Постанова

від 23.10.2019 по справі 52/237-35/143-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. Справа№ 52/237-35/143-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Залізничне Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2019

у справі № 52/237-35/143-2012 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Комунального підприємства Залізничне Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 8 070 448,37 грн

за відсутності представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі №52/237-35/143-2012 відмовлено у задоволенні клопотання Комунального підприємства Залізничне Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - КП Залізничне , заявник, відповідач, боржник) про поновлення процесуального строку на звернення зі скаргою та залишено без розгляду скаргу КП Залізничне на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - УДВС ГТУЮ) у місті Києві Махової Д.А.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що КП Залізничне подало вказану скаргу поза межами строку, встановленого п. а) ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); скаржником не надано доказів того, що строк був пропущений ним з поважних причин; посилання заявника на те, що про арешт коштів боржник дізнався лише 11.03.2019 спростовується матеріалами доданими до скарги, оскільки з рахунку боржника стягувались кошти на виконання вимог ухвали від 27.01.2014 у справі № 52/237-35/143-2012, що в свою чергу свідчить про те, що боржник не міг не знати про відкриття виконавчого провадження №47277745 та про арешт коштів, та міг слідкувати за ходом виконавчого провадження; належних доказів на підтвердження протилежного заявником не подано.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, КП Залізничне звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, прийнятою за неповного з`ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд не врахував той факт, що з 30.08.2018 відповідач перебуває у процесі припинення, що підтверджується розпорядженням №1555 від 27.08.2018 Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; суд дійшов неправильного висновку стосовно дати, з якої особа боржника дізналася про своє порушене право, оскільки таким днем є не дата ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (11.03.2019), а дата отримання КП Залізничне листа від 01.07.2019 №47277745/4, яким його повідомили про відмову Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві у скасуванні постанови №47277745 від 13.05.2015 в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №52/237-35/143-2012 поновлено КП Залізничне пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі № 52/237-35/143-2012, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено її до розгляду у судове засідання на 23.10.2019, встановлено позивачеві строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У судове засідання сторони не з`явились, своїх уповноважених представників не направили, про місце, день та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що сторони не повідомили суд про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності вказаних осіб.

23.10.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі № 52/237-35/143-2012 позов задоволено частково.

01.10.2012 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 затверджено мирову угоду від 26.12.2013 у справі №52/237-35/143-2012, укладену між Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал та КП Залізничне , згідно з якою сторони домовились, зокрема, що боржник зобов`язується сплатити залишок заборгованості за наказом Господарського суду м. Києва № 52/237-35/143-2012 від 01.10.2012 в загальному розмірі 6 485 088,78 грн в термін до 01 серпня 2017 року.

Під час здійснення виконавчого провадження №47277745 щодо примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 у справі №52/237-35/143-2012 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві Маховою Діаною Анатоліївною прийнято постанову від 13.05.2015 про арешт коштів боржника - КП Залізничне , що знаходяться на його рахунках, у тому числі на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ АБ Укргазбанк (МФО 320478, код ЄДРПОУ 35756971).

08.07.2019 КП Залізничне звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця, в якій скаржник просив суд:

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання УДВС ГТУЮ у місті Києві Махової Д.А. неправомірними в частині накладення арешту на грошові кошти КП Залізничне , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ АБ Укргазбанк , які необхідні та призначені для зарахування виключно соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат;

- зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання УДВС ГТУЮ у місті Києві Махову Д.А. усунути порушене право (поновити порушене право заявника) шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника від 13.05.2015 по виконавчому провадженню №47277745 в частині накладення арешту на грошові кошти КП Залізничне , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ АБ Укргазбанк , які необхідні та призначені для зарахування виключно соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат.

Скаржник разом зі скаргою подав клопотання про поновлення строків на звернення зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання УДВС ГТУЮ у місті Києві Махової Д.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 скаргу на дії державного виконавця залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків шляхом надання суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що КП Залізничне дізналось про постанову про арешт коштів 11.03.2019.

25.07.2019 до Господарського суду міста Києва від КП Залізничне надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 15.07.2019, в якій заявник зазначив, що про арешт коштів дізнався 11.03.2019 під час особистого прийому по виконавчому провадженню №57030108, про що залишив запис на зворотному боці титульної сторінки матеріалів справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання КП Залізничне про поновлення процесуального строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Спеціальний порядок звернення до суду зі скаргами на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи органу державної виконавчої служби та їх розгляду визначено розділом VI ГПК України.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

За приписами п. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Як було зазначено вище, КП Залізничне подано до суду скаргу на дії державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти КП Залізничне згідно з постановою від 13.05.2015 у ВП №47277745 лише 08.07.2019.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, скаржник пропустив визначений ст. 341 ГПК України строк на оскарження вказаних дій державного виконавця.

Водночас, частиною 2 ст. 341 ГПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно цієї норми суд у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Відтак причини пропуску строку мають бути поважними, що відповідно, дає підстави для його поновлення.

При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду наголошує, що строк на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в будь-якому випадку обраховується від дати, коли скаржник дізнався та повинен був дізнатися про порушення його права.

Разом з тим, на переконання суду апеляційної інстанції, КП Залізничне не наведено поважних та виняткових причин пропуску строку для подання скарги на дії державного виконавця.

Так, відповідно до наданого заявником до скарги листа від 01.07.2019 №47277745/4, в ході виконання рішення суду з рахунку боржника було стягнуто 8 4002,29 грн.

Посилання заявника на те, що про арешт коштів КП Залізничне дізналося лише 11.03.2019 спростовується матеріалами, доданими до скарги, оскільки з рахунку боржника стягувались кошти на виконання вимог ухвали від 27.01.2014 у справі № 52/237-35/143-2012, що в свою чергу свідчить про те, що боржник не міг не знати про відкриття виконавчого провадження №47277745 та про арешт коштів, та міг слідкувати за ходом виконавчого провадження. Належних доказів на підтвердження протилежного заявником не надано.

Тобто, наведені обставини вказують на те, що заявник не вживав усіх залежних від нього заходів для отримання інформації про хід виконавчого провадження, а можливість вчасного подання скарги на дії державного виконавця залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та мала суб`єктивний характер. За таких обставин, ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів до отримання інформації про рух відомого йому виконавчого провадження покладається на боржника.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржником не наведено інших переконливих обставин та не надано на їх підтвердження відповідних доказів, які б підтверджували існування поважних обставин пропуску процесуального строку для подання скарги.

Частиною 1 ст. 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

Таким чином, оскільки КП Залізничне подало скаргу на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання УДВС ГТУЮ у місті Києві Махової Д.А. після закінчення строку, встановленого п. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення вказаної скарги без розгляду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання КП Залізничне про поновлення процесуального строку на звернення зі скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у місті Києві Махової Д.А. та залишення вказаної скарги без розгляду.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи учасників справи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва від 30.07.2019 у справі № 52/237-35/143-2012 прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга КП Залізничне - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Залізничне Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі № 52/237-35/143-2012 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі № 52/237-35/143-2012 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали від 30.07.2019 у справі № 52/237-35/143-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 28.10.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук