Дача Ковалевського" на земельну ділянку загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 417574751101). Підставами виникнення права власності зазначено: акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 12.07.2016, підписаний між Житлово-будівельним кооперативом "Комфорт" та Житлово-будівельним кооперативом "Дача Ковалевського"; протокол Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" №6 від 10.07.2016 та свідоцтво про право власності №24835036 від 28.07.2014, видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області.

В подальшому 18.07.2016 загальними зборами членів Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" прийнято рішення, оформлене протоколом №7 від 18.07.2016, про вихід Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" зі складу учасників Житлово-будівельного кооперативу "Дача Ковалевського".

01.06.2018 між Житлово-будівельним кооперативом "Дача Ковалевського" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109. Вказаний договір 01.06.2018 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною та зареєстрований у реєстрі за №1562.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №174496014 від 19.07.2019 вбачається, що 01.06.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 41385725, на підставі якого проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 417574751101). Підставою виникнення права власності вказано вищезазначений договір купівлі-продажу від 01.06.2018 (серія та номер: 1562).

Під час вирішення питання щодо відкриття провадження у даній справі, судом першої інстанції було сформовано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005584495 від 25.07.2019, з якого вбачається, що у зазначеному реєстрі міститься запис від 28.07.2017 за номером 25570000000014218 про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

Між тим колегія суддів зауважує, що позовна вимога про витребування на користь позивача земельної ділянки загальною площею 0,0434 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , заявлена до ОСОБА_1 як до фізичної особи, а не як до суб`єкта підприємницької діяльності, при цьому у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження використання останнім спірного майна для здійснення підприємницької діяльності.

Враховується колегією суддів і той факт, що договір купівлі-продажу від 01.06.2018 (серія та номер: 1562) покупцем підписано не як фізичною особою-підприємцем.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 на підставі укладеного з Житлово-будівельним кооперативом "Дача Ковалевського" договору купівлі-продажу набув право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0434 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110136900:44:003:0109, саме як фізична особа, а не як учасник правовідносин у сфері господарювання, відтак відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією відповідачем речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна за своїм правовим змістом є цивільно-правовими, і відповідна позовна вимога про витребування у нього вищезазначеної земельної ділянки, враховуючи суб`єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин, повинна бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом .

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спільний розгляд позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів та позовної вимоги про витребування земельної ділянки у фізичної особи, яка у спірних правовідносинах не виступає в якості суб`єкта підприємницької діяльності, у порядку господарського судочинства порушив би законодавчо визначений імператив недопустимості об`єднання в одному провадженні декількох позовних вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, та, як наслідок, зумовив би недотримання вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно необхідності розгляду справи "судом, встановленим законом".

За умовами пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Саме таке визначення вказаної процесуальної дії викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.

Підстави для закриття провадження у справі визначені положеннями процесуального закону і свідчать про те, що провадження у справі підлягає закриттю у разі встановлення судом певних обставин, зокрема, того, що провадження неправомірно розпочато за відсутності у заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом або не може бути продовжене з інших причин, у тому числі і у зв`язку з волевиявлення сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки. Отже, підставами закриття провадження у справі фактично є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу, неможливість або недоцільність його подальшого продовження.

За таких обставин, беручи до уваги те, що позовна вимога про витребування у ОСОБА_1 із чужого незаконного володіння на користь Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" земельної ділянки загальною площею: 0,0434 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №5110136900:44:003:0109, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі в частині вищезазначеної вимоги.

Посилання скаржника як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали на те, що заявлені у даній справі позовні вимоги мають однорідний характер та нерозривно пов`язані між собою, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки сам по собі факт пов`язаності позовних вимог підставами виникнення та доказовою базою не змінює підвідомчості вказаних вимог судам різних юрисдикцій.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №444/1786/15 про визнання недійсними розпорядження, рішень, державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок від добросовісних набувачів, оскільки у вказаній справі суд касаційної інстанції виходив з інших фактичних обставин справи, встановлених судами, ніж ті, що були встановлені апеляційним господарський судом у даній справі, предметом якої є визнання недійсними рішень загальних зборів та витребування майна.

При цьому, Південно-західним апеляційним господарським судом враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 01.10.2019 у справі №911/2034/16, відповідно до якої позовні вимоги про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння не є нерозривно пов`язаними та похідними вимогами від вимог про визнання недійсними документів про надання земельних ділянок у власність фізичним особам і можуть розглядатись в межах різних проваджень.

З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду від 04.09.2019 у справі №916/2097/19 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає.

Стосовно решти доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").

Керуючись статтями 231, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Комфорт" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.09.2019 про закриття провадження у справі №916/2097/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.10.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук