Постанова

від 23.10.2019 по справі 908/486/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2019 року м. Дніпро Справа № 908/486/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чередка А.Є. (доповідач)

суддів : Чус О.В., Кузнєцов О.В.,

при секретарі судового засідання Мудрак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Проскуряков К.В.) від 24.07.2019, повний текст якого складено 31.07.2019, у справі № 908/486/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авікод", м. Запоріжжя

до відповідача-2 : ОСОБА_1 , Полтавська область, м. Кременчук

про стягнення 930 441,39 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авікод" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.07.2017 у розмірі 930 441,39 грн., в т.ч. 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 175 777,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 80 000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 174 663,61 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі № 908/486/19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авікод" та Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.07.2017 у розмірі 755 777,78 грн., в т.ч. 500 000,00 грн. заборгованості з кредитом, 175 777,78 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 80 000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 11 336,67 грн. судового збору;

- в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором від 12.02.2017 в частині своєчасного та повного погашення суми кредиту, відсотків за користування кредитом та відсотків у вигляді щомісячної комісії.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідно до підписаної відповідачем-1 Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ неустойка передбачена у розмірі згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

Оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, місцевим господарський судом відмовлено у стягненні пені.

Оскільки відповідач-2 відповідно до договору поруки №POR1499353016315 від 06.07.2017 зобов`язався відповідати за невиконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором, місцевий господарський суд дійшов до висновку про стягнення заборгованості у сумі 755 777,78 грн. солідарно з відповідачів-1,2.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду Акціонерне товариство Комерційний банк "Приват Банк" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №904/1779/19 в частині відмови у стягненні пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авікод" та Фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість з пені у сумі 174 663,61 грн., в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі №904/1779/19 залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені.

Так, кредитний договір від 12.07.2017 за послугою "Кредит КУБ" складається із Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 06.07.2017, Умов та Правил надання банківських послуг за послугою "Кредит КУБ" та Тарифів Банку, що розміщені на сайті банку www.privatbank.ua .

Оскільки порядок та умови нарахування пені передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг за послугою "Кредит КУБ", які є частиною кредитного договору від 12.07.2017, апелянт вважає доведеними вимоги про стягнення пені, а відмову у її стягненні безпідставною.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2019 (у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів: - Кузнецова В.О., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі № 908/486/19, розгляд призначено у судове засідання на 25.09.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.10.2019 о 10:30 год.

Представники Акціонерного товариства Комерційного банку "Приват Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авікод" та Фізичної особи ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не надали.

Виходячи з вищенаведеного, а також того, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.07.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Авікод", як клієнтом, через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ" (надалі - Анкета-заява).

Відповідно до заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Авікод" приєдналося до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуги "КУБ" (надалі - Умов), які розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авікод" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" був укладений кредитний договір №б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни; істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", а також в системі Приват-24; клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват-24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору; кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги; якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України, які регулюють кредитні відносини.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.072017 на підставі укладеного договору, Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" перераховано на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Авікод" кредитні кошти у розмірі 500 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку.

Пунктом 1.3. Анкети-заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців з моменту видачі коштів. Проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту (пункт 1.4 Анкети-заяви).

Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, починаючи з 7-го місяця користування кредитом, рівними частинами до календарного місяця, в який було здійснено видачу коштів (пункт 1.5. Анкети-заяви).

У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в пункті 1.5 цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Апвіимл надання банківських послуг (пункт 1.6 Анкети-заяви).

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Авікод" зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредиту у передбачений договором термін, у зв`язку із чим станом на 16.01.2019 виникла заборгованість у сумі 930 441,39 грн. (за кредитом у розмірі 500 000,00 грн., по відсоткам у розмірі 175 777,78 грн., по процентам у вигляді комісії у розмірі 80 000,00 грн., пені у сумі 174 663,61 грн.), яку просить стягнути в судовому порядку, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.07.2017 у сумі 930 441,39 грн. (за кредитом у розмірі 500 000,00 грн., по відсоткам у розмірі 175 777,78 грн., по процентам у вигляді комісії у розмірі 80 000,00 грн., пені у сумі 174 663,61 грн.).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 Цивільного кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина 1 статті 1046 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржник

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (частина 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

06.07.2017 між ОСОБА_1 , як поручителем та Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк", як кредитором, був укладений договір поруки №POR1499353016315, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Авікод", як боржника, за угодами-приєднаннями до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 2,0% (два) відсотка від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з підпунктом 3.2.8.5.3 Угоди 1 - 4,0% (чотири) відсотки від суми кредиту щомісяця; б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків; згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, що належить йому на праві власності (пункт 1.2 договору поруки).

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього Договору; у випадку виконання боржником та/або поручителем всіх свої зобов`язань за Угодою 1 цей Договір припиняє свою дію.

Крім того, у пункті 1.1.1. Договору поруки зазначено, що якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим Договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень; додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Таким чином, ОСОБА_1 (поручитель) погодилась (без підписання додаткових узгоджень) на збільшення обсягу відповідальності поручителя у випадку збільшення зобов`язань боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Авікод") за Угодою 1.

Оскільки поручитель поручився за зобов`язаннями боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Авікод") у повному обсязі, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" набув право вимоги до поручителя як відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 500 000,00 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 175 777,78 грн., заборгованість по процентам у вигляді комісії у розмірі 80 000,00 грн.

Місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованості позовних вимог в цій частині та задовольнив вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 175 777,78 грн., заборгованості по процентам у вигляді комісії у розмірі 80 000,00 грн.

Апеляційна скарга не містить вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 500 000,00 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 175 777,78 грн., заборгованості по процентам у вигляді комісії у розмірі 80 000,00 грн., тому рішення місцевого господарського суду в цій частині не переглядається відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені вона має бути передбачена законом або договором.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у сумі 174 663,61грн. за період з 14.08.2017 по 16.01.2019.

Відповідно до пункту 1.6 Анкети-заявки у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в пункті 1.5 цієї Заяви, сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 12.07.2017, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення пені, посилаючись на те, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.07.2018) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28.02.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що порядок та умови нарахування пені передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг за послугою "Кредит КУБ", які є частиною кредитного договору від 12.07.2017, укладення якого відбулося шляхом підписання відповідачем-1 Анкети-заяви від 06.07.2017.

Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта з таких підстав.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

З таких обставин є правильний висновок місцевого господарського суду, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.07.2018) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28.02.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачам Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17.

Оскільки у Анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді визначеного розміру та міститься відсилання до Умов та Правил надання банківських послуг, однак позивачем не доведено в установленому порядку про погодження відповідачем-1 з конкретними Умовами та Правилами надання банківських послуг, апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом про відмову у задоволенні пені.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі № 908/486/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.07.2019 у справі № 908/486/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 28.10.2019.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя О.В. Чус