Постанова

від 15.10.2019 по справі 911/2325/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. Справа№ 911/2325/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від прокурора: Буцмак А.Ю.

від позивача: Литовченко В.П. довіреність № 7903/9.1.4/22-19 від 23.09.19

від відповідача: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест", м. Ірпінь, Київська обл.

на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2019 (повний текст складено 15.05.2019)

у справі №911/2325/18 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Міністерства екології та природних ресурсів України;

2. Національного природного парку "Голосіївський"

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - ТОВ "Грінінвест", відповідач) про витребування з незаконного володіння на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером 3210946200:01:041:0058.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1, вибула із володіння держави поза її волею, що встановлено рішенням суду у справі № 367/929/16-ц, а відтак набуття відповідачем на підставі акту прийому-передачі № 1 від 30.12.2015 нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", у власність спірної земельної ділянки здійснено з порушенням норм чинного законодавства. На даний час зазначена земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку "Голосіївський", повністю вкрита лісовими насадженнями, тобто належить до земель лісогосподарського призначення та розташована на території об`єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України. Отже обставини, за яких відповідач набув спірну земельну ділянку, за твердженням прокурора, виключають його добросовісність та є підставами для її витребування в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за будь-яких умов.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2019 у справі №911/2325/18 позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено повністю, витребувано із незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3210946200:01:041:0058 вартістю 30 110,00 грн., стягнуто з відповідача на користь прокуратури 1762,00грн. судового збору.

Рішення аргументовано доведеністю прокурором неправомірності передачі у власність відповідача спірної земельної ділянки, розташованої у межах земель природно-заповідного фонду, яка вибула із володіння власника (держави) не з його волі.

При цьому, суд першої інстанції, розглянувши заяву ТОВ "Грінінвест" про застосування позовної давності, дійшов висновку про те, що строк звернення за захистом інтересів держави у даній справі не сплинув, оскільки спірна земельна ділянка внесена ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест" 30.12.2015, тобто право на звернення до суду у позивача або прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" виникло саме з 31.12.2015, а позовна заява подана прокурором до суду 23.10.2018, про що міститься відмітка на позовній заяві, тобто в межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Грінінвест" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених у апеляційній скарзі, ТОВ "Грінінвест" посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень ст.ст. 261, 267, 337, 388 ЦК України, ст. 47 Закону України "Про землеустрій", ст.ст. 118, 151, 153 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), порушення вимог ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Так відповідач наголошує, що:

- наявність позитивних висновків державних органів і видача державного акта про право власності на земельну ділянку першому власнику земельної ділянки виключають підстави витребування земельної ділянки з власності відповідача на користь держави у порядку ст. 388 ЦК України, як такої що вилучена з власності держави без її згоди;

- приналежність земельної ділянки до складу земель природно-заповідного та лісогосподарського призначення визначається лише на підставі проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Спірна земельна ділянка не підпадає під ознаки земель, якими має право розпоряджатися Кабінет Міністрів України як на дату її вилучення і передачі у приватну власність, так і на сьогоднішній день, за площею і цільовим призначенням (відноситься до земель житлово-громадської забудови);

- висновки суду першої інстанції про витребування спірної земельної ділянки порушують принцип співмірності інтересів власника та суспільства і є порушенням права відповідача на мирне володіння майном;

- прокурором не доведено підтвердження повноважень щодо представництва інтересів Кабінету Міністрів України саме у цій справі щодо вилучення у відповідача на користь держави спірної земельної ділянки. Представники прокуратури Київської області здійснювали процесуальне представництво інтересів Кабінету Міністрів України, на що відповідного доручення в контексті абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не надавалося;

- суд першої інстанції помилково зазначив, що визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, необхідно враховувати коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/2325/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Грінінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2019 у справі №911/2325/18, справу призначено до розгляду на 20.08.2019 о 12 год. 00 хв.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019, враховуючи перебування у відпустці судді Тищенко А.І., яка не є головуючим суддею (доповідачем у справі), справу № 911/2325/18 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 19.08.2019, справу № 911/2325/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ "Грінінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2019 у справі №911/2325/18, розгляд справи призначено на 15.10.2019 о 12 год. 40 хв.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

15.10.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Грінінвест" заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №911/2325/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №914/3224/16, посилаючись на вирішення у цій справі питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши вказане клопотання представника відповідача, дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наведені нижче мотиви відхилення доводів апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень законодавства про позовну давність.

