Постанова

від 28.10.2019 по справі 905/1087/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р. Справа № 905/1087/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді: Чернота Л.Ф. Білецька А.М., Медуниця О.Є. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу (вх.№2932 Д/3) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 15.08.2019 року (повний текст рішення складено та підписано 20.08.2019 року) у справі№905/1087/19 (суддя - К. І. Аксьонова) за позовом до проАкціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Новатор", м. Донецьк стягнення 129 813,44 грн.

В С Т А Н О В И В:

12.06.2019 р. позивач, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-762 від 03.06.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Новатор", м. Донецьк, в якій просив стягнути 129813,44 грн.: основний борг у сумі 55 701,22 грн., пеню у сумі 16 092,32 грн., 3% річних у сумі 7 077,87 грн. та інфляційні втрати у сумі 50 942,03 грн. Також, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Згідно приписів частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України у спрощеному провадженні господарський суд розглядає малозначні справи.

Приписи пункту 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (у 2019 році складає 192 100,00 грн.). Відповідно до пункту 2 частини п`ятої цієї статті малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на те, що справа №905/1087/19 відповідає ознакам малозначної, наведеним у пункті 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову складає 129813,44 грн., Господарський суд Донецької області дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №905/1087/19 з повідомленням сторін.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.08.2019 року у справі №905/1087/19 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Новатор", м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором №1443/15-ТЕ-7 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 року у розмірі 55 701,22 грн., 3% річних у сумі 7 077,87 грн., пені у сумі 16 092,32 грн., інфляційних втрат у сумі 50 942,03 грн., всього 129 813,44 грн., задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Новатор", м. Донецьк на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ заборгованість за договором №1443/15-ТЕ-7 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 року у розмірі 55 701,22 грн., 3% річних у сумі 7 077,87 грн., інфляційні втрати у сумі 50 942,03 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 705,82 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, АТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ звернувся з апеляційною скаргою №14/4-2550 від 05.09.2019 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 15.08.2019 року у справі №905/1087/19 в частині відмови у стягненні 16 092,32 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 16 092,32 грн. пені - задовольнити, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Скаржник, АТ НАК Нафтогаз України вважає зазначене рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Апелянт зазначає, що господарський суд неправильно застосував норми ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , п. 27, ст. 1 Закону України Про ринок природного газу , ст. 1 Закону України Про електроенергетику .

Скаржник стверджує, що він не є енергопостачальною компанією, а тому судом першої інстанції неправильно застосовано до нього норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Апелянт звертає увагу на те, що він є суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам, згідно з укладеними договорами. Тобто у відповідності до п. 27 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу є постачальником природного газу.

На думку скаржника, природний газ не є предметом договору постачання енергоресурсів відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 р. у справі №905/1087/19 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження, встановлено учасникам справи строк до 11.10.2019 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій іншій стороні у справі, заяв клопотань та заперечень (у разі наявності). Повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи №905/1087/19 буде здійснено в порядку письмового провадження.

Станом на 12.10.2019 до Східного апеляційного господарського суду від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегією суддів, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Учасники справи належним чином були повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали позивачу, яке повернулось на адресу суду, а також актом від 25.09.19 №13-35/40 та повідомленням відповідача на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Зубченко І.В. та лікарняним судді-члена колегії Радіонової О.О., які входять до складу колегії суддів, розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л.Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/1087/19, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л.Ф., судді: Білецька А.М., Медуниця О.Є.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи встановлені наступні обставини.

31.12.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ТОВ "Виробниче об`єднання "Новатор" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1443/15-ТЕ-7, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Як визначено п.2.1 укладеного сторонами договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 190,0 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 35 тис. куб. м, лютий - 30 тис. куб. м, березень - 25 тис. куб. м, квітень - 13 тис. куб. м, травень - 3 тис. куб. м, червень - 3 тис. куб. м, липень - 3 тис. куб. м, серпень - 3 тис. куб. м, вересень - 3 тис. куб. м, жовтень - 15 тис. куб. м, листопад - 22 тис. куб. м, грудень - 35 тис. куб. м.

Підпунктом 2.1.2 п.2.1 договору сторони погодили допущення відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого сторонами згідно з п.2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору №1443/15-ТЕ-7 приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом п.5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% 218,20 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені Розділом 6 договору №1443/15-ТЕ-7 від 31.12.2014.

Так, відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розділу 11 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №1443/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 купівлі-продажу природного газу позивачем у січні 2015 було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 55701,22 грн., за наслідком чого сторонами у відповідності з п.3.4 договору був підписаний акт приймання-передачі від 31.01.2015 про передачу 42,546 тис. куб.м природного газу у січні 2015 на суму 55701,22 грн., у тому числі ПДВ 9283,53 грн.

Акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, містить посилання на договір №1443/15-ТЕ-7 від 31.12.2014, внаслідок чого підтверджується передача заявленого у вказаному акті обсягу природного газу на загальну суму 55701,22 грн. з ПДВ.

Доказів оплати переданого природного газу за договором №1443/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 у сумі 55701,22 грн. матеріали справи не містять.

Разом з тим, прийнятого на себе за договором №1443/15-ТЕ-7 від 31.12.2014 зобов`язання з оплати отриманого природного газу у передбачений договором строк відповідачем виконано не було, що й стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення основної заборгованості за договором у сумі 55701,22 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого газу протягом заявленого позивачем періоду, що є підставою для нарахування 3 % річних в сумі 7077,87 грн. та 50942,03 грн. інфляційних втрат. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, судом першої інстанції зроблено висновок про розповсюдження на відповідача дії ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/ виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VІІІ від 13.01.2015, яка встановлює мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення АТО.

Відмова у задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 16 092,32 грн. стала підставою для звернення позивача з апеляційною скаргою, яку заявник апеляційної скарги обґрунтовує заперечуванням свого статусу у якості енергопостачальної компанії, а тому судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі Закон №85-VІІІ від 13.01.2015).

В іншій частині рішення господарського суду не оскаржується.

Суд апеляційної інстанції погоджується зі спірними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Суд першої інстанції встановив, що позивач нарахував пеню на підставі п.7.2 договору, яким зазначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з ч.2 п.1 Постанови №705 від 25.07.2012 Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону), встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту Компанії (в зазначеній редакції) визначено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва та постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт - різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання. Отже, це один із видів енергетичних ресурсів.

Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то позивач є постачальником енергоресурсу.

Отже, у розумінні ст.2 Закону №85-VІІІ від 13.01.2015 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Водночас, за змістом п.1.2 вищевказаного договору придбаний за цим договором газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, що співпадає з відомостями акту приймання-передачі природного газу за січень 2015.

Таким чином, господарським судом вірно зазначено, що ТОВ "Виробниче об`єднання "Новатор" придбало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до якого, м. Донецьк віднесено до таких територій.

Таким чином, господарський суд правомірно зазначив, що відповідач придбав природний газ, як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням на території проведення антитерористичної операції, а "НАК "Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, отже, положення ч.2 ст.2 Закону №85-VІІІ від 13.01.2015 розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1443/15-ТЕ-7 від 31.12.2014.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 2 Закону №85-VІІІ від 13.01.2015, п.27 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" та ст. 275 Господарського кодексу України суд апеляційної інстанції відхиляє як помилкові, з наступних підстав.

Закон України "Про електроенергетику" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які пов`язані з поставкою природного газу, а ст. 2 Закону №85-VІІІ від 13.01.2015 як спеціальна норма стосовно встановленого мораторію містить в собі автономну категорію "енергопостачальна компанія" по відношенню до загальної ст. 275 Господарського кодексу України.

Так, віднесення суб`єкта до "енергопостачальної компанії" у розумінні ст.2 Закону для цілей визначення можливості застосування мораторію обумовлено виключно ознаками, наведеними у цій статті, та не залежить від необхідної відповідності такого визначення "енергопостачальника", наведеного у ст. 275 Господарського кодексу України. Такими спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст.2 Закону, є: здійснення поставок енергоресурсів; споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово - комунальних послуг; надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.

Таким чином, наведене тлумачення змісту ст.2 Закону №85-VІІІ від 13.01.2015 є таким, що відповідає меті її запровадження.

Доводи апелянта щодо застосування приписів ст.714 Цивільного кодексу України в силу загального характеру по відношенню до ст. 275 Господарського кодексу України судом апеляційної інстанції також відхиляються, оскільки їх предмети регулювання щодо категорії "енергоресурси" взагалі не перетинаються зі ст. 275 Господарського кодексу України, яка передбачає поставку енергії, а не енергоресурсів, і підстав для ототожнення зазначених понять позивачем не наведено.

Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону №85-VІІІ від 13.01.2015.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2019 у справі № 905/1087/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2019 (повний текст складено та підписано 20.08.2019 року) у справі №905/1087/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2019 (повний текст складено та підписано 20.08.2019 року) у справі №905/1087/19 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 28.10.2019 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя А.М. Білецька

Суддя О.Є. Медуниця