Рішення

від 17.10.2019 по справі 915/1564/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Справа № 915/1564/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТВІК-УКРАЇНА", вул. Княжий затон, 11, офіс 14, м. Київ, 02095 (код ЄДРПОУ 37905917)

представник позивача: Литвинчук А.О., АДРЕСА_1

до відповідача Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект", пр. Богоявленський, 42А, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 31821381)

про стягнення грошових коштів в сумі 29 734, 56 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Косенчук С.І., адвокат ордер серія ВЕ № 1001341 від 07.08.2019 року;

від відповідача: Орел О.В., довіреність № 17/1-2732 від 17.04.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТВІК-УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" про стягнення грошових коштів (з урахуванням заяви вх. № 12829/19 від 05.08.2019 року): 26 107, 60 грн. - пені, 1 431, 18 грн. - інфляційні втрати, 2 195, 78 грн. - 3% річних.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 року справу № 915/1564/19 призначено головуючому судді Алексєєву А.П.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з наявністю недоліків та зазначено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.08.2019 року.

07.08.2019 року в судовому засіданні судом оголошувалась перерва до 22.08.2019 року.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 22.08.2019 року № 260 у зв`язку із відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку головуючого судді Алексєєва А.П. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1564/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019 року справу № 915/1564/19 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.08.2019 року прийнято справу № 915/1564/19 до провадження судді Олейняш Е.М. за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 26.09.2019 року.

В судовому засіданні 26.09.2019 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою оголошено перерву в судовому засіданні до 17.10.2019 року.

В судовому засіданні 17.10.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

05.08.2019 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 12829/19 від 05.08.2019 року), в якій позивач просить суд взяти до уваги уточнений розрахунок штрафних санкцій та стягнути з відповідача ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" 26 107, 60 грн. - пені, 1 431, 18 грн. - інфляційні втрати, 2 195, 78 грн. - 3% річних.

Крім того, позивач просив суд витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме судовий збір в сумі 1 921, 00 грн. та 13 500, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу стягнути з відповідача.

Розглянувши подану заяву в судовому засіданні 26.09.2019 року, суд розцінив заяву позивача (вх. № 12829 від 05.08.2019 року) одночасно як заяву по суті справи (ст. 161, 166 ГПК України) та заяву з процесуального питання про зменшення розміру позовних вимог (ст. 46, 169 ГПК України). Враховуючи, що заява від 05.08.2019 року подана позивачем до початку розгляду справи по суті з доказами направлення копії заяви відповідачу, суд, керуючись ст. 46 ГПК України, прийняв до розгляду заяву позивача. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви вх. № 12829/19 від 05.08.2019 року.

Інші заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 2534 від 10.08.2017 року, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

23.07.2019 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12272/19 від 23.07.2019 року), в якому відповідач просить суд врахувати майнові і немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення до мінімальної суми.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти нарахованої пені та надав свій розрахунок.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

10.08.2017 року між ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (покупець) та ТзОВ "Артвік-Україна" (постачальник) було укладено договір поставки № 2534 від 10.08..2017 року (арк. 55-64).

Відповідно до п. 10.1 Договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

До договору сторонами укладено додаткові угоди № 1, № 2 та специфікації (арк. 65-69).

Договір, додаткові угоди та специфікації підписані та скріплені печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю контрольно-вимірювальні прилади загальнопромислового призначення та запасні частини до них, надалі-товар, зазначений в специфікації № 1, що є додатком № 1 до цього договору, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначається специфікацією № 1.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікації № 1 і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника пов`язані з поставкою товару.

Відповідно до п. 4.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) ціна договору складає 115 282, 98 грн., у т.ч., ПДВ - 20 % - 19 213, 83 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахун ком постачальника в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахун ка).

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата по даному договору здійснюється наступним чином:

- передоплата у розмірі 30% від суми специфікації здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату;

- остаточний розрахунок у розмірі 70% від суми специфікації здійснюється покупцем не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару на склад покупця і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно п. 5.3 Договору датою оплати товару вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 від 15.06.2018 року оплата за товар здійснюється наступним чином:

- передоплата 30 % здійснюється покупцем у розмірі 35 772, 98 грн., у т.ч. ПДВ - 5 962, 16 грн., що еквівалентно 1 107, 96 EUR. Офіційний курс НБУ 1 EUR по відношенню до національної валюти України станом на 21.03.2018 року складає 32, 287252 грн.;

- остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у розмірі 79 510, 82 грн., у т. ч. ПДВ - 13 251, 80 грн., що еквівалентно 2 585, 24 EUR. Офіційний курс НБУ 1 EUR по відношенню до національної валюти України станом на 15.06.2018 року складає 30, 755682 грн.

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та згідно чинного законодавства України.