Позиції учасників справи.

24.07.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від заступника прокурора Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, наголошуючи, що підставою позову стало перевищення Коцюбинською селищною радою своїх повноважень під час безоплатної передачі у приватну власність першому набувачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у порушення положень ст.122 ЗК України.

Крім того, прокурор зауважив, що у межах справи № 2а-6326/11/2670 не вирішувався спір щодо віднесення спірних територій до земель лісогосподарського призначення, а спір стосувався питання обсягу повноважень та законності розпорядження цими землями органом місцевого самоврядування і можливих порушень прав КП "Святошинське лісопаркове господарство" на спірні земельні ділянки. Прокурор стверджує у відзиві на апеляційну скаргу, що відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності за позовними вимогами до ТОВ "Грінінвест", оскільки у останнього права і обов`язки щодо спірної земельної ділянки виникли тільки з 29.11.2016, а саме з моменту державної реєстрації речових прав останнього на спірне майно. У зв`язку з наведеним передбачений ст. 261 ЦК України трирічний строк позовної давністю до цих правовідносин взагалі не сплив, так як раніше, ніж проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем, вказаний позов не міг бути пред`явленим.

Явка представників сторін.

У судове засідання 15.10.2019 з`явився прокурор та представник Кабінету Міністрів України, проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідача, третьої особи 1 та третьої особи 2 у судове засідання 15.10.2019 не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області 25 сесії п`ятого скликання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 від 25.12.2008 № 2143/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ); передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення селищної ради ОСОБА_3 . видано Державний акт серії ЯЗ № 449598 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 5492 від 22.10.2011 вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), про що в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №449598, виданому на ім`я ОСОБА_3 , зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_1 .

В подальшому, 30.12.2015, ОСОБА_1 відповідно до Протоколу № 1 від 28.12.2015 Загальних зборів учасників ТОВ "Грінінвест" за Актом № 1 прийому-передачі нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", передано, в тому числі, спірну земельну ділянку до статутного капіталу товариства шляхом передачі оригіналу Державного акта на право власності на земельну ділянку, про що 29.11.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 32624672 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:041:0058 за ТОВ "Грінінвест".

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.07.2013 у справі № 367/929/13-ц за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", про визнання недійсними рішення, державного акту на право власності на землю і визнання права власності на земельну ділянку, задоволено частково, зокрема: визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 № 2143/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним Державний акт серії ЯЗ № 449598 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0058, виданий на ім`я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасовано його державну реєстрацію.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 02.06.2014 у вказаній справі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30.07.2013 в частині визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 , з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 ,та скасування його державної реєстрації скасовано і ухвалено за цими вимогами нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Підставами для скасування рішення Ірпінського міського суду Київської області суд апеляційної інстанції визнав ті обставини, що вимоги про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації заявлені прокурором не у спосіб, визначений законом (ст. 388 ЦК України, ст. 140 ЗК України), визнання недійсним державного акта як самого по собі правовстановлюючого документа не передбачено нормами чинного законодавства при наявності договору купівлі-продажу, що надало право на отримання цього правовстановлюючого документа.

Вказаним вище судовим рішенням у справі № 367/929/13-ц, в частині залишеній без змін, встановлено, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 25.12.2008 № 2143/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада приймаючи спірне рішення не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятого рішення вимогам п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

При цьому, у рішенні у справі №367/929/13-ц суд констатував, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою спірного рішення будь-яка містобудівна документація, визначена Законом України "Про планування і забудову територій" в смт. Коцюбинське була відсутня, а Перспективний план розвитку селища, на який посилався представник Коцюбинської селищної ради Київської області та техніко-економічне обґрунтування є видом землевпорядної документації й згідно вимог зазначеного закону не є містобудівною документацією, яка б могла бути підставою для прийняття спірного рішення щодо відведення земельної ділянки для містобудівних потреб. Із зазначених підстав Ірпінський міський суд Київської області дійшов висновку, що Коцюбинською селищною радою при прийнятті оскаржуваного рішення від 25.12.2008 № 2143/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 було порушено норми чинного законодавства.

Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.

Згідно належним чином засвідченої копії листа Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарства" від 14.07.2014 № 472, що міститься в матеріалах даної справи, земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства. Зазначені земельні ділянки увійшли до території національного природного парку "Голосіївський", який було розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014.

За інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 10.12.2014 № 01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку "Голосіївський" спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою, земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:041:0058 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування відноситься до 18 кварталу.

Посилаючись на вказані докази прокурор стверджує в позовній заяві, що спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме Національного природного парку "Голосіївський", а тому в силу приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України право розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

З огляду на те, що рішення Коцюбинської селищної ради, яке визнано недійсним в судовому порядку, про передачу у приватну власність фізичній особі спірної земельної ділянки, на яку в подальшому ТОВ "Грінінвест" набуло права власності від особи, яка не мала права його відчужувати, така земельна ділянка за висновком прокурора підлягає поверненню на користь держави в особі законного розпорядника - Кабінету Міністрів України.

У зв`язку з наведеними обставинами прокурором подано позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування з незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 3210946200:01:041:0058 на підставі ст. 388 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За правилом ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно змісту ст.388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення ст. 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Як встановлено судом першої інстанції Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.07.2013 у справі № 367/929/13-ц, з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області від 02.06.2014 у цій справі, визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 № 2143/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ". При цьому суд у вказаній справі встановив факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт. Коцюбинське Київської області, а також на підставі ст.ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України дійшов висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради.

Прокурор вважає, що ці обставини для цієї справи є преюдиціальними, а саме, приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та ст. 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.07.2013 у справі №367/929/13-ц було встановлено факт незаконності набуття громадянином ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку та вибуття спірної земельної ділянки із володіння власника - держави поза її волею.

Поряд з цим доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення ч. 5 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції враховано зазначене рішення, яке є обов`язковим до виконання.

Крім того, заперечення відповідача стосовно сумнівності висновків Ірпінського міського суду Київської області, викладених у заочному рішенні від 30.07.2013 у справі №367/929/13-ц, щодо незаконності прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 25.12.2008 № 2143/25-5 за наявності чинного рішення в іншій, адміністративній, справі №2а-6326/11/2670 із встановленням протилежних фактів, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними, оскільки із змісту заочного рішення вбачається, що Ірпінський міський суд Київської області дійшов вказаних висновків з урахуванням рішення в адміністративній справі №2а-6326/11/2670, надавши оцінку встановленим в ньому обставинам.

При цьому у суду господарської юрисдикції у даній справі відсутні повноваження щодо надання оцінки належності та допустимості доказів, з оцінки яких виходив суд у вказаній цивільній справі, приймаючи зазначене судове рішення, тому посилання відповідача на здійснення таким судом переоцінки доказів, досліджених адміністративним судом в іншій справі, без достатніх правових підстав є неналежними.

Як вбачається із матеріалів справи прокурор в позовній заяві наголошував, що спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - Національного природного парку "Голосіївський", що також підтверджено у письмових поясненнях Мінприроди.

Згідно Указу Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель КО "Київзеленбуд", що включаються до складу Національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.

Судом першої інстанції правомірно встановлено на підставі наданої прокурором Схеми розширення НПП "Голосіївський" та інформації Держземагенства у м.Ірпені Київської області від 10.12.2014 №01-04/2215, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:041:0058, відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії Національного природного парку "Голосіївський" попереднього функціонального зонування знаходиться в 18 кварталі, тобто в межах НПП "Голосіївський".

Згідно ст.ст. 43-45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів (ст. 20 цього Закону).

