Рішення

від 23.10.2019 по справі 470/528/19

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/200/19

Справа № 470/528/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березнегуватського районного центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому зазначив, що між ними виник тривалий спір щодо його незаконного звільнення з посади старшого економіста комунальної установи Березнегуватський районний центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти на підставі п.3 ст.40 КЗпП України наказом № 11-к від 27 січня 2016 року. Вказаний спір виник через неправомірні дії посадових та службових осіб органів виконавчої влади при здійсненні ними своїх повноважень, що підтверджується рішеннями Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2016 року та апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2016 року. У зв`язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, порушення його прав та невиконання умов трудового договору, йому було завдано моральної шкоди, що підлягає відшкодування згідно діючого законодавства. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 9 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2 .

Позивач в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, до суду направила заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги позивача визнала у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання також не з`явилась, до суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала, просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності за вимогами позивача та відмовити йому у задоволенні позову.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 24 листопада 2014 року позивач працював бухгалтером, а з 15 грудня 2014 року старшим економістом комунальної установи Березнегуватський районний центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти (далі КУ Березнегуватський РЦ ФГО ).

Наказом КУ Березнегуватський РЦ ФГО № 11-к від 27 січня 2016 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків без поважних причин.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу КУ Березнегуватський РЦ ФГО було задоволено частково. Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі, було скасовано, та ухвалене в цій частині нове рішення, яким позов позивача до відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про поновлення на роботі було задоволено. Позивача було поновлено на посаді старшого економіста з 28 січня 2016 року у зв`язку з недоведеністю вчинення ним повторного дисциплінарного проступку, а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору, рішення залишено без змін (а.с.5-11).

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України, здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12.

Рішеннями Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 травня 2016 року та Апеляційного суду Миколаївської області від 30 червня 2016 року встановлено, що звільнення позивача було незаконним, вказане свідчить про доведення завдання моральної шкоди саме діями відповідача, відповідно позивач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому відповідачем внаслідок порушення його трудових прав.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд керується принципами розумності та справедливості, враховує характер, тривалість та обсяг спричинених моральних страждань внаслідок незаконного звільнення, вимушених змін в житті позивача пов`язаних з втратою роботи, ступінь вини відповідача, протиправність діяння відповідача по незаконному звільненню позивача, наявність причинного зв`язку між шкодою і діями заподіювача.

З позову позивача вбачається, що завдана йому моральна шкода зокрема полягає в психологічних стражданнях, які він зазнав через недовіру відповідача до виконуваних ним трудових обов`язків, неодноразових зверненнях до правоохоронних органів та суду за відновленням порушених прав, а тому доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що вказаний розмір відповідатиме принципам розумності, справедливості, а також характеру, тривалості та обсягу спричинених моральних страждань внаслідок незаконного звільнення.

Щодо заяви третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України - позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦПК України).

За частинами третьою і четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Сторонами у цивільному процесі у позовному провадженні є позивач та відповідач (стаття 48 ЦПК України), процесуальні права яких визначенні у статях 43,49 ЦПК України. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є не стороною у справі, а учасником справи позовного провадження, що мають процесуальні права та обов`язки встановлені статтею 43 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки такої заяви від відповідача не надходило, натомість ним визнано позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в розмірі 128,07 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Березнегуватського районного центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Березнегуватського районного центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду, в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Стягнути з Березнегуватського районного центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору, в розмірі 128,07 (сто двадцять вісім грн. 07 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 08 квітня 2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

відповідач - Березнегуватський районний центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти, пл. Соборно-Миколаївська, 1 смт. Березнегувате Миколаївської області, 56203, код ЄДРПОУ 38412156.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 28 жовтня 2019 року.

Суддя С. А. Луста