Судом встановлено, що на виконання умов договору між сторонами було складено та підписано Специфікацію № 1 від 15.06.2018 року (в редакції додаткової угоди № 2), відповідно до якої постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (калібратор багатофункціональний MC2-R в м`якому кейсі) у кількості 1 шт. загальною вартістю 115 282, 98 грн. з ПДВ (арк. 69).

Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 115 282, 98 грн., що підтверджується накладною № 16 від 15.06.2018 року (арк. 70).

На виконання вищевказаної господарської операції 25.06.2018 року платником податку зареєстровано податкову накладну № 30 від 15.06.2018 року в ЄРПН, що підтверджується витягом з ЄРПН та податковою накладною (арк. 117-123).

Товар отримано представником відповідача Гайдар-Петровська О.М. на підставі довіреності серії 12 ААЄ № 909343 від 13.06.2018 року (арк. 71).

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом 01.12.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 79 510 грн. (основний борг без урахування штрафних санкцій) (арк. 72).

21.03.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1/03-21, в якій позивач вимагав оплати заборгованості та зазначив про нарахування суми штрафних санкцій та інфляційних втрат (арк. 75-76).

У відповідь на претензію відповідач направив лист від 03.04.2019 року № 17/1-2344, в якому зазначив про намір здійснити оплату за товар у найближчий час (арк. 77).

Станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становила 79 510, 00 грн. (арк. 5).

В подальшому 24.06.2019 року (після відкриття провадження у даній справі) відповідачем повністю проведено оплату за отриманий товар в сумі 79 510, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5571 та № 156 від 24.06.2019 року на суму 2 734, 00 грн. та 76 776, 00 грн. відповідно (арк. 164).

Отже, станом на день розгляду справи відповідачем повністю погашено основну заборгованість за отриманий товар. Як вказано вище, позивач просить суд стягнути пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, оскільки оплату проведено з порушенням встановленого умовами договору строку, що зазначено в заяві позивача (вх. № 12829/19 від 05.08.2019 року), що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 2 195, 78 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 06.07.2018 року по 07.06.2019 року.

Відповідачем подано суду контррозрахунок. Відповідно до нарахувань відповідача розрахунок 3 % річних за період з 12.07.2018 року по 07.06.2019 року становить 2 163, 11 грн.

Як вказано вище, позивачем передано, а відповідачем отримано товар на підставі видаткової накладної від 15.06.2018 року. Податкову накладну зареєстровано в ЄРПН 25.06.2018 року.

Відповідно до п. 5.2 Договору остаточний розрахунок у розмірі 70 % від суми специфікації здійснюється покупцем не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару на склад покупця і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, сторонами погоджено, що строк оплати настає після поставки товару та реєстрації податкової накладної. Враховуючи, що в спірному випадку податкову накладну зареєстровано 25.06.2018 року, відповідно 10 банківських днів слід обраховувати саме з цієї дати.

Врахувавши вихідні та святкові дні, суд встановив, що 10 банківський день для оплати припадає на 11.07.2018 року (включно). Отже, з 12.07.2018 року відповідач вважається таким, що порушив зобов`язання з оплати. Проте, позивачем в порушення п. 5.2 договору помилково при розрахунку враховано календарні дні, а не банківські.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та встановлено, що 3% річних за період з 12.07.2018 року по 07.06.2019 року (включно) становлять 2 163, 11 грн. Детальний розрахунок 3% річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 165). Розрахунок розміру 3% здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 2 163, 11 грн. є обґрунтованою та підставною. В решті 3 % річних в сумі 32, 67 грн. слід відмовити.

Позивачем також нараховано відповідачу 1 431, 18 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань, за період з липня 2018 року по квітень 2019 року.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, судом встановлено, що при розрахунку індексу інфляції позивачем допущено арифметичні помилки.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат. Таким чином, інфляційні втрати за вказаний період становлять 6 999, 66 грн. Детальний розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 166). Розрахунок розміру інфляційних втрат здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу.

Проте, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 1 431, 18 грн. (заявлена позивачем). В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку порушення більше ніж на 30 календарних днів строку остаточного розрахунку за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до п. 7.12 Договору неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 26 107, 60 грн. за період з 06.07.2018 року по 07.06.2019 року. Детальний розрахунок пені, здійснений позивачем, наявний в матеріалах справи (арк. 128).

Відповідачем подано суду контррозрахунок. Відповідно до нарахувань відповідача розрахунок пені за період з 11.08.2018 року по 07.06.2019 року становить 23 452, 18 грн.

Як вказано вище, позивачем передано, а відповідачем отримано товар на підставі видаткової накладної від 15.06.2018 року. Податкову накладну зареєстровано в ЄРПН 25.06.2018 року.

Відповідно до п. 5.2 Договору остаточний розрахунок у розмірі 70 % від суми специфікації здійснюється покупцем не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару на склад покупця і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, сторонами погоджено, що строк оплати настає після поставки товару та реєстрації податкової накладної. Враховуючи, що в спірному випадку податкову накладну зареєстровано 25.06.2018 року, відповідно 10 банківських днів слід обраховувати саме з цієї дати.

Врахувавши вихідні та святкові дні, суд встановив, що 10 банківський день для оплати припадає на 11.07.2018 року (включно). Отже, з 12.07.2018 року відповідач вважається таким, що порушив зобов`язання з оплати. Проте, позивачем в порушення п. 5.2 договору помилково при розрахунку враховано календарні дні, а не банківські.

Крім того, умовами п. 7.2 договору сторони погодили нарахування та сплату пені у випадку порушення покупцем строку оплати більше ніж на 30 календарних днів. За таких обставин, в суду відсутні підстави стверджувати, що починаючи з 06.07.2019 року (дата зазначена позивачем) у відповідача виникло порушення (порушення строку оплати більше 30 днів), яке надає право позивачу на нарахування пені.

Суд дійшов висновку, виходячи з погоджених сторонами умов, що право на нарахування та заявлення до стягнення пені можливе лише після спливу 30 календарних днів після граничного строку оплати. Отже, суд дійшов висновку, що нарахування пені в даному випадку є правомірним, починаючи з 11.08.2018 року.

Судом здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що пеня за період з 11.08.2018 року по 07.06.2019 року (включно) становить 23 545, 85 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 167). Розрахунок розміру пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 23 545, 85 грн. є обґрунтованою та підставною. В решті пені в сумі 2 561, 75 грн. слід відмовити у зв`язку з безпідставністю.

3. Щодо зменшення розміру неустойки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність збитків позивачу та іншим учасникам господарським відносин та зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальної суми. Відповідач вказує, що знаходиться у дуже скрутному фінансовому становищі через утрати ринків збуту товарів після прийняття Верховною Радою України постанови від 27.05.2015 № 129-VIII "Про звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором".

Відповідач є учасником Державного концерну "Укроборонпром" та об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Відповідач зазначає, що факт скрутного фінансового становища відповідача встановлено у судових рішеннях по справам № 915/271/18, № 915/817/18.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Приймаючи до уваги фінансовий стан відповідача, а також те, що відповідач є державним підприємством, об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, враховуючи, що зобов`язання за договором № 2534 від 10.08.2017 року виконано відповідачем у повному обсязі, що не заперечується позивачем, враховуючи, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат частково компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків оплати за товар, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, суд з урахуванням необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 15 000, 00 грн. Отже, пеня підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 15 000 грн. В решті пені слід відмовити.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 1 753, 39 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 167, 61 грн. слід покласти на позивача.

В позовній заяві та відповіді на відзив позивач також просив суд стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 500 грн.

У відповіді на відзив позивачем зазначено, що оплата була здійснена на підставі рахунку-фактури № 52 від 07.06.2019 року відповідно до договору про надання юридичних послуг № 13 від 30.07.2018 року та платіжного доручення № 184 від 18.06.2019 року, які будуть надані в судове засідання. Крім того, зазначено, що очікувані витрати на надання правової допомоги та представництво інтересів позивача у суді, включаючи витрати на відрядження з Києва - 10 000 грн.

Відповідач заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що матеріали справи не містять договору про надання професійної правничої допомоги, доказів, які підтверджують надання правничої допомоги, відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених витрат. Крім того, до складу витрат на професійну правничу допомогу позивачем включено витрати на відрядження адвоката з м. Києва, натомість в судових засіданнях представництво здійснюється адвокатом, який проживає в м. Миколаїв.

Розглянувши питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що матеріали даної господарської справи містять наступні документи: довіреність б/н від 03.06.2019 року, видана позивачем ТзОВ "Артвік-Україна" на ім`я Литвинчук О. А. та Литвинчук А. О. (арк. 47), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на Литвинчука А. О. (арк. 48), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ № 1001341, виданий адвокату Косенчуку С. І.

Документи на підтвердження витрат на надання професійної правничої допомоги (перелік яких вказано у відповіді на відзив) позивачем протягом всього строку розгляду справи до матеріалів справи не подано.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом відмовлено в стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем в порушення ст. 74 ГПК України не подано жодного доказу на підтвердження як факту понесення таких витрат, так і їх розміру, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладення відповідних витрат на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект", пр. Богоявленський, 42А, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 31821381) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТВІК-УКРАЇНА", вул. Княжий затон, 11, офіс 14, м. Київ, 02095 (код ЄДРПОУ 37905917):

- 15 000, 00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) - пені;

- 1 431, 18 грн. (одна тисяча чотириста тридцять одна грн. 18 коп.) - інфляційних витрат;

- 2 163, 11 грн. (дві тисячі сто шістдесят три грн. 11 коп.) - 3 % річних;

- 1 753, 39 грн. (одна тисяча сімсот п`ятдесят три грн. 39 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 11 107, 60 грн. (одинадцять тисяч сто сім грн. 60 коп.) - пені та 32, 67 грн. (тридцять дві грн. 67 коп.) - 3 % річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.10.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш