Постанова

від 24.10.2019 по справі 573/326/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

м.Суми

Справа №573/326/19

Номер провадження 22-ц/816/4461/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Орлов І. В. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

позивачки: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2

представника позивачки - адвоката Дрозденка М.М.

представника відповідача - адвоката Конорєва В.О.

представника 3-й особи: Каштенкової Л.П .

учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа: Улянівська селищна рада Білопільського району Сумської області

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 573/326/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 05 липня 2019 року (суддя Черкашина М.С., дата складення повного тексту рішення 12 липня 2019 року) про встановлення факту, що має юридичне значення , -

в с т а н о в и в :

25 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до свого колишнього чоловіка - ОСОБА_2 , шлюб з яким було офіційно розірвано 27 вересня 2016 року, з позовом і просила суд встановити факт проживання однією сім`єю відповідача та позивачки без реєстрації шлюбу у період з 09 жовтня 2016 року по 26 червня 2018 року.

Необхідність встановлення зазначеного юридичного факту у позовному провадженні ОСОБА_1 обґрунтовувала посиланням на приписи частини 6 статті 294 та частини 4 статті 315 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України зазначивши, що між нею та відповідачем з приводу поділу спільно нажитого майна існує спір, який розглядається Білопільським районним судом Сумської області. Оскільки відповідач не визнає факту проживання однією сім`єю з позивачкою після офіційного розірвання шлюбу, у добровільному порядку питання про поділ спільно нажитого майна не вирішує, ОСОБА_1 у позовному провадженні звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 12 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю заявлених вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 09 жовтня 2016 року по 26 червня 2018 року.

За доводами апеляційної скарги місцевий суд не прийняв до уваги та надав неправильну оцінку письмовим доказам позивачки, безпідставно поставив під сумнів показання свідків, що у подальшому призвело до прийняття помилкового рішення про відмову у задоволені позову.

У відзиві на апеляційну скарги представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, їхніх представників, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що у період з 21 квітня 2007 року по 27 вересня 2016 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується даними фотокопій паспорту позивачки, Свідоцтва про шлюб та Свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 4,5, 7-8).

31 жовтня 2018 року ухвалою Білопільського районного суду Сумської області відкрито провадження у цивільній справі № 573/1896/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. 20 березня 2019 року провадження у зазначеній справі зупинено до вирішення даної цивільної справи № 573/326/19 за позовом ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту.

Подання у позовному провадженні заяви про встановлення юридичного факту позивачка обґрунтовувала посиланням на приписи частини 6 статті 294 та частини 4 статті 315 ЦПК України, констатуючи при цьому наявність між сторонами невирішеного спору щодо поділу спільно нажитого майна, який унеможливлює в порядку окремого провадження встановити факт сумісного проживання з відповідачем однією сім`єю без шлюбу у період з 09 жовтня 2016 року по 26 червня 2018 року.

Погодившись із запропонованим позивачкою порядком, суд першої інстанції у позовному провадженні розглянув заяву ОСОБА_1 по суті та у встановленні юридичного факту відмовив.

Відповідно до положень статей 293, 294 ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: 1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина 6 статті 294 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).

Отже, юридичний факт - це обставина (подія або дія), яка є умовою застосування юридичної норми. Виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав залежить від певних зазначених у законі фактів. Без встановлення юридичних фактів судовий розгляд взагалі є неможливим.

Разом з тим, у позовному провадженні встановлення фактів здійснюється для визначення прав і обов`язків сторін, що виступає передумовою вирішення заявленого спору. В окремому провадженні встановлення юридичних фактів є кінцевою метою судового розгляду, оскільки відповідні правові наслідки виникають автоматично за межами судового процесу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Сімейного кодексу (СК) України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Факт, який просила встановити ОСОБА_1 , пов`язується із застосуванням норм матеріального права, а саме положень статті 74 Сімейного кодексу України, які визначають правовий режим майна жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Дія норм статті 74 СК України поширюються лише на майно чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, але жодним чином не на їх правовий статус та правовідносини загалом як чоловіка і жінки, які перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Встановлення судом заявленого ОСОБА_1 факту є фактичною підставою для задоволення вимог позовного характеру, а саме вимог щодо поділу набутого сторонами у період з 09 жовтня 2016 року по 26 червня 2018 року майна так званого фактичного подружжя . Разом з тим, позивачка про існування такого майна суду не повідомляла, вимоги матеріально-правового характеру щодо такого майна у поданій до Білопільського районного суду 25 лютого 2019 року позовній заяві взагалі не заявляла.

З огляду на положення частини 6 статті 294 та частини 4 статті 315 ЦПК України, на загальних підставах, тобто у порядку позовного провадження, суд мав розглядати майновий спір, під час вирішення якого серед інших підлягав встановленню і факт проживання сторін однією сім`єю без шлюбу. Встановлення такого юридичного факту насамперед має значення для визначення правового статусу набутого сторонами у період з 09 жовтня 2016 року по 26 червня 2018 року майна, на яке можуть поширюватися положення глави 8 СК України.

За відсутністю матеріально-правових вимог, розглянувши у позовному провадженні по суті вимоги про встановлення юридичного факту проживання осіб однією сім`єю, всупереч приписам статті 74 СК України, суд першої інстанції фактично поширив дію зазначеної норми не на майно, а на правовий статус та правовідносини сторін, загалом як чоловіка і жінки, які перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Рішення про відмову у встановленні юридичного факту, суд першої інстанції ухвалив на підставі неправильного витлумаченої норми статті 74 СК України, яка хоч і підлягала застосуванню, проте її зміст і сутність, судом було сприйнято неправильно через розширене тлумачення.

Відповідально до частини 4 статті 367 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статей 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За своєю суттю рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним, проте воно мало б бути мотивованим вищенаведеними судом апеляційної інстанції аргументами щодо відмови у задоволенні розглянутих у позовному провадженні вимог про встановлення юридичного факту за відсутністю заявленого спору про право, коли матеріально-правові вимоги до відповідача взагалі не заявлялися.

Отже, рішення місцевого суду підлягає зміненню з викладенням його мотивувальної частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 367; п. 2 ч. 1 ст. 374; пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 376; 381-382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 05 липня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного судового рішення - 28 жовтня 2019 року

Головуючий - І.В.Орлов (суддя-доповідач)

Судді: О.Ю.Кононенко

С.С.Ткачук