Постанова

від 22.06.2011 по справі 2а-6714/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2011 року 09:33 № 2а-6714/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., при секретарі судового засідання Рагімовій Н.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Овсяннікової К.В. (довіреність від 01.06.2010 р. № 3495/9/10-214),

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю Аїсі Україна про стягнення заборгованості у розмірі 82 700,57 гривень, - ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва (далі -позивач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аїсі Україна (далі -відповідач, ТОВ Аїсі Україна ) про стягнення заборгованості у розмірі 82 700,57 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справі від 17 травня 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд справи на 09 червня 2011 року.

В судове засідання 09 червня 2011 року відповідач не з`явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідачем було подано через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 22 червня 2011 року.

В судове засідання 22 червня 2011 року представник відповідача не прибув повторно, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення; причини неприбуття суду не повідомив, тому справа на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розглядається за відсутності відповідача.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень до суду не надходило, тому відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

ТОВ Аїсі Україна (код за ЄДРПОУ 33791265) зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.04.2011р. за № 9477265, та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по земельному податку.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- самостійно поданого податкового розрахунку по земельному податку № 471 від 14.01.2010 р. за 2010 рік, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку у розмірі 224 422,00 грн. (по 18 701,83 грн. за кожен місяць);

- самостійно поданої податкової декларації з плати за землю № 3812 від 28.01.2011 р. за 2011 рік, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку у розмірі 47366,14 грн. (по 3 947,18 грн. за кожен місяць).

Вказані вище суми податкових зобов`язань не були погашені відповідачем в повному обсязі, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача по земельному податку становить 82 700,57 гривень, що підтверджується витягом з облікової картки платника податків-відповідача.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про плату за землю (чинного на момент виникнення податкових зобов`язань за 2010 рік) вiд 03.07.1992 № 2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій (ст. 14 Закону).

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов`язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи те, що податкове зобов`язання по сплаті за землю за 2010 рік виникло у період, коли був чинним Закон України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами`вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі -Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні даної справи в даній частині застосовують норми вказаного Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов`язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкове зобов`язання по податку за землю за 2010 рік є узгодженим з дня подання відповідної податкової декларації. При цьому, податкове зобов`язання, самостійно визначене в податковій декларації, оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягає (п. 5.1. Закону № 2181).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Оскільки вищевказані суми податкових зобов`язань не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ці суми податкових зобов`язань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків (про що вказано також у Інформаційному листі ВАСУ від 24.12.2010 р. № 1843/11/13-10).

Згідно з пп. 6.2.1. - 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкові повідомлення або податкові вимоги у зв`язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкові повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (ч. 4 п. 6.2.4 Закону № 2181).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/8143 від 05.11.2010 р. на суму 18 700,68 грн. та другу податкову вимогу № 2/10001 від 31.12.2010 р. на суму 56 104,34 грн.

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу поштою, однак повернуті поштовим відділенням у зв`язку із неможливістю вручення, у зв`язку з чим розміщені податковим органом на дошці податкових оголошень, що підтверджується актами № 4232 від 30.11.2010 р. та № 4523 від 31.12.2010 р.

Враховуючи те, що податкове зобов`язання по земельному податку за 2011 рік, самостійно визначене відповідачем у податковій декларації з плати за землю № 3812 від 28.01.2011 р., виникло після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, правовідносини в даній частині регулюються нормами вказаного Кодексу.

Відповідно п. 16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПКУ передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 286.1. ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 ПКУ податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень п. 57.3 ст. 57 та п. 58 ст. 58 Податкового кодексу України податкові зобов`язання за податковою декларацією від 28.01.2011 р. № 3812 є узгодженими у день подання вказаної декларації.

Підпункт 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дає визначення, що податковий борг -це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Враховуючи те, що грошове зобов`язання по платі за землю за 2011 р., яке було самостійно узгоджене відповідачем, не було погашене протягом граничного строку, відповідно до Податкового кодексу України, воно визнається податковим боргом.

Станом на момент розгляду справи загальний розмір заборгованості відповідача становить 82 700,57 гривень.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про державний бюджет на 2011 рік`податки і збори (обов`язкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов`язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що опубліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов`язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 82 700,57 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аїсі Україна (код ЄДРПОУ 33791265, адреса: м. Київ, вул. Притисько-Микільська, 5) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 82 700,57 гривень (вісімдесят дві тисячі сімсот грн. 57 коп.) на рахунок № 33217811700011 в ГУДК у м. Києві, МФО 820019, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, код платежу 13050100.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 28 червня 2011 року.