За змістом ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

Згідно ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Ч. 8 ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на час звернення до суду) передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

П. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить, зокрема, забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

За приписами ч. 8 ст. 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 08.10.2014 спірна територія була лісами ще за радянських часів. На підставі постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів України від 20.06.1956 № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд", державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор правомірно звернувся з позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08.04.2012 на підставі статей 122, 149 Земельного кодексу України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду України - НПП "Голосіївський".

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст.9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (ст.ст.13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст.ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст.13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14,19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ "Грінінвест" земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером 3210946200:01:041:0058 та передачі її в розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

З огляду на викладені обставини посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що за змістом статті 1 Першого протоколу та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна, є безпідставними, оскільки фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про витребування земельної ділянки, яка є територією НПП "Голосіївський" і відноситься до земель природно-заповідного фонду, та повернення її державі, яка вибула з її власності незаконно.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що обставини справи "Стретч проти Сполученого Королівства" та справи, яка переглядається, істотно різняться, а тому висновки щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи в кожній з цих справ не можуть бути тотожними, а висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" не може бути безумовним прецедентом при розгляді справи, яка переглядається.

Доводи ТОВ "Грінінвест" про те, що оскільки на даний час не розроблено документацію із землеустрою на розширення межі НПП "Голосіївський" відповідно до Указу Президента України від 01.05.2014 №446/2014, то спірна територія не відноситься до земель природно-заповідного фонду, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" двстановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Щодо тверджень відповідача про пропуск прокурором позовної давності, то вони є безпідставними, оскільки право на звернення до суду у позивача або прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" виникло з моменту коли Кабінет Міністрів України довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а саме з 29.11.2016 - дати внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:041:0058 за ТОВ "Грінінвест". З позовом же до суду першої інстанції у цій справі прокурор звернувся 23.10.2018, тобто у межах строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим твердження відповідача про те, що держава в особі Кабінету Міністрів України і органів прокуратури довідалася про порушення своїх прав стосовно спірної земельної ділянки ще в 2012 році, а саме з рішення Київської міської ради від 26.04.2012 №489/7826 "Про звернення депутатів Київської міської ради до Президента України, Голови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо розширення меж міста Києва шляхом приєднання селища Коцюбинське Київської області", яке отримано Департаментом забезпечення документообігу Секретаріату Кабінету Міністрів України 01.06.2012.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції у цій справі неправомірність передачі спірної земельної ділянки встановлено заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30.07.2013 у справі № 367/929/13-ц, яке набрало законної сили 02.06.2014, а не вищезазначеним рішенням Київської міської ради, на яке посилається відповідач. До набрання законної сили вказаним судовим рішенням не було підстав вважати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 № 2143/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Твердження відповідача про те, що прокурором не дотримано положень ст.29 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017; на час звернення прокурора з позовом у даній справі даній нормі відповідає ст.53 ГПК України, у редакції, чинній з 15.12.2017), колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставним, оскільки у матеріалах справи наявні доручення Генеральної прокуратури України прокуратурі Київської області щодо пред`явлення в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України позовів про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння від 27.02.2018 за №05/1-91вих-18 щодо пред`явлення 9 позовів до ТОВ "Грінінвест", ТОВ "Білдгрупінвест" та від 01.06.2018 за №05/1-254вих-18 щодо пред`явлення 25 позовів до ТОВ "Білдгрупінвест", ТОВ "Грінінвест", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , а також лист Генеральної прокуратури України від 12.11.2018 №05/1-161вих-18 з деталізованим переліком позовів для подальшого звернення прокуратурою Київської області до суду. Вказані матеріали свідчать про необхідність застосування представницьких повноважень в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, пред`явлення таких позовів відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" доручено прокуратурі Київської області.

Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, ТОВ "Грінінвест" не подало належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів у розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно приписів ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про витребування з незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером 3210946200:01:041:0058.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Отже рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2019 у справі №911/2325/18 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2019 у справі №911/2325/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2019 у справі №910/2325/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2325/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту .

Повний текст постанови складено 28.10.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

М.Л. Яковлєв