Рішення

від 17.10.2019 по справі 904/2460/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2019 Справа № 904/2460/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "ПРОГРЕС БУД", м. Бориспіль, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЕТКА ТЕПЛА", м. Дніпро

про стягнення грошових коштів у розмірі 48 411, 51 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача Строганова Л.А. ордер серії ДП № 2650/002 від 05.09.19 адвокат

від відповідача Трофімов Д.Ю. ордер серії ДП № 2479/038 від 09.08.19 адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "ПРОГРЕС БУД" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЕТКА ТЕПЛА" (далі - Відповідач) в якій з урахуванням поданих пояснень щодо допущеної описки в прохальній частині позову, просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 53 559,12 грн., з яких: сума повернення попередньої оплати у розмірі 47 444,88 грн., пеня у розмірі 4 580,70 грн., 3% річних у розмірі 386,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 147,48 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору, укладеного в спрощений спосіб, в частині поставки попередньо оплаченого товару.

Ухвалою суду від 27.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній зазначив про недобросовісність поведінки Позивача, яка полягає в неприбутті до місця виконання договору повноважного представника для отримання товару.

Крім того, Відповідачем подано клопотання про перехід до розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обумовлено в тому числі необхідністю реалізувати своє право на виклик свідка.

21.08.2019 року судом прийнятно ухвалу, якою здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.09.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті, представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 17.10.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, 21.06.2018 року Позивач (Постачальник) виставив на адресу Позивача (Одержувача) рахунок-фактуру № НОМЕР_1 на поставку товару вартістю 47 444,88 грн. (а.с. 12).

В свою чергу, Позивачем було здійснено оплату по рахунку № НОМЕР_1 в сумі 47 444,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 207 від 27.06.2018 року.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Надані до справи докази, зокрема, рахунок-фактура № НОМЕР_1 від 21.06.2018 року, а також, докази здійснення оплати за вказаним рахунком (платіжне доручення № 207 від 27.06.2018), свідчать про укладання між сторонами договору поставки товару у спрощений спосіб (ст. 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Доказів здійснення поставки товару, обумовленого в рахунку №22106017-01 від 21.06.2018 року до матеріалів справи не додано.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, положення якої застосовуються до договору поставки в силу приписів ч. 2 ст. 712 ЦК України, договором може бути встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

Сплата Позивачем грошових коштів по рахунку № НОМЕР_1 від 21.06.2018 року в розмірі 47 444,88 грн. та прийняття зазначеного платежу Відповідачем до передачі товару, свідчить про досягнення сторонами згоди щодо здійснення попередньої оплати товару.

В силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Укладений сторонами договір поставки, не містить умов щодо строку передачі товару, а отже, в силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, такий обов`язок мав бути виконаний Відповідачем протягом семи днів від дня пред`явлення відповідної вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, Позивач звертався до Відповідача із претензією №33/07-02 від 07.02.2019 в якій зазначав, що останній тривалий час не здійснює поставку товару, у зв`язку із чим просив потягом семи днів здійснити поставку товару або у відсутності можливості повернути суму попередньої оплати в розмірі 47 444 грн. 88 коп.

Зазначена претензія одержана відповідачем 18.02.219 року, що підтверджується доданими у справу доказами (а.с. 16,17).

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що оскільки сторонами договору не було погоджено місце його виконання, враховуючи приписи ст. 532 ЦК України, ст. 197 ГК України, таким місцем, є місце зберігання товару, тобто, місто Дніпро. При цьому, як стверджує Відповідач, після отримання вимоги від 07.02.2019 року, він повідомив Позивача телефонограмою про готовність здійснити відвантаження товару за місцем його знаходження - м. Дніпро, вул. О. Гончара, 4, оф. 30, однак останній для отримання товару не прибув, що свідчить про відсутність з боку відповідача прострочення з поставки попередньо оплаченого товару.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, виконання проводиться за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою щодо спірних правовідносин, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Таким чином, зважаючи на те, що умовами укладеного сторонами договору не погоджено строк поставки товару та місце його передачі, виходячи із приписів ст. 530, 532, 664 ЦК України, обов`язок постачальника щодо поставки товару слід вважати виконаним, якщо зі спливом семиденного терміну з моменту направлення покупцем відповідної вимоги, постачальник повідомив (проінформував) покупця про готовність товару до передачі за місцем його виготовлення або зберігання.

В підтвердження факту повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, Відповідач надав суду копію телефонограми від 22.02.2019 (а.с. 57).

Позивач факт одержання зазначеної телефонограми заперечив, у тому числі з підставо того, що зазначений в ній номер телефону (050 325 98 09), не належить особі, якій адресовано дану телефонограму.

В силу вимог ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Надана суду копія телефонограми, є недостовірним доказом, оскільки навіть за умов підтвердження факту з`єднання двох абонентів телефонного зв`язку, такий доказ не забезпечує фіксацію дійсного змісту переданого повідомлення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наданими у справу доказами не підтверджується факт виконання відповідачем свого обов`язку з передачі попередньо оплаченого товару.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини щодо невиконання Відповідачем обов`язку з поставки попередньо оплаченого Позивачем товару, останній набув право вимоги повернення суми попередньої оплати в розмірі 47 444 грн. 88 коп.

Крім повернення суми попередньої оплати, Позивач вимагає стягнення з Відповідача пені в розмірі 4 580 грн. 70 коп. за період з 26.02.2019 року по 05.06.2019 року (а.с. 7).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір пені, то застосовуються санкції передбачені договором.

Зважаючи на те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відповідальності за порушення строків поставки товару, заявлена позивачем до стягнення сума пені, задоволенню не підлягає.

Позивач вимагає стягнення з Відповідача суми трьох проценти річних в розмірі 386 грн. 06 коп., а також інфляційних втрат в розмірі 1 147 грн. 48 коп. які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, договором розмір таких процентів встановлено не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та втрат від інфляції.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена в постанові Верховного Суду по справі 922/1151/18 від 24.09.2019 року.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 47 444 грн. 88 коп.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86,129, 231, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЕТКА ТЕПЛА" (49000, м. Дніпро, вул. О. Гончара, 4, оф. 30, код ЄДРПОУ 40628991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "ПРОГРЕС БУД" (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14 , код ЄДРПОУ 40527742) 47 444 грн. 88 коп. суму попередньої оплати, 1 701 грн. 70 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.10.2019

Суддя О.В. Ліпинський