Постанова

від 28.10.2019 по справі 916/1670/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1670/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку № 2"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 16.09.2019, постановлену суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 17.09.2019 про повернення без розгляду уточненої позовної заяви

у справі № 916/1670/19

за позовом Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку № 2"

до Одеської обласної ради миру

про виселення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Одеське обласне комунальне підприємство Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку № 2 (далі Комунальне підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської обласної ради миру (далі Рада миру), в якому просило суд виселити останню із орендованих нею приміщень в адміністративному будинку Одеської обласної ради № 2 по вул. Канатній, 83 , у м . Одеса та передати позивачу вказані приміщення за актом приймання-передачі.

Позов мотивований закінченням строку дії договору оренди, небажанням орендодавця продовжувати його дію та безпідставним користуванням відповідачем орендованим майном.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2019 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1670/19.

06.09.2019 до суду надійшла уточнена позовна заява Комунального підприємства, в якій заявлено додаткову вимогу - вважати укладений між сторонами договір оренди розірваним.

Нова позовна вимога обґрунтована тим, що відповідач в порушення умов договору оренди та Закону України Про оренду державного та комунального майна не в повному обсязі сплачував орендну плату та експлуатаційні витрати, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 133718,03 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2019 вищевказану уточнену позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду.

Місцевий господарський суд виходив з того, що подана Комунальним підприємством уточнена позовна заява не є заявою про зміну предмету або підстав позову, оскільки позивачем, окрім позовної вимоги про виселення, заявлено нову вимогу про розірвання договору, яку обґрунтовано зовсім іншими обставинами, ніж первісні вимоги про виселення. Тобто, позивачем фактично поданий до суду окремий позов про розірвання договору оренди.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду, Комунальне підприємство подало на неї апеляційну скаргу, яка мотивована тим, оскаржувана ухвала суперечить ч. 3 ст. 46 ГПК України, оскільки підставою у обох позовних вимогах (виселення та розірвання договору) є несплата орендарем експлуатаційних витрат та орендної плати за користування майном.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.10.2019 та роз`яснено учасникам справи про їх право у строк до 18.10.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань. Одночасно зобов`язано Комунальне підприємство надати суду апеляційної інстанції оригінал уточненої позовної заяви з доданими до неї документами, яку йому було повернуто оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, у первісному позові Комунальним підприємством заявлено вимогу виселити Раду миру із орендованих приміщень з тих підстав, що остання, після закінчення строку дії договору оренди та не бажанням орендодавця продовжувати його дію, безпідставно користується орендованим майном та не звільнила займані нею приміщення.

У первісному позові Комунальне підприємство лише вказує, що відповідач не сплачує орендну плату, разом з тим, в якості підстав для задоволення позову посилається на ч. 1 ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , які визначають обов`язок орендаря повернути майно після закінчення строку дії договору оренди. Отже, первісний позов про виселення фактично обґрунтований закінченням строку дії договору оренди.

При цьому, в уточненому позові Комунальним підприємством, окрім вимоги виселити відповідача, заявлено нову вимогу - розірвати договір оренди, мотивуючи істотним порушенням відповідачем його умов, а саме: тривалою несплатою орендної плати та експлуатаційних витрат. В якості підстав для задоволення позову посилається на нові норми законодавства, а саме: ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна , які визначають обов`язок орендаря вносити плату за користування майном, а також те, що ця орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що згідно уточненої позовної заяви підстави позову залишились незмінними, змінено тільки предмет позову.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права на загальних підставах звернутись до господарського суду з окремим позовом про розірвання договору оренди.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при винесенні ним оскаржуваної ухвали судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, отже не можуть бути підставою для її задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеського обласного комунального підприємства Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку № 2 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 16.09.2019 у справі № 916/1670/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Одеське обласне комунальне підприємство Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку № 2